Ухвала

від 09.04.2014 по справі 2а-10954/11/0170/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року м. Київ К/9991/34501/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (правонаступника державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012

у справі № 2а-10954/11/0170/16

за позовом автотранспортного підприємства "Сота -Транс" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 25.08.2011 № 0009102301 та від 25.08.2011 № 0009092301.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, оформлену актом від 09.09.2011 № 9831/23-7/31257375.

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт невключення позивачем до складу оподатковуваного доходу грошових коштів у сумі 3 193 472 грн., внесених засновниками Підприємства до його статутного фонду. Кваліфікувавши зазначену суму як безповоротну фінансову допомогу, що збільшує оподатковуваний доход платника, ДПІ донарахувала позивачеві грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 734 499 грн. із застосуванням 1 грн. штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 25.08.2011 № 0009092301.

Втім суди цілком об'єктивно не погодилися із зазначеною правовою позицією податкового органу по справі.

Адже згідно з визначенням, що міститься у підпункті «б» підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою, є прямими інвестиціями.

Аналогічне визначення було наведене у підпункті 1.28.1 пункту 1.28 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В силу вимог підпункту 136.1.3 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток не враховуються доходи у вигляді суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Таким чином, внесок до статутного фонду в обмін на корпоративні права не збільшує оподатковуваний дохід підприємства.

Податкове законодавство, що регулює розглядувані правовідносини, не містить положень, які передбачають збільшення доходу платника на суму неповернутого внеску до його статутного фонду. Власне неповернення відповідного внеску не змінює сутності господарської операції з внесення коштів в обмін на корпоративні права як прямої інвестиції та не впливає на порядок податкового обліку такої операції.

До того ж, у підприємства відсутній обов'язок повернення зазначених вкладів (крім як у разі виходу учасника з товариства).

Оскільки операція з внесення вкладу до статутного фонду підприємства є оплатною (позаяк передбачає компенсацію у вигляді корпоративних прав), та не передбачає подальшого повернення підприємством переданого йому майна у вигляді внеску (учасник несе ризик втрати вартості свого вкладу), то позивач не має заборгованості перед його учасниками за наслідками здійснення ними вкладів та не отримує будь-яких економічних вигод внаслідок неповернення таких вкладів засновникам, що можуть кваліфікуватися як безповоротна фінансова допомога у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Правильною є оцінка судів і по епізоду щодо визначення Підприємству грошового зобов'язання з єдиного податку у сумі 20 625 грн. (у тому числі 16500 грн. за основним платежем та 4125 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 25.08.2011 № 0009102301 за фактом невключення позивачем до виручки коштів, отриманих у квітні 2010 року від покупця (товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський Привоз») за відчужені корпоративні права.

Так, суди з'ясували, що в рамках виконання договору від 24.06.2002 № 020624.1 за передаточним актом від 24.06.2002 позивач відчужив названому контрагентові корпоративні права на 10% статутного фонду у товаристві з обмеженою відповідальністю «Сота-Центр».

Згідно з підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла на час виконання спірної операції з продажу корпоративних прав) з метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

При цьому згідно з підпунктом 7.6.4 пункту 7.6 цієї ж статті Закону під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

За правилами підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 названого Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Керуючись наведеною нормою Закону, суди обох попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили, що у даному разі обов'язок відобразити в окремому обліку Підприємства дохід від продажу корпоративних прав виник у позивача у червні 2002 року за фактом передачі цих корпоративних прав покупцеві, що виключає правомірність донарахування позивачеві податкового зобов'язання за цією господарською операцією у періоді, охопленому даною податковою перевіркою.

З урахуванням викладеного суди дійшли обґрунтованого висновку про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому тлумаченні наведених правових норм, що, однак, не є свідченням судової помилки; такі доводи не можуть слугувати підставою для скасування правильних та мотивованих судових рішень у справі.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити, а постанову

окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі № 2а-10954/11/0170/16 залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько