Рішення

від 08.05.2014 по справі 906/256/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" травня 2014 р. Справа № 906/256/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання :Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивачів : не з'явились

від відповідача: не з'явився

прокурор : Чумаченко А.А. - посв. №011382, вид. 24.10.12 р., діє до 24.10.17 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Радомишльського району в інтересах держави в особі 1. Житомирської обласної ради (м. Житомир) 2. Державної служби геології та надр України (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт - ГП" (с. Гута-Потіївка, Радомишльський район, Житомирська область)

про припинення права користування надрами

04 березня 2014 року прокурор Радомишльського району Житомирської області звернувся з позовом про припинення права користування надрами, що надане ТОВ "БМ Граніт-ГА" спеціальним дозволом на користування надрами № 4489 від 08.11.2007 року, оскільки відповідач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами ( п. 6 ст. 26 Кодексу України "Про надра" . Позов подано в інтересах Державної служби геології та надр України та Житомирської обласної ради .

Ухвалою від 05.03.2014 року суд порушив провадження у справі та вжив заходів щодо підготовки до розгляду справи по суті.

До початку розгляду справи по суті сторони не скористались правом на зміну предмету або підстав позову та на подання зустрічного позову.

Прокурором, в ході розгляду справи, позовні вимоги підтримано з підстав, зазначених у позові.

Позивач в особі Державної служби геології та надр України (м. Київ) позов прокурора підтримує , оскільки як орган, що надає надра загальнодержавного значення у користування вправі в судовому порядку вимагати припинення цього права на підставі п. 6 ст. 26 Кодексу України "Про надра" ( а.с. 47-49).

Позивач в особі Житомирської обласної ради у письмових поясненнях по суті позову прокурора, з посиланням на ст. 9-1 Кодексу про надра та Постанову КМУ від 12.12.94р. № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", зазначає, що оскільки граніт віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення, обласна рада не вправі припиняти відповідачу право користування надрами , однак позов прокурора підтримує (а.с. 59-60, 83-а Т.1).

Відповідач відзиву на позов та витребувані судом докази не подав, представник відповідача участі в засіданнях суду не приймав, хоча про засідання суду повідомлений належним чином.

За клопотанням учасників судового процесу від 22.04.14 року господарським судом продовжено строк вирішення спору, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України на 15 календарних днів по 20.05.2014 року, включно.

Приймаючи до уваги виконання судом вимог ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, а також ті обставини, що неявка представників сторін в засіданні суду не перешкоджає вирішенню спору, господарський суд у відповідності до ст. 75 ГПК України здійснив розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2007 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано спеціальний дозвіл № 4489 на користування надрами (видобування граніту) Гуто-Потіївського родовища Товариству з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт -ГП" ( с. Гуто-Потіївка) строком на 20 (двадцять років) ( а. с. 14).

08 листопада 2007 року між цими сторонами укладено Угоду про умови користування надрами від 08.11.2007р. (а. с. 69-72).

Відповідно до Програми робіт з введення Гуто-Потіївського родовища гранітів в експлуатацію ( додаток 2 до Угоди про умови користування надрами ) передбачалось наступне:

- на першому етапі у період з 4кв. 2011р. по 4 кв. 2012р. мали бути виконані підготовчі роботи: розробка проекту експлуатації родовища, топографо-геодезичні роботи (оновлення зйомки промислового майданчика та території кар'єру) , оформлення в установленому порядку гірничого та земельного відводів, обладнання транспортних шляхів та мережі електропостачання та зв'язку, закупівля обладнання, його доставка, монтаж та підключення;

- на другому етапі у 4кв. 2013р. мали бути виконані пусконалагоджувальні роботи: відкачка кар'єрних вод, обладнання робочого майданчика, розкриття родовища, запуск дробильно-сортувального заводу, напрацювання товарної продукції, рекламна компанія;

- на третьому етапі у 1 кв. 2014р. планувалось розпочати промислову розробку та вийти на планову потужність по виробництву щебеню на рівні 25 тис. куб.м. (а.с. 11, 73).

13.03.2014р. посадовими особами Центрального міжрегіонального територіального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України на виконання наказу Дергеонадр України від 23.12.2013р. № 647 "Про проведення планових перевірок надрокористувачів у І кварталі 2014" було здійснено виїзд з метою проведення перевірки щодо виконання відповідачем особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 4489 від 08.11.2007р.

Проте, Центральному відділу не вдалось провести перевірку у зв'язку із відсутністю підприємства за юридичною адресою . За результатами виїзду було складено акт про недопущення до перевірки від 13.03.2014р. № 06-02/23/2014-15 п (42) та припис з вимогою надати до 04.04.2014 року матеріалів, які підтверджують дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері надрокористування (а.с. 48, 51).

Окрім того, під час обмеження Центральним відділом Гуто-Потіївського родовища встановлено, що кар'єр затоплений водою, роботи з видобутку і вивозу корисних копалин не проводяться, будь-яка гірничо-видобувна техніка відсутня. (а.с. 48-49).

Судом встановлено, що у приписі Центрального відділу від 18.03.2014р. № 387-14/06 містились вимоги відповідачу надати у строк до 04.04.14р. проект розробки родовища корисних копалин, затверджений та погоджений у встановленому порядку, план розвитку гірничих робіт на поточний та попередній рік, документи , що посвідчують право на земельну ділянку, акт про надання гірничого відводу, інше (а. с. 50).

Держгеонадр України підтвердило, що відповідач у встановлений строк до 04.04.2014р. вимоги припису Центрального відділу від 18.03.2014р. № 387-14/06 не виконав ( а.с. 85 Т.1).

Гуто-Потіївська сільська рада повідомила, що з часу надання погодження на користування надрами рішенням 7 сесії 5 скликання від 14.03.07р. №3, відповідач до роботи не приступив, розробки не здійснює, щодо надання гірничого відводу не звертався ( а.с. 19).

Радомишльська районна рада повідомила, що з часу надання погодження на отримання спеціального дозволу рішенням від 22.08.07р.№ 106, відповідач з питання гірничого відводу та з інших питань не звертався (а. с. 12, 13).

Відділ Держземагентства у Радомишльському районі повідомив , що за відповідачем не значаться зареєстровані земельні ділянки на праві власності або користування (а.с. 17, 67).

Територіальне управління Держгірпромнагляду у Житомирській області підтвердило, що відповідач за весь період з дати отримання спеціального дозволу (2008-2013р.р.) не погоджував План розвитку гірничих робіт ( а.с. 18, 28-46).

Радомишльське відділення Малинської ОДПІ повідомило, що відповідач згідно поданих звітів видобуток корисних копалин не здійснює , плату за надра не сплачує (а. с. 15).

На підставі вище встановлених обставин спору, прокурор просить позов задовольнити та припинити право відповідача на користування надрами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази сукупно відповідно до ст.ст. 4-7 та 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку позову задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 8, 13 Конституції України та ч. 2 ст. 5 Господарського кодексу України конституційну основу правового господарського порядку в Україні становить право власності Українського народу на надра, які знаходяться в межах її території.

Надра, як виключна власність Українського народу, надаються тільки у користування ( ст. 4 Кодексу України "Про надра" від 27.07.1994 № 132/94-ВР ( далі - Кодекс про надра ).

Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

Згідно статті 6 Кодексу про надра та постанови КМУ від 12 грудня 1994 р. N 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» граніт є корисною копалиною загальнодержавного значення та надається суб'єктам господарювання лише в користування в порядку , встановленому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Статті 14 та 19 Кодексу про надра визначають, що надра надаються у користування підприємствам для видобування корисних копалин лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до статті 16 цього Кодексу спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр ( стаття чинній в редакції).

Таким органом, станом на 08.11.2007 року (дата видачі ТОВ "БМ Граніт-ГП" спеціального дозволу на користування надрами ) згідно з Положенням про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. N 1524 було Мінприроди.

В подальшому, Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 391/2011 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України, яка на сьогодні є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615 в редакції, чинній на день подання позову, затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, який поширюється на всі види користування надрами ( далі - Порядок № 615 ).

Згідно ст. 19 Кодексу про надра право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно ч. 2 ст. 17 цього Кодексу гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У ч.5 ст. 17 цього Кодексу зазначено, що порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 59 затверджено Положення про порядок надання гірничих відводів, згідно п.4 якого гірничі відводи можуть надаватися підприємствам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин.

Окрім того, у статті 18 Кодексу про надра визначено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Згідно ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

У ч. 3 ст. 24 Кодексу про надра визначено, що права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Користувач надр, який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу.

Окрім спеціального дозволу, орган, з питань його надання, обумовлює з надрокористувачем умови користування надрами шляхом укладення відповідної угоди, з метою їх раціонального та ефективного використання (п. 9 Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. N 608 ).

Згідно п. 14 Порядку № 608 надрокористувач, якому надано дозвіл повинен приступити до користування ділянкою надр протягом двох років починаючи з дати його надання.

Однак матеріалами справи не підтверджуються обставини отримання відповідачем гірничого відводу, затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин, затверджених планів розвитку гірничих робіт, документів, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов'язаних з користуванням надрами протягом двох років , починаючи з дати надання спеціального дозволу - 08.11.2007року.

Відповідач не отримав вище зазначені документи навіть у строки , визначені Програмою робіт з введення Гуто-Потіївського родовища гранітів в експлуатацію ( додаток 2 до Угоди про умови користування надрами ).

В першому кварталі 2014 року відповідач вже мав здійснювати промислову розробку родовища з виходом на планову потужність по виробництву щебеню на рівні 25 тим. м.куб. (а.с. 11).

Натомість при обстеженні родовища Центральним відділом Гуто-Потіївського родовища встановлено, що кар'єр затоплений водою, роботи з видобутку і вивозу корисних копалин не проводяться, будь-яка гірничо-видобувна техніка відсутня. (а.с. 48-49).

Відповідач участі у змагальному процесі не приймав, зокрема, не виклав жодного обгрунтованого доводу згідно з яким неотримання гірничого відводу, проекту розробки родовища корисних копалин, речових прав на земельну ділянку можна було би розцінити як об'єктивну поважну причину нездійснення права користування надрами більше двох років підряд.

Як встановлено судом відповідач не виконав і вимоги припису Центрального відділу від 18.03.2014р. № 387-14/06 у строк до 04.04.14р.

За правилом ч. 2 ст. 12 Цивільного кодексу України нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом, зокрема, п. 6 ст. 26 Кодексу про надра.

У п. 23 Порядку №615 зазначено, що право користування надрами припиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі, зокрема, коли суб'єкт господарської діяльності протягом двох років.

Припинення права користування надрами здійснюється шляхом прийняття Держгеонадрами наказу, який може бути оскаржено надрокористувачем в судовому порядку.

У статті 111-28 ГПК України зазначено, що суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Так, у постановах Верховного Суду України від 25 червня 2011 року та від 19 вересня 2011 року, прийнятих з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції (ВАСУ) ст. 26 Кодексу України "Про надра" зазначено, що Мінприроди має право у випадках, передбачених пунктами 1,2,3, та 7 частини першої статті 26 Кодексу , самостійно припиняти право користування надрами. У випадках, передбачених пунктами 4, 5,6 цієї статті, за умови незгоди користувачів, це право припиняється у судовому порядку.

Об'єднуючою ознакою цих випадків, як робить висновки Верховний Суд України, є неналежне використання права, зокрема, невикористання надр суб'єктом господарської діяльності протягом двох років з початку дії спеціального дозволу.

Вище наведеним підтверджується, що право на позов з підстав, визначених прокурором у позовній заяві станом на дату його подання має Державна служба геології та надр України, яку визначено другим позивачем за цим позовом.

Судом встановлено, що положення п. 23 Порядку № 615 не були передумовою звернення прокурора з цим позовом до суду, а останній ініційовано ним самостійно в інтересах держави в особі Державної служби геології та надр України з тих підстав, що останню на нормативному рівні визначено органом , уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

У зв'язку з цим, заслуговує на увагу правовий висновок Конституційного Суду України, викладений в абз. 3 п.4 Рішення від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 про те, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

Однак в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2011 року 11-рп/2011 у справі 1-20/20 (щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 21 Закону України "Про прокуратуру" ) додатково наголошено на тому, що здійснюючи нагляд за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів, зокрема, держави (пункт 6 частини другої статті 20, частина четверта статті 21 Закону).

Вказаний висновок узгоджується також з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 , у якому зазначено, що зі змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням і таке право не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами (абзаци третій, восьмий пункту 3 мотивувальної частини, перше речення пункту 1 резолютивної частини).

З врахуванням вище викладеного, прокурор вправі реалізувати зазначене конституційне право безпосередньо на підставі Конституції України (частина третя статті 8, частина друга статті 55)(абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини рішення КСУ від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 ) в обраний ним спосіб захисту порушеного права ( рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) - шляхом припинення права користування надрами, що відповідає ч. 2 ст. 16 ЦК України , ч.2 ст.20 ГК України та ст. 26 Кодексу про надра.

Припинення права користування надрами в судовому порядку здійснюється за таких встановлених обставин: проти припинення такого права заперечує надрокористувач, який допустив неналежне його використання протягом двох років з початку дії спеціального дозволу без поважних причин.

У Кодексі про надра України чи в іншому нормативно - правовому акті, що регулює правовідносини користування надрами відсутній перелік поважних причин, з якими право користування надрами може не припинятися, а також не визначені критерії віднесення причин до поважних.

За наведених обставин, коли йдеться про наявність оціночних понять ( поважні причини) у нормативно-правовому акті, який підлягає застосуванню, можливість приймати рішення з урахуванням загальних засад цивільного законодавства: добросовісності, розумності та справедливості ( ст. 3 ЦК України) дозволяє правова позиція Конституційного Суду України, викладена у рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/004 (справа про охоронюваний законом інтерес) про те , що пріоритетом національних інтересів України є, серед іншого, раціональне використання природних ресурсів, а також рішення Європейського суду з прав людини , згідно якого стверджується право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів (рішення від 6 листопада 2008 р. у справі «Ісмаїлов проти Росії» ) та припиняти право користування ним задля захисту таких інтересів ( рішення у справі "Маатшап Смітс та інші проти Нідерландів" від 3 травня 2001 року, рішення у справі " Аллан Якобсон проти Швеції" від 25.10.1989 року, рішення у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД"та інші проти Ірландії" від 29.11.1991р.)

Зазначене узгоджується також із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини про те, що видані державою "дозволи» є власністю за змістом статті 1 Протоколу № 1 ( рішення у справі "Тре Тракторер Актіболаг» проти Швеції від 07 липня 1989 року) , але держава надає дозвіл на певних умовах, і якщо власник "дозволу" порушує ці умови, то держава може не надати новий або анулювати вже виданий дозвіл.

Оскільки надра (корисні копалини) є власністю Українського народу та надаються суб'єктам господарювання лише в користування, припинення відповідного права відповідачу, яке він не здійснює більше двох років підряд без поважних причин, відповідає національним інтересам щодо раціонального використання природних ресурсів, на необхідності судового захисту яких наполягав у позові прокурор.

З врахуванням вимог ст. 33 ГПК України прокурором доведено право вимоги, натомість відповідачем останнє не спростовано.

Додатково суд звертає увагу, що підставою припинення права користування надрами, як це передбачено ст.ст. 11 та 16 ЦК України, вважатиметься рішення суду, а не наказ Держгеонадрами про анулювання спеціального дозволу, як це передбачено п. 23 Порядку № 615.

За приписами ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4- 7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити право користування надрами, що надане Товариству з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт-ГП" (12220, Житомирська область, Радомишльський район, село Гута-Потіївка, вул. Ленінська, буд. 72, код ЄДРПОУ 34534754) спеціальним дозволом на користування надрами № 4489 від 08.11.2007 р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт-ГП" (12220, Житомирська область, Радомишльський район, село Гута-Потіївка, вул. Ленінська, буд. 72, код ЄДРПОУ 34534754) в дохід Державного бюджету України ( доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260) :

- 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13 травня 2014року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу,

2- прокурору Радомишльського району ( 12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Мала Житомирська, 54),

3 - прокурору міста Житомира ( в книзі нарочним),

4 - позивачу Житомирській обласній раді ( 10014, м. Житомир, Майдан ім. С.П. Корольова,1 ),

5 - позивачу Державній службі геології та надр України ( 03680, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 16 ),

6 - відповідачу ТОВ "БМ Граніт-ГП" ( 12220, Житомирська область, Радомишльський район, с. Гута-Потіївка, вул. Ленінська,72) - рек. з повідомл.