Рішення

від 23.04.2014 по справі 910/23831/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23831/13 23.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехресурс"

До Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною ДП "Укррекоресурси" в особі Східного територіального управління розвитку та контролю Державного підрприємства з питань поводження з відходами як з вторинною сировиною Територіального управління "Східекоресурси"

Про стягнення 356 797,23 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Бормотов С.А. - директор (згідно довідки ЄДРПОУ серії АА №549317)

Від відповідача Щигаль М.В. - дов. №222 від 27.12.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехресурс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Держаного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП "Укрекоресурси") про стягнення з останнього заборгованості за договором про відповідальне зберігання майна №18/20 від 18.07.2012р. у розмірі 160 342,22 грн., з яких 154 940,00 грн. - основного боргу, 4 500,10 грн. - пені, 902,12 грн. - 3% річних, крім того просив судові витрати у розмірі 3 206,84 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати згідно умов Договору про відповідальне зберігання №18/20 від 18.07.2012р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 порушено провадження у справі №910/23831/13 та призначено розгляд справи на 23.12.2013.

18.12.2013 через загальний відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив №б/н від 17.12.2013 на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнавав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

23.12.2013 через загальний відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява щодо уточнення позовних вимог №б/н від 21.12.2013, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 251 541,56 грн., з яких 239 365,00 грн. - основного боргу, 10 141,06 грн. - пені, 2 035,50 грн. - 3% річних, крім того просив судові витрати також покласти на відповідача.

У судовому засіданні 23.12.2013 оголошувалась перерва до 22.01.2014.

20.01.2014 через загальний відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява щодо уточнення позовних вимог №б/н від 14.01.2014, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 279 991,91 грн., з яких 264 485,81 грн. - основного боргу, 13 081,04 грн. - пені, 2 625,06 грн. - 3% річних, крім того просив судові витрати також покласти на відповідача.

21.01.2014 через загальний відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява щодо уточнення позовних вимог №б/н від 14.01.2014, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 295 141,73 грн., з яких 264 485,81 грн. - основного боргу, 13 081,04 грн. - пені, 2 625,06 грн. - 3% річних,15 149,82 - 7 % додаткового штрафу від суми заборгованості, крім того просив судові витрати також покласти на відповідача.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 справу №910/23831/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/23831/13 до свого провадження та призначила судове засідання на 12.02.2014.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 справу №910/23831/13 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/23831/13 до свого провадження.

У судовому засіданні 12.02.2014 оголошувалась перерва до 26.02.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 розгляд справи відкладався до 12.03.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

12.03.2014 через загальний відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 справу було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/23831/13 до свого провадження та призначила судове засідання на 02.04.2014.

27.03.2014 через загальний відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява щодо уточнення позовних вимог №б/н від 27.03.2014, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 349 686,25 грн., з яких 297 452,48 грн. - основного боргу, 21 213,65 грн. - пені, 4 255,81 грн. - 3% річних, 5 942,64 грн. - інфляційних витрат за жовтень 2013р. - березень 2014 також 20 821,67 грн. - 7 % додаткового штрафу від суми заборгованості, крім того просив судові витрати покласти на відповідача.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з відпустки, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 справу №910/23831/13 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/23831/13 до свого провадження.

У судовому засіданні 02.04.2014 оголошувалась перерва до 14.04.2014.

14.04.2014 через загальний відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача та заява щодо уточнення позовних вимог №б/н від 27.03.2014, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 356 797,23 грн., з яких 297 452,48 грн. - основного боргу, 22 677,11 грн. - пені, 4 549,19 грн. - 3% річних, 11 296,78 грн. - інфляційних витрат за жовтень 2013р. - березень 2014, 20 821,67 грн. - 7 % додаткового штрафу від суми заборгованості, крім того просив судові витрати у розмірі 7 135,94 також покласти на відповідача.

14.04.2014 через загальний відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи по справі до яких долучена відповідь на отримані акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.2013 по 18.02.2014 за договором відповідального зберігання майна №18/20 від 18.07.2012, відповідно до якого зазначено, що в бухгалтерському обліку Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною кредиторська заборгованість не обліковується.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 356 797,23 грн., з яких 297 452,48 грн. - основного боргу, 22 677,11 грн. - пені, 4 549,19 грн. - 3% річних, 11 296,78 грн. - інфляційних витрат за жовтень 2013р. - березень 2014, 20 821,67 грн. - 7 % додаткового штрафу від суми заборгованості.

У судовому засіданні 14.04.2014 оголошувалась перерва до 23.04.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2014 року надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №б/н від 27.03.2014.

Представник відповідача у судове засідання 23.04.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/23831/13.

В судовому засіданні 23.04.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2012 року між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - Поклажодавець, Відповідач) в особі територіального управління "Східекоресурси" Державного підприємства "Укрекоресурси" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехресурс" (далі - Зберігач, Позивач) було укладено договір про відповідальне зберігання №18/20 (далі - Договір).

Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання контейнери для збору твердих побутових відходів та їх комплектуючих (далі - Майно) по номенклатурі та в кількості відповідно до Акту прийому - передачі. Майно розташоване по вул. Поліграфічна, 1, м. Донецьк. Майно передається в порядку та на умовах визначених Договором та згідно Акту прийому - передачі (п. 1.1 Договору).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р.

На виконання умов Договору Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання Майно, що підтверджується актом приймання - передачі майна від 26.10.2012 (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору за зберігання майна Поклажодавець сплачує Зберігачу кошти у розмірі 30 918,00 грн. в місяць з ПВД. Оплата здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування передбачених у п. 4.1 сум коштів на поточний рахунок Зберігача.

Статтею 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Суд зазначає, що факти і обставини існування між сторонами правовідносин за Договором про відповідальне зберігання майна №18/20 від 18.07.2012р. щодо сплати за фактичний час зберігання майна у грудні 2012р-квітні 2013р. вже встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 у справі №905/1785/13-г. Зазначене рішення не оскаржувалося до вищих інстанцій. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 у справі №905/1785/13-г, яке набрало законної сили 23.08.2013 Господарським судом міста Києва 02.09.2013 було видано відповідні накази.

А відтак, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 1 ст. 35 ГПК України).

Зі слів Позивача, ним належним чином виконувалися умови Договору з 01.05.2013 року по 18.02.2014 року щодо зберігання Майна Відповідача, крім того, у матеріалах справи відсутні будь - які зауваження від Поклажодавця щодо неналежного виконання обов'язків Зберігача. Проте, Відповідач не оплатив надані послуги за фактичне зберігання майна з 01.05.2013 року по 18.02.2014 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 297 452,48 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач проти позову заперечував, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, в обґрунтування своїх заперечень, звертав увагу суду на той факт, що він звертався до Позивача з вимогою повернути майно, яке передавалося Позивачу на зберігання згідно умов Договору №18/20 від 18.07.2012р., але відповіді не надходило, майно було не повернуто Поклажодавцю. На підтвердження викладеного надав копії листів №1454/011 від 08.11.2013 та №1580/07 від 06.12.2013 (копії містяться в матеріалах справи).

Доводи Відповідача щодо відсутності відповіді на звернення до Позивача з вимогою повернення майна спростовуються наступним.

В матеріалах справи є докази направлення відповідей на листи Відповідача та їх отримання представником Відповідача за дорученням.

Також відповідач у своєму відзиві звертає увагу суду, що факт зберігання майна на відповідальному зберіганні за спірний період Позивачем не доведений належним чином. Хоча, як встановлено судом, Відповідач у своїх листах №1454/011 від 08.11.2013 та №1580/07 від 06.12.2013 зазначає що майно, яке передано на зберігання, продовжує зберігатись на території Позивача і відповідно просить Позивача повернути майно, що яке передано на відповідальне зберігання згідно умов Договору №18/20 від 18.07.2012р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач сам своїми листами спростовує заперечення викладені у відзиві.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за фактичне зберігання майна з 01 травня 2013 по 18 лютого 2014 у розмірі 297 452,48 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім суми основної заборгованості, Позивач за невиконання договірних зобов'язань за Договором просить суд стягнути з Відповідача: 20 821,67 грн. - 7% штрафу, 22 677,11 грн. - пені, 4 549,19 грн. - 3% річних, 11 296,78 грн. - інфляційних витрат.

В обґрунтування стягнення з Відповідача штрафних санкцій Позивач посилався на ч. 2. ст. 231 ГКУ, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії Відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування відповідальності.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи зі змісту наведеної норми, остання не передбачає в якості бази для нарахування, зокрема, 7 % штрафу, суму грошового зобов'язання з якого допущено прострочення, а передбачає в якості такої бази виключно вартість товарів (робіт, послуг) з яких (товарів, не вартості ) допущено прострочення. Тому, наведена норма передбачає застосування штрафу виключно за прострочення поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, а не за прострочення виконання грошового зобов'язання, що у даному випадку мало місце з боку Поклажодавця за договором (Відповідача).

Викладене підтверджується постановою Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225.

Отже, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 7% штрафу у розмірі 20 821,67 грн. по Договору №18/20 необхідно відмовити.

Відповідно до офіційних даних Національного банку України з 23.03.2012р. по 09.06.2013р. облікова ставка НБУ складала 7.5 % річних, звідси подвійна - 15 %, а тому пеня розраховується 15/365 (кількість днів у 2013 році) = 0,04109, що ? становить 0,04.

З 10.06.2013р. по 12.08.2013р. облікова ставка НБУ складала 7.0 % річних, звідси подвійна - 14 % . А тому пеня розраховується 14/365 (кількість днів у 2013 році) = 0,03835, що ? становить 0,04.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого Позивачем розміру пені , яка підлягає стягненню з Відповідача, та встановлено, що зазначена сума є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 21 416,58 грн. , за уточненим розрахунком суду за вказаний Позивачем період.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги Позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у розмірі 4 549,19 грн. та 11 296,78 грн. - інфляційних витрат відповідно.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства з питань поводженням з відходами як в вторинною сировиною (Державного підприємства "Укрекоресурси") (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В; код ЄДРПОУ 20077743) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехресурс" (83035, м. Донецьк, пр. Гринкевича, 5; код ЄДРПОУ 30962366) заборгованість за договором про відповідальне зберігання №18/20 від 18.07.2012р. у розмірі 334 715,03 грн., з яких 297 452,48 грн. - основного боргу, 4 549,19 грн. - 3% річних, 21 416,58 грн. - пені, 11 296,78 грн. - інфляційних витрат.

3. Стягнути з Державного підприємства з питань поводженням з відходами як в вторинною сировиною (Державного підприємства "Укрекоресурси") (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В; код ЄДРПОУ 20077743) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехресурс" (83035, м. Донецьк, пр. Гринкевича, 5; код ЄДРПОУ 30962366) 6 707,78 грн. - судового збору.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного рішення 28.04.2014.

Суддя А.В. Митрохіна