Ухвала

від 15.07.2014 по справі 826/2856/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2856/14 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А .М ., Желтобрюх І .Л .

при секретарі: Гімарі Н .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Велес» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001262207, № 0001272207, № 0001282207, № 0001292207 від 21.02.2014р., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001262207, № 0001272207, № 0001282207, № 0001292207 від 21.02.2014р..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2014 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 04.02.2014 р. за № 4011-22-07-31065382.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001262207 від 21.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 1 150 141,00 гривень, з яких +1 006 669,00 гривень основного платежу та 143 445,00 гривень штрафних фінансових санкцій; №0001272207 від 21.02.2013 року, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 9.9 ст. 9 Закону №1775-ІІІ в сумі 13 600 гривень; №0001282207 від 21.02.2013 року, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за спеціальне використання води в сумі 14 769 гривень, з яких 11815,00 гривень основного платежу та 2 954,00 гривень штрафних фінансових санкцій; №0001292207 від 21.02.2013 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних на загальну суму 2 956,00 гривень, з яких 2 771,00 гривень основного платежу та 185,00 гривень штрафних фінансових санкцій.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія судді зважає на наступне.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону N 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пункт 4.1 статті 4 Закону N 334/94-ВР).

Абзацом 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону N 334/94-ВР передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Отже, колегія суддів вважає, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості щодо якої закінчився строк позовної давності.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердження суду першої інстанції щодо невідповідності висновків Акту перевірки в частині того, що позивачем занижено валовий дохід за І квартал 2011 року на загальну суму 741 000 грн., оскільки, згідно Договорів, строк на повернення коштів, ще не настав (Договір №БД/14/08/08 строк повернення « 14» серпня 2018 p.; №БД26/10/09 строк повернення « 26» жовтня 2014 p.; Договір № П-021210 строк повернення « 02» грудня 2015 p., Договір № ФД-2 строк повернення « 21» березня 2016 p.), а тому, висновки податкового органу є помилковими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Зокрема, аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 року.

В частині щодо заниження валових доходів Товариством за І квартал 2011 року на суму 441 308 грн. у зв'язку із наявністю непогашеної кредиторської заборгованості по контрагенту ТОВ «ТММ», колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Про необхідність врахування вимог п. 102.1 ПКУ у частині граничних термінів визначення податкового зобов'язання платника податків вказується, серед іншого, в "Методичних рекомендаціях щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання", затверджених наказом ДПС №553 від 27.06.2012 p., "Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків", затвердженій наказом ДПС №591 від 06.07.2012 p., Листі Вищого адміністративного суду України («ВАСУ») №203/11/13-11 від 10.02.2011 р. "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

Листом ВАСУ №203/11/13-11 від 10.02.2011 p., роз'яснено, що пункт 102.1 статті 102 ПКУ визначає строки для визначення грошових зобов'язань платників податків. Наслідком збігу цього строку є звільнення платника податків від відповідного грошового зобов'язання. При цьому, спір стосовно відповідної декларації та/або податкового повідомлення, які мали бути підставою для визначення грошового зобов'язання, не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо невідповідності висновків Акту перевірки в частині того, що Товариство занизило доходи за І квартал 2011 року на загальну суму 441 308 грн. у вигляді непогашеної кредиторської заборгованості перед ТОВ "ТММ", оскільки дана сума повинна була включена саме в ІІІ кварталі 2010 р., а не в І кварталі 2011 р.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заниження Товариством доходів загальну суму 441 308 грн. у зв'язку із наявністю непогашеної кредиторської заборгованості перед ТОВ «ТММ» не можуть бути законною підставою для визначення Податковим органом Товариству відповідних грошових зобов'язань з податку на прибуток, а визначення таких грошових зобов'язань є незаконним.

В частині заниження доходів в податковому обліку Товариства у розмірі 1 592 451 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Згідно Акту перевірки про заниження доходу Товариством у в розмірі 1 592 451 грн. за II-IV квартал 2012 року, ДПІ робить висновки виключно на підставі наявності розбіжностей між даними фінансової звітності за 2012 рік та оборотно-сальдових відомостей (у фінансовій звітності підприємством відображено чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний період суму в розмірі 6 806 300 грн.; в той же час, згідно оборотно-сальдових відомостей підприємством відображено дохід (без вирахування податків, зборів) від реалізації готової продукції у сумі 8 290 845,48 грн.

Регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність є основою для ведення податкового обліку. В той же час, показники фінансової та податкової звітності можуть різнитися в силу застосування різних правил обліку окремих операцій, визначених стандартами бухгалтерського обліку та ПКУ.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище (ст. 44 ПКУ).

При цьому, для розрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток повинен використовувати дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень ПКУ (ст. 44.2 ПКУ).

У відповідності до ст..21.1 ПК України, Посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до п. 6 ч. І Порядку 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно (п. 5.2 ч. II Порядку 984): чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, в Акті перевірки, запереченнях на позовну заяву та в додаткових поясненнях відсутнє чітке, об'єктивне та таке, що відповідає нормам чинного законодавства викладення фактів, що свідчили б про здійснення порушень податкового та іншого законодавства Товариством.

Таким чином, посилання лише на розбіжності регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є підставою для донарахування доходів Позивачу.

Отже, колегія суддів погоджується з твердження суду першої інстанції, що в Акті перевірки посилання Податкового органу на заниження доходів у розмірі 1 592 451 грн. є неправомірним, та необґрунтованими, таким чином Податковим органом було помилково встановлено заниження позивачем доходу в розмірі 1 592 451 грн. податкового законодавства.

В частині щодо надання фінансової допомоги та про заниження Товариством доходів у розмірі 1140000,00 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Згідно зі ст. 601 ЦКУ, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Так, відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 257 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України, інші доходи включають: суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

У підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 267 ПК України закріплено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Податковим органом було помилково викладено в Акті перевірки висновки про наявність неповерненої фінансової допомоги у розмірі 1 140 000,00 грн. станом на граничну дату повернення (365 днів з дати надання позики), яка надавалась Товариству засновником ОСОБА_4

В частині щодо відображення записів в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 про взаємовідносини позивача у II кварталі 2011 року із ТОВ "Імпульс-Т" на загальну суму 716 427,07 грн. в т.ч. ПДВ 119 404,51 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Згідно із пунктом 135.2 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон).

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України, Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

З матеріалів справи вбачається, що висновки Податкового органу про заниження витрат Товариством на суму 597 023 грн. є формальними та ґрунтуються виключно на наявності помилкових записів в оборотно-сальдовій відомості Товариства по рахунку 631, в той час, як встановлено самим відповідачем ТОВ "Імпульс-Т" в податковій звітності за ІІ квартал 2011 р. не відображав взаємовідносини з Позивачем.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку мала місце в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 про взаємовідносини Товариства у II кварталі 2011 року із ТОВ "Імпульс-Т" (код ЄДРПОУ 31868189) на загальну суму 716 427,07 грн. саме помилка, а не відображення реальних взаємовідносин між Позивачем та ТОВ "Імпульс-Т", отже, висновки Податковим органом про завищення витрат Товариством на загальну суму 597 023 грн. не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не відповідають дійсності, а відтак, неправомірно було їх враховувати при визначенні Товариству грошових зобов'язань з податку на прибуток.

В частині щодо заниження позивачем податку з доходу нерезидента, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно пп. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 160.5 ст. 160 ПКУ сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і "03.6 ПКУ, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально посвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (надалі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено «народним договором України (ст. 103.4 ПКУ).

Компанія Techtrans GmbH зареєстрована згідно із законодавством Німеччини та є резидентом Німеччини з метою оподаткування, що підтверджується: свідоцтвом резидентності, видане податковою німецькою адміністрацією, а також, витяг з торгового реєстру дільничного суду Мюнхена, копія містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 21 Конвенції, Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно від 03.07.1995 р., встановлює принцип оподаткування у країні резидента всіх видів доходів, якщо тільки окремими положеннями угоди не передбачені спеціальні правили оподаткування.

Отже, колегія судів погоджується, що позивачем правомірно не утримувало податок з доходів нерезидента при здійсненні платежів компанії Techtrans GmbH за надані послуги транспортування.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Податковим органом було неправомірно встановлено заниження Позивачем податку з доходу нерезидента, а тому, податкове повідомлення-рішення №0001292207 від 21 лютого 2014 року про сплату 2771,00 гривень за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб та 185,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій є таким, що підлягає скасуванню.

В частині щодо водопостачання за період з 20.01.2012 р. по 19.06.2012 р. без відповідного дозволу водокористування, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно Акту перевірки, у ТОВ "Велес" водопостачання за період з 20.01.2012 р. по 19.06.2012 р. здійснювалось без відповідного дозволу водокористування (водопостачання ТОВ "Велес" за адресою: Одеська область, Белградський р-н. с. Криничне, вул. Болградська, 4 здійснюється з артезіанської свердловини на підставі дозволів на спеціальне водокористування).

Згідно зі ст. 327.3 ПКУ, за відсутністю у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановлених в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті, як понадлімітне використання. Зокрема, у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів (ст. 327.1 ПКУ).

Відповідно до форми статистичної звітності по формі 2-ТП обсяг фактично використаної води за період з 13.01.2012 р. по 19.06.2012 р. склав 1063,333 куб.м. Дані відображені у Податковій декларації збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за півріччя 2012 року.

Як вбачається, на вимогу суду першої інстанції, позивачем було надано витяг з Журналу обліку водопостачання (водовідведення) водомірювальними приладами та обладнаннями за 2012 рік та письмові пояснення, з яких вбачається, що у першому півріччі 2012 р. в обсязі 1400 куб. м., а саме: січень 2012 р. - 0,3 тис. куб. м.; лютий 2012 р. - 0,4 тис. куб. м.; березень 2012 р. - 0,4 тис. куб. м.; квітень 2012 р. - 0,1 тис. куб. м.; травень 2012 р. - 0,1 тис. куб. м.; червень 2012 р. - 0,1 тис. куб. м. зафіксовані показники використання води.

Так, за наявності дозволу на спеціальне водокористування, ТОВ «Велес» мало би сплатити суму збору за спеціальне використання підземних вод за І квартал 2012 р. у розмірі 577,83 грн., що й відображено у звітній декларації за І квартал 2012 р.

Після виявлення помилки, у зв'язку з тим, що у І кварталі з 20.01.12 р. по 31.03.12 р. ТОВ «Велес» не мало відповідного дозволу, за вказаний період підприємство самостійно застосувало п'ятикратний розмір збору, який склав 2101,20 грн. зазначене вбачається з уточнюючої Податкової декларації збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за І квартал 2012 року.

Також, згідно уточнюючої Податкової декларації за І квартал 2012 року позивачем самостійно нарахувало суми штрафу та пені, а саме: сума штрафу, нарахована самостійно відповідно до п.п. «а» абзацу третього п. 50.1 ст.50 ПКУ, склала 49,94 грн. (3% від суми недоплати: (2242,80 - 577,83) х 0,03 = 49,94 (грн.), де: 577,83 грн. - нарахована сума збору у звітній декларації за 1 квартал 2012р., 2242,80 грн. - нарахована сума збору в уточнюючій декларації за І квартал 2012р.); сума пені, нарахована платником самостійно відповідно до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст.129 ПКУ, у розмірі 12,46 грн.

Таким чином, загальна сума грошового зобов'язання, яка підлягала сплаті за І квартал 2012 року становить 2305,20 грн. (2242,8+49,94+12,46).

Всього за період 13.01.12-19.06.12 р. обсяг фактично використаної води склав 1063,333 куб. м. враховуючи те, що в даний період позивач не мав відповідного дозволу, ним було самостійно застосовано п'ятикратний розмір збору, який склав 2792,84 грн., що вбачається з Податкової декларації збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за півріччя 2012 року, яка складається наростаючим підсумком.

Загальна сума, яка підлягала сплаті за спеціальне водокористування за І півріччя 2012 року з урахуванням п'ятикратного розміру оплати за спеціальне водокористування без наявності дозволу у період з 20.01.2012 року по 19.06.2012 року та сплати штрафу і пені за результатами подання уточнюючої декларації за І квартал 2012 року становить 3016,10 грн. (141,6+2792,84+19,26+49,94+12,46).

Крім того, позивачем були надані до матеріалів справи платіжні доручення: №2279, №2143, №2181, №2419, які підтверджують, що нарахована сума збору разом із штрафними санкціями була перерахована до державного бюджету.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що Податковим органом було помилково зроблено висновки щодо порушення позивачем вимог законодавства в частині спеціального водокористування, що в свою чергу призвело до винесення податкового повідомлення-рішення №0001272207 від 21 лютого 2014 року про сплату 11815,00 гривень за платежем збір за спеціальне використання води та 2954,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, яке підлягає скасуванню.

В частині порушення підприємством п.9.9 ст.9 Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. №1775-111, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0001282207 від 21 лютого 2014 року про сплату 13600,00 гривень застосовано штрафні санкції.

Базою для нарахування штрафних санкцій за безліцензійну торгівлю/виробництво алкогольної продукції є обсяг такої продукції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менш 8500 гривень; виробництва алкогольних напоїв з використанням інших видів спирту (крім етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового) - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8500 гривень; оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Як свідчить Розрахунок фінансових санкцій до акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Велес» від 06.02.2014 р. №40/1-22-07-31065382, Податковим органом застосовано мінімальні санкції (у розмірі 8500 грн., 1700 грн.) за виробництво та продаж алкогольної продукції без ліцензій.

Як вбачається з Акту перевірки, запереченнях на позовну заяву та в додаткових поясненнях жодним чином не аргументовано, який саме обсяг алкогольної продукції, на думку Податкового органу, було виготовлено/реалізовано позивачем у період тимчасової відсутності ліцензій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було порушено вимоги законодавства, а тому підстав для застосовування ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995, № 481/95- ВР. та винесення податкового повідомлення-рішення №0001282207 від 21 лютого 2014 року про сплату 13600,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій Податковим органом є неправомірним та підлягає скасуванню.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства, тому висновки суду першої інстанції - є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 15.07.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.