Ухвала

від 17.09.2015 по справі 802/1676/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/38648/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Юрченко В.П.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника позивача Куленко О.Я.

представника відповідача Островерха Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2014

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014

у справі №802/1676/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство»

до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі по тексту - Козятинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області) від 02.04.2013: №0000112200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму 7688928,00 грн., в тому числі 5125952,00 грн. за основним платежем та 2562976,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000102200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1372575,00 грн.; №0000122200 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 810656,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції 810656,00 грн.; №0000152200 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3253735,00 грн.; №0000132200 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2219192,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог: пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 , пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 , п. 144.1 ст. 144 , п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України ), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1372575,00 грн. за І квартал 2013 року; пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 , пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 , п. 144.1 ст. 144 , п. 153.3 ст. 153 ПК України , в результаті чого занижено податок на прибуток (авансовий внесок з податку на прибуток) на загальну суму 5125952,00 грн. за І квартал 2013 року; пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 , п. 200.1 , п. 200.3 , п. 200.17 , п. 200.4 ст. 200 ПК України , внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року-січень 2013 року на 806236,00 грн.; п. 200.1 , п. 200.3 , п. 200.4 ст. 200 ПК України відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2012 року-січень 2013 року в сумі 3253735,00 грн.; п. 200.1 , п. 200.3 , п. 200.4 ст. 200 ПК України , ст. 139 Господарського кодексу України , внаслідок чого занижено право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2012 року-січень 2013 року в сумі 2202664,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган безпідставно прирівнює нерозподілений прибуток до виплати дивідендів, внаслідок чого приходить до висновку про заниження авансового внеску з податку на прибуток на загальну суму 5125952,00 грн. Крім того, товариством здійснено правильний перерахунок курсових різниць станом на день затвердження остаточного балансу підприємства, тобто станом на 31.01.2013. Також, судами попередніх інстанцій зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає у платника податків незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди використовувалися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював він оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду. В свою чергу позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ, належним чином проведено сплату постачальникам вартості придбаних ТМЦ, в тому числі і ПДВ. Крім того, податковим органом не враховано те, що станом на 31.12.2012 підприємством було введено в експлуатацію об'єкти незавершеного будівництва, внаслідок чого відповідач дійшов до необґрунтованого висновку про заниження права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Щодо завищення позивачем об'єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок включення до декларації від'ємного значення курсових різниць, то судами зазначено наступне.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що оскільки заборгованість ТОВ «Глуховецький каоліновий завод» передано відповідно до остаточного передавального акта від 31.01.2013 до правонаступника, то у підприємства відсутні підстави для віднесення до складу доходу суми від перерахунку заборгованості в іноземній валюті.

Відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому, прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Згідно з п. 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999 , який діяв на момент здійснення господарських операцій, перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців, новоствореної установи - може бути меншим, але не більшим за 12 місяців (бюджетного року). Звітним періодом підприємства/установи, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Відповідно до п. 152.9.3 п. 152.1 ст. 152 ПК України якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, 31.01.2013 є датою визначення прав та обов'язків, що переходять до правонаступника, тобто датою остаточною балансу ТОВ «Глуховецький каоліновий завод». Відтак, позивачем правомірно здійснено перерахунок курсових різниць саме на цю дату. В пасиві передавального акту включено кредиторську заборгованість, в тому числі у валюті перераховану по офіційному курсу національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції, тобто станом на 31.01.2013.

Значення курсових різниць включено до декларацій з податку на прибуток ТОВ «Глуховецький каоліновий завод» за 2012 рік від 31.01.2013 та І квартал 2013 року №342 від 04.02.2013.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112200 від 02.04.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 7688928,00 грн., в тому числі 5125952,00 грн. за основним платежем та 2562976,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, то судами зазначено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до остаточного передавального акта від 31.01.2013, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Глуховецький каоліновий завод» №5 від 31.01.2013, до засновника ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» передано нерозподілений прибуток (рахунок 44) в сумі 26978696,52 грн. Однак, як вважає відповідач, в порушення вимог п. 153.3 ст. 153 ПК України підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 5125952,00 грн.

Згідно з пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу , нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію ст. 156 цього Кодексу ). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу .

Згідно з ч. 5 ст. 87 Господарського кодексу України прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Учасники ТОВ «Глуховецький каоліновий завод» - «КварцверкеМініралзГмбХ», «АКВ Каолін Бетайлігунгс-ГмбХ» та ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство», затверджуючи 31.01.2013 остаточний передавальний акт, не приймали рішення про виплати їм дивідендів з отриманого прибутку ТОВ «Глуховецький каоліновий завод». Водночас в пасив балансу передавального акту було включено нерозподілений прибуток (непокритий збиток) рахунок 44 в розмір 26978698,52 грн.

Таким чином, відсутність прийнятого вищим органом товариства рішення про розподіл прибутку не утворює складу податкового правопорушення та не може підміняти собою рішення про виплату дивідендів, з якими Закон пов'язує певні юридичні наслідки у сфері оподаткування. При цьому, дивіденди не є податком або обов'язковим платежем і питання про їх виплату не може здійснюватись в іншій спосіб, ніж передбачено статутом товариства.

Стосовно порушення позивачем вимог податкового законодавства, допущеними при формуванні бюджетного відшкодування з ПДВ, то судами зазначено наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 31.12.2012 ТОВ «Глуховецький каоліновий завод» було введено в експлуатацію об'єкти незавершеного будівництва на суму 49680055,98 грн., що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, а тому товариством правомірно віднесено сплачену продавцю суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 200.1 , 200.2 , 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факт наявності залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду задекларовано в деклараціях з ПДВ

Посилання податкового органу на те, що до моменту введення в експлуатацію основних засобів позивач не має права на бюджетне відшкодування ПДВ сплаченого контрагентам при будівництві основних засобів, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки положеннями п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не ставить у залежність право на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого контрагентам при будівництві основних засобів, з моментом введення в експлуатацію основних засобів.

Відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України , на порушення якої посилається відповідач, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за період з серпня 2012 року по січень 2013 року у загальній сумі 806236,00 грн., а також зазначено про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ з серпня 2012 року по січень 2013 року в сумі 3253735,00 грн. та про заниження права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за цей період в сумі 2202664,00 грн. Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про завищення ТОВ «Глуховецький каоліновий завод» суми бюджетного відшкодування на 87648,00 грн. по залишку від'ємного значення липня 2012 року (по податковій накладній №18 від 21.06.2012, отриманій від ТОВ «СкелаТерціум», включеній до складу податкового кредиту липня 2012 року).

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)В.П. Юрченко