Постанова

від 05.05.2014 по справі 802/1676/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 травня 2014 р. Справа № 802/1676/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представників позивача: Миколенка Р.Л., Остапчук Г.Л.,

представників відповідача: Гуменюк О.І., Козачка О.В.,

Мельниченка С.С., Шкільнюк І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" (далі - ТОВ "Глуховецький каоліновий завод") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Козятинська ОДПІ) від 02.04.2013 року за № 0000112200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму 7 688 928 грн., в тому числі 5 125 952 грн. за основним платежем і 2 562 976 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000102200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 372 575 грн., № 0000122200 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 810 656 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції 810 656 грн., № 0000152200 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 253 735 грн., а також № 0000132200 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2 219 192 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.01.2013 року, з податку на додану вартість за період з 01.08.2012 року по 31.01.2013 року відповідачем було складено акт № 16/22/30574526 від 05.03.2013 року про порушення товариством пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14, п. 144.1 ст. 144, п. 153.3 ст. 153 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 372 575 грн. за І квартал 2013 року; пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14, п. 144.1 ст. 144, п. 153.3 ст. 153 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток (авансовий внесок з податку на прибуток) на загальну суму 5 125 952 грн. за І квартал 2013 року; пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.17, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року-січень 2013 року на 806 236 грн.; п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2012 року-січень 2013 року в сумі 3 253 735 грн.; п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, ст. 139 Господарського кодексу України, внаслідок чого занижено право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2012 року-січень 2013 року в сумі 2 202 664 грн. На підставі вказаного акту перевірки 02.04.2014 року Козятинською ОДПІ прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку позивача, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню. При цьому товариство посилається на те, що висновки, зроблені податковим органом, не базуються на вимогах податкового законодавства, факти виявлених порушень відображені в акті перевірки поверхнево, а також відсутні обґрунтування нарахованої суми зобов'язань та прив'язки до норм законодавчих актів, які взято податковим органом до уваги. Зокрема позивач вважає, що податковий орган безпідставно прирівнює нерозподілений прибуток до виплати дивідендів, внаслідок чого приходить до висновку про заниження авансового внеску з податку на прибуток на загальну суму 5 125 952 грн. Крім того, товариством здійснено правильний перерахунок курсових різниць станом на день затвердження остаточного балансу підприємства, тобто станом на 31.01.2013 року. Також позивач не погоджується із виявленими порушеннями вимог податкового законодавства, допущеними при формуванні бюджетного відшкодування з ПДВ, посилаючись на те, що право на нарахування податкового кредиту виникає у платника податків незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди використовувалися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював він оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду. Зазначає, що ним правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ, належним чином проведено сплату постачальникам вартості придбаних ТМЦ, в тому числі і ПДВ. Крім того стверджує, що податковим органом не враховано те, що станом на 31.12.2012 року підприємством було введено в експлуатацію об'єкти незавершеного будівництва, внаслідок чого відповідач дійшов до необґрунтованого висновку про заниження права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

На момент звернення до адміністративного суду ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" перебувало в стані припинення підприємницької діяльності.

Згідно з витягами з ЄДРПОУ №№ 613669, 613670, 613671 та 613668 від 20.08.2013 року завершено процедуру припинення ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" і визначено, що правонаступником усіх прав та обов'язків товариства є ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" (ідентифікаційний код 33697003). Відтак, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року на підставі ст. 55 КАС України допущено заміну позивача у цій справі ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" правонаступником - ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство".

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях (том ІІ, а.с. 129-130).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року на підставі ч. 1 ст. 52 КАС України допущено заміну відповідача у цій справі Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області її правонаступником - Козятинською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги позивача заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов (том І, а.с. 193-196). Наполягають на тому, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" і прийнятті оскаржуваних рішень Козятинська ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" перебувало на податковому обліку у Козятинській ОДПІ та у спірний період було платником ПДВ згідно із свідоцтвом № 1423802 від 09.01.2001 року.

05.08.2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення за рішенням засновків ТОВ "Глуховецький каоліновий завод", правонаступником товариства є ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство".

Встановлено, що на підставі направлень, виданих Козятинською ОДПІ 05.02.2013 року за №№ 39-42, від 13.02.2013 року № 56 відповідно до наказу Козятинської ОДПІ № 1003 від 29.12.2012 року, прийнятого згідно з пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.01.2013 року, з податку на додану вартість за період з 01.08.2012 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 16/22/30574526 від 05.03.2013 року (том І, а.с. 27-125), яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

- пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14, п. 144.1 ст. 144, п. 153.3 ст. 153 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 372 575 грн. за І квартал 2013 року;

- пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14, п. 144.1 ст. 144, п. 153.3 ст. 153 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток (авансовий внесок з податку на прибуток) на загальну суму 5 125 952 грн. за І квартал 2013 року;

- пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.17, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року-січень 2013 року на 806 236 грн.;

- п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2012 року-січень 2013 року в сумі 3 253 735 грн.;

- п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, ст. 139 Господарського кодексу України, внаслідок чого занижено право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2012 року-січень 2013 року в сумі 2 202 664 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, 21.03.2013 року позивач надав заперечення на акт № 16/22/30574526 від 05.03.2013 року (том ІІІ, а.с. 147-155).

28.03.2013 року за № 818/22-01-18 Козятинською ОДПІ надано відповідь на заперечення до акту перевірки № 16/22/30574526 від 05.03.2013 року (том ІІІ, а.с. 213-243), зі змісту якої вбачається, що податковий орган погодився з висновками акту перевірки щодо встановлених порушень, які виникли в ході проведення перевірки, а заперечення підприємства залишив без задоволення. При цьому відповідач зазначив, що в акті перевірки було допущено технічну помилку, у зв'язку з чим текст пунктів 3.1, 3.1.1, 3.1.3 , 3.1.4, 3.1.5, 3.1.6 та 4 викладено в новій редакції.

З урахуванням наведеного Козятинською ОДПІ 02.04.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000112200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 7 688 928 грн., в тому числі 5 125 952 грн. за основним платежем і 2 562 976 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000102200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 372 575 грн.;

- № 0000122200 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 810 656 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції 810 656 грн.;

- № 0000152200 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 253 735 грн.;

- № 0000132200 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2 219 192 грн.

Вищезазначені рішення суб'єкта владних повноважень є предметом спору у цій адміністративній справі. Надаючи їм правову оцінку, суд виходить з таких мотивів.

Як вбачається з акту перевірки Козятинської ОДПІ № 16/22/30574526 від 05.03.2013 року, перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.01.2013 року в сумі 5 980 116 грн. встановлено його завищення за І квартал 2013 року на загальну суму 45755 грн. (том І, а.с. 32-33).

Перевіркою наданих показників, відображених у рядку 06.5 Декларацій "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" за період з 01.04.2011 року по 31.01.2013 року в сумі 5 428 121 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив від'ємне значення курсових різниць в сумі 4 244 875 грн. (за 2011 рік - 1 418 305 грн., за 2012 рік - 2 243 240 грн., за 2013 рік - 583 330 грн.). При цьому завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.5 Декларацій "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" за І квартал 2013 року складає 583 330 грн. (том І, а.с. 37-38).

Податковий орган посилається на те, що оскільки заборгованість ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" передано відповідно до остаточного передавального акта від 31.01.2013 року до правонаступника, то у підприємства відсутні підстави для віднесення до складу доходу суми від перерахунку заборгованості в іноземній валюті.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість з розділів 3.1.1 "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" та 3.1.2 "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" акту перевірки Козятинської ОДПІ № 16/22/30574526 від 05.03.2013 року (том І, а.с. 33) не вбачається, яку норму податкового законодавства порушено платником податків, яким чином визначено суму завищення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також не можливо встановити, чому в позивача, на думку контролюючого органу, відсутні підстави для віднесення до складу доходу суми від перерахунку заборгованості в іноземній валюті.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи не є господарською операцією, яка обумовлює перерахунок заборгованості підприємства в іноземній валюті. Станом на 31.01.2013 року підсумок балансу становить 0 грн. (після передавального акта). Таким чином, у підприємства станом на 31.01.2013 року відсутні підстави (здійснення господарської операції або дата балансу) для перерахунку курсових різниць.

Перевіряючи вищевказані доводи відповідача, суд зазначає, що порядок оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті визначається п. 153.1 ст. 153 ПК України.

Так, згідно з пп. 153.1.1 п. 153.1 ст. 153 ПК України доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати (пп. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 ПК України).

Відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому, прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Зі змісту п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 року, вбачається, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Згідно з п. 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 року, який діяв на момент здійснення господарських операцій, перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців, новоствореної установи - може бути меншим, але не більшим за 12 місяців (бюджетного року). Звітним періодом підприємства/установи, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Відповідно до п. 152.9.3 п. 152.1 ст. 152 ПК України якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації.

В силу положень ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, передавальний акт - це баланс страховика, що реорганізовується шляхом злиття, приєднання або перетворення, на день припинення його діяльності, за яким усе його майно, права та обов'язки переходять до правонаступника.

На момент затвердження такого документу учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, має бути встановлена вся інформація про майно юридичної особи, права та обов'язки, що переходять до правонаступника, оцінка вартості яких повинна бути визначена у національній валюті України.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2013 року (том ІІ, а.с. 13-18) протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" № 5 від 31.01.2013 року затверджено остаточний передавальний акт (том ІІ, а.с. 19-30), відповідно до якого правонаступником ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" по всіх його правах та зобов'язання стосовно всіх його кредиторів та боржників є ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство".

Таким чином, 31.01.2013 року є датою визначення прав та обов'язків, що переходять до правонаступника, тобто датою остаточною балансу ТОВ "Глуховецький каоліновий завод". Відтак, позивачем правомірно здійснено перерахунок курсових різниць саме на цю дату. В пасиві передавального акту включено кредиторську заборгованість, в тому числі у валюті перераховану по офіційному курсу національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції, тобто станом на 31.01.2013 року.

Окрім того, значення курсових різниць включено до декларацій з податку на прибуток ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" за 2012 рік від 31.01.2013 року та І квартал 2013 року № 342 від 04.02.2013 року (том ІІ, а.с. 88-102).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що формуючи дохід, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.01.2013 року, позивач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ № 0000102200 від 02.04.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112200 від 02.04.2013 року, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 7 688 928 грн., в тому числі 5 125 952 грн. за основним платежем і 2 562 976 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, судом встановлено наступне.

В акті перевірки № 16/22/30574526 від 05.03.2013 року (том І, а.с. 39-40) податковий орган зазначає, що відповідно до остаточного передавального акта від 31.01.2013 року, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" № 5 від 31.01.2013 року, до засновника ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" передано нерозподілений прибуток (рахунок 44) в сумі 26 978 696,52 грн. Однак, в порушення вимог п. 153.3 ст. 153 ПК України підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 5 125 952 грн.

При цьому судом встановлено, що відповідач прирівнює нерозподілений прибуток у вказаній сумі, який є статтею пасиву балансу підприємства, до виплати дивідендів.

Оцінюючи вищенаведені висновки, суд керується наступними мотивами.

Нерозподілений прибуток - це прибуток підприємства, що залишається після сплати податків і виплати дивідендів та використовується для реінвестування, на цілі розвитку.

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.

Згідно з ч. 5 ст. 87 Господарського кодексу України прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень законодавства необхідною умовою для виплати дивідендів є рішення про виплату дивідендів та їх розмір за корпоративними правами кожної категорії, яке приймають власники (загальні збори засновків) підприємства за рекомендацією наглядової ради чи пропозицією виконавчих органів. Порядок повідомлення власників корпоративних прав про виплату дивідендів регламентується статутом товариства.

У разі прийняття рішення про виплату дивідендів, емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику корпоративних прав пропорційно його частці в статутному капіталі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, учасники ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" - "КварцверкеМініралзГмбХ", "АКВ Каолін Бетайлігунгс-ГмбХ" та ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство", затверджуючи 31.01.2013 року остаточний передавальний акт, не приймали рішення про виплати їм дивідендів з отриманого прибутку ТОВ "Глуховецький каоліновий завод". Водночас в пасив балансу передавального акту було включено нерозподілений прибуток (непокритий збиток) рахунок 44 в розмір 26 978 698,52 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий орган безпідставно та за відсутності рішення учасників юридичної особи дійшов висновку про необхідність виплати дивідендів та заниження у зв'язку з цим податку на прибуток на загальну суму 5 125 952,34 грн.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ № 0000112200 від 02.04.2013 року не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

В акті перевірки № 16/22/30574526 від 05.03.2013 року (том І, а.с. 46-47) відповідачем зазначено, що до розрахунку бюджетного відшкодування серпня 2012 року ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" включено суму ПДВ в сумі 759 293 грн. по взаємовідносинах з рядом підприємств, перелік яких наведений у додатку до акту, залишок від'ємного значення яких сформовано, зокрема: за травень 2012 року в сумі 137 533 грн., за червень 2012 року в сумі 290 263 грн. та за липень 2012 року в сумі 331 497 грн.

При цьому, на думку податкового органу, нарахування податкового кредиту по вищевказаних господарських операціях відбулось внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів, які не відображено на балансі підприємства, тобто які на момент проведення перевірки не введені в експлуатацію та не приймають участі у виробництві готової продукції. Відтак, ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" завищило суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок серпня 2012 року, на 759 293 грн. та не включило до розрахунку бюджетного відшкодування серпня 2012 року отримані та сплачені товари/послуги, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування на 42 762 грн. по залишку від'ємного значення липня 2012 року.

Крім того, як зазначає відповідач в акті перевірки, ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" включило до розрахунку бюджетного відшкодування серпня 2012 року частину суми ПДВ по податковій накладній № 18 від 21.06.2012 року, отриманій від ТОВ "СкелаТерціум", включеній до складу податкового кредиту липня 2012 року. За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" за липень 2012 року (акт перевірки Козятинської ОДПІ № 81/22/30574526 від 25.10.2012 року) зменшено суму податкового кредиту по даній податковій накладній на 100 217 грн. Відтак, при включенні до суми бюджетного відшкодування суми ПДВ по даній податковій накладній завищено суму бюджетного відшкодування по залишку від'ємного значення липня 2012 року на 87 648 грн.

Також позивачем включено до розрахунку бюджетного відшкодування серпня 2012 року суму ПДВ відповідно до отриманих податкових накладних, по яких розрахунки не проведено по ряду підприємств, що призвело до завищення бюджетного відшкодування на 96 061 грн. по залишку від'ємного значення липня 2012 року.

За наведених обставин податковий орган дійшов висновку про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року на 855 354 грн.

Крім того, Козятинською ОДПІ встановлено, що аналогічні порушення допущені ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" при розрахунку бюджетного відшкодування вересня-грудня 2012 року та січня 2013 року, зокрема завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, в тому числі за вересень 2012 року в сумі 499 272 грн., за жовтень 2012 року в сумі 145 437 грн., за листопад 2012 року в сумі 116 802 грн., за грудень 2012 року в сумі 4 294 грн. та за січень 2013 року в сумі 154 грн., а всього на суму 1 621 313 грн.

Крім того, податковим органом зазначено, що позивачем занижено право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2012 року-січень 2013 року в сумі 2 219 192 грн., в тому числі за серпень 2012 року - 42 762 грн., за вересень 2012 року - 18 855 грн., за жовтень 2012 року - 143 282 грн., за листопад 2012 року - 32 603 грн., за грудень 2012 року - 17 516 грн. та за січень 2013 року - 1 964 174 грн.

Також, на думку податкового органу, з тих самих підстав ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" не мав права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2012 року-січень 2013 року в сумі 3 253 735 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 90 166 грн., за листопад 2012 року в сумі 1 892 483 грн., за грудень 2012 року в сумі 648 410 грн. та за січень 2013 року в сумі 622 676 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відповіді на заперечення до акту перевірки і підтверджено сторонами в судовому засіданні, основною підставою для винесення оскаржуваних рішень про завищення суми ПДВ, заниження та завищення суми права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ є включення ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" до розрахунку бюджетного відшкодування суми ПДВ по господарським операціям, нарахування податкового кредиту яких відбулось внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів, які не відображено на балансі підприємства, тобто які на момент проведення перевірки не введені в експлуатацію та не приймають участі у виробництві готової продукції.

Перевіряючи висновки контролюючого органу в цій частині, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, в тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог пп. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 200.6, 200.7, 200.8 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригіналами митних декларацій.

Таким чином, якщо є право на податковий кредит, то право на бюджетне відшкодування є незмінним.

Належність формування податкових зобов'язань з ПДВ та формування податкового кредиту і, як наслідок, бюджетного відшкодування позивач підтверджує податковими деклараціями за липень-грудень 2012 року та січень 2013 року, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за цей період, а також платіжними дорученнями, що засвідчують сплату ПДВ (том ІІ, а.с. 131-250; том ІІІ, а.с. 1-146).

Водночас відповідач стверджує, що до моменту введення в експлуатацію основних засобів ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" немає права на формування податкового кредиту з ПДВ, а, отже, і на бюджетне відшкодування з ПДВ сплаченого контрагентам при будівництві основних засобів.

Разом з тим, суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки, по-перше, Козятинською ОДПІ не взято до уваги те, що станом на 31.12.2012 року ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" було введено в експлуатацію об'єкти незавершеного будівництва на суму 49 680 055,98 грн., що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (том ІІІ, а.с. 164-212); по-друге, з положень п. 198.3 ст. 198 ПК України прямо вбачається, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, законодавець не пов'язує право на формування податкового кредиту з ПДВ із необхідністю використання в оподатковуваних операціях основних фондів протягом звітного податкового періоду. Відтак, висновки контролюючого органу в цій частині з точки зору податкового законодавства не можуть вважатися обґрунтованими.

Отже, враховуючи те, що ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" документально підтверджено правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, а також сплату ПДВ у вартості придбаних ТМЦ, відповідно до вищевказаних положень податкового законодавства воно має право на бюджетне відшкодування.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за період з серпня 2012 року по січень 2013 року у загальній сумі 806 236 грн., а також зазначено про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ з серпня 2012 року по січень 2013 року в сумі 3 253 735 грн. та про заниження права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за цей період в сумі 2 202 664 грн.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що у ході розгляду справи не підтвердилися висновки відповідача про завищення ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" суми бюджетного відшкодування на 87 648 грн. по залишку від'ємного значення липня 2012 року (по податковій накладній № 18 від 21.06.2012 року, отриманій від ТОВ "СкелаТерціум", включеній до складу податкового кредиту липня 2012 року).

Так, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 802/663/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року, задоволено адміністративний позов ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ №№ 0000702301, 0000682301, 0000692301 від 28.11.2012 року та № 0000102301 від 13.02.2013 року.

При цьому необхідно зазначити, що вказані рішення податкового органу були прийняті на підставі висновків акту перевірки Козятинської ОДПІ № 81/22/30574526 від 25.10.2012 року, на який посилався відповідач при визначенні завищення суми бюджетного відшкодування на 87 648 грн.

Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Козятинської ОДПІ від 02.04.2013 року № 0000122200, № 0000152200 та № 0000132200 є підставними та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області за №№ 0000132200, 0000102200, 0000122200, 0000152200 та 0000132200 від 02.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" (ідентифікаційний код 33697003) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі виготовлена: 12.05.2014 року.

Суддя Сало Павло Ігорович