Ухвала

від 02.06.2015 по справі 822/968/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/33878/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Веденяпін О.А. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р.

у справі № 822/968/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Поділля-Трансбуд»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Поділля-Трансбуд» (далі - позивач, ТОВ «Будівельна Компанія «Поділля-Трансбуд») звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач, Кам'янець-Подільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002002201 від 26 вересня 2013 року, № 0026671702 від 24 березня 2014 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р. постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Кам'янець-Подільська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Будівельна Компанія «Поділля-Трансбуд», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Кам'янець-Подільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 319/22-09-22-01/33468780 від 11 вересня 2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.3, 138.4, 138.5, 138.6, 138.8, підпункту 138.10.5 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1 статті 139, пункту 140.1 статті 140, статті 142, статті 143 Податкового кодексу України; підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0002002201 від 26 вересня 2013 року, яким збільшив позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1343953 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1075162 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 268791 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0012441702 від 26 вересня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 288205,12 грн., в тому числі за основним платежем - 271164,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 17040,65 грн.

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № 0012441702 від 26 вересня 2013 року частково було скасовано. На цій підставі відповідачем прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення № 0026671702 від 24 березня 2014 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 86309,23 грн., з яких 68639,38 грн. за основним платежем та 17669,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 01.10.2010 року по розрахунках із ТОВ «Скетра» рахується кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 3771267 грн., яка виникла в лютому 2008 року.

Згідно акта прийому передачі векселя від 11.11.2010 року ТОВ «Будівельна Компанія «Поділля-Трансбуд» (векселедавець) передало в якості забезпечення кредиторської заборгованості ТОВ «Скетра» (векселеотримувачу) простий вексель серії АА № 0100784 номінальною вартістю 3771267,64 грн.

За період з дати передачі позивачем векселя ТОВ «Скетра», тобто з 11.11.2010 року до 31.12.2012 року такий вексель до оплати векселеотримувачем не пред'являвся.

Також судами встановлено, що відносно ТОВ «Скетра» проводиться ліквідаційна процедура за рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 2-а/1314/11/1070 від 28.03.2011 року, яким постановлено припинити юридичну особу ТОВ «Скетра».

Згідно частини 2 статті 76, частини 1 статті 77 «Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі», простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до частини 1 статті 11, частини 1 статті 33, частини 1 статті 34, частини 1 статті 70 «Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі» будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу як за пред'явленням. Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Також ТОВ «Скетра» знаходиться в стані припинення за судовим рішенням і ще не припинене, тобто має статус діючого підприємства-юридичної особи.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що якщо підприємство кредитор не ліквідовано і позовні вимоги кредитора повинні бути погашені із закінченням трьох років.

Отримані кредитні кошти використовувались позивачем для проведення розрахунків із постачальниками і на закупівлю цінних паперів, зокрема акцій.

Згідно підпункту 14.1.258 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансовий кредит це кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже, проценти за кредитом можна відносити до складу валових витрат, якщо кредитні кошти використані на цілі, пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що діяльність позивача по купівлі-продажу цінних паперів є його господарською діяльністю, тому проценти за борговими зобов'язаннями правомірно віднесено до фінансових витрат підприємства.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0026671702 від 24 березня 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Як встановлено судами, порушень в нарахуванні заробітної плати працівників позивача, нарахуванні податку на доходи фізичних осіб за період, що підлягав перевірці, перевіркою не встановлено.

Відтак, відповідачем неправомірно збільшено позивачу грошове зобов'язання за платежем по податку з доходів найманих працівників у сумі 86309,23 грн.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді О.А. Веденяпін

О.В. Муравйов