Рішення

від 06.05.2014 по справі 916/648/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2014 р.Справа № 916/648/14

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

До відповідача: Одеська міська рада

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради

Про визнання припиненими пунктів договору та визнання припиненим земельного сервітуту

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: Радєв М.Г. - згідно довіреності №205 від 03.09.2013р.

Від відповідача: Асташенкова О.І. - згідно довіреності №562/исх-гс від 13.11.2013р.,

Динту В.А. - згідно довіреності №564/исх-гс від 13.11.2013р.,

Моджук І.О. - згідно довіреності №647/исх-гс від 09.12.2013р.

Від третьої особи: Польщіна Т.Л. - згідно довіреності №01-36/44 від 15.01.2014р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Радєв М.Г. - згідно довіреності №205 від 03.09.2013р.

Від відповідача: Динту В.А. - згідно довіреності №564/исх-гс від 13.11.2013р.

Від третьої особи: Польщіна Т.Л. - згідно довіреності №01-36/44 від 15.01.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про визнання припиненими пунктів 1.1, 5.4.5 та 5.4.6 Договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні , укладеного 21.02.2007р. між Одеською міською радою та ФОП ОСОБА_1, в частині встановлення сервітуту, та визнання припиненим сервітуту щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:10:033:0002.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на своїх вимогах.

Відповідач письмових заперечень щодо позову до суду не надав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою суду від 08.04.2014р., з метою повного та всебічного розгляду справи, до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору судом залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради. Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

21 лютого 2007р. між Одеською міською радою (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив на аукціоні земельну ділянку в межах міста Одеси під забудову площею 0,3606 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:10:033:0002.

На підставі зазначеного Договору 25 липня 2007р. ФОП ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №112140, згідно якого він є власником земельної ділянки площею 0,3606 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.1 Договору щодо зазначеної земельної ділянки наявна державна реєстрація земельного сервітуту: згідно ст. 99 Земельного кодексу України п.в). право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (на площу 0,0960 га). Згідно п.5.4.5 Договору Покупець зобов'язаний забезпечувати безкоштовне і безперешкодне використання об'єктів загального користування (об'єкти інженерної інфраструктури загального користування та інше, що передбачено законодавством), які знаходяться на земельній ділянці на момент реєстрації цього договору, а також забезпечувати можливість доступу на земельну ділянку відповідних спеціальних служб обслуговування і ремонту об'єктів загального користування інженерної інфраструктури. За умовами п. 5.4.6 Договору Покупець зобов'язується не вчиняти дій, що можуть привести до зупинення функціонування об'єктів інженерної інфраструктури. Перенесення, відключення інженерних комунікацій може бути виконано тільки за погодженням з відповідним постачальником послуг.

Позивач у справі вважає, що зазначені пункти Договору в частині встановлення земельного сервітуту мають бути визнані судом припиненими. Крім того, позивач просить суд визнати припиненим сервітут щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:10:033:0002.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у разі невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. Ця ж норма міститься в п.г ч.1 ст.102 Земельного кодексу України. За даними позивача з моменту укладення Договору і по теперішній час , тобто більш ніж 3 роки, сервітут не використовувався будь-якими способами, що підтверджується відповідними листами Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 01.10.2013р. №01-15/706, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 01.10.2013р. №05/1-8520, ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" від 05.12.2013р. №07/21-1765, Філії "Інфоксводоканал" від 21.10.2013р. №6246.

Позивач зазначає, що він звернувся до Одеської міської ради з пропозицією внести зміни до Договору купівлі-продажу щодо виключення умов, які стосуються сервітуту. Але Департамент комунальної власності Одеської міської ради своїм листом від 07.02.2014р. за №01-26/13-38-3 відмовив ФОП ОСОБА_1 у внесенні у Договір відповідних змін.

Такі дії позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом, та просить суд визнати припиненими пункти 1.1,5.4.5 та 5.4.6 Договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, укладеного 21.02.2007р. між Одеською міською радою та ФОП ОСОБА_1, в частині встановлення сервітуту, та визнати припиненим сервітут щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:10:033:0002.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач у справі не надав належних і допустимих доказів того, що сервітут не використовувався протягом трьох років підряд, адже, з наданих до матеріалів листів це не вбачається.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент комунальної власності Одеської міської ради , повністю підтримує позицію Одеської міської ради.

Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку:

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст..16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.402 Цивільного кодексу України сервітуту може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітуту може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Отже, позивачем у справі обрано встановлений законом спосіб захисту цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або користувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2007р. між Одеською міською радою (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив на аукціоні земельну ділянку в межах міста Одеси під забудову площею 0,3606 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:10:033:0002.

За приписами ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Відповідно до п.1.1 Договору щодо зазначеної земельної ділянки наявна державна реєстрація земельного сервітуту: згідно ст..99 Земельного кодексу України п.в). право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій ( на площу 0,0960 га).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у разі невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. За приписами п.г ч.1 ст.102 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту припиняється у разі невикористання сервітуту протягом трьох років підряд.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем у якості доказів листів Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 01.10.2013р. №01-15/706, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 01.10.2013р. №05/1-8520, ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" від 05.12.2013р. №07/21-1765, Філії "Інфоксводоканал" від 21.10.2013р. №6246 не вбачається, що встановлений за Договором купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 21.02.2007р. сервітут не використовувався протягом трьох років підряд.

За таких обставин, на думку суду, позивачем до матеріалів справи належних та допустимих доказів невикористання встановленого за Договором купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 21.02.2007р. сервітут протягом трьох років підряд не надано, отже, відсутні правові підстави для припинення сервітуту.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до п.7.2 Договору зміна умов цього Договору чи внесення доповнень до нього можливі тільки за згодою сторін і лише до моменту переходу права власності на земельну ділянку до Покупця. За умовами п. 3.2 Договору право власності на земельну ділянку, що є об'єктом купівлі-продажу, виникає після одержання державного акту на право власності на земельну ділянку в порядку, встановленому відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з наявними у справі матеріалами 25 липня 2007р. ФОП ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №112140, згідно якого він є власником земельної ділянки площею 0,3606 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, виходячи з умов Договору, зміна умов Договору на даний час неможлива.

Що стосується вимоги позивача щодо визнання припиненими у частині встановлення сервітуту п. 5.4.5 та п. 5.4.6 Договору, то з цього приводу слід зазначити, що зазначені пункти не можна розглядати як встановлення сервітуту, адже, у цих пунктах мова йде про забезпечення використання об'єктів загального користування (об'єкти інженерної інфраструктури загального користування та інше, що передбачено законодавством), які знаходяться на земельній ділянці на момент реєстрації Договору, а також забезпечення можливості доступу на земельну ділянку відповідних спеціальних служб обслуговування і ремонту об'єктів загального користування інженерної інфраструктури.

Зобов'язання ж власника земельної ділянки не вчиняти дій, що можуть привести до зупинення функціонування об'єктів інженерної інфраструктури та перенесення, відключення інженерних комунікацій може бути виконано тільки за погодженням з відповідним постачальником послуг взагалі не є земельним сервітутом, адже, у даному випадку мова йде про дотримання загальних норм законодавства .

За таких обставин, вимоги позивача не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені, тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08 травня 2014р.

Суддя Рога Н. В.