Ухвала

від 22.04.2014 по справі 814/2499/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

22 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2499/13-а

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.,

Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2013р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тріо-Фінанс» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013р. ТОВ «Компанія «Тріо-Фінанс» (далі Товариство) звернулось в суд із позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі ДПІ) та згідно уточнених позовних вимог просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013р. №0004212230 та №0004202230 та акт перевірки від 18.04.2013р. №404/22-300/36579540.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з листопада 2010р. по лютий 2012р. За результатами перевірки складений акт №404/22-300/36579540 від 18.04.2013р. в висновках якого зазначено про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а саме, операції між позивачем та контрагентами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності.

На підставі таких висновків відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013р. №0004212230 щодо донарахування ПДВ на суму 55476грн. та штрафних санкцій на суму 9291грн. та №0004202230 щодо донарахування податку на прибуток на суму 15527грн. та штрафних санкцій на суму 1282грн.

Позивач зазначає, що ним надані усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами. Неможливість проведення перевірки контрагентів не може бути підставою для донарахування Товариству ПДВ та штрафних санкцій, а тому прийняті податкові повідомлення рішення вважає такими, що порушують його законні права та інтереси. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2013р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 14.05.2013р. №0004202230.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 14.05.2013р. №0004212230.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відшкодовано судові витрати в сумі 425,08грн. з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія «Тріо-Фінанс»

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами, що дає право платнику податку на формування валових витрат та доходів, а також податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ.

З урахуванням того, що визнання правочинів недійсними є виключно прерогативою суду, а не податкових органів, суд вважав, що підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень у податкового органу не було.

Що стосується вимог позивача відносно визнання незаконним та скасування акту перевірки, то оскільки висновки акту перевірки не породжують прав та обов'язків для платника податків, а є лише викладенням інформації, підстав для його скасування у суду не було.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі документальної позапланової виїзної перевірки та складеного на її підставі акту ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013р. №0004212230 щодо донарахування ПДВ на суму 55476грн. та штрафних санкцій на суму 9291грн. та №0004202230 щодо донарахування податку на прибуток на суму 15527грн. та штрафних санкцій на суму 1282грн.

Підставою прийняття відповідних рішень стали акти податкових органів щодо неможливості проведення перевірки платників податку: ТОВ "Лилиана Грей", ТОВ "КСІЛ 11", ТОВ "АС-ВЕРТЕКС ГРУП", ТОВ "ВЄКОЙЛ", ПП "Ферзь-Транс", ТОВ "ТОП-АЛЬЯНСБУД", ТОВ "ЮНІКС ТРЕЙД", ТОВ "НВО-ЖИТОМИРБУДПРОЕКТ", КТ "МАГРІС", ТОВ "ГАРБОЛ", ТОВ "АТЛАНТ-Д", ПП "ДНІПРО-АВТО", ПП "Формат -59" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, якими встановлено що вказані контрагенти за юридичною адресою не знаходяться, господарську діяльність не здійснюють, у них відсутні основні фонди, виробничі активи (т.1 а.с.148-264). Таким чином, витрати Товариства не підтверджені первинними документами в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 15527грн. в т.ч.

- за IV квартал 2010р. на суму 1120грн.;

- за II квартал 2011р. на суму 3915грн.;

- за II-III квартали 2011р. на суму 8204грн. (розрахунково III квартал 2011р. на суму 4289грн.);

- за II-IV квартали 2011р. на суму 10401грн. (розрахунково IV квартал 2011р. на суму 2197грн.);

- за I квартал 2012р. на суму 4006грн.

Оскільки у платника податків не було податкових накладних, на думку ДПІ вони занизили ПДВ на суму 55475грн.

Даючи оцінку висновкам та прийнятим рішенням ДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.138.2. ст.138ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Первинні документи повинні бути оформленні у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Так, на підтвердження дійсності господарських відносин з контрагентами позивачем надано договори про надання маркетингових послуг, звіти про використання коштів на відрядження або під звіт, платіжні документи про оплату вартості представлених услуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.38-136)

Надані документи підтверджують обґрунтованість дій платника податку щодо формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Лилиана Грей", ТОВ "КСІЛ 11", ТОВ "АС-ВЕРТЕКС ГРУП", ТОВ "ВЄКОЙЛ", ПП "Ферзь-Транс", ТОВ "ТОП-АЛЬЯНСБУД", ТОВ "ЮНІКС ТРЕЙД", ТОВ "НВО-ЖИТОМИРБУДПРОЕКТ", КТ "МАГРІС", ТОВ "ГАРБОЛ", ТОВ "АТЛАНТ-Д", ПП "ДНІПРО-АВТО", ПП "Формат -59".

Стаття 198ПК України визначає порядок виникнення податкового кредиту, дату виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту. Вказаною статтею також визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Що стосується висновку ДПІ про неможливість проведення перевірки вищезазначених контрагентів, то судова колегія вважає, що сам по собі факт неможливості проведення зустрічної перевірки не може тягнути за собою негативних наслідків для платника податку, в т.ч. і визнання правочинів недійсними, а господарських операцій безтоварними, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно допущених порушень та дійсних намірів таких фізичних осіб, які представляють такого контрагента.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011р. по справі №21-47\10, та з практики Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Відносно посилань ДПІ на нікчемність правочинів по господарським операціям з контрагентами, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що у відповідності до цивільного законодавства, а саме ст.215ЦК України, нікчемність вчинених позивачем правочинів повинна бути визнана тільки в судовому порядку. Оскільки в судовому порядки жодний із правочинів нікчемним не визнаний, то угоди є такими, що прийняті у відповідності до норм діючого законодавства.

Щодо висновків податкових органів, які зроблені під час проведення перевірки Товариства і викладені в акті, то відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010р. №984 встановлено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Право на внесення певної інформації до акту про проведення перевірки виникає у податкового органу за наслідками її проведення, з урахуванням тих обставин, які встановлені в результаті проведення перевірки. При цьому, інформація, викладена податковим органом в акті про проведення перевірки сама по собі не впливає на наявні у позивача права, не створює для нього додаткових обов'язків, не визначає правову поведінку позивача, а є підставою для вирішення питання щодо наявності підстав для прийняття відповідного рішення.

Тому, судом першої інстанції правильно встановлено, що включення висновків та відомостей до акту №404/22-300/36579540 від 18.04.2013р. не можуть бути визнані протиправними.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що платником податку правомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами, доведений факт отримання товару\послуг, що підтверджує реальність господарських відносин. Тому, ухвалені податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013р. №0004212230 та №0004202230 є протиправними та підлягають скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2013р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

А.Г. Федусик