Ухвала

від 28.04.2014 по справі 5015/4304/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

28.04.14 Справа № 5015/4304/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Новосад Д.Ф.

розглянув заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Віса-Ог" від 07.03.2014р. б/н

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р.

у справі № 5015/4304/12

за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" Міністерства інфраструктури України в особі Львівської дирекції м. Львів

до відповідача-1 регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Віса-Ог" м.Львів

за участю третьої особи-1 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача управління охорони історичного середовища Львівської міської ради

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства інфраструктури України, м.Київ

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди,

за участю представників сторін:

- прокурор - Куцик В.Б.,

- від позивача - Бедрій Р.М.,

- від відповідача-1 - Лазор А.О.,

- від відповідача-2 (заявник) - Ломага Ю.Т.,

- від третьої особи-1 - не з'явився,

- від третьої особи -2 - Райхель Р.П.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 29 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2012 р. у справі №5015/4304/12 (суддя Матвіїв Р.І.) відмовлено у позові заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Міністерства інфраструктури України (надалі - УДППЗ «Укрпошта») в особі його Львівської дирекції до регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області (надалі - РВ ФДМ України по Львівській області) та до товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Віса-Ог» про визнання недійсним договору оренди державного нерухомого майна №132 від 21.08.2012р., укладеного між РВ ФДМ України по Львівській області та ТзОВ «Віса-Ог» та про зобов'язання ТзОВ «Віса-Ог» повернути об'єкт оренди, який є предметом вказаного договору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. у даній справі (головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.) скасовано рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2012 р. і прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним на майбутнє договір оренди державного нерухомого майна №132 від 21.08.2012р. та зобов'язано ТзОВ «Віса-Ог» повернути РВ ФДМ України по Львівській області вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 384,8 м 2 , що розташовані на 1-му поверсі будівлі Львівського поштамту, реєстраційний номер 21560045.1400.ААЖЕЕ514, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Словацького, 1.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки об'єкт нерухомості перебуває у державній власності та є пам'яткою архітектури, то для передачі його в оренду необхідна згода органу, уповноваженого управляти майном та згода органу охорони історичного середовища. З матеріалів справи вбачається, що орган, уповноважений управляти майном не надавав такої згоди, при укладенні договору не було враховано пропозиції органу про орендну ставку 15% на площу всього орендованого приміщення, а управління охорони історичного середовища не погоджувало передачу майна в оренду.

Таким чином, суд дійшов висновку про суперечність спірного договору вимогам п.30 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ч.ч. 1-4 ст. 9, ч.1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч.ч.1,2 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

До суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами даної постанови звернулось ТзОВ «Віса-Ог» та просило її скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Як на нововиявлену обставину заявник послався на лист Міністерства культури України від 06.08.2013р. (а.с. 148-153, том 2 ), відповідно до якого заявнику стало відомо, що об'єкт на вул.Словацього,1 відсутній у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України, а отже неотримання згоди управління охорони історичного середовища на укладення спірного договору не є порушенням вимог ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Не погоджуючись із заявою про перегляд за новоявленими обставинами постанови суду, позивач та відповідач-1 подали до суду заперечення, в яких просили постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. у даній справі залишити без змін та зазначили, що обставини, які заявник наводить як новоявлені, могли бути наведені ним під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, аналогічні доводи вже викладались відповідачем-2, а тому обставини, які наводить заявник не можна вважати нововиявленими в розумінні ст.112 ГПК України.

Третя особа-1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду від 17.03.2014р. за її місцезнаходженням (а.с. 131, том 2 ). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду заяви по суті, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати заяву без представників третьої особи-1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, оцінивши подані докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія з огляду на положення ст.112 ГПК України та фактичні обставини у справі, дійшла висновку, що викладені в заяві обставини не є нововиявленими у справі, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Однією з підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору і відповідають таким умовам: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) .

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними

даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Як зазначалось вище, заявник просить суд апеляційної інстанції переглянути постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. за нововиявленими обставинами, посилаючись на лист Міністерства культури України від 06.08.2013р., в якому зазначено перелік об'єктів культурної спадщини м.Львова, внесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та, згідно якого об'єкт на вул.Словацього,1 відсутній у вказаному реєстрі, що, на думку заявника, є для даної справи нововиявленою обставиною. Зважаючи на це, заявник вважає, що неотримання згоди управління охорони історичного середовища не є порушенням вимог ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а тому відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним.

Крім того, заявник вказує на ряд інших обставин, у зв'язку з якими він не погоджується з постановою від 19.02.2013р., зокрема, покликається на те, що відсутність згоди органу охорони культурної спадщини не може бути підставою для визнання недійсним договору та на те, що належним позивачем у справі може бути лише управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА.

Проте, обставина, на яку посилається заявник, не підпадає під жодну із підстав, визначених ч.2 ст.112 ГПК України, з якою закон пов'язує можливість перегляду судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами.

Так, ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України було передбачене Законом України «Про охорону культурної спадщини», який набрав чинності 12.07.2000р. Відповідно до ст.13 цього закону, об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їх археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.

Статтею 16 закону передбачено, що інформування про об'єкти культурної спадщини, занесені до реєстру, провадиться, зокрема, шляхом: публікації реєстру та внесених до нього змін; надання інформації, що міститься в реєстрі, у відповідь на запит на інформацію; встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їх територій незалежно від форм власності. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію реєстру та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні та на своєму офіційному веб-сайті.

Разом з тим, відповідно до п.3 Прикінцевих положень цього закону, об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Словацького, 1 є пам'яткою архітектури місцевого значення відповідно до рішення Львівського облвиконкому від 05.07.1985р. №381, охоронний номер №271. Вказана обставина підтверджується охоронним договором на пам'ятку культурної спадщини №34 від 14.05.2009р., укладеним між управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради (яке діяло на підставі делегованих повноважень управлінням охорони культурної спадщини Львівської ОДА) та УДППЗ «Укрпошта» в особі Львівської дирекції (а.с. 20-21, том 1 ).

На момент прийняття вказаного рішення Львівським облвиконкомом, Закон України «Про охорону культурної спадщини» ще не був прийнятий, а тому норми чинного на даний час закону не використовувались та вказані відомості про спірний об'єкт у реєстр не вносились.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, колегія суддів констатує наступне:

1) Заявником жодним чином не обґрунтовано того, що обставина, на яку він посилається, не могла бути відомою йому на час розгляду справи в суді першої чи апеляційної інстанції. Суд вважає, що заявник мав змогу в будь-який час звернутися до Міністерства культури України із відповідним запитом в порядку ст.16 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Крім того, на виконання вимог зазначеного закону, на офіційному веб-сайті Міністерства культури України міститься доступ до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України;

2) Враховуючи положення п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», той факт, що об'єкт нерухомості не перебуває в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України не означає, що такий об'єкт не має статусу пам'ятки архітектури. Колегія суддів звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції досліджувалось питання віднесення об'єкта оренди до пам'яток архітектури із врахуванням положень законодавства та з посиланням на матеріали справи. Крім того, приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив не тільки з того, що об'єкт оренди є пам'яткою архітектури. Таким чином, заявником не обґрунтовано істотність для розгляду справи тієї обставини, яку він вважає нововиявленою.

Крім того, як вбачається з роз'яснень, викладених в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17, не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Так, не можуть вважатися новоиявленими обставинами подані учасником судового процесу листи, які за своєю правовою природою є новими доказами.

Щодо інших доводів заявника, то колегія суддів зазначає, що такі стосуються перегляду постанови апеляційного господарського суду по суті і могли використовуватись відповідачем-2 при реалізації свого права на касаційне оскарження постанови.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень. Заявником не подано судовій колегії доказів, які стали б підставою для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду.

Судові витрати по заяві про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на заявника.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Віса-Ог" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. у справі №5015/4304/12 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. у справі №5015/4304/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Повний текст ухвали складений 06.05.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Новосад Д.Ф.