Постанова

від 06.05.2014 по справі 820/5680/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 травня 2014 р. № 820/5680/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Короткової Н.М.,

представника відповідача - Супрун В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТА" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 р. №0000521702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму у розмірі 518,48 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 20.03.2014 р. №0000072211 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму у розмірі 217 408,75 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 20.03.2014 р. №0000082211 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 97 852,50 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 20.03.2014 р. №0000092211 щодо застосування штрафної санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки у сумі 14 254,82 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000521702 від 19.03.2014 р., а також №0000072211, №0000082211, №0000092211 від 20.03.2014 р. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд скасувати вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТА", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 30361864, місцезнаходження: вул. Плиткова, буд. 12, м. Харків, 61106, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 2 а.с. 47-49, 50), перебуває на обліку як платник податків в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість (т. 2 а.с. 51).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «РОСТА» (код ЄДРПОУ 30361864) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року (т. 1 а.с. 11-54).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ «РОСТА» встановлено наступні порушення:

1) п. 138.2 ст.138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 173927 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на суму 48765 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 117146 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 8016 грн.

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 78282 грн., у тому числі за березень 2012 року на суму 9648 грн., за квітень 2012 року на суму 20736 грн., за травень 2012 року на суму 30384 грн.

3) п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 зі змінами та доповненнями, результаті чого встановлено понадлімітний залишок готівки в касі на загальну суму 7127,41 грн.

4) п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в частині невірно вказаної суми нарахованого ПДФО працівникам у сумі 414,78 грн.

На підставі акту перевірки ТОВ «РОСТА» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000072211 від 20.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 217408,75 грн., з яких за основним платежем 173927,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 43481,75 грн. (т. 1 а.с. 55);

№0000082211 від 20.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97852,50 грн., з яких за основним платежем 78282,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 19570,50 грн. (т. 1 а.с. 56);

№0000521702 від 19.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 518,48 грн., з яких за основним платежем 414,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 103,70 грн. (т. 1 а.с. 57);

№0000092211 від 20.03.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14254,82 грн. (т. 1 а.с. 58).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом з матеріалів справи, а також пояснень представника відповідача, встановлено, що в ході документальної планової виїзної перевірки ТОВ «РОСТА» досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ «ІВ-ГРІНД» та ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр» за перевіряємий період.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ІВ-ГРІНД» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «ІВ-ГРІНД» (продавець) та ТОВ «РОСТА» (покупець) був укладений договір поставки цементної продукції № 04/02-2012 від 15.02.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару - цементної продукції, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 67-69). Крім того, сторонами вказаного договору 15.03.2012 року погоджено додаткову угоду (т. 1 а.с. 250).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ІВ-ГРІНД» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - «портландцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 навал», що підтверджується специфікацією до договору (т. 1 а.с. 250а), видатковими накладними: № 91 від 23.05.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн., № 74 від 23.05.2012 року на загальну суму 57888,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9648,00 грн., № 85 від 18.05.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн., № 61 від 20.04.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн., № 49 від 13.04.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн., № 30 від 15.03.2012 року на загальну суму 57888,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9648,00 грн., № 14 від 27.02.2012 року на загальну суму 54432,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9072,00 грн., № 5 від 21.02.2012 року на загальну суму 50652,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8442,00 грн., № 111 від 19.06.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн., № 119 від 26.06.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн. та податковими накладними: № 22 від 21.05.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн., № 26 від 22.05.2012 року на загальну суму 57888,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9648,00 грн., № 20 від 17.05.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн., № 28 від 18.04.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн., № 15 від 11.04.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн., № 9 від 13.03.2012 року на загальну суму 57888,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9648,00 грн., № 5 від 20.02.2012 року на загальну суму 54432,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9072,00 грн., № 14 від 23.02.2012 року на загальну суму 50652,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8442,00 грн., № 7 від 18.06.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн., № 13 від 25.06.2012 року на загальну суму 62208,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10368,00 грн. (т. 1 а.с. 71, 72, 74, 75, 77, 78, 80, 81, 83, 84, 86, 87, 90, 91, 93, 94, т. 2 а.с. 128, 129, 131, 132).

Крім того, судом досліджені надані представником позивача документи про якість поставленого ТОВ «ІВ-ГРІНД» товару - «портландцемент з шлаком ПЦ ІІ/Б-Ш-400» (т. 1 а.с. 246а-249).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ІВ-ГРІНД», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 2 а.с. 79).

Відповідно до п. 2.1.1 вказаного договору поставки цементної продукції № 04/02-2012 від 15.02.2012 року продавець зобов'язаний здійснити поставку товару на адресу вантажоотримувачів, зазначену покупцем, у кількості та в строки, встановлені цим договором, керуючись заявками покупця на обсяги поставленого товару.

Пунктом 3.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах базис поставки СРТ, станція відгрузки - Шебелінка Харківської області (або Краматорськ Донецької області), місце призначення зазначається у заявках. Згідно з п. 5.1 договору до ціни товару включаються, в тому числі, витрати на доставку товару.

Представником позивача надано суду копії відповідних заявок на поставку товару (т. 1 а.с. 251, т. 2 а.с. 1-11), відповідно до яких платником за поставку товару зазначено - ТОВ «РОСТА», а одержувачем товару - ТОВ «Енергетик», адреса вантажоодержувача - м. Харків, вул. Плиткова, 12, станція призначення - Індустріальна, м. Харків.

Отже, відповідно до умов вищезазначеного договору поставки цементної продукції № 04/02-2012 від 15.02.2012 року, пояснень представника позивача та матеріалів справи, транспортування придбаного товару здійснювалось продавцем ТОВ «ІВ-ГРІНД» - залізничним транспортом, про що свідчать, зокрема, долучені до матеріалів справи копія вагонного листа (т. 1 а.с. 89), копії залізничних накладних (т.1 а.с. 73, 76, 79, 82, 85, 88, 92, 93а), відповідно до яких відправник: ВАТ «ЕВРОЦЕМЕ НТ-УКРАИНА», одержувач: ТОВ «Енергетик», станція та залізниця відправлення - Шебелінка, станція та залізниця призначення - Індустріальна.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «РОСТА» (замовник) та ТОВ «Енергетик» (виконавець) було укладено договір про надання послуг з розвантаження вагонів № 5 від 01.01.2012 року, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання з подачі-прибирання вагонів замовника від станції Індустріальна до пункту розвантаження, а також з надання послуг з розвантаження вагонів (т. 2 а.с. 12). Відповідно до договору № 021334 від 13.08.2001 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги статутним територіально-галузевим об'єднанням «Південна залізниця» (далі - залізниця) надаються ТОВ «Енергетик», як вантажовласнику, послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, та з проведення розрахунків за ці послуги через станцію Індустріальна (т. 2 а.с. 14-15). Згідно з довідкою інформаційно-статистичного центру Південної залізниці ТОВ «Енергетик» присвоєно відповідний залізничний код вантажовідправника, станція для розрахунків - Індустріальна (т. 2 а.с. 13).

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання послуг з розвантаження вагонів № 5 від 01.01.2012 року ТОВ «Енергетик» були надані послуги залізничного транспорту та з використання вагонів, про що свідчать виписані ТОВ «Енергетик» податкові накладні та підписані сторонами вказаного договору акти здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких долучені до матеріалів справи (т. 2 а.с. 16-46).

Вартість наданих послуг була сплачена позивачем в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Енергетик», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 2 а.с. 75-77).

Придбаний товар було отримано уповноваженою особою ТОВ «РОСТА» ОСОБА_3, трудові відносини якої з позивачем підтверджено наданою суду копією наказу про прийняття на роботу на посаду бухгалтера від 03.11.2003 року та наказу «Про організацію бухгалтерського обліку на 2012 рік» № 89 від 20.12.2011 р. (т. 2 а.с. 59, 60-61), на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 80-87). З пояснень представника позивача та матеріалів справи судом встановлено, що отриманий товар оприбутковувався на складі позивача, про що свідчать відповідні прибуткові накладні (т. 1 а.с. 95-106). Крім того, судом встановлено, що відпуск товарно-матеріальних цінностей зі складу позивача у виробництво здійснюється на підставі лімітно-забірних карток, копії яких долучені судом до матеріалів справи (т. 2 а.с. 95, 97, 98, 99, 100). Судом встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1225218 від 12.08.2003 р. (т. 2 а.с. 52, 53, 55) позивачу належить нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі за адресою: вул. Плиткова, буд. 12, м. Харків.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр» (продавець) та ТОВ «РОСТА» (покупець) був укладений договір поставки № 09/02-2012 від 09.02.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку продукції виробничо-технічного призначення, а саме - щебінь гранітний та відсів (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 107-109).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - «щебінь 10-20», що підтверджується специфікаціями до договору від 10.02.2012 року, від 30.03.2012 року, від 02.03.2012 року, від 17.04.2012 року, від 26.09.2012 року (т. 1 а.с. 217-221), рахунками-фактурами: № 295 від 08.06.2012 року, № 201 від 17.04.2012 року, № 101 від 02.03.2012 року, № 61 від 13.02.2012 року (т. 1 а.с. 126, 152, 157, 163), видатковими накладними: № 2852 від 25.06.2012 року на загальну суму 46070,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7678,48 грн., № 2692 від 19.06.2012 року на загальну суму 18348,07 грн., в т.ч. ПДВ - 3058,01 грн., № 2684 від 18.06.2012 року на загальну суму 18216,41 грн., в т.ч. ПДВ - 3036,07 грн., № 2623 від 15.06.2012 року на загальну суму 64416,27 грн., в т.ч. ПДВ - 10736,05 грн., № 2016 від 26.05.2012 року на загальну суму 43376,06 грн., в т.ч. ПДВ - 7229,34 грн., № 1686 від 14.05.2012 року на загальну суму 42876,20 грн., в т.ч. ПДВ - 7146,03 грн., № 1586 від 11.05.2012 року на загальну суму 60126,91 грн., в т.ч. ПДВ - 10021,15 грн., № 1273 від 24.04.2012 року на загальну суму 35001,97 грн., в т.ч. ПДВ - 5833,66 грн., № 1130 від 17.04.2012 року на загальну суму 34251,80 грн., в т.ч. ПДВ - 5708,63 грн., № 511 від 02.03.2012 року на загальну суму 66763,22 грн., в т.ч. ПДВ - 11870,54 грн., № 271 від 10.02.2012 року на загальну суму 49920,73 грн., в т.ч. ПДВ - 8320,12 грн., № 7132 від 23.11.2012 року на загальну суму 35904,13 грн., в т.ч. ПДВ - 5984,02 грн., № 5526 від 26.09.2012 року на загальну суму 91038,09 грн., в т.ч. ПДВ - 15180,51 грн., № 833 від 30.03.2012 року на загальну суму 43126,25 грн., в т.ч. ПДВ - 7187,71 грн., № 3063 від 03.07.2012 року на загальну суму 45805,92 грн., в т.ч. ПДВ - 7634,32 грн., та податковими накладними: № 278 від 25.06.2012 року на загальну суму 41186,076 грн., в т.ч. ПДВ - 6864,46 грн., № 192 від 19.06.2012 року на загальну суму 17000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2833,33 грн., № 184 від 18.06.2012 року на загальну суму 24448,63 грн., в т.ч. ПДВ - 4074,77 грн., № 333 від 15.06.2012 року на загальну суму 5551,37 грн., в т.ч. ПДВ - 925,23 грн., № 78 від 08.06.2012 року на загальну суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн., № 326 від 26.05.2012 року на загальну суму 11135,10 грн., в т.ч. ПДВ - 1855,85 грн., № 304 від 29.05.2012 року на загальну суму 18864,90 грн., в т.ч. ПДВ - 3144,15 грн., № 229 від 23.05.2012 року на загальну суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн., № 275 від 24.05.2012 року на загальну суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн., № 253 від 14.05.2012 року на загальну суму 42759,04 грн., в т.ч. ПДВ - 7126,50 грн., № 84 від 11.05.2012 року на загальну суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн., № 270 від 17.05.2012 року на загальну суму 2240,96 грн., в т.ч. ПДВ - 373,49 грн., № 251 від 04.05.2012 року на загальну суму 244,07 грн., в т.ч. ПДВ - 40,68 грн., № 66 від 10.05.2012 року на загальну суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн., № 241 від 24.04.2012 року на загальну суму 34755,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5792,66 грн., № 160 від 17.04.2012 року на загальну суму 31890,59 грн., в т.ч. ПДВ - 5315,10 грн., № 164 від 19.04.2012 року на загальну суму 246,04 грн., в т.ч. ПДВ - 41,01 грн., № 90 від 03.03.2012 року на загальну суму 487,46 грн., в т.ч. ПДВ - 81,24 грн., № 57 від 02.03.2012 року на загальну суму 65756,27 грн., в т.ч. ПДВ - 10959,38 грн., № 41 від 16.02.2012 року на загальну суму 6,95 грн., в т.ч. ПДВ - 1,16 грн., № 39 від 10.02.2012 року на загальну суму 49920,72 грн., в т.ч. ПДВ - 8320,12 грн., № 148 від 20.11.2012 року на загальну суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн., № 312 від 23.11.2012 року на загальну суму 15904,13 грн., в т.ч. ПДВ - 2650,69 грн., № 486 від 26.09.2012 року на загальну суму 88075,75 грн., в т.ч. ПДВ - 14679,29 грн., № 189 від 27.03.2012 року на загальну суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7500,00 грн., № 82 від 03.07.2012 року на загальну суму 45805,92 грн., в т.ч. ПДВ - 7634,32 грн., № 283 від 11.07.2012 року на загальну суму 3007,34 грн., в т.ч. ПДВ - 501,22 грн. (т. 1 а.с. 113, 114, 118, 120, 121, 124, 125, 128-130, 131, 132, 134, 135, 137-140, 142- 144, 146, 147, 149, 150, 151, 154-156, 160, 161-162, т. 2 а.с. 111, 112,113, 115, 116а, 118, 119, 121-123).

Крім того, судом досліджені надані представником позивача документи про якість поставленого ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр» товару, а саме: копії паспортів на щебінь з природного каменю для будівельних робіт ДСТУ Б.В.2.7-75-98 та копії протоколів дослідження питомої активності будівельних матеріалів - щебеню фр. 10-20 мм (т. 1 а.с. 222-229).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 2 а.с. 72-74).

Відповідно до розділу 4 вказаного договору поставки № 09/02-2012 від 09.02.2012 року поставка товару здійснюється, зокрема, залізничним транспортом на умовах FСА згідно з умовами «ІНКОТЕРМС-2000» зі складу ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр», вантажовідправником є ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр», с. Трудове (станція Стульнево Придніпровської залізниці), обсяг товару, кількість вагонів, станція призначення, реквізити вантажоодержувача зазначаються у заявках покупця - ТОВ «РОСТА». Згідно умов договору до ціни товару включаються, в тому числі, витрати на доставку товару, а саме: залізничний тариф, плата за подачу вагонів, за вагони, за організацію перевезень вантажів.

Представником позивача надано суду копії відповідних заявок на поставку товару (т. 1 а.с. 230-243), відповідно до яких платником за поставку товару зазначено - ТОВ «РОСТА», а одержувачем товару - ТОВ «Енергетик», адреса вантажоодержувача - м. Харків, вул. Плиткова, 12, станція призначення - Індустріальна, м. Харків.

Отже, відповідно до умов вищезазначеного договору поставки № 09/02-2012 від 09.02.2012 року, пояснень представника позивача та матеріалів справи, транспортування придбаного товару здійснювалось продавцем - ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр» - залізничним транспортом, про що свідчать, зокрема, долучені до матеріалів справи копії залізничних накладних (т.1 а.с. 115-117, 119, 122-123, 127, 133, 136, 141, 145, 148, 153, 158, 159, 164, т. 2 а.с. 124-125), відповідно до яких відправник: ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр», одержувач: ТОВ «Енергетик», власник вантажу - ТОВ «РОСТА», станція та залізниця відправлення - Стульнево, станція та залізниця призначення - Індустріальна.

Придбаний товар було отримано уповноваженою особою ТОВ «РОСТА» ОСОБА_3, трудові відносини якої з позивачем підтверджено наданою суду копією наказу про прийняття на роботу на посаду бухгалтера від 03.11.2003 року та наказу «Про організацію бухгалтерського обліку на 2012 рік» № 89 від 20.12.2011 р. (т. 2 а.с. 59, 60-61), на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 80-87). З пояснень представника позивача та матеріалів справи судом встановлено, що отриманий товар оприбутковувався на складі позивача, про що свідчать відповідні прибуткові накладні (т. 1 а.с. 165-178, т. 2 а.с. 110, 114, 117, 120). Крім того, судом встановлено, що відпуск товарно-матеріальних цінностей зі складу позивача у виробництво здійснюється на підставі лімітно-забірних карток, копії яких долучені судом до матеріалів справи (т. 2 а.с. 90-94, 96, 101-102).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав. Так, судом встановлено, що відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД ТОВ «РОСТА» є, зокрема: 23.61 - виготовлення виробів із бетону для будівництва, 23.63 - виробництво бетонних розчинів, готових для використання, 41.20 - будівництво житлових та нежитлових будівель (т. 1 а.с. 113). Судом встановлено, що ТОВ «РОСТА» та його контрагентами ТОВ «ІВ-ГРІНД» та ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр» зазначені вище договори поставки були виконані у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності - діяльності у сфері будівництва.

Факт реєстрації контрагентів позивача як юридичних осіб, а також той факт, що вищевказані підприємства на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами: ТОВ «ІВ-ГРІНД» та ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр» при укладанні і виконанні зазначених вище договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

Суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ «ІВ-ГРІНД» та ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр» господарських операцій.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості наданих йому послуг та придбаного товару були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права. Доказів зворотнього відповідачем ні в акті спірної перевірки, ні в ході судового розгляду не вказано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Приписами абз.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

З огляду на те, що всі витрати були здійснені позивачем для придбання товарів для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідною первинною документацією, суд вважає, що висновки акту перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року щодо порушення ТОВ «РОСТА» положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства необґрунтованими.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082211 від 20.03.2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Суд зазначає, що належних та обґрунтованих доказів того, що позивачем до перевірки були надані лише факсові копії видаткових накладних відповідачем до суду не надано. Представником позивача зазначено, що до перевірки ТОВ "РОСТА" було надано всі оригінали первинної документації за перевіряємий період, також наявність вказаних первинних документів у позивача підтверджується наданими до суду оригіналами вищезазначених податкових та видаткових накладних, належним чином посвідчені копії яких були долучені судом до матеріалів справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на відсутність за спірними правочинами первинних документів, які підтверджують факт відвантаження та переміщення товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов укладених позивачем з контрагентами договорів постачання товару здійснювалось постачальниками залізничним транспортом.

Вимоги щодо оформлення перевізних документів під час перевезення вантажів залізничним транспортом передбачені Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011р. за №765/19503 (далі Правилами), та Порядком застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 01.11.2010 р. № 800 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 18 квітня 2011 р. за №478/19216 (далі Порядок).

Відповідно до п. 1.2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Накладна згідно з цими правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно п. 1.7 Правил, порядок застосування електронного перевізного документа визначається Порядком застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 01.11.2010 р. № 800 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 18 квітня 2011 р. за №478/19216. Згідно даних правил, за договором між вантажовласником і залізницею всі документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги.

Суд зазначає, що ні товарно-транспортні накладні, ні залізничні накладні не є документами, що засвідчують отримання підприємством товарно-матеріальних цінностей, а лише свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб, які відповідають за збереження майна під час транспортування. Вищевказані правила перевезень вантажів не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та формування податкового кредиту платників податку, та при цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що представником позивача надано до суду залізничні накладні за спірними правочинами, які долучені судом до матеріалів справи. Доказів їх неналежності представником відповідача в судовому засіданні не надано.

Отже, факт виконання спірних правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: видаткових, податкових, залізничних накладних, відповідних специфікацій, заявок на поставку товару, рахунків-фактур, документів про якість поставленого товару, прибуткових накладних, лімітно-забірних карток.

Крім того, суд зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Враховуючи надані позивачем до матеріалів справи копії первинних документів, суд приходить до висновку, що позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати за вищезазначеними господарськими відносинами у відповідності до вимог податкового законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та вищезазначеними контрагентами за укладеними між ними договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і вказаними контрагентами мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ «РОСТА» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та отримання послуг, які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності .

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000521702 від 19.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 518,48 грн., з яких за основним платежем 414,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 103,70 грн., суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі встановленого в ході перевірки порушення позивачем п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в частині невірно вказаної суми нарахованого ПДФО працівникам у сумі 414,78 грн., а саме, зазначено, що оподаткування доходу, наданого ТОВ «РОСТА» фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) за посередницькі послуги в сумі 2765,15 грн. у грудні 2012 року, отримання якого в межах підприємницької діяльності не підтверджено.

Дана обставина, на думку податкового органу, свідчить про отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 доходів інших, ніж від провадження підприємницької діяльності у межах обраних ним видів такої діяльності, та про необхідність їх оподаткування за ставками, визначеними Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України.

Загальний оподатковуваний дохід визначається як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

В той же час, пп.165.1.36 п.165 ст.165 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи-підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 177.9 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем, який обрав іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом.

Судом встановлено, що між ТОВ «РОСТА» (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (підрядник) було укладено договір № 12 про виконання робіт, послуг від 03.01.2012 року, відповідно до умов якого замовник підрядник зобов'язується виготовити закладні деталі з матеріалів замовника, а замовник сплатити вартість виконаних робіт, яка відповідно до п. 3 вказаного договору складає 20000,00 грн.(т. 1 а.с. 181). На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача надано суду акти виконаних робіт, рахунки, виписані ФОП ОСОБА_4, вартість виконаних робіт була сплачена позивачем в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4, про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 2 а.с. 78, 148-153). Доказів зворотнього представником відповідача на вимогу суду не надано. З пояснень представника позивача вбачається, що вказаний договір був укладений позивачем на виконання умов договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Курязький домобудівний комплекс» № С-133/11 від 17.11.2011 року (т. 2 а.с. 161-163, 164-166). Крім того, відповідно до пояснень представника позивача та матеріалів справи, суми доходу, які були виплачені позивачем ФОП ОСОБА_4, були відображені у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 та 4 квартали 2012 року (т. 2 а.с. 154-160).

Також судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4, якому позивач здійснив виплату доходів, з 01.01.2012 року мав статус платника єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 24.05.2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 2 а.с. 89).

Порядок оподаткування платників єдиного податку з 01.01.2012 році регулюється главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 297.1. ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою.

Відповідно до копії свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4 судом встановлено, що видом господарської діяльності вказаного суб'єкта підприємницької діяльності є - виробництво будівельних металевих конструкцій, отже, виконання робіт ФОП ОСОБА_4 за договором, укладеним з ТОВ «РОСТА», було здійснено в межах господарської діяльності фізичної особи-підприємця. Доказів зворотнього представником відповідача ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду не зазначено.

Статтею 300.1 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача не виникає функції податкового агента під час здійснення виплати доходу фізичній особі-підприємцю, що є окремим суб'єктом господарювання та самостійно обчислює і сплачує єдиний податок за ставкою, встановленою відповідно до норм законодавства, а отже, податкове повідомлення-рішення №0000521702 від 19.03.2014 року підлягає скасуванню, як прийняте з порушення норм законодавства.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000092211 від 20.03.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14254,82 грн. суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з огляду на перевищення позивачем, на думку податкового органу, встановлених лімітів готівки в касі на загальну суму 7127,41 грн.

Так, з акту перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року вбачається, що відповідачем зроблено висновок про видачу позивачем працівникам підприємства готівки з каси за видатковими ордерами, які не містять підпису одержувача, а саме: видатковий касовий ордер № 19 від 22.04.2011 року на суму 1696,76 грн., № 84 від 28.12.2012 року на суму 5430,65 грн.

Згідно з п. 3.4. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (далі - Положення № 637) - видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами або платіжними відомостями на виплату заробітної плати. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (пункт 3.5 глави 3 Положення № 637).

Зміст наведених положень свідчить про те, що при оцінці дотримання позивачем порядку ведення касових операцій визначальне значення має встановлення факту видачі або отримання (повернення) готівкових коштів та правильність складання відповідних звітних документів. При цьому норми глави 3 Положення дають право суб'єкту господарювання проводити касові операції або шляхом складання видаткового касового ордеру або через оформлення видаткової відомості на виплату грошей.

Так, 22.04.2011 р. та 28.12.2012 року з каси ТОВ "РОСТА" була видана готівка ОСОБА_5 відповідно у розмірі 1696,76 грн. та 5430,65 грн., про що свідчать копії видаткових касових ордерів № 19 від 22.04.2011 р. та № 84 від 28.12.2012 р. на вказані суми, які надані представником позивача та долучені судом до матеріалів справи (т. 1 а.с. 179, 180).

Судом встановлено, що зазначені видаткові касові ордери містять усі необхідні реквізити, зокрема, підпис одержувача, доказів зворотнього відповідачем до суду не надано, а тому суд враховує надані представником позивача касові документи як належний доказ оформлення та фактичної видачі готівки з каси.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95, установлено, що за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Для застосування штрафних санкцій за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, визначених п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» залишком готівки у касі може бути лише і виключно фактичне (реальне) знаходження готівки у касі підприємства на кінець робочого дня.

Однак, як судом встановлено, факт видачі готівки з каси підприємства у вказаному вище розмірі підтверджено належними видатковими касовими ордерами, що в повному обсязі свідчить про відсутність перевищення ліміту каси за перевіряємий період.

Таким чином, Індустріальна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області безпідставно не врахувала первинні документи, що у повному обсязі підтверджують відсутність порушень позивачем касової дисципліни.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що підстави для застосування до ТОВ "РОСТА" фінансових санкцій за перевищення встановлених лімітів готівки в касі за 22.04.2011 року та 28.12.2012 року - відсутні, а отже, податкове повідомлення-рішення №0000092211 від 20.03.2014 р. підлягає скасуванню, як прийняте з порушення норм законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові повідомлення-рішення: №0000521702 від 19.03.2014 року; №0000072211 від 20.03.2014 року; №0000082211 від 20.03.2014 року; №0000092211 від 20.03.2014 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТА" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області:

- №0000521702 від 19.03.2014 року;

- №0000072211 від 20.03.2014 року;

- №0000082211 від 20.03.2014 року;

- №0000092211 від 20.03.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТА" (юридична адреса: вул. Плиткова, буд. 12, м. Харків, 61106, код: 30361864) витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 12 травня 2014 року.

Суддя К.О. Севастьяненко