Постанова

від 05.05.2014 по справі 826/2856/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 травня 2014 року № 826/2856/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Велес" доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001262207, №0001272207, №0001282207, №0001292207 від 21.02.2014р. На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2014 р. за №0001262207, №0001272207, №0001282207, №0001292207, винесених Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 04.02.2014 р. за №4011-22-07-31065382 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступне порушення: п.п.І.22,1, п1.22., п.1.25. ст.1, п.п.4.1.6. п.4.1, ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. Ns334/94-BP із змінами та доповненнями, п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14, п 44,2 ст.44. п.135.2, пп.135.5.5 н.135.5 ст.135. п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. №2755-VI із змінами та доповненнями що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 006 669 грн., в т.ч. за І квартал 2011 р. на суму 295 577 грн., II квартал 2011 р на суму 137 315 грн., І квартал 2012 р. на суму 234 грн., II квартал 2012 р. на суму 211 825 грн., III квартал 2012 р. на суму 281 847 грн., IV квартал 2012 року на суму 79 871 грн.; п.160.2 ст.160, п.152.8 ст.152 Податкового кодексу із змінами та доповненнями занижено податок на загальну суму 1 274.00 грн., а саме: за II квартал 2012 року у сумі 507.29 грн. за ІІІ квартал 2012 року у сумі 613,01 грн., IV квартал 2012 року у сумі 153.57 грн.; п.327.1 ст.327 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання за спеціальне використання води на загальну суму 11815 грн., в т.ч. за І квартал 2012 року на загальну суму 8 971 грн., II квартал 2012 року на загальну суму 2 844 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем було подано Заперечення, за результатом розгляду заперечень Податковий орган Листом від 18.02.2014 р. №1714/10-26-50-22-07 повідомив Позивача, що висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001262207 від 21.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 1 150 141,00 гривень, з яких +1 006 669,00 гривень основного платежу та 143 445,00 гривень штрафних фінансових санкцій; №0001272207 від 21.02.2013 року, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 9.9 ст. 9 Закону №1775-ІІІ в сумі 13 600 гривень; №0001282207 від 21.02.2013 року, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за спеціальне використання води в сумі 14 769 гривень, з яких 11815,00 гривень основного платежу та 2 954,00 гривень штрафних фінансових санкцій; №0001292207 від 21.02.2013 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних на загальну суму 2 956,00 гривень, з яких 2 771,00 гривень основного платежу та 185,00 гривень штрафних фінансових санкцій.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 (Позикодавець), з однієї сторони, та Позивач (Позичальник), з іншої сторони, було укладено Договір №БД/14/08/08 про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 14.08.2008 р. (надалі по тексту Договір №БД/14/08/08).

У відповідності до п.1.1., п. 1.2 Договору №БД/14/08/08, Позикодавець надає Позичальнику поворотну (строкову) безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп. без ПДВ - для поповнення обігових коштів. Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю вказану в п. 1.1. даного Договору суму в визначений даним Договором строк.

Згідно п. 3.1, п. 3.2 Договору №БД/14/08/08 Позика надається Позичальнику на термін до « 14» серпня 2018 p. включно. Повернення позики достроково можливо. Строк, вказаний у п. 3.1. даного Договору, може бути продовжений за взаємною згодою Сторін в порядку, встановленому чинним законодавством.

Між ОСОБА_3 (Позикодавець), з однієї сторони, та Позивач (Позичальник), з іншої сторони, було укладено Договір №БД26/10/09 про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 26.10.2009 р. (надалі по тексту Договір №БД26/10/09).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору №БД26/10/09, Позикодавець надає Позичальнику поворотну (строкову) безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 232 500 (двісті тридцять дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. без ПДВ - для поповнення обігових коштів. Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю вказану в п. 1.1. даного Договору суму в визначений даним Договором строк.

Згідно п. 3.1, п. 3.2 Договору № БД26/10/09, Позика надається Позичальнику на термін до « 26» жовтня 2014 p., включно. Повернення позики достроково можливо. Строк, вказаний у п. 3.1. даного Договору, може бути продовжений за взаємною згодою Сторін в порядку, встановленому чинним законодавством.

Крім того, між ОСОБА_3 (Позикодавець), з однієї сторони, та Позивач (Позичальник), з іншої сторони, було укладено Договір № П-021210 про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 02.12.2010 р. (надалі по тексту Договір № П-021210).

У відповідності до п.1.1., п. 1.2 Договору № П-021210, Позикодавець надає Позичальнику поворотну (строкову) безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн.00 коп. без ПДВ - для поповнення обігових коштів. Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю вказану в п. 1.1. даного Договору суму в визначений даним Договором строк.

Згідно п. 3.1, п. 3.2 Договору № П-021210, Позика надається Позичальнику на термін до « 02» грудня 2015 p., включно. Повернення позики достроково можливо. Строк, вказаний у п. 3.1. даного Договору, може бути продовжений за взаємною згодою Сторін в порядку, встановленому чинним законодавством.

Між ОСОБА_3 (Позикодавець), з однієї сторони, та Позивач (Позичальник), з іншої сторони, було укладено Договір №ФД-2 про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 21.03.2011 р. (надалі по тексту Договір № ФД-2).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору № ФД-2, Позикодавець надає Позичальнику поворотну (строкову) безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 95 800 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. без ПДВ - для поповнення обігових коштів. Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю вказану в п. 1.1. даного Договору суму в визначений даним Договором строк.

Згідно п. 3.1, п. 3.2 Договору № ФД-2, Позика надається Позичальнику на термін до « 21» березня 2016 p., включно. Повернення позики достроково можливо. Строк, вказаний у п. 3.1. даного Договору, може бути продовжений за взаємною згодою Сторін в порядку, встановленому чинним законодавством.

В Акті перевірки зазначено, що Товариством станом на 01.04.2011 р. була неповернена фінансова допомога у розмірі 741 000,00 грн., яка надавалась Товариству Засновником протягом 2008-2011 років. У зв'язку із цим, ДПІ зробила висновки про заниженням Товариством валових доходів за І квартал 2011 року на загальну суму 741 000 грн.

Як вірно зафіксовано в Акті перевірки, безвідсоткова фінансова допомога на загальну суму 741 000,00 грн. надавалася ТОВ «Велес» Засновником у такому порядку: на загальну суму 218 500,00 грн. (згідно договору № БД14/08/08 від 14.08.2008 р.) - фактично була надана 19.08.2008 p.; на загальну суму 232 500,00 грн. (згідно договору № БД26/10/09 від 26.10.2009 р.) - фактично була надана 27.10.2009 p.; на загальну суму 200 000,00 грн. (згідно договору № П-021210 від 02.12.2010 р.) - фактично була надана 22.12.2010 p.; на загальну суму 90 000,00 грн. (згідно договору № ФД-2 від 21.03.2011 р.) фактично була надана 21.03.2011 р.

Таким чином, враховуючи положення Закону про прибуток, суми неповерненої фінансової допомоги повинні включатися до складу валових доходів Товариства у наступних звітних періодах: у розмірі 218 500,00 грн. у декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2008 року (граничний строк подачі декларації 1 - 10 листопада 2008 p.); у розмірі 232 500,00 грн. у декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік (граничний строк подачі декларації - 9 лютого 2010 p.); у розмірі 200 000,00 грн. у декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік (граничний строк подачі декларації - 9 лютого 2011 p.); у розмірі 90 000,00 грн. у декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року (граничний строк подачі декларації - 10 травня 2011 p.).

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону N 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пункт 4.1 статті 4 Закону N 334/94-ВР).

Абзацом 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону N 334/94-ВР передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Таким чином, Суд вважає, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості щодо якої закінчився строк позовної давності.

Суд не погоджується з висновками Акту перевірки в частині того, що Позивачем занижено валовий дохід за І квартал 2011 року на загальну суму 741 000 грн., оскільки, згідно вищезазначених Договорів, строк на повернення коштів, ще не настав (Договір №БД/14/08/08 строк повернення « 14» серпня 2018 p.; №БД26/10/09 строк повернення « 26» жовтня 2014 p.; Договір № П-021210 строк повернення « 02» грудня 2015 p., Договір № ФД-2 строк повернення « 21» березня 2016 p.), а тому, висновки податкового органу є помилковими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до думки, що висновки Акту перевірки про те, що Товариством занижено доходи за І квартал 2011 року на загальну суму 741 000 грн. у вигляді неповерненої фінансової допомоги є помилковими.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Про необхідність врахування вимог п. 102.1 ПКУ у частині граничних термінів визначення податкового зобов'язання платника податків вказується, серед іншого, в "Методичних рекомендаціях щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання", затверджених наказом ДПС №553 від 27.06.2012 p., "Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків", затвердженій наказом ДПС №591 від 06.07.2012 p., Листі Вищого адміністративного суду України («ВАСУ») №203/11/13-11 від 10.02.2011 р. "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

Листом ВАСУ №203/11/13-11 від 10.02.2011 p., роз'яснено, що пункт 102.1 статті 102 ПКУ визначає строки для визначення грошових зобов'язань платників податків. Наслідком збігу цього строку є звільнення платника податків від відповідного грошового зобов'язання. При цьому, спір стосовно відповідної декларації та/або податкового повідомлення, які мали бути підставою для визначення грошового зобов'язання, не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, висновки про заниження Позивачем доходів на загальну суму 651 000,00 грн. у в'язку із неповерненням фінансової допомоги, що отримувалася протягом 2008-2010 років, не можуть бути законною підставою для визначення Податковим органом Товариству відповідних грошових зобов'язань з податку на прибуток.

В частині щодо заниження валових доходів Товариством за І квартал 2011 року на суму 441 308 грн. у зв'язку із наявністю непогашеної кредиторської заборгованості по контрагенту ТОВ «ТММ», Суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що висновки про заниження валових доходів Товариством ДПІ ґрунтується на даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 та оборотно-сальдової відомості по підприємству ТОВ "ТММ", згідно яких у ТОВ "Велес" існує непогашена кредиторська заборгованість на загальну суму 441 308,34 грн. за відвантажений товар (надані послуги) по підприємству ТОВ "ТММ", яка виникла ще в 2006 році.

Судом встановлено, що між ТОВ «Т.М.М.» (Повірений), з одного боку, та Позивачем (Довіритель), з іншого боку, було укладено Договір доручення №01/08 від 01.08.2004 року (надалі по тексту Договір №01/08).

У відповідності до п. 1.1 п. 1.2 Договору №01/08, Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується від імені Довірителя укласти договори підряду з третіми особами (Підрядниками) з такими істотними умовами: Згідно з договорами підряду на Підрядників буде покладено обов'язок з залученням, при необхідності, третіх осіб (субпідрядників), виконати увесь комплекс робіт по реконструкції об'єкту відповідно до робочого проекту „Реконструкции томатного цеха ПАО ИКЗ под винцех БФ ООО „Велес" в с. Криничное Болградекого р-на Одесской обл.", включаючи роботи з підготовки проектно-кошторисної документації. Ціна договорів підряду не повинна перевищувати: 1 300 000,00 грн. (один мільйон триста тисяч гривень 00 коп.). У випадку, коли в процесі виконання робіт за договором підряду виникне необхідність у збільшенні ціни договору підряду, сторони погоджують розмір такого збільшення шляхом підписання відповідної додаткової угоди. Строк виконання робіт Підрядником за договором підряду з моменту його підписання та до передачі об'єкта, що реконструюється Повіреному не повинен перевищувати 1 (один) рік. Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується від імені й за рахунок Довірителя вчинити усі інші юридичні дії, необхідні для виконання договору, вчиненого Повіреним згідно з п. 1.1, цього Договору, зокрема, здійснювати розрахунки та після закінчення виконання робіт за договором підряду по реконструкції об'єкта прийняти його у Підрядника та передати за актом приймання-передавання Довірителю.

Між ТОВ «Т.М.М.» (Повірений), з одного боку, та Позивачем (Довіритель), з іншого боку, було укладено Додаткову угоду до договору доручення №01/08 від 01.06.2006 року.

У відповідності до п. 1 Додаткової угоди, Пункт 3,4 Договору доручення №01/08 викласти в наступній редакції: "Виплата винагороди Повіреному та відшкодування витрат Повіреного на виконання доручення здійснюється протягом чотирнадцяти місяців рівними платежами з моменту підписання Сторонами акту про приймання-передавання об'єкту, що реконструюється, шляхом перерахування сум, яки були фактично витрачені Повіреним на виконання доручення та підтверджуються первинними документами на розрахунковий рахунок Повіреного."

Відповідно до п.3.4 Договору № 01/08 зі змінами, затвердженими Додатковою угодою від 01 березня 2006 року, виплата винагороди Повіреному та відшкодування витрат Повіреного на виконання доручення здійснюється протягом чотирнадцяти місяців рівними платежами з моменту підписання Сторонами акту про приймання-передавання об'єкту, що реконструюється, шляхом перерахування сум, які були фактично витрачені Повіреним на виконання доручення та підтверджуються первинними документами на розрахунковий рахунок Повіреного.

Як узгоджено Актом приймання-передачі виконаних робіт №01/06-06 за Договором доручення № 01/08 роботи за даним договором були Повіреним виконані, а Довірителем прийняті 01 червня 2006 року. Разом до сплати Повіреному підлягає сума у розмірі 1 309 839,38 грн., що включає винагороду Повіреного та відшкодування Повіреному сум власно залучених коштів на виконання угоди.

Отже, враховуючи умови Договору № 01/08 з урахуванням Додаткової угоди, граничний строк для розрахунків Товариства Повіреним - 31.07.2007 р.

У відповідності до положень податкового законодавства, діючого у період відносин сторін за Договором № 01/08, з метою оподаткування, сума заборгованості платника податку перед іншою - юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовною давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає включенню до доходів ватника податків у період її виникнення (відповідно до п.п. 1.22.1 Закону про прибуток).

Отже, податковим періодом включення до валових доходів непогашеної суми заборгованості Товариства перед ТОВ "ТММ" є 3 квартал 2010 року. Податкова декларація за 3 квартал 2010 року була належним чином подана Товариством до податкових органів у межах законодавчо встановлених строків (а саме - до 9 листопада 2010 року).

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Про необхідність врахування вимог п. 102.1 ПКУ у частині граничних термінів визначення податкового зобов'язання платника податків вказується, серед іншого, в "Методичних рекомендаціях щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання", затверджених наказом ДПС №553 від 27.06.2012 p., "Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків", затвердженій наказом ДПС №591 від 06.07.2012 p., Листі Вищого адміністративного суду України («ВАСУ») №203/11/13-11 від 10.02.2011 р. "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

Листом ВАСУ №203/11/13-11 від 10.02.2011 p., роз'яснено, що пункт 102.1 статті 102 ПКУ визначає строки для визначення грошових зобов'язань платників податків. Наслідком збігу цього строку є звільнення платника податків від відповідного грошового зобов'язання. При цьому, спір стосовно відповідної декларації та/або податкового повідомлення, які мали бути підставою для визначення грошового зобов'язання, не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З врахуванням вищевикладеного, Суд приходить до висновку, що в Акті перевірки про те, що Товариство занизило доходи за І квартал 2011 року на загальну суму 441 308 грн. у вигляді непогашеної кредиторської заборгованості перед ТОВ "ТММ" є помилковим, оскільки дана сума повинна була включена саме в ІІІ кварталі 2010 р., а не в І кварталі 2011 р.

Враховуючи викладене вище, Суд приходить до висновку, що заниження Товариством доходів загальну суму 441 308 грн. у зв'язку із наявністю непогашеної кредиторської заборгованості перед ТОВ «ТММ» не можуть бути законною підставою для визначення Податковим органом Товариству відповідних грошових зобов'язань з податку на прибуток, а визначення таких грошових зобов'язань є незаконним.

В частині заниження доходів в податковому обліку Товариства у розмірі 1 592 451 грн., Суд зазначає наступне.

Згідно Акту перевірки про заниження доходу Товариством у в розмірі 1 592 451 грн. за II-IV квартал 2012 року ДПІ робить висновки виключно на підставі наявності розбіжностей між даними фінансової звітності за 2012 рік та оборотно-сальдових відомостей (у фінансовій звітності підприємством відображено чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний період суму в розмірі 6 806 300 грн.; в той же час, згідно оборотно-сальдових відомостей підприємством відображено дохід (без вирахування податків, зборів) від реалізації готової продукції у сумі 8 290 845,48 грн.

Регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність є основою для ведення податкового обліку. В той же час, показники фінансової та податкової звітності можуть різнитися в силу застосування різних правил обліку окремих операцій, визначених стандартами бухгалтерського обліку та ПКУ.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище (ст. 44 ПКУ).

При цьому, для розрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток повинен використовувати дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень ПКУ (ст. 44.2 ПКУ).

Позивач зазначає, що Товариство належним чином веде податковий облік усіх доходів та витрат та забезпечує наявність та зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, в тому числі, податку на прибуток.

В Акті перевірки зазначено наступне: «Згідно наданих до перевірки оборотно - сальдових відомостей, фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва зо 2012 рік поданого до ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ Міндоходів у м.Києві (вх. від 11.02.2013 р. №9087376160) встановлено:

Згідно рядку 030 розділу 2 Звіт про фінансові результати, фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2012 рік підприємством відображено чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний період суму в розмірі 6 806 300 грн.

Також згідно оборотно-сальдових відомостей встановлено що підприємством відображено дохід (без вирахування податків, зборів) від реалізації готової продукції у сумі 8 290 845.48 грн.

Тобто на підставі вищезазначених документів встановлено невідображення в складі доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) суму в розмірі 1 592 451 грн., в т.ч. за 11 квартал 2012 року на суму 808 688 грн., за Ш квартал 2012 року на суму 365 981 грн., IV квартал 2012 року на суму 417 782 грн.».

Для з'ясування всіх обставин справи Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2014 р., Судом було витребувано у Податкового органу пояснення, яким чином було встановлено порушення за ІІ-IV квартал 2012 р. в розмірі 1 592 451,00 грн.

На адресу окружного адміністративного суду міста Києва надійшли пояснення від Відповідача 05.05.2014р., зміст додаткових пояснень ідентичний змісту Акту перевірки.

У відповідності до ст..21.1 ПК України, Посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до п. 6 ч. І Порядку 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно (п. 5.2 ч. II Порядку 984): чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови.

Суд звертає увагу, що в Акті перевірки, запереченнях на позовну заяву та в додаткових поясненнях відсутнє чітке, об'єктивне та таке, що відповідає нормам чинного законодавства викладення фактів, що свідчили б про здійснення порушень податкового та іншого законодавства Товариством.

Таким чином, посилання лише на розбіжності регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є підставою для донарахування доходів Позивачу.

З врахуванням вищевикладеного, Суд приходить до висновку, що в Акт перевірки посилання Податкового органу на заниження доходів у розмірі 1 592 451 грн. є неправомірним, та необґрунтованими, таким чином Податковим органом було помилково встановлено заниження Позивачем доходу в розмірі 1 592 451 грн. податкового законодавства.

В частині щодо надання фінансової допомоги та про заниження Товариством доходів у розмірі 1140000,00 грн., Суд зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено про наявність неповерненої фінансової допомоги у розмірі 1 140 000,00 грн. станом на граничну дату повернення (з метою оподаткування), яка надавалась Товариству засновником ОСОБА_3 (і.п.н.2114606178) у наступному порядку: 15.04.2011 р. у розмірі 200 000,00 грн. (за договором №150411-П від 15.04.2011 p.); у розмірі 940 000,00 грн. за договором №БП150811 від 15.08.2011 р. (дати фактичного надання: 17.08.2011 р. в розмірі 630 000,00 грн., 31.08.2011 р. в розмірі 160 000,00 грн., 12.09.2011 р. в розмірі 150 000,00 грн.).

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 (Позикодавець), з однієї сторони, та Позивач (Позичальник), з іншої сторони, було укладено Договір №150411-П про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 15.04.2011 р. (надалі по тексту Договір №150411-П).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору №150411-П, Позикодавець надає Позичальнику поворотну (строкову) безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. без ПДВ - для поповнення обігових коштів. Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю вказану в п. 1.1. даного Договору суму в визначений даним Договором строк.

Згідно п. 3.1, п. 3.2 Договору №150411-П, Позика надається Позичальнику на термін до « 15» квітня 2013 p., включно. Повернення позики достроково можливо. Строк, вказаний у п. 3.1. даного Договору, може бути продовжений за взаємною згодою Сторін в порядку, встановленому чинним законодавством.

Між ОСОБА_3 (Позикодавець), з однієї сторони, та Позивач (Позичальник), з іншої сторони, було укладено Договір №БП 150811 про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 15.08.2011 р. (надалі по тексту Договір № БП 150811).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору № БП 150811, Позикодавець надає Позичальнику поворотну (строкову) безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 940 000 (дев'ятсот сорок тисяч) грн. 00 коп. без ПДВ - для поповнення обігових коштів. Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю вказану в п. 1.1. даного Договору суму в визначений даним Договором строк.

Згідно п. 3.1, п. 3.2 Договору №150411-П, Позика надається Позичальнику однією сумою або частинами на термін 365 календарних днів з дня фактичного отримання позики чи її частини (далі - «Граничний строк»). Повернення позики достроково можливе. Строк, вказаний у п. 3.1. даного Договору, може бути продовжений за взаємною згодою Сторін в порядку, встановленому чинним законодавством.

Судом встановлено, що Позивачем ОСОБА_3 (Позикодавець) було повернуто грошові кошти, що підтверджується видатковими касовими ордерами за період з квітня 2011 р. - липень 2011 р., січень 2012 р. - червень 2012 р. та на вимогу суду Позивачем також надано Наказ №3 від 01.01.2011 року про встановлення ліміту залишку готівки в касі на 2011 р., Наказ №1/1 від 01.01.2012 року про встановлення ліміту залишку готівки в касі на 2012 р., Витяг з касової книги за дні видачі касових ордерів за 2011 р., Витяг з касової книги за дні видачі касових ордерів за 2012 р. та детальним розрахунком щодо отримання та повернення сум фінансової допомоги Товариством за Договором №БП 150811 від 15.08.2011 р. та Договором 15011-П від 15.04.2011 р.

Крім того, між ОСОБА_3 та Товариством було укладено Ліцензійний договір №ЛД-02-07/12 від 2 липня 2012 р., де ОСОБА_3 є боржником, а Товариство (Позивач) є кредитором при виконанні грошового зобов'язання.

На виконання умов Ліцензійного договору, ОСОБА_3 (Ліцензіат) за право використання знаку для товарів та послуг зобов'язаний був здійснити на користь Товариства (Ліцензіара) платежі у наступних розмірах та в наступні строки: платіж у розмірі 235000,00 грн. до 16.08.2012 p.; платіж у розмірі 160000,00 грн. до 30.08.2012 p.; платіж у розмірі 150000,00 грн. до 11.09.2012р.

Позивач зазначає, що враховуючи наявність грошової заборгованості Товариства перед ОСОБА_3 на вказані дати по Договору фінансової позики №БП-150811 від 15.08.2011 року, сторони узгодили здійснити взаємозалік однорідних (грошових) вимог.

Між сторонами було підписано Акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.08.2012 p., від 30.08.2012 p., від 11.09.2012 р., які містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 601 ЦКУ, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З огляду на вищевикладене зобов'язання сторін по Договорам фінансової допомоги було виконано в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи зокрема: за Договором БП-150411 від 15.04.2011 року у розмірі 200000,00 грн. станом на 14.04.2012 р. повернуто суму; за Договором № БП150811 від 15.08.2011 р. про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики): станом на 16.08.2012 було повернуто у розмірі 630000,00 грн.; станом на 30.08.2012 р. було повернуто у розмірі 160000,00 грн., станом на 11.09.2012 р. було повернуто у розмірі 150000,00 грн.

Так, відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 257 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України, інші доходи включають: суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

У підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 267 ПК України закріплено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Податковим органом було помилково викладено в Акті перевірки висновки щодо про наявність неповерненої фінансової допомоги у розмірі 1 140 000,00 грн. станом на граничну дату повернення (365 днів з дати надання позики), яка надавалась Товариству засновником ОСОБА_3.

В частині щодо відображення записів в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 про взаємовідносини Позивача у II кварталі 2011 року із ТОВ "Імпульс-Т" на загальну суму 716 427,07 грн. в т.ч. ПДВ 119 404,51 грн., Суд зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено про наявність записів в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 про взаємовідносини Товариства у II кварталі 2011 року із ТОВ "Імпульс-Т" (код ЄДРПОУ 3368189) на загальну суму 716 427,07 грн. в т.ч. ПДВ 119 404,51 грн. При цьому, підприємством ТОВ "Велес" до перевірки не надано первинних документів підтверджуючих дані взаємовідносини.

Податковим органом зроблено висновки про порушення ТОВ "Велес" п. 138.2. ст.138 ПКУ із винесенням до складу витрат тих, що, начебто, виникли по взаємовідносинах з ТОВ "Імпульс-Т" на загальну суму 597 023 грн., в т.ч. за II квартал 2011 року на суму 597 023 грн.

Позивач зазначає, що наявність записів в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 про взаємовідносини Товариства у II кварталі 2011 року із ТОВ "Імпульс-Т" (код ЄДРПОУ 31868189) на загальну суму 716 427,07 грн. виникло в процесі налаштування роботи бухгалтерської програми 1:С Бухгалтерія 7.7 за правилами Податкового кодексу України, при суміщенні даних філій і ТОВ «Велес» виникла системна помилка, в результаті якої було змінено порядок кодування довідника «Контрагенти». З метою приведення у відповідність залишків на рахунках контрагентів TECHTRANS Handels-und Speditions GmbH та ТОВ «Імпульс-Т (фактично початкове сальдо по обох контрагентах на момент здійснення операції дорівнює нулю) шляхом проведення ручних операцій перезаліку між субконто було здійснено виправлення помилки.

В податковій декларації з податку на прибуток Товариства за II квартал 2011 року не було відображено жодних витрат, пов'язаних із відносинами Товариства з ТОВ «Імпульс-Т», що підтверджується копією декларації з податку на прибуток Товариства за II квартал 2011 року із розшифровками статей витрат.

З даних декларації за II квартал 2011 року вбачається, що Товариством не було відображено жодних витрат на суму 597023 грн. у зв'язку із взаємовідносинами з ТОВ «Імпульс-Т».

Крім того, Суд звертає увагу, що в Акті перевірки було встановлено наступне: «Окрім вищезазначеного згідно баз даних ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено: ТОВ "Імпульс-Т" код за ЄДРПОУ 31868189 зареєстровано Подільською РДА у м. Києві, знаходиться на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, стан платника "платник податків за основним місцем обліку", єдиним засновником підприємства ; є ОСОБА_3 і.п.н. НОМЕР_1 який також є засновником ТОВ "Велес". Також згідно баз даних ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено, що підприємством ТОВ "Імпульс-Т" за II квартал 2011 року в декларації з податку на прибуток підприємством відображено в графі доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в суму в розмірі 0 грн.».

Згідно із пунктом 135.2 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон).

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України, Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

З матеріалів справи вбачається, що висновки Податкового органу про заниження витрат Товариством на суму 597 023 грн. є формальними та ґрунтуються виключно на наявності помилкових записів в оборотно-сальдовій відомості Товариства по рахунку 631, в той час, як встановлено самим Відповідачем ТОВ "Імпульс-Т" в податковій звітності за ІІ квартал 2011 р. не відображав взаємовідносини з Позивачем.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що в даному випадку мала місце в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 про взаємовідносини Товариства у II кварталі 2011 року із ТОВ "Імпульс-Т" (код ЄДРПОУ 31868189) на загальну суму 716 427,07 грн. саме помилка, а не відображення реальних взаємовідносин між Позивачем та ТОВ "Імпульс-Т", отже, висновки Податковим органом про завищення витрат Товариством на загальну суму 597 023 грн. не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не відповідають дійсності, а відтак, неправомірно було їх враховувати при визначенні Товариству грошових зобов'язань з податку на прибуток.

В частині щодо заниження Позивачем податку з доходу нерезидента, Суд зазначає наступне.

За період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. а користь Techtrans GmbH Позивач здійснив виплати у загальному розмірі 4 252,00 євро, згідно з договорами на перевезення вантажів від 01.09.2012 №б/н, від 01.08.2011 №б/н.

Предметом договорів на перевезення вантажів від 01.09.2012 №б/н, від 01.08.2011 №б/н є порядок взаємовідносин, які виникають між Замовником (Позивачем) та Перевізником (Techtrans GmbH) при плануванні, розрахунках і здійсненнях перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно із актами прийому-передачі послуг за договорами Перевізник надав, а Замовник прийняв наступні послуги: транспортне супроводження обладнання і комплектуючих для виноробства; перевезення вантажу автомобілем по іноземній території.

Згідно пп. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14ПКУ, фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 160.5 ст. 160 ПКУ сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і "03.6 ПКУ, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально посвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (надалі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено «народним договором України (ст. 103.4 ПКУ).

Компанія Techtrans GmbH зареєстрована згідно із законодавством Німеччини та є резидентом Німеччини з метою оподаткування, що підтверджується: свідоцтвом резидентності, видане податковою німецькою адміністрацією, а також, витяг з торгового реєстру дільничного суду Мюнхена, копія містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 21 Конвенції, Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно від 03.07.1995 р., встановлює принцип оподаткування у країні резидента всіх видів доходів, якщо тільки окремими положеннями угоди не передбачені спеціальні правили оподаткування.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно не утримувало податок з доходів нерезидента при здійсненні платежів компанії Techtrans GmbH за надані послуги транспортування.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Податковим органом було неправомірно встановлення заниження Позивачем податку з доходу нерезидента, а тому, податкове повідомлення-рішення №0001292207 від 21 лютого 2014 року про сплату 2771,00 гривень за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб та 185,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій є таким, що підлягає скасуванню.

В частині щодо водопостачання за період з 20.01.2012 р. по 19.06.2012 р. без відповідного дозволу водокористування Позивачем застосовано п'ятикратний розмір збору до суми, яка задекларовано Позивачем, Суд зазначає наступне.

Згідно Акту перевірки, у ТОВ "Велес" водопостачання за період з 20.01.2012 р. по 19.06.2012 р. здійснювалось без відповідного дозволу водокористування (водопостачання ТОВ "Велес" за адресою: Одеська область, Белградський р-н. с. Криничне, вул. Болградська, 4 здійснюється з артезіанської свердловини на підставі дозволів на спеціальне водокористування).

Згідно зі ст. 327.3 ПКУ, за відсутністю у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановлених в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті, як понадлімітне використання. Зокрема, у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів (ст. 327.1 ПКУ).

Обсяги використання Товариством води реєструються в журналі обліку фактично використаних за тюрмою ПДО-11 і відповідають статистичній звітності по формі 2-ТП.

Відповідно до форми статистичної звітності по формі 2-ТП обсяг фактично використаної води за період з 13.01.2012 р. по 19.06.2012 р. склав 1063,333 куб. м. Дані відображені у Податковій декларації збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за півріччя 2012 року.

Для з'ясування всіх обставин справи, Судом Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2014 р. було витребувано у Позивача витяг з Журналу обліку водопостачання (водовідведення) водомірювальними приладами та обладнаннями за 2012 рік.

На вимогу суду Позивачем надано витяг з Журналу обліку водопостачання (водовідведення) водомірювальними приладами та обладнаннями за 2012 рік та письмові пояснення, з яких вбачається, що у першому півріччі 2012 р. в обсязі 1400 куб. м., а саме: січень 2012 р. - 0,3 тис. куб. м.; лютий 2012 р. - 0,4 тис. куб. м.; березень 2012 р. - 0,4 тис. куб. м.; квітень 2012 р. - 0,1 тис. куб. м.; травень 2012 р. - 0,1 тис. куб. м.; червень 2012 р. - 0,1 тис. куб. м. зафіксовані показники використання води.

Позивач зазначає, що у звітній декларації за І квартал 2012 р. при розрахунку суми Збору Товариство помилково не врахувало відсутність дозволу на водокористування у період з 20.01.12 р. по 31.03.12 р.

Так, за наявності дозволу на спеціальне водокористування, ТОВ «Велес» мало би сплатити суму збору за спеціальне використання підземних вод за І квартал 2012 р. у розмірі 577,83 грн., що й відображено у звітній декларації за І квартал 2012 р.

Після виявлення помилки, у зв'язку з тим, що у І кварталі з 20.01.12 р. по 31.03.12 р. ТОВ «Велес» не мало відповідного дозволу, за вказаний період підприємство самостійно застосувало п'ятикратний розмір збору, який склав 2101,20 грн. зазначене вбачається з уточнюючої Податкової декларації збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за І квартал 2012 року.

Також, згідно уточнюючої Податкової декларації за І квартал 2012 року Позивачем самостійно нарахувало суми штрафу та пені, а саме: сума штрафу, нарахована самостійно відповідно до п.п. «а» абзацу третього п. 50.1 ст.50 ПКУ, склала 49,94 грн. (3% від суми недоплати: (2242,80 - 577,83) х 0,03 = 49,94 (грн.), де: 577,83 грн. - нарахована сума збору у звітній декларації за 1 квартал 2012р., 2242,80 грн. - нарахована сума збору в уточнюючій декларації за І квартал 2012р.); сума пені, нарахована платником самостійно відповідно до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст.129 ПКУ, у розмірі 12,46 грн.

Таким чином, загальна сума грошового зобов'язання, яка підлягала сплаті за І квартал 2012 року становить 2305,20 грн. (2242,8+49,94+12,46).

Всього за період 13.01.12-19.06.12 р. обсяг фактично використаної води склав 1063,333 куб. м. враховуючи те, що в даний період Позивач не мав відповідного дозволу, ним було самостійно застосовано п'ятикратний розмір збору, який склав 2792,84 грн., що вбачається з Податкової декларації збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за півріччя 2012 року, яка складається наростаючим підсумком.

Загальна сума, яка підлягала сплаті за спеціальне водокористування за І півріччя 2012 року з урахуванням п'ятикратного розміру оплати за спеціальне водокористування без наявності дозволу у період з 20.01.2012 року по 19.06.2012 року та сплати штрафу і пені за результатами подання уточнюючої декларації за І квартал 2012 року становить 3016,10 грн. (141,6+2792,84+19,26+49,94+12,46).

Крім того, Позивачем залучено до матеріалів справи платіжні доручення: №2279, №2143, №2181, №2419, що нарахована сума збору разом із штрафними санкціями була перерахована до державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Податковим органом було помилково зроблено висновки щодо порушення Позивачем вимог законодавства в частині спеціального водокористування, що в свою чергу призвело до винесення податкового повідомлення-рішення №0001272207 від 21 лютого 2014 року про сплату 11815,00 гривень за платежем збір за спеціальне використання води та 2954,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, яке підлягає скасуванню.

В частині щодо підприємством порушено п.9.9 ст.9 Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. №1775-111, Суд зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено, що підприємством порушено п.9.9 ст.9 Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. №1775-111: Товариством в періоді з 11.08.2011 р. по 11.09.2011 p., здійснювалось виробництво алкогольних напоїв, а саме виробництво вина без ліцензії; Товариством в періоді з 21.08.2012 р. по 27.08.2012 p., начебто, здійснювалась оптова торгівля алкогольними напоями, а саме вина без ліцензії; Товариством в періоді з 27.02.2011 р. по 21.04.2011 р. та з 23.04.2012 р. по 13.06.2012 p., начебто, здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями, а саме вина без ліцензії.

Для з'ясування всіх обставин справи Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2014 р., Судом було витребувано у Податкового органу пояснення, яким чином було встановлено порушення ліцензійних умов.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли пояснення від Відповідача 05.05.2014р., зміст додаткових пояснень ідентичний змісту Акту перевірки.

Судом встановлено, що у вказані вище періоди у Позивача тимчасово була відсутня ліцензія та Позивач фактично не здійснював виробництво, оптову чи роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а відтак, факт порушення Товариством відсутній.

На підтвердження відсутності оптової торгівлі алкогольними напоями Позивачем у період з 21.08.2012 р. по 27.08.2012 р. та роздрібної торгівлі алкогольними напоями у період з 27.02.2011 р. по 21.04.2011 р. та з 23.04.2012 р. по 13.06.2012 р. до матеріалів справи додано реєстри роздрібних та видаткових накладних за відповідні періоди.

Також, про відсутність виробництва алкогольних напоїв у період з 11.08.2011 р. по 11.09.2011 р. свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 26 (готова продукція). Зокрема, дані Оборотно-сальдової відомості рахунка 26 (готова продукція) за період відсутності ліцензії на виробництво з 11.08 по 11.09.2011р. підтверджують відсутність дебетових рухів (приходу) по складу готової продукції на виробництві.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0001282207 від 21 лютого 2014 року про сплату 13600,00 гривень застосовано штрафні санкції.

Базою для нарахування штрафних санкцій за безліцензійну торгівлю/виробництво алкогольної продукції є обсяг такої продукції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менш 8500 гривень; виробництва алкогольних напоїв з використанням інших видів спирту (крім етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового) - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8500 гривень; оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Як свідчить Розрахунок фінансових санкцій до акту позапланової виїзної перевірки ТОВ Велес" від 06.02.2014 р. №40/1-22-07-31065382, Податковим органом застосовано мінімальні санкції (у розмірі 8500 грн., 1700 грн.) за, начебто, виробництво та продаж алкогольної продукції без ліцензій.

В Акті перевірки, запереченнях на позовну заяву та в додаткових поясненнях жодним чином не аргументовано який саме обсяг алкогольної продукції, на думку Податкового органу, було виготовлено/реалізовано Позивачем у період тимчасової відсутності ліцензій.

Як встановлено судом та не заперечується Відповідачем у періоди тимчасової відсутності ліцензій Позивач фактично не здійснював виробництво, оптову чи роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не було порушено вимоги законодавства, а отже, підстав для застосовування ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995, № 481/95- ВР. та винесення податкового повідомлення-рішення №0001282207 від 21 лютого 2014 року про сплату 13600,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій Податковим органом є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2014 р. за №0001262207, №0001272207, №0001282207, №0001292207 підлягають скасуванню.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2014 р. за №0001262207, №0001272207, №0001282207, №0001292207, винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук