Ухвала

від 31.03.2015 по справі 820/5680/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Київ К/800/41384/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Федорова М.О.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роста» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000521702 від 19.03.2014 року, № 0000072211, № 0000082211, № 0000092211 від 20.03.2014 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

6 травня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000521702 від 19.03.2014 року, № 0000072211, № 0000082211, № 0000092211 від 20.03.2014 року скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Товариством були дотримані передбачені законом умови для формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «ІВ-ГРІНД», ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр».

Товариство не має обов'язку як податкового агента при здійсненні виплати доходу фізичній особі-підприємцю, що є окремим суб'єктом господарювання та самостійно обчислює і сплачує єдиний податок за ставкою, встановленою відповідно до норм законодавства.

Крім того, у ДПІ відсутні правові підстави для застосування до Товариства фінансових санкцій за перевищення встановлених лімітів готівки за 22.04.2011 року та 28.12.2012 року, оскільки податковим органом безпідставно не враховано первинні документи, що у повному обсязі підтверджують відсутність порушень Товариством касової дисципліни.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 10.01.2014 року до 28.01.2014 року ДПІ була здійснена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2010 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 4.02.2014 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 2.12.2010 року занижений податок на прибуток, у розмірі 173 927,00 грн., у порушення п.,п. 198.3 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищений податок на додану вартість, у розмірі 78 282,00 грн., у порушення п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року , був понадлімітний залишок готівки в касі на загальну суму 7 127,41 грн., а також у порушення пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 , п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України занижені суми нарахованого ПДФО працівникам, у розмірі 414,78 грн.

19 березня 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000521702 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 518,48 грн.

20 березня 2014 року ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення № 0000072211 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 217 408,75 грн., № 0000082211 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 97 852,50 грн., № 0000092211 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 14 254,82 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України ).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України , видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч.,ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 9.02.2012 року між Товариством та ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр» був укладений договір поставки № 09/02-2012, відповідно до якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару виробничо-технічного призначення (щебінь гранітний та відсів), а покупець - прийняти та оплатити вартість товару.

15 лютого 2012 року між Товариством та ТОВ «ІВ-ГРІНД» був укладений договір поставки цементної продукції № 04/02-2012, згідно з яким продавець зобов'язується здійснити поставку товару (цементної продукції), а покупець - прийняти та оплатити вартість товару. 15 березня 2013 року між сторонами зазначеного договору погоджена додаткова угода.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало специфікації; податкові та видаткові накладні; банківські виписки; договори; рахунки-фактури; довіреності на отримання товару; прибуткові накладні; заявки на поставку товару; вагоні листи; залізничні накладні.

1 січня 2012 року між Товариством та ТОВ «Енергетик» був укладений договір № 5 щодо надання послуг з розвантаження вагонів, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання з подачі-прибирання вагонів замовника від станції Індустріальна до пункту розвантаження, а також з надання послуг з розвантаження вагонів.

На підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало податкові накладні; акти здачі-приймання робіт (надання послуг); банківські виписки з рахунку Товариства; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; наказ від 3.11.2003 року про прийняття на роботу; наказ № 89 від 20.12.2011 року щодо організації бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що на час здійснення господарських операцій між Товариством та його контрагентами, ці підприємства були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Товариством правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату поставки товару від ТОВ «ІВ-ГРІНД», ТОВ «Токмацький гранітний кар'єр», що спростовує висновки податкового органу щодо заниження Товариством податку на прибуток за 1-3 квартали 2012 року та заниження податкового кредиту за березень-травень 2012 року, що є підставою для скасування податкових повідомлення-рішення ДПІ № 0000072211, № 0000082211 від 20.03.2014 року.

3 січня 2012 року між Товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір № 12 щодо виконання робіт, послуг, відповідно до якого підрядник зобов'язується виготовити закладні деталі з матеріалів замовника, а замовник сплатити вартість виконаних робіт.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало акти виконаних робіт, рахунки, банківські виписки.

Суди попередніх інстанцій встановили, що зазначений договір був укладений Товариством на виконання договору, укладеного між Товариством та ПАТ «Курязький домобудівний комплекс» № С-133/11 від 17.11.2011 року.

Крім того, суми доходу, які були виплачені Товариством фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, відображалися у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 та 4 квартали 2012 року.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу , до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу .

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу .

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Загальний оподатковуваний дохід визначається як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу , та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу .

Згідно з пп. 165.1.36 п. 165 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи-підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до п. 177.9 ст. 177 Податкового кодексу України оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем, який обрав іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно з п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Відповідно до пп. 2 п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої-третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2, якому Товариство здійснило виплату доходів, з 1.01.2012 року має статус платника єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом від 24.05.2012 року.

Відповідно до п. 297.1 . ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою.

Згідно з свідоцтвом платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 видом господарської діяльності вказаного суб'єкта підприємницької діяльності є - виробництво будівельних металевих конструкцій, тому виконання робіт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за договором, укладеним з Товариством, здійснене в межах господарської діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що у Товариства не виникає функції податкового агента під час здійснення виплати доходу фізичній особі-підприємцю, що є окремим суб'єктом господарювання та самостійно обчислює і сплачує єдиний податок за ставкою, встановленою відповідно до норм законодавства, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000521702 від 19.03.2014 року.

Згідно з пп. 5.2. п. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року (далі - Положення № 637), встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Встановлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами підприємства.

Підпунктом 2.8. пункту 2 Положення № 637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, які не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно з п. 3.4 Положення № 637 видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами або платіжними відомостями на виплату заробітної плати. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, його підпис на видаткових касових ордерах необов'язковий.

Відповідно до п. 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до п. 7.22 Положення № 637 під час перевірок з'ясовується те, як підприємство дотримується встановленого ліміту каси, строків і порядку здавання готівкової виручки.

У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (п. 7.24 Положення № 637).

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що видаткові касові ордери № 19 від 22.04.2011 року, № 84 від 28.12.2012 року, видані Товариством, відповідають вимогам п. 3.5 глави 3 Положення № 637 у зв'язку з наявністю у них підпису одержувача коштів.

Підстави для застосування до Товариства фінансових санкцій за перевищення встановлених лімітів готівки в касі за 22.04.2011 року та 28.12.2012 року відсутні, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092211 від 20.03.2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Федоров М.О.