Ухвала

від 02.07.2014 по справі 820/5680/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 р.Справа № 820/5680/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Мартиненка О.І.

представника відповідача Супрун В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2014р. по справі № 820/5680/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТА"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 р. №0000521702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму у розмірі 518,48 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 20.03.2014 р. №0000072211 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму у розмірі 217 408,75 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 20.03.2014 р. №0000082211 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 97 852,50 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 20.03.2014 р. №0000092211 щодо застосування штрафної санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки у сумі 14 254,82 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТА" - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області: № 0000521702 від 19.03.2014 року; № 0000072211 від 20.03.2014 року; № 0000082211 від 20.03.2014 року; № 0000092211 від 20.03.2014 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "РОСТА" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 2, п. 2 ст. 3, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п.п. 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 177.6 ст. 177, п. п. 44.6, 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТА", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 30361864, місцезнаходження: вул. Плиткова, буд. 12, м. Харків, 61106, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 2 а.с. 47-49, 50), перебуває на обліку як платник податків в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість (т. 2 а.с. 51).

У період з 10.01.2014 року по 28.01.2014 року Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "РОСТА" (код ЄДРПОУ 30361864) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року (т. 1 а.с. 11-54).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ "РОСТА" встановлено наступні порушення:

1) п. 138.2 ст.138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 173927 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на суму 48765 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 117146 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 8016 грн.

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 78282 грн., у тому числі за березень 2012 року на суму 9648 грн., за квітень 2012 року на суму 20736 грн., за травень 2012 року на суму 30384 грн.

3) п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 зі змінами та доповненнями, результаті чого встановлено понадлімітний залишок готівки в касі на загальну суму 7127,41 грн.

4) п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в частині невірно вказаної суми нарахованого ПДФО працівникам у сумі 414,78 грн.

На підставі висновків акту перевірки ТОВ "РОСТА" відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000072211 від 20.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 217408,75 грн., з яких за основним платежем 173927,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 43481,75 грн. (т. 1 а.с. 55);

№0000082211 від 20.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97852,50 грн., з яких за основним платежем 78282,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 19570,50 грн. (т. 1 а.с. 56);

№0000521702 від 19.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 518,48 грн., з яких за основним платежем 414,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 103,70 грн. (т. 1 а.с. 57);

№0000092211 від 20.03.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14254,82 грн. (т. 1 а.с. 58).

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ "ІВ-ГРІНД" та ТОВ "Токмацький гранітний кар'єр", дійшовши до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення № 0000072211 від 20.03.2014 року, №0000082211 від 20.03.2014 року прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, необґрунтовано, без урахування усіх обставин.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000521702 від 19.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 518,48 грн., суд першої інстанції виходив з того, що у позивача не виникає функції податкового агента під час здійснення виплати доходу фізичній особі-підприємцю, що є окремим суб'єктом господарювання та самостійно обчислює і сплачує єдиний податок за ставкою, встановленою відповідно до норм законодавства, а отже, дане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Також суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування до ТОВ "РОСТА" фінансових санкцій за перевищення встановлених лімітів готівки за 22.04.2011 року та 28.12.2012 року, оскільки податковим органом безпідставно не враховано первинні документи, що у повному обсязі підтверджують відсутність порушень позивачем касової дисципліни, а отже, податкове повідомлення-рішення № 0000092211 від 20.03.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14254,82 грн., прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) дій та/або рішень прийнятих суб'єктом владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.03.2014 року № 0000072211, слугував висновок податкового органу, що ТОВ "РОСТА", в порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, віднесено суми витрат по придбанню товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені первинними документами, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 173 927 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 48765 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 117 146 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 8016 грн.

Зазначений висновок податковий орган обґрунтовує тим, що ТОВ "РОСТА" не підтверджено первинними документами факт отримання товарів від ТОВ "ІВ-Грінд", оскільки під час перевірки не виявлено копій транспортних та супроводжувальних документів, підтверджуючих переміщення товару від постачальника до покупця. Крім того, під час перевірки встановлено відсутність оригіналів видаткових накладних, до перевірки надано факсові копії видаткових накладних, отриманих від постачальників. Перелік видаткових накладних отриманих від постачальника - ТОВ "Токмацький гранітний кар'єр", по якому відсутні оригінали видаткових накладних, наведено у додатку № 6 до акту.

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.03.2014 року № 0000082211, слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 78 282 грн., у т.ч. за березень 2012 року у сумі 9648 грн., за квітень 2012 року у сумі 20 736 грн., за травень 2012 року сумі 30384 грн.

Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на тому, що надані до перевірки ТОВ "РОСТА" податкові накладні по ТОВ "ІВ-Грінд" складені з порушенням та не відповідають нормам діючого законодавства - п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, податкові накладні отримані від ТОВ "ІВ-Грінд" не є підставою для віднесення до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість сум ПДВ у загальному розмірі 78282 грн.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірних податкових повідомлень-рішень та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування валових витрат, податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що підтверджують понесення платником витрат та надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у перевіреному податковим органом періоді, позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено договори поставки із контрагентами ТОВ "ІВ-ГРІНД" та ТОВ "Токмацький гранітний кар'єр", а саме:

- 15.02.2012 року між ТОВ "ІВ-ГРІНД" (продавець) та ТОВ "РОСТА" (покупець) укладено договір поставки цементної продукції № 04/02-2012, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару - цементної продукції, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 67-69). Крім того, сторонами вказаного договору 15.03.2012 року погоджено додаткову угоду (т. 1 а.с. 250).

- 09.02.2012 року між ТОВ "Токмацький гранітний кар'єр" (продавець) та ТОВ "РОСТА" (покупець) укладено договір поставки № 09/02-2012, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку продукції виробничо-технічного призначення, а саме - щебінь гранітний та відсів (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 107-109).

В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (специфікації, податкові та видаткові накладні, банківські виписки, договори, рахунки-фактури, довіреності на отримання ТМЦ, прибуткові накладні тощо), які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, і як вірно встановлено судом першої інстанції зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

З приводу доводів податкового органу стосовно відсутності у ТОВ "РОСТА" копій транспортних та супроводжувальних документів, підтверджуючих переміщення товару від ТОВ "ІВ-Грінд", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно умов п. 2.3.1 договору від 15.02.2012 року № 04/02-2012, Покупець зобов'язаний щомісяця надавати Продавцю Заявку на поставку Товару не пізніше 10 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Відповідно до п. 3.1. Договору, поставка Товару здійснюється залізничним транспортом на умовах поставки СРТ, в редакції ІНКОТЕРМС 2010 року, якщо інше не передбачено додатками (Специфікаціями) до Договору. Станція відвантаження - станція Шебелінка (або станція Краматорск Донецької області). Місце призначення - зазначається у Заявці Покупця.

Представником позивача надано суду копії відповідних заявок на поставку товару (т. 1 а.с. 251, т. 2 а.с. 1-11), відповідно до яких платником за поставку товару зазначено - ТОВ "РОСТА", а одержувачем товару - ТОВ "Енергетик", адреса вантажоодержувача - м. Харків, вул. Плиткова, 12, станція призначення - Індустріальна, м. Харків.

Отже, відповідно до умов вищезазначеного договору поставки цементної продукції № 04/02-2012 від 15.02.2012 року, пояснень представника позивача та матеріалів справи, транспортування придбаного товару здійснювалось продавцем ТОВ "ІВ-ГРІНД" - залізничним транспортом, про що свідчать, зокрема, долучені до матеріалів справи копія вагонного листа (т. 1 а.с. 89), копії залізничних накладних (т.1 а.с. 73, 76, 79, 82, 85, 88, 92, 93а), відповідно до яких відправник: ВАТ "ЕВРОЦЕМЕНТ-УКРАИНА", одержувач: ТОВ "Енергетик", станція та залізниця відправлення - Шебелінка, станція та залізниця призначення - Індустріальна.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ "РОСТА" (замовник) та ТОВ "Енергетик" (виконавець) було укладено договір про надання послуг з розвантаження вагонів № 5 від 01.01.2012 року, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання з подачі-прибирання вагонів замовника від станції Індустріальна до пункту розвантаження, а також з надання послуг з розвантаження вагонів (т. 2 а.с. 12). Відповідно до договору № 021334 від 13.08.2001 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця" (далі - залізниця) надаються ТОВ "Енергетик", як вантажовласнику, послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, та з проведення розрахунків за ці послуги через станцію Індустріальна (т. 2 а.с. 14-15). Згідно з довідкою інформаційно-статистичного центру Південної залізниці ТОВ "Енергетик" присвоєно відповідний залізничний код вантажовідправника, станція для розрахунків - Індустріальна (т. 2 а.с. 13).

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання послуг з розвантаження вагонів № 5 від 01.01.2012 року ТОВ "Енергетик" були надані послуги залізничного транспорту та з використання вагонів, про що свідчать виписані ТОВ "Енергетик" податкові накладні та підписані сторонами вказаного договору акти здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких долучені до матеріалів справи (т. 2 а.с. 16-46).

Вартість наданих послуг була сплачена позивачем в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Енергетик", про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 2 а.с. 75-77).

Придбаний товар було отримано уповноваженою особою ТОВ "РОСТА" ОСОБА_3, трудові відносини якої з позивачем підтверджено наданою суду копією наказу про прийняття на роботу на посаду бухгалтера від 03.11.2003 року та наказу "Про організацію бухгалтерського обліку на 2012 рік" № 89 від 20.12.2011 р. (т. 2 а.с. 59, 60-61), на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 80-87).

Вимоги щодо оформлення перевізних документів під час перевезення вантажів залізничним транспортом передбачені Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011р. за №765/19503 (далі Правилами), та Порядком застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 01.11.2010 р. № 800 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 18 квітня 2011 р. за №478/19216 (далі Порядок).

Відповідно до п. 1.2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Накладна згідно з цими правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно п. 1.7 Правил, порядок застосування електронного перевізного документа визначається Порядком застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 01.11.2010 р. № 800 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 18 квітня 2011 р. за №478/19216. Згідно даних правил, за договором між вантажовласником і залізницею всі документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ані товарно-транспортні накладні, ані залізничні накладні не є документами, що засвідчують отримання підприємством товарно-матеріальних цінностей, а лише свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб, які відповідають за збереження майна під час транспортування. Вищевказані правила перевезень вантажів не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та формування податкового кредиту платників податку, та при цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит, оскільки законодавець не ставить у залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) від наслідків формування бази оподаткування податком на прибуток або податком на додану вартість.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Отже, транспортні та супроводжувальні документи не можуть бути первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції з поставки товару та набуття права власності на нього, оскільки не відображають відомостей про поставку товару чи її відсутність, а лише засвідчують факт його перевезення.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Таким чином, безпідставним є посилання відповідача на те, що внаслідок відсутності транспортних документів, господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не відбулись.

Колегія суддів зауважує, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідачем таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції не надано, а також не спростовано належними та допустимими доказами мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відносно доводів податкового органу щодо відсутності у ТОВ "РОСТА" оригіналів видаткових накладних отриманих від постачальника - ТОВ "Токмацький гранітний кар'єр", оскільки до перевірки підприємством позивача надано лише факсові копії видаткових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року, податковим органом зазначено, що перелік факсокопій видаткових накладних, наданих позивачем до перевірки, наведено у додатку № 6 до акту.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Наказу ДПА України № 984 від 22.12.2010 року "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки.

Згідно п. 1 розділу ІІІ Порядку № 984, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать, зокрема, опис отриманих копій документів; завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку їх отримання.

Усі додатки, які містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, в тому числі інформацію про аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків, опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадовими особами платника податків або його законними представниками.

До акта (довідки) документальної позапланової перевірки додаються інформативні додатки залежно від питань, що підлягали перевірці (п.2, п. 3 розділ ІІІ Наказу ДПА України № 984 від 22.12.2010 року).

В порушення вищезазначених вимог Порядку № 984, відповідачем на підтвердження доводів, викладених у акті перевірки, не надано до суду завірених в установленому порядку факсокопій видаткових накладних, які були надані позивачем до перевірки та слугували єдиною підставою для донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Токмацький гранітний кар'єр".

При цьому, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії акту перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року (т. 1 а.с. 11-54), примірник якого було вручено директору ТОВ "РОСТА", останній взагалі не містить відомостей щодо існування інформативних додатків до акту - опису отриманих копій документів, в даному випадку, наданих до перевірки позивачем факсокопій видаткових накладних, оригінали яких, на думку податкового органу, у ТОВ "РОСТА" були відсутні.

На підтвердження доводів щодо відсутності у позивача оригіналів видаткових накладних, представником відповідача, під час розгляду справи в суді першої інстанції, долучено до матеріалів справи копію реєстру наданих до перевірки факсокопій первинних документів за актом перевірки ТОВ "РОСТА", в якому відображено перелік факсокопій видаткових накладних ( т. 2 а.с. 136).

Дослідивши зміст та форму наданого відповідачем документу, колегія суддів приходить до висновку, що з даного реєстру взагалі не вбачається, що він є додатком № 6 до акту перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року, оскільки лише на копії долученого до матеріалів справи реєстру наявна позначка олівцем: "дод. № 6". Крім того, даний реєстр не містить підписів посадових осіб ТОВ "РОСТА".

Вищезазначене не відповідає вимогам п. 1 розділу ІІ та п. п. 2, 3 розділу ІІІ Порядку № 984 та не може бути прийнято колегією суддів у якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту складання, за результатами перевірки, додатків до акту № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року, та вручення їх позивачеві.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що п. 5.2. Порядку № 984 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Отже, відповідний перелік видаткових накладних, які були відсутні, на думку податкового органу, у позивача або не надані позивачем до перевірки, повинен був зазначений перевіряючими безпосередньо у акті перевірки за відображеним фактом порушення ТОВ "РОСТА" вимог п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України за результатами здійснених господарських операцій із ТОВ "Токмацький гранітний кар'єр".

Відповідних даних акт перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року не містить, а містить лише загальні посилання на відсутність видаткових накладних отриманих від постачальника - ТОВ "Токмацький гранітний кар'єр", перелік яких зазначено у додатку № 6 до акту. При цьому, факт складання зазначеного додатку та вручення його позивачу відповідачем не підтверджено та колегією суддів не встановлено.

Разом з тим, під час розгляду справи представником позивача зазначено, що до перевірки ТОВ "РОСТА" було надано всі оригінали первинної документації за перевіряємий період, додатку № 6 до акту перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року, в якому було б зазначено перелік факсокопій видаткових накладних, податковим органом уповноваженому представнику підприємства надано не було, а в акті перевірки відповідні дані відсутні.

Доказів, які б спростували дані твердження позивача, матеріали справи не містять.

При цьому, слід зазначити, що оригінали вищезазначених податкових та видаткових накладних були досліджені судом першої інстанції у судовому засіданні, належним чином посвідчені копії яких були долучені судом до матеріалів справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає недоведеним факт порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Токмацький гранітний кар'єр" у перевіряємому періоді, оскільки копія долученого до матеріалів справи реєстру із позначкою олівцем: "дод. № 6" не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження факту порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України з тих підстав, що надані до перевірки ТОВ "РОСТА" податкові накладні по ТОВ "ІВ-Грінд" складені з порушенням та не відповідають нормам діючого законодавства - п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, податкові накладні отримані від ТОВ "ІВ-Грінд" не є підставою для віднесення до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість сум ПДВ у загальному розмірі 78282 грн.

Колегія суддів зазначає, що такі твердження відповідача не підтверджені належними доказами, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними у матеріалами справи копіями податкових накладних, складених у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

При цьому, слід відмітити, що відповідно до пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із таких способів : а) у паперовому вигляді; б) в електронній форм з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктом 201.10 цієї ж статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердження продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у тестовому форматі, яка надсилається продавцю протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у тестовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітній період.

Таким чином, вказаними положеннями Кодексу на платника податку-продавця товарів/послуг покладено обов'язок надати покупцеві податкову накладну за наслідками господарської операції з поставки таких товарів/послуг, а також зареєструвати таку податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом надсилання її податковому органу. Підтвердженням реєстрації податкової накладної у вказаному Реєстрі є квитанція. При цьому, у випадках неприйняття податкової накладної у разі порушення вимог, встановлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, податковий орган також надсилає квитанцію продавцю із зазначенням причини неприйняття. У такому разі покупець товарів/послуг не буде мати права на віднесення сум ПДВ по такій податковій накладній до податкового кредиту, в разі невиконання приписів абз. 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України, в той час як продавець не звільняється від обов'язку включення суми ПДВ по цій податковій накладній до суми податкових зобов'язань за відповідний звітній період.

Доказів неприйняття податковим органом податкових накладних, виданих ТОВ "ІВ-Грінд" на адресу ТОВ "РОСТА" у квітні-травні 2012 року, суми ПДВ по яким перевищують 10 000 грн., для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок їх формування з порушенням та невідповідності вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, матеріали справи не містять як і не містять жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження вищезазначених доводів відповідача.

Колегія суддів зазначає, що з акту перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року взагалі неможливо встановити, на підставі чого податковий орган дійшов до висновку про невідповідність податкових накладних, виданих ТОВ "ІВ-Грінд", вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України; які саме податкові накладні, на думку податкового органу, не відповідають зазначеним вимогам та суми ПДВ по яким позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту. Відповідних пояснень та доказів податковим органом на вимогу колегії суддів надано не було ( т. 2 а.с. 205).

У відповідності до п.п. 1.3, 1.5, 1.6 Порядку № 984 результати перевірки оформлюється складанням відповідного акта. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є і єдиним, передбаченим законом, документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 Порядку результати виїзної планової перевірки формуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

1) висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

2) у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

3) зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

4) у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідно до п.6 розділу І Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.5.2. розділу II Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

1) чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

2) зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

3) у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

4) у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт довільній форми, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоноване подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

5) у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Таким чином, при проведенні будь-яких перевірок господарської діяльності платників податків обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття актів податкового органу, покладається саме на такий податковий орган. Ці обставини можуть доводитись, зокрема, матеріалами документальних перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником податку, посиланням на первинні облікові документи із зазначенням реквізитів цих останніх (назва, дата, номер тощо) або із долученням до матеріалів перевірки оригіналів чи належно завірених копій таких документів.

При цьому, твердження податкового органу щодо відсутності первинних документів також повинні ґрунтуватись на конкретному переліку того, що відсутнє, а також на детальному аналізі показників поданих платником податкових декларацій та конкретному переліку всіх наявних у платника первинних документів.

Разом з тим, відповідачем в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи. В акті перевірки не зазначено жодного первинного документа, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. З акта перевірки неможливо встановити, яким чином відповідачем була розрахована сума заниження податку на додану вартість, податку на прибуток та на підставі яких первинних документів.

Отже, акт перевірки складено відповідачем із порушенням вимог Порядку № 984, оскільки як його оформлення, так і викладені в ньому висновки перевірки не підтверджені жодним чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами правомірності встановлення порушень позивачем.

Натомість, факт виконання спірних правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: видаткових, податкових, залізничних накладних, відповідних специфікацій, заявок на поставку товару, рахунків-фактур, документів про якість поставленого товару, прибуткових накладних, лімітно-забірних карток.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ "РОСТА" та його контрагентами ТОВ "ІВ-ГРІНД", ТОВ "Токмацький гранітний кар'єр" зазначені вище договори поставки були виконані у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності - діяльності у сфері будівництва.

Факт реєстрації контрагентів позивача як юридичних осіб, а також той факт, що вищевказані підприємства на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ТОВ "РОСТА" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу валових витрат та податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату поставки товару від ТОВ "ІВ-ГРІНД", ТОВ "Токмацький гранітний кар'єр", що спростовує висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток за 1-3 квартали 2012 року та заниження податкового кредиту за березень-травень 2012 року.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000521702 від 19.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 518,48 грн., з яких за основним платежем 414,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 103,70 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі встановленого в ході перевірки порушення позивачем п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в частині невірно вказаної суми нарахованого ПДФО працівникам у сумі 414,78 грн., а саме, зазначено, що оподаткування доходу, наданого ТОВ "РОСТА" фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) за посередницькі послуги в сумі 2765,15 грн. у грудні 2012 року, отримання якого в межах підприємницької діяльності не підтверджено.

Дана обставина, на думку податкового органу, свідчить про отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 доходів інших, ніж від провадження підприємницької діяльності у межах обраних ним видів такої діяльності, та про необхідність їх оподаткування за ставками, визначеними Податковим кодексом України.

За таких обставин, на думку податкового органу, ТОВ "РОСТА" необхідно утримати податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15 % за грудень 2012 року у розмірі 414,78 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, між ТОВ "РОСТА" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (підрядник) було укладено договір № 12 про виконання робіт, послуг від 03.01.2012 року, відповідно до умов якого замовник підрядник зобов'язується виготовити закладні деталі з матеріалів замовника, а замовник сплатити вартість виконаних робіт, яка відповідно до п. 3 вказаного договору складає 20000,00 грн.(т. 1 а.с. 181).

На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача надано суду акти виконаних робіт, рахунки, виписані ФОП ОСОБА_4, вартість виконаних робіт була сплачена позивачем в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4, про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 2 а.с. 78, 148-153).

З пояснень представника позивача судом встановлено, що вказаний договір укладено позивачем на виконання умов договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Курязький домобудівний комплекс" № С-133/11 від 17.11.2011 року (т. 2 а.с. 161-163, 164-166). Крім того, відповідно до пояснень представника позивача та матеріалів справи, суми доходу, які були виплачені позивачем ФОП ОСОБА_4, були відображені у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 та 4 квартали 2012 року (т. 2 а.с. 154-160).

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Загальний оподатковуваний дохід визначається як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

В той же час, пп.165.1.36 п.165 ст.165 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи-підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 177.9 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем, який обрав іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

У відповідності до пп. 2 п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої-третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4, якому позивач здійснив виплату доходів, з 01.01.2012 року має статус платника єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 24.05.2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 2 а.с. 89).

Порядок оподаткування платників єдиного податку з 01.01.2012 році регулюється главою 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 297.1. ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою.

Відповідно до копії свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4, видом господарської діяльності вказаного суб'єкта підприємницької діяльності є - виробництво будівельних металевих конструкцій, а отже виконання робіт ФОП ОСОБА_4 за договором, укладеним з ТОВ "РОСТА", було здійснено в межах господарської діяльності фізичної особи-підприємця.

Статтею 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що у юридичної особи (позивача) не виникає функції податкового агента під час здійснення виплати доходу фізичній особі-підприємцю, що є окремим суб'єктом господарювання та самостійно обчислює і сплачує єдиний податок за ставкою, встановленою відповідно до норм законодавства, а отже, податкове повідомлення-рішення №0000521702 від 19.03.2014 року не відповідає вимогам чинного законодавства.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000092211 від 20.03.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14254,82 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 280/20-36-22-01-07/30361864 від 04.02.2014 року, зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з огляду на перевищення позивачем встановлених лімітів готівки в касі на загальну суму 7127,41 грн.

Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на тому, що в порушення вимог п. 3.5 глави 3 Положення № 637, ТОВ "РОСТА" здійснювало видачу готівкових кошів працівникам підприємства за видатковими документами, а саме: видатковий касовий ордер № 19 від 22.04.2011 року на суму 1696,76 грн., № 84 від 28.12.2012 року на суму 5430,65 грн., в яких видача готівки з каси не підтверджена підписами одержувачів.

Згідно п.п. 5.2. п. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Встановлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами підприємства.

Підпунктом 2.8. пункту 2 Положення № 637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, які не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно з п. 3.4 Положення № 637, видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами або платіжними відомостями на виплату заробітної плати. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, його підпис на видаткових касових ордерах необов'язковий.

Пунктом 3.5 зазначеного Положення передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до п. 7.22 Положення № 637, під час перевірок з'ясовується те, як підприємство дотримується встановленого ліміту каси, строків і порядку здавання готівкової виручки.

У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (7.24 Положення № 637).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 22.04.2011 р. та 28.12.2012 року з каси ТОВ "РОСТА" була видана готівка головному бухгалтеру ТОВ "РОСТА" - Бородіній Любові Іванівні, відповідно у розмірі 1696,76 грн. та 5430,65 грн., про що свідчать копії видаткових касових ордерів № 19 від 22.04.2011 р. та № 84 від 28.12.2012 р. на вказані суми, які надані представником позивача та долучені судом до матеріалів справи (т. 1 а.с. 179, 180).

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Дослідивши долучені до матеріалів справи копії видаткових касових ордерів № 19 від 22.04.2011 р. та № 84 від 28.12.2012 р. на суму 1696,76 грн. та 5430,65 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останні відповідають вимогам п. 3.5 глави 3 Положення № 637, з огляду на наявність у них підпису одержувача коштів.

Доказів зворотного відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 1 розділу ІІІ Порядку № 984, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать, зокрема, завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку їх отримання.

В порушення зазначених вимог Порядку № 984, відповідачем не надано до суду завірених в установленому порядку копій видаткових касових ордерів № 19 від 22.04.2011 р. та № 84 від 28.12.2012 р., які були надані позивачем до перевірки та які не містять підпису одержувача, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано враховано надані представником позивача касові документи, як належний доказ оформлення та фактичної видачі готівки з каси.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95, установлено, що за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Для застосування штрафних санкцій за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, визначених п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" залишком готівки у касі може бути лише і виключно фактичне (реальне) знаходження готівки у касі підприємства на кінець робочого дня.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає недоведеним та необґрунтованим висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для застосування до ТОВ "РОСТА" фінансових санкцій за перевищення встановлених лімітів готівки в касі за 22.04.2011 року та 28.12.2012 року - відсутні, а отже, податкове повідомлення-рішення №0000092211 від 20.03.2014 р. підлягає скасуванню, як прийняте з порушення норм законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000521702 від 19.03.2014 року; № 0000072211 від 20.03.2014 року; № 0000082211 від 20.03.2014 року; № 0000092211 від 20.03.2014 року прийнято відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем, під час розгляду адміністративної справи, не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача порушень вимог податкового та іншого законодавства, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2014р. по справі № 820/5680/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2014 р.