Постанова

від 30.09.2014 по справі 916/648/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р.Справа № 916/648/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

(склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №1350 від 26.06.2014р., змінений розпорядженнями голови суду №548 від 08.09.2014р., в.о. голови суду №632 від 29.09.2014р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - за довіреністю;

від Одеської міської ради - Динту В.Ю. - за довіреністю;

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Шкрібляк М.І. - за довіреністю;

від ПАТ «ЕК Одесаобленерго» - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 06 травня 2014 року

по справі №916/648/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Одеської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Департамент комунальної власності Одеської міської ради;

- Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»про визнання припиненими пунктів договору та визнання припиненим земельного сервітуту

Сторони та треті особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 22.07.2014р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 30 .09.2014 р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

У лютому 2014р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1І.) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (надалі - відповідач, Одеська міськрада) в якому просив суд визнати припиненими пункти 1.1, 5.4.5 та 5.4.6 Договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, укладеного 21.02.2007р. між Одеською міською радою та ФОП ОСОБА_1 (надалі - Договір від 21.02.2007р.), в частині встановлення сервітуту, та визнати припиненим сервітут щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:10:033:0002.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п.5 ч.1 ст.406 ЦК України сервітут припиняється у разі невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. Ця ж норма міститься в п. «г» ч.1 ст.102 Земельного кодексу України. За даними позивача з моменту укладення Договору і по теперішній час, тобто більш ніж 3 роки, сервітут не використовувався будь-якими способами, що підтверджується відповідними листами Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 01.10.2013р. №01-15/706, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 01.10.2013р. №05/1-8520, ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» від 05.12.2013р. №07/21-1765, Філії «Інфоксводоканал» від 21.10.2013р. №6246. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради з пропозицією внести зміни до Договору купівлі-продажу щодо виключення умов, які стосуються сервітуту, але Департамент комунальної власності Одеської міської ради своїм листом від 07.02.2014р. за №01-26/13-38-3 відмовив позивачу у внесенні у Договір відповідних змін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2014р. до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.05.2014р. (суддя Рога Н.В.) відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 повністю.

Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів невикористання встановленого за Договором купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 21.02.2007р. сервітуту протягом трьох років підряд, отже, відсутні правові підстави для припинення сервітуту. Відповідно до п.7.2 Договору зміна умов цього Договору чи внесення доповнень до нього можливі тільки за згодою сторін і лише до моменту переходу права власності на земельну ділянку до Покупця. За умовами п. 3.2 Договору право власності на земельну ділянку, що є об'єктом купівлі-продажу, виникає після одержання державного акту на право власності на земельну ділянку в порядку, встановленому відповідно до чинного законодавства України. 25.07.2007р. ФОП ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №112140, згідно якого він є власником земельної ділянки площею 0,3606 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Отже, виходячи з умов Договору, зміна його умов на даний час неможлива.

Що стосується вимоги позивача щодо визнання припиненими у частині встановлення сервітуту п. 5.4.5 та п. 5.4.6 Договору, то з цього приводу суд першої інстанції зазначик, що зазначені пункти не можна розглядати як встановлення сервітуту, адже, у цих пунктах мова йде про забезпечення використання об'єктів загального користування (об'єкти інженерної інфраструктури загального користування та інше, що передбачено законодавством), які знаходяться на земельній ділянці на момент реєстрації Договору, а також забезпечення можливості доступу на земельну ділянку відповідних спеціальних служб обслуговування і ремонту об'єктів загального користування інженерної інфраструктури.

Не погодившись з рішенням суду , ФОП ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 зазначив, що рішення підлягає скасуванню у повному обсязі у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального права:

- з наданих позивачем листів Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»,Філії «Інфоксводоканал» чітко вбачається, що сервітут не використовувався будь-якими особами з моменту укладення Договору по теперішній час, тобто більш ніж 3 роки. Ані відповідачем ані третьою особою у судовому засіданні не були надані будь-які докази або пояснення щодо використання земельного сервітуту. Представник відповідача в засіданні суду визнав факт невикористання земельного сервітуту більш ніж три роки;

- суд першої інстанції невірно витлумачив п. 5.4.5 та п. 5.4.6 Договору, оскільки зазначені пункти договору містять право користування чужим майном, а саме земельний сервітут, внаслідок чого прийнято незаконне та необґрунтоване рішення. У даному випадку чинним законодавством не передбачено право користування чужою земельною ділянкою інакше, ніж шляхом встановлення земельного сервітуту.

Також в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 містилось клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2014р. (головуючий суддя Єрмілов Г.А., судді Воронюк О.Л., Лашин В.В.) відновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на прийняття апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено її розгляд у судовому засіданні.

Згідно з розпорядженням в.о. керівника Одеського апеляційного господарського суду №55 від 24.06.2014р. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №916/648/14.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 по справі №916/648/14 передано на розгляд судді Одеського апеляційного господарського суду Мишкіної М.А.

Розпорядженням голови суду №1350 від 26.06.2014р. визначений наступний склад судової колегії: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2014р. справу №916/648/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В., та призначено розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні.

09.09.2014р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго».

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представники Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заперечують проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

ПАТ «ЕК Одесаобленерго» свого представника в засідання апеляційного господарського суду не направило.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 21.02.2007р. між Одеською міською радою (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив на аукціоні земельну ділянку в межах міста Одеси під забудову площею 0,3606 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:10:033:0002 (п.1.1 Договору від 21.02.2007р.). В Договорі зазначено, що земельна ділянка площею 0,3606га межує (від А до А) із землями Одеської міської ради, не наданими у власність чи користування.

Також у п.1.1 Договору містяться дані про державну реєстрацію:

- встановлених обмежень (обтяжень) на використання земельної ділянки: згідно ст.111 Земельного Кодексу України п.е) - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна; п.г) - умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; п.ж) - умови додержання природоохоронних вимог або виконання вказаних робіт.

- земельних сервітутів: згідно ст.99 Земельного кодексу України п. в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (на площу 0,0960га).

Пунктом 5.4.5 Договору від 21.02.2007р. передбачено, що Покупець зобов'язаний забезпечувати безкоштовне і безперешкодне використання об'єктів загального користування (об'єкти інженерної інфраструктури загального користування та інше, що передбачено чинними законодавством), які знаходяться на земельній ділянці на момент реєстрації цього договору а також забезпечувати можливість доступу на земельну ділянку відповідних спеціальних служб для обслуговування і ремонту об'єктів загального користування інженерної інфраструктури.

Відповідно до п.5.4.6 Договору від 21.02.2007р. Покупець зобов'язаний не вчиняти дій, що можуть привести до зупинення функціонування об'єктів інженерної інфраструктури. Перенесення, відключення інженерних комунікацій може бути виконано тільки за погодженням з відповідним постачальником послуг.

25.07.2007р. ФОП ОСОБА_1 видано Державний акт серія ЯЕ №112140 на право власності на земельну ділянку площею 0,3606га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач вважає свої права власника щодо користування земельною ділянкою порушеними у зв'язку із існуванням встановленого у пунктах договору земельного сервітуту, який не використовується протягом трьох років та підлягає припиненню за рішенням суду згідно п. «ґ» ч.1 ст.102 Земельного кодексу України.

Згідно із ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст.99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Згідно із ст.100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.102 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Згідно із ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до Преамбули ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно із ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно із п.2 ч.1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут) ; право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Відповідно до п.1.1. Договору від 21.02.2007р. відносно земельної ділянки встановлений земельний сервітут: згідно ст.99 ЗК України п. в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (на площу 0,0960га).

Таким чином, п.1.1. Договору передбачено встановлення сервітуту у вигляді права прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій стосовно частини земельної ділянки (площею 0,0960га), що продана ФОП ОСОБА_1

Щодо суб'єктного складу сервітутних правовідносин, то потрібно зазначити, що такими є власник (володілець) сусідньої земельної ділянки та володілець пануючої земельної ділянки, в інтересах якого встановлюється сервітут (сервітуарій), і ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

В договорі купівлі-продажу земельної ділянки прямо не визначено особу, на користь якої встановлено сервітут щодо земельної ділянки (частини) ФОП ОСОБА_1, проте такою особою може бути Одеська міська рада, з землями якої повністю межує земельна ділянка позивача.

Крім того, відсутні істотні умови договору сервітуту (порядок користування, межі земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут, тощо).

Згідно із п.п.13 п.23 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель: вид земельного сервітуту згідно із статтею 99 Земельного кодексу України та його зміст.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру №НВ-5100495812013 від 05.09.2013р. відносно земельної ділянки яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110137600:10:033:0002, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051, не зареєстровані. Відсутні дані також і про вид земельного сервітуту та його зміст.

Матеріали справи не містять доказів проведення державної реєстрації земельного сервітуту стосовно земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:10:033:0002, а тому у відповідності до ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» сервітут стосовно цієї земельної ділянки не може вважатись таким, що виник.

Згідно висновку Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради №31п/3279 від 10.08.2006р. (копія якого була подана суду апеляційної інстанції Департаментом комунальної власності Одеської міської ради в додатки до відзиву на апеляційну скаргу) по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (земельні торги) суб'єкту підприємницької діяльності, управління архітектури та містобудування погоджує межі ділянки та вважає за можливе продаж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,3606га. Земельна ділянка має сервітут - право ремонту та експлуатації ВЛ 330 кВ (за погодженням з ВАТ «Одесаобленерго»). Межі дії сервітуту наведені на схемі в М 1:500.

В обґрунтування позовних вимог, ФОП ОСОБА_1, крім іншого, посилався на лист ПАТ «ЕК Обленерго» (яке наразі є правонаступником ВАТ «Одесаобленерго»), відповідно до якого станом на 05.12.2013р. на адресу ПАТ «ЕК Одесаобленерго» не надходило пропозицій від власника/користувача земельної ділянки щодо оформлення земельного сервітут для прокладання та експлуатації ліній електропередачі по зазначеній земельній ділянці.

В той же час, як вбачається з пояснень, поданих 30.09.2014р. ПАТ «ЕК Одесаобленерго» суду апеляційної інстанції, ПАТ «Одесаобленерго» не укладало договору земельного сервітуту та не реєструвало за собою право земельного сервітуту за вказаною земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено виникнення земельного сервітуту, припинення якого він вимагає, оскільки відповідно до ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» сервітут виникає (діє) з моменту проведення його державної реєстрації.

За таких обставин, твердження позивача стосовно того, що сервітут не використовується протягом трьох років, що є підставою для припинення його дії згідно з п. «ґ» ч.1 ст.102 ЗК України, не знаходить об'єктивного підтвердження в матеріалах справи, позаяк перебіг трирічного строку починається з моменту виникнення сервітуту (моменту проведення його державної реєстрації), а сам договір про встановлення сервітуту фактично не є укладеним.

Викладені обставини зумовлюють висновок про безпідставність та недоведеність позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Місцевий господарський суд ухвалив вірне рішення по суті спору в частині вимог про припинення сервітуту з мотивів недоведеності позовних вимог, отже в цій частині рішення слід залишити без змін (з інших мотивів, наведених вище).

Також на законних підставах суд першої інстанції відхилив решту позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання пунктів 5.4.5. та п.5.4.6 Договору від 21.02.2007р. в частині встановлення сервітуту припиненими, що випливає з наступного.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15, ч.1,2 ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення , припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч.2-5 ст.13 цього Кодексу.

Припинення зобов'язання врегульовано нормами Глави 50 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки п.5.4.5. та п.5.4.6. Договору від 21.02.2007р. вміщені в розділ 5 Договору - «Права та обов'язки сторін», вищезазначені пункти мають зобов'язальний характер для позивача по справі.

При цьому ч.1 ст.16 ЦК України встановлений такий спосіб захисту права як припинення правовідношення, з яким зміст цієї частини позовних вимог не пов'язується.

Отже ФОП ОСОБА_1 обраний спосіб захисту порушених (на його думку) прав, не передбачений законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду з урахуванням мотивів відмови у позові, викладених в постанові апеляційного господарського суду, та підставою для його скасування слугувати не спроможні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 06.05.2014р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, що є підставою для залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-103,105 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 06.05.2014р. залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06 .10.2014р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.