Постанова

від 11.04.2014 по справі 822/968/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/968/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К., при секретаріДехтярук В.В. , за участі: представника позивача представника відповідачаПідопригори Н.В., Коваль І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0002002201 від 26 вересня 2013 року, про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1343953 грн., з яких 1075162 грн., за основним платежем та 268791 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0012441702 від 26 вересня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 288205,12 грн., з яких 271164,47 грн., за основним платежем та 17040,65 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за результатами якої складено акт перевірки № 319/22-09-22-01/33468780 від 11 вересня 2013 року.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002002201 від 26 вересня 2013 року, яким збільшив грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1343953 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1075162 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 268791 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0012441702 від 26 вересня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 288205,12 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 271164,47 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17040,65 грн.

Вказані податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, враховуючи наступне.

Позивач 11 листопада 2010 року як векселедавець передав, а ТОВ «Скетра» як векселеотримувач отримав в якості забезпечення кредиторської заборгованості оформлений належним чином простий вексель серії АА № 0100784 номінальною вартістю 3771267,64 грн.

В зв'язку з тим, що ТОВ «Скетра» за даними відповідача ліквідовано за рішенням суду, відповідач зробив помилковий висновок про те, що господарське зобов'язання щодо погашення заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності перед ТОВ «Скетра» припиняється.

Оскільки припинено господарське зобов'язання позивача перед ТОВ «Скетра», відповідно позивач занизив свої доходи за 1 квартал 2012 року в сумі 3771267,64 грн.

Враховуючи норми чинного законодавства, яке регулює правові питання обігу векселів, у відповідача немає підстав робити висновок про те, що простий вексель, векселедержателем якого є ТОВ «Скетра», не може бути пред'явлений до оплати іншою особою, так як векселедержатель ТОВ «Скетра» до припинення своєї діяльності міг передати вексель за індосаментом іншій особі.

Також згідно укладеного кредитного договору № 47/ЮКЛ-11 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 07.09.2011 року позивач протягом 2012 року сплатив відсотки за залучений кредит в сумі 1888302,71 грн.

Перевіркою встановлено, що кредитні кошти використовувалися на розрахунки з постачальниками та на закупівлю цінних паперів.

Податковий орган зробив висновок про неправомірність віднесення сплачених відсотків за користування кредитом в сумі 1385162 грн., до валових витрат з відображенням показників у рядку 06.3 «фінансові витрати» декларації з податку на прибуток.

Такий висновок зроблений на підставі того, що купівля-продаж цінних паперів не є предметом діяльності підприємства, оскільки відповідно до довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області управлінням статистики у м. Кам'янець-Подільському не вказаний такий вид діяльності підприємства, тому придбання цінних паперів підприємством не пов'язано із його господарською діяльністю.

Висновок податкового органу про те, що купівля-продаж цінних паперів не є предметом діяльності підприємства тільки на тій підставі, що цей вид діяльності не відображений в довідці статистики, є протиправним.

Враховуючи викладене позивач вважає, що відповідачем безпідставно знято з оподатковуваного прибутку фінансові витрати в сумі 1385162 грн., в результаті чого протиправно пораховано податок на прибуток в сумі 290884 грн.

Крім того перевіркою встановлено що до бюджету позивач не перерахував податок на доходи фізичних осіб в сумі 271164,47 грн.

Порушень в нарахуванні заробітної плати та утриманні податку на доходи з фізичних осіб перевіркою встановлено не було, таким чином податкове повідомлення-рішення про збільшення податку з фізичних осіб на суму 271164,47 грн., є протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні змінила позовні вимоги і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0002002201 від 26 вересня 2013 року, про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1343953 грн., з яких 1075162 грн., за основним платежем та 268791 грн., за штрафними (фінансовими санкціями), і № 0026671702 від 24 березня 2014 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 86309,23 грн., з яких 68639,38 грн., за основним платежем та 17669,85 грн., за штрафними (фінансовими санкціями).

Змінені позовні вимоги представник позивача підтримала повністю, пояснивши суду, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за результатами якої складено акт перевірки № 319/22-09-22-01/33468780 від 11 вересня 2013 року.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002002201 від 26 вересня 2013 року, яким збільшив грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1343953 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1075162 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 268791 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0012441702 від 26 вересня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 288205,12 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 271164,47 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17040,65 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, враховуючи наступне.

Позивач 11 листопада 2010 року в як векселедавець передав, а ТОВ «Скетра» як векселеотримувач отримав в якості забезпечення кредиторської заборгованості оформлений належним чином простий вексель серії АА № 0100784 номінальною вартістю 3771267,64 грн.

В зв'язку з тим, що ТОВ «Скетра» за даними відповідача ліквідований за рішенням суду, відповідач зробив помилковий висновок про те, що господарське зобов'язання щодо погашення заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності перед ТОВ «Скетра» припиняється.

Оскільки припинено господарське зобов'язання позивача перед ТОВ «Скетра», відповідно позивач занизив свої доходи за 1 квартал 2012 року в сумі 3771267,64 грн.

Враховуючи норми чинного законодавства, яке регулює правові питання обігу векселів, у відповідача немає підстав робити висновок про те, що простий вексель, векселедержателем якого є ТОВ «Скетра», не може бути пред'явлений до оплати іншою особою, так як векселедержатель ТОВ «Скетра» до припинення своєї діяльності міг передати вексель за індосаментом іншій особі.

Також згідно укладеного кредитного договору № 47/ЮКЛ-11 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 07.09.2011 року позивач протягом 2012 року сплатив відсотки за залучений кредит в сумі 1888302,71 грн.

Перевіркою встановлено, що кредитні кошти використовувалися на розрахунки з постачальниками та на закупівлю цінних паперів.

Податковий орган зробив висновок про неправомірність віднесення сплачених відсотків за користування кредитом в сумі 1385162 грн., до валових витрат з відображенням показників у рядку 06.3 «фінансові витрати» декларації з податку на прибуток.

Такий висновок зроблений на підставі того, що купівля-продаж цінних паперів не є предметом діяльності підприємства, оскільки відповідно до довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області управлінням статистики у м. Кам'янець-Подільському не вказаний такий вид діяльності підприємства не зазначений, тому придбання цінних паперів підприємством не пов'язано із його господарською діяльністю.

Висновок податкового органу про те, що купівля-продаж цінних паперів не є предметом діяльності підприємства тільки на тій підставі, що цей вид діяльності не відображений в довідці статистики, є протиправним.

Враховуючи викладене позивач вважає, що безпідставно знято з оподатковуваного прибутку фінансові витрати в сумі 1385162 грн., в результаті чого протиправно нараховано податок на прибуток в сумі 290884 грн.

Крім того перевіркою встановлено що до бюджету позивач не перерахував податок на доходи фізичних осіб в сумі 271164,47 грн.

Порушень в нарахуванні заробітної плати та утриманні податку на доходи з фізичних осіб перевіркою встановлено не було, таким чином податкове повідомлення-рішення про збільшення податку з фізичних осіб на суму 271164,47 грн., є протиправним.

Внаслідок адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0012441702 від 26 вересня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 288205,12 грн., відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0026671702 від 24 березня 2014 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 86309,23 грн., з яких 68639,38 грн., за основним платежем та 17669,85 грн., за штрафними (фінансовими санкціями).

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення є законними, прийняті за результатами проведеної перевірки, якою встановлено порушення позивачем податкового законодавства.

Податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб не збільшено, у податковому повідомленні-рішенні тільки зафіксовано суму узгодженого податкового зобов'язання з цього податку.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0002002201 від 26 вересня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1343953 грн., то воно правомірне, враховуючи таке.

Позивач занизив показники у рядку 03 «інші доходи» декларації на суму 3771267 грн., у 1 кварталі 2012 року, внаслідок того, що не відніс до їх складу суми безнадійної кредиторської заборгованості за виданим ТОВ «Скетра» векселем.

Крім того позивач завищив задекларовані показники у рядку 06.3 декларації за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 1385257 грн., оскільки понесення витрат на сплату відсотків за кредитним договором, кошти за яким витрачались на придбання цінних паперів, не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач 18.03.2005 року зареєстрований виконкомом Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області як юридична особа та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Однією із функцій органів державної податкової служби яку вони виконують згідно підпункту 19.-1.1.1 пункту 19.-1.1 статті 19 Податкового кодексу України є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 75.1 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Особливості проведення документальних невиїзних перевірок визначені статтею 77 Податкового кодексу України.

Державним податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Згідно пунктів 86.1, 86.3 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

За результатами перевірки державним податковим органом складено акт «Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Поділля-Трансбуд», код ЄДРПОУ 33468780, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року».

Перевіркою встановлено порушення:

-підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.3, 138.4, 138.5, 138.6, 138.8, підпункту 138.10.5 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1 статті 139, пункту 140.1 статті 140, статті 142, статті 143 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1075162 грн., в тому числі по періодах:

1 квартал 2012 року-занижено в сумі 659814 грн.,

2 квартал 2012 року-завищено в сумі 42829 грн.,

3 квартал 2012 року-занижено в сумі 54640 грн.,

4 квартал 2012 року-занижено в сумі 403537 грн.,

-підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заборгованості з податку на доходи фізичних осіб в сумі 271164,47 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пунктів 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручаться) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (финансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002002201 від 26 вересня 2013 року, яким збільшив позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1343953 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1075162 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 268791 грн., і податкове повідомлення-рішення № 0012441702 від 26 вересня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 288205,12 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 271164,47 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17040,65 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги № 8819/10/22-01-10-03-14 від 06.12.2013 року податкове повідомлення-рішення № 0012441702 від 26 вересня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 288205,12 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 271164,47 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17040,65 грн., частково скасовано, а саме: зменшено суму основного платежу в розмірі 202525,09 грн., та збільшено розмір застосованої штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 629,20 грн.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0026671702 від 24 березня 2014 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 86309,23 грн., з яких 68639,38 грн., за основним платежем та 17669,85 грн., за штрафними (фінансовими санкціями).

Суд вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0002002201 від 26 вересня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1343953 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1075162 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 268791 грн., то суд вважає його протиправним враховуючи наступне.

В акті перевірки вказано, що в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року позивач задекларував доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 6059175 грн.

Перевіркою встановлено заниження задекларованих позивачем показників декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 03 «інші доходи» всього в сумі 3771267 грн., в тому числі заниження за 1 квартал 2012 року в сумі 3771267 грн.

Станом на 01.10.2010 року по розрахунках із ТОВ «Скетра» рахується кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 3771267 грн., яка виникла в лютому 2008 року.

Згідно акту прийому передачі векселя від 11.11.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Поділля-Трансбуд» (векселедавець) передало в якості забезпечення кредиторської заборгованості товариству з обмеженою відповідальністю «Скетра» (векселеотримувачу) простий вексель серії АА № 0100784 номінальною вартістю 3771267,64 грн.

За період з дати передачі позивачем векселя ТОВ «Скетра», тобто з 11.11.2010 року до 31.12.2012 року такий вексель до оплати векселеотримувачем не пред'являвся.

Відповідно до даних ПДС ДПС України відносно ТОВ «Скетра» проводиться ліквідаційна процедура за рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 2-а1314/11/1070 від 28.03.2011 року, яким постановлено припинити юридичну особу ТОВ «Скетра», код ЄДРПОУ 34901443.

Згідно до відповіді Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 106/9/18-227 від 27.08.2013 року відповідачем отримані такі документи: облікова картка ТОВ «Скетра» згідно якої розрахункові рахунки підприємства закриті, стан платника 21; інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої відсутні відомості у даному реєстрі на нерухоме майно за ТОВ «Скетра»; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому зазначено про відсутність прав на нерухоме майно ТОВ «Скетра»; повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням форми 18-ОПП № 90 від 30.07.2008 року; акт № 126/15/229 від 31.08.2009 року про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Скетра».

Керуючись пунктом 3 статті 205 ГК України, статтями 256, 263 ЦК України, відповідач зробив висновок про те, що у разі якщо підприємство кредитор ліквідовано без встановлення правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення заборгованості за товарно-матеріальні цінності, кошти, надавачем яких він є, припиняється.

Порушивши підпункт 135.5.4 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України, ТОВ «БК «Поділля-Трансбуд» не включило суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Скетра» в інші доходи за 1 квартал 2012 року в сумі 3771267 грн., чим їх занизила на таку суму.

Зазначену суму необхідно включити до інших доходів як безнадійну заборгованість, що виникла на момент ліквідації кредитора без правонаступництва.

Такі висновки відповідача в акті перевірки не відповідають нормам чинного законодавства.

Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» № 826-XIV від 06.07.2009 року, постановлено приєднатися від імені України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, визначені Законом України «Про обіг векселів в Україні» № 2374-II від 05.04.20011 року.

Регулювання відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку проводиться за законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-IV від 23.02.2006 року.

Відповідно до частини 1, підпункту д) пункту 2 частини 5 статті 3, статті 14 цього Закону, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів як векселі.

Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Згідно частини 2 статті 76, частини 1 статті 77 «Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі», простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо:

індосаменту (статті 11 - 20);

строку платежу (статті 33 - 37);

платежу (статті 38 - 42);

права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54);

платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63);

копій (статті 67 і 68);

змін (стаття 69);

позовної давності (статті 70 і 71);

неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до частини 1 статті 11, частини 1 статті 33, частини 1 статті 34, частини 1 статті 70 «Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі», будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу як за пред'явленням.

Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Дослідження наведених норм «Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі», змісту акту перевірки, пояснень представника відповідача, дає суду підставу зробити висновок, про те що питання про можливість вчинення ТОВ «Скетра» індосаменту відповідачем при проведенні перевірки не досліджувалось.

Крім того строк для пред'явлення векселя для платежу закінчився 11.11.2011 року, відповідно позовні вимоги повинні бути погашені із закінченням трьох років, а саме: 11.11.2014 року, оскільки позовні вимоги ТОВ «Скетра» до позивача як акцептанта, або іншої особи до позивача у разі наявності індосамента, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

В строк до 11.11.2014 року боргове зобов'язання позивача за векселем може бути пред'явлене ТОВ «Скетра», або іншою особою до оплати.

Також у судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Скетра» знаходиться в стані припинення за судовим рішенням і ще не припинене, тобто має статус діючого підприємства-юридичної особи. Такі обставини об'єктивно підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, доданого до матеріалів справи.

Суд при вирішенні спору не бере до уваги надані Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 106/9/18-227 від 27.08.2013 року документи, зазначені в акті перевірки, оскільки вони не мають жодного відношення до порядку сплати боргу за виданим простим векселем.

За таких обставин суд вважає, що якщо підприємство кредитор не ліквідовано і позовні вимоги кредитора повинні бути погашені із закінченням трьох років, а саме: 11.11.2014 року, тому немає підстав для визнання такої заборгованості безнадійною та включення суми кредиторської заборгованості перед ТОВ «Скетра» в інші доходи позивача за 1 квартал 2012 року в сумі 3771267 грн.

Також частина грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0002002201 від 26 вересня 2013 року нарахована в зв'язку з тим, що перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.3 декларації з податку на прибуток підприємств «фінансові витрати» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 1385257 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року-занижено в сумі 60410 грн., 2 квартал 2012 року-занижено в сумі 79454 грн., 3 квартал 2012 року-занижено в сумі 87854 грн., 4 квартал 2012 року-завищено в сумі 1612975 грн.

Позивач уклав кредитний договір № 47/ЮКЛ-11 від 07.09.2011 року на відкриття відновлювальної кредитної лінії із ПАТ «КБ Глобус».

Перевіркою встановлено, що отримані кредитні кошти використовувались позивачем для проведення розрахунків із постачальниками і на закупівлю цінних паперів, зокрема акцій.

Так як здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів не є предметом діяльності позивача, оскільки такий вид діяльності не зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивача, відповідач прийшов до висновку, що позивач неправомірно відніс до фінансових витрат сплачені відсотки за кредитним договором в розмірі 1385162 грн.

Такі висновки відповідача в акті перевірки не відповідають нормам чинного законодавства.

Згідно підпункту 14.1.258 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансовий кредит це кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже проценти за кредитом можна відносити до складу валових витрат, якщо кредитні кошти використані на цілі, пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що діяльність позивача по купівлі-продажу цінних паперів необхідно вважати його господарською діяльністю, тому проценти за борговими зобов'язаннями позивач правомірно відніс до фінансових витрат підприємства.

Таким чином враховуючи встановлені обставини по справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0002002201 від 26 вересня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1343953 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1075162 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 268791 грн., є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства в зв'язку з чим його необхідно визнати протиправним та скасувати.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0026671702 від 24 березня 2014 року яким відповідач збільшив позивачу грошове зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 86309,23 грн., з яких 68639,38 грн., за основним платежем та 17669,85 грн., за штрафними (фінансовими санкціями), то суд вважає його протиправним враховуючи наступне.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Як встановлено із пояснень сторін та матеріалів справи, порушень в нарахуванні заробітної плати працівників позивача, нарахуванні податку на доходи фізичних осіб за період, що підлягав перевірці, податковою перевіркою не встановлено.

Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач неправомірно збільшив позивачу грошове зобов'язання за платежем по податку з доходів найманих працівників в сумі 86309,23 грн., з яких 68639,38 грн., за основним платежем, так як податкове зобов'язання платником податків обчислено самостійно.

Відповідач всупереч вимогам пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України прийняв таке податкове повідомлення-рішення, тому що сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розрахована не контролюючим органом.

Посилання представника відповідача на підпункт 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, згідно якого дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, суд при вирішенні спору не бере до уваги, оскільки в даному випадку відповідач мав право прийняти податкове повідомлення-рішення тільки по самостійно нарахованих штрафних (фінансових) санкціях (штрафах), у разі встановлення порушення позивачем правил нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб.

Крім того згідно пояснень представника позивача встановлено, що із врахуванням ухвали Хмельницького окружного адміністративного суд від 10 липня 2012 року про розстрочення виконання постанови цього ж суду від 09 березня 2011 року про стягнення заборгованості по податку на доходи фізичних осіб судом встановлено, що розрахунок пені за прострочення сплати податкового боргу підлягає перерахунку.

Із пояснень представника відповідача не вбачається підстав для заперечення таких обставин.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні, тому у його необхідно задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 16, 19, 20, 54, 58, 75, 86, 138, 141 ПК України, Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Законом України «Про обіг векселів в Україні», ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002002201 від 26 вересня 2013 року, яким Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області збільшила товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Поділля-Трансбуд» м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 1343953 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1075162 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 268791 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0026671702 від 24 березня 2014 року, яким Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області збільшила товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Поділля-Трансбуд» м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області грошове зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб в сумі 86309,23 грн., з яких 68639,38 грн., за основним платежем та 17669,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17669,85 грн.

В повному постанова суду буде виготовлена 18.04.2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2014 року

Суддя /підпис/В.К. Блонський "Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський