Постанова

від 18.06.2014 по справі 906/256/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" червня 2014 р. Справа № 906/256/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт - ГП"

на рішення господарського суду Житомирської області від 08.05.2014 р.

у справі №906/256/14 (суддя Машевска О.П.)

за позовом Прокурора Радомишльського району Житомирської області в інтересах держави в особі: 1. Житомирської обласної ради; 2. Державної служби геології та надр України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт - ГП"

про припинення права користування надрами

за участю представників сторін:

позивача:

1) не з'явився;

2) не з'явився;

відповідача: не з'явився;

прокурора: Кондратюк А.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.05.2014 р. у справі №906/256/14 позов Прокурора Радомишльського району Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради, Державної служби геології та надр України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт - ГП"

про припинення права користування надрами задоволено. Припинено право користування надрами, що надане Товариству з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт-ГП спеціальним дозволом на користування надрами № 4489 від 08.11.2007 р. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт-ГП" в дохід Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 8 листопада 2007 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано спеціальний дозвіл № 4489 на користування надрами (видобування граніту) Гуто-Потіївського родовища Товариству з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт -ГП" строком на 20 (двадцять років). 8 листопада 2007 року між вказаними сторонами було укладено Угоду про умови користування надрами від 08.11.2007 р.

Судом першої інстанції було встановлено, що Центральним міжрегіональним територіальним відділом Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України не вдалось провести перевірку щодо виконання відповідачем особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 4489 від 08.11.2007р. у зв'язку із відсутністю підприємства за юридичною адресою. За результатами виїзду було складено акт про недопущення до перевірки від 13.03.2014р. № 06-02/23/2014-15 п (42) та припис з вимогою надати до 04.04.2014 року матеріалів, які підтверджують дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері надрокористування.

Місцевим господарським судом з матеріалів справи також було встановлено, що Радомишльська районна рада повідомила, що з часу надання погодження на отримання спеціального дозволу рішенням від 22.08.07р. №106, відповідач з питання гірничого відводу та з інших питань не звертався. Відділ Держземагентства у Радомишльському районі повідомив, що за відповідачем не значаться зареєстровані земельні ділянки на праві власності або користування. Територіальне управління Держгірпромнагляду у Житомирській області підтвердило, що відповідач за весь період з дати отримання спеціального дозволу (2008-2013рр.) не погоджував План розвитку гірничих робіт.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було прийнято до уваги окремі положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Кодексу України «Про надра», Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, який поширюється на всі види користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615, Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 59, Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. N 608.

В обгрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що матеріалами справи не підтверджуються обставини отримання відповідачем гірничого відводу, затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин, затверджених планів розвитку гірничих робіт, документів, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов'язаних з користуванням надрами протягом двох років, починаючи з дати надання спеціального дозволу - 08.11.2007 року. Крім того, при обстеженні родовища Центральним відділом Гуто-Потіївського родовища встановлено, що кар'єр затоплений водою, роботи з видобутку і вивозу корисних копалин не проводяться, будь-яка гірничо-видобувна техніка відсутня.

З урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішеннях від 12 жовтня 2011 року 11-рп/2011 у справі 1-20/20 (щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 21 Закону України "Про прокуратуру") та від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002, суд першої інстанції зауважив, що прокурор вправі реалізувати зазначене конституційне право безпосередньо на підставі Конституції України (частина третя статті 8, частина друга статті 55) (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини рішення КСУ від 16 квітня 2009 року N7-рп/2009) в обраний ним спосіб захисту порушеного права (рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) - шляхом припинення права користування надрами, що відповідає ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України та ст. 26 Кодексу про надра.

Приймаючи до уваги правову позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/004 (справа про охоронюваний законом інтерес), суд першої інстанції зазначив, що надра (корисні копалини) є власністю Українського народу та надаються суб'єктам господарювання лише в користування, припинення відповідного права відповідачу, яке він не здійснює більше двох років підряд без поважних причин, відповідає національним інтересам щодо раціонального використання природних ресурсів, на необхідності судового захисту яких наполягав у позові прокурор.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт - ГП" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Житомирської області від 08.05.2014 р. у справі №906/256/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

З 8 листопада 2007 року скаржник є власником спеціального дозволу № 4489 на користування надрами (видобування граніту) Гуто-Потіївського родовища, виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України строком на 20 років.

Відповідно до Програми робіт з введення Гуто-Потіївського родовища гранітів в експлуатацію, що є додатком № 2 до Угоди про умови користування надрами, укладеної між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та скаржником передбачалось, що на першому етапі (V період з IV квартала 2011 року по IV квартал 2012 року) відповідачем повинні були виконуватися підготовчі роботи по експлуатації родовища; на другому етапі (протягом IV квартала 2013 року) скаржником були заплановані роботи з відкачки кар'єрних вод, обладнання робочого майданчика, розкриття родовища, запуск дробильно-сортувального заводу, напрацювання товарної продукції, рекламна компанія; на третьому етапі (протягом І кварталу 2014 року) скаржник орієнтувався розпочати промислову розробку Гуто-Потіївського родовища.

Скаржник вказує на те, що на кінець 2011 року, загальний бюджет з введення Гуто- Потіївського родовища гранітів в експлуатацію орієнтовно був запланований у розмірі 1 395 000 гривень.

Як зазначає скаржник, до моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами № 4489 від 08.11.2007 р. відповідач не здійснював жодної господарської діяльності і не мав жодних прибутків. Крім того, скаржник пояснив, що промислову розробку Гуто-Потіївського родовища та видобування корисних копалин у вигляді гранітів скаржник планував і планує здійснювати за рахунок залучення зовнішніх інвестицій.

Також, апелянт звертає увагу на те, що відповідач по справі № 906/256/14 не брав участі у слуханні справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим не мав змоги здійснити захист своїх прав та інтересів, а тому стверджує, що господарський суд Житомирської області, всупереч нормам процесуального права, розглянув справу та виніс рішення без участі скаржника.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, прокурор вказує наступне.

Як зазначає прокурор, твердження скаржника про розгляд справи судом першої інстанції без його участі, оскільки останнього не було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, є безпідставними з огляду на те, що в матеріалах справи міститься опис вкладення та поштова квитанція, якими підтверджується факт направлення позову з додатками на юридичну адресу відповідача. Крім того, судом першої інстанції неодноразово направлялися на адресу відповідача ухвали про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи, проте, відповідач на судові засідання не з'являвся.

Також, прокурор зважає на те, що скаржник в апеляційній скарзі сам підтвердив той факт, що відповідач з часу отримання спеціального дозволу на користування надрами (з 2007 року) не приступив до користування надрами взагалі. Адже, скаржник вказав на те, що товариство до моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами не здійснювало жодної господарської діяльності та не мало прибутків.

В обґрунтування своєї позиції, прокурор посилається на положення ст. 26 Кодексу України «Про надра», згідно з якою право на користування надрами припиняється у разі, якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами.

Також, прокурор вказує на приписи ст. 24 Кодексу України «Про надра», якою визначено, що користувачі надр зобов'язані використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне комплексне використання та охорону надр.

Крім того, прокурор звернув увагу і на той факт, що ТОВ «БМ-Граніт», починаючи з 2007 року по даний час не приступив до виконання жодних робіт, визначених Програмою робіт з введення Гуто-Потіївського родовища гранітів в експлуатацію, що підтверджується матеріалами проведеної перевірки Центральним міжрегіональним територіальним відділом Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України.

За наведених вище підстав, прокурор вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є цілком законним, а тому останнє слід залишити без змін.

18.06.2014 р. до суду апеляційної інстанції від позивача - Державної служби геології та надр України надійшли письмові пояснення, відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення - залишити без змін. Мотивуючи свою правову позицію, позивач посилається на приписи ст. ст. 19, 24, 26 Кодексу України про надра, ст. ст. 8, 13 Конституції України. Відзначає, що під час обстеження Гуто-Потіївського родовища встановлено, що кар'єр затоплений водою, роботи з видобутку і вивозу корисних копалин не проводяться, будь-яка гірничо-видобувна техніка відсутня. Крім того, довідкою секретаря Гуто-Потіївської сільської ради стверджується той факт, що відповідач не здійснює діяльності на території сільської ради з часу надання погодження на користування надрами. З поміж іншого, як зазначає позивач, апелянтом не доведено факту порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального.

18 червня 2014 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду прокурор заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Крім того, наголосив на тому, що відповідач з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами не прступив до жодних робіт щодо видобування корисних копалин. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представники позивачів - Житомирської обласної ради та Державної служби геології та надр України та відповідача в судове засідання не з'явилися.

Крім того, 16.06.2014 р. до суду апеляційної інстанції від одного з позивачів - Житомирської обласної ради надійшло клопотання № р-5-20/761 від 11.06.2014р., відповідно до якого просить суд здійснювати розгляд апеляційної скарги за його відсутності у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання свого представника.

Додатково пояснив, що вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим, таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - безпідставною та необгрунтованою.

Поряд з тим, від іншого позивача - Державної служби геології та надр України 18.06.2014р. надійшло клопотання № 04-2393 від 17.06.2014 р. про відкладення розгляду справи №906/256/14 на іншу дату у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання.

Судова колегія дійшла висновку, що подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики зхастосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. (абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Підставою для відкладення розгляду справи, позивач називає перебування свого представника в основній щорічній відпустці, при цьому позивач не зазначає в чому саме полягає необхідність участі його представника в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також своєчасне повідомлення позивачів про проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 145, 151), суд апеляційної інстанції вважає, що у Державної служби геології та надр України була можливість належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме її інтереси у судовому засіданні.

Окрім того, ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.06.2014 р. у справі № 906/256/14 не було визнано явку представників учасників судового процесу в судове засідання обов'язковою.

Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України апеляційна скарга підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 8 листопада 2007 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано Товариству з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт -ГП" (с. Гуто-Потіївка) спеціальний дозвіл № 4489 на користування надрами (видобування граніту) Гуто-Потіївського родовища строком на 20 (двадцять років) (а. с. 14).

Як свідчать матеріали справи, 8 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт -ГП" та Міністерством охорони навколишнього природного середовища укладено Угоду про умови користування надрами від 08.11.2007р. (а.с. 69-72).

Програмою робіт з введення Гуто-Потіївського родовища гранітів в експлуатацію (додаток 2 до Угоди про умови користування надрами) передбачено наступні види робіт: на першому етапі у період з 4 кв. 2011 р. по 4 кв. 2012 р. визначено підготовчі роботи, які включають розробку проекту експлуатації родовища, топографо-геодезичні роботи (оновлення зйомки промислового майданчика та території кар'єру), оформлення в установленому порядку гірничого та земельного відводів, обладнання транспортних шляхів та мережі електропостачання та зв'язку, закупівля обладнання, його доставка, монтаж та підключення; на другому етапі у 4кв. 2013р. визначено пусконалагоджувальні роботи, які включають: відкачку кар'єрних вод, обладнання робочого майданчика, розкриття родовища, запуск дробильно-сортувального заводу, напрацювання товарної продукції, рекламна компанія; на третьому етапі у 1 кв. 2014р. планувалось розпочати промислову розробку та вийти на планову потужність по виробництву щебеню на рівні 25 тис. куб.м. (а.с. 11, 73).

У письмових поясненнях за № 04-2192 від 25.03.2014 р. Державна служба геології та надр України зазначила, що 13.03.2014 р. посадовими особами Центрального міжрегіонального територіального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України на виконання наказу Держгеонадр України від 23.12.2013р. № 647 "Про проведення планових перевірок надрокористувачів у І кварталі 2014" було здійснено виїзд з метою проведення перевірки щодо виконання відповідачем особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 4489 від 08.11.2007р.

Проте, Центральному відділу не вдалось провести перевірку у зв'язку із відсутністю підприємства за юридичною адресою. За результатами виїзду було складено акт про недопущення до перевірки від 13.03.2014р. № 06-02/23/2014-15 п (42) та припис з вимогою надати до 04.04.2014 року матеріали, які підтверджують дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері надрокористування.

Однак, під час обстеження Центральним відділом Гуто-Потіївського родовища встановлено, що кар'єр затоплений водою, роботи з видобутку і вивозу корисних копалин не проводяться, будь-яка гірничо-видобувна техніка відсутня (а.с. 47-54).

Відповідно до припису Центрального міжрегіонального територіального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України від 18.03.2014р. № 387-14/06, зобов'язано відповідача надати у строк до 04.04.14р. такі матеріали для проведення перевірки, зокрема, як: проект розробки родовища корисних копалин, затверджений та погоджений у встановленому порядку; план розвитку гірничих робіт на поточний та попередній рік, погоджений у встановленому порядку; документи, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, акт про надання гірничого відводу; акт про передачу розвіданого родовища для промислового освоєння (а.с. 50).

Крім того, Держгеонадр України повідомило, що відповідач у встановлений строк до 04.04.2014р. не надало жодних документів, які підтверджують виконання особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 4489 від 08.11.2007 р. та угоди про умови користування надрами, що підтверджує факт невиконання ТОВ «БМ Граніт - ГП» припису Центрального відділу від 18.03.2014р. № 387-14/06 (а.с. 85).

Листом № 169 від 06.12.13 р. Гуто-Потіївська сільська рада повідомила, що з часу надання погодження на користування надрами рішенням 7 сесії 5 скликання від 14.03.07р. №3, відповідач до роботи не приступив, розробки не здійснює, щодо надання гірничого відводу не звертався (а.с. 19).

Територіальне управління Держгірпромнагляду у Житомирській області листом №0276/16 від 28.01.2014 р. підтвердило, що відповідач за весь період з дати отримання спеціального дозволу (2008-2013рр.) не погоджував плани розвитку гірничих робіт (а.с.18, 28-46).

Листами № 23/412 від 09.12.2013 р. та № 02-23/37 від 10.02.2014 р. Радомишльська районна рада повідомила, що з часу надання погодження на отримання спеціального дозволу рішенням від 22.08.07 р. № 106, відповідач з питання гірничого відводу та з інших питань не звертався (а.с. 12, 13).

Відділ Держземагентства у Радомишльському районі листами № 01-1219/2439 від 10.12.2013 р. та № 02.1-07/827 від 16.04.2014 р. повідомив, що за відповідачем не значаться зареєстровані земельні ділянки на праві власності або користування (а.с. 17, 67).

Відповідно до листа № 1144/15-010 від 10.12.2013 р. Радомишльське відділення Малинської ОДПІ повідомило, що відповідач згідно поданих звітів видобуток корисних копалин не здійснює, плату за надра не сплачує (а. с. 15).

Постановою Прокуратури Радомишльського району Житомирської області про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів № 19 від 18.02.2014 р. встановлено, що відповідно до інформації Гуто-Потіївської сільської ради Радомишльського району, на території якої знаходиться гранітне родовище, ТОВ «БМ Граніт - ГП» до використання надр не приступало, будь-яку діяльність не проводить. Протягом 2007 року сільською радою прийнято лише одне рішення про надання погодження на отримання спеціального дозволу на користування надрами. Будь-які інші клопотання до сільської ради не надходили та рішення не приймалися.

Відповідно до вказаної вище постанови постановлено провести перевірку в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів в Гуто-Потіївській сільській раді з питань дотримання вимог Кодексу України про надра (а.с. 10).

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Предметом спору у даній справі виступає вимога про припинення права користування користування, що надане ТОВ "БМ Граніт-ГА" спеціальним дозволом на користування надрами № 4489 від 08.11.2007 року.

Стаття 3 Кодексу України про надра (далі по тексту - КУпН) встановлює, що гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", КУпН та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 1 Гірничого Закону України гірничі відносини - це правовідносини, пов'язані з використанням та охороною надр і врегульовані законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 13 Конституції України фіксує право власності народу України на надра та природні ресурси її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, гарантуючи кожному громадянину право користування ними. Також встановлює, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

В статті 4 Кодексу України про надра зазначено, що надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

Згідно зі ст. 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод (ч.2 ст.35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Як свідчать матеріали справи, відповідачу було надано спеціальний дозвіл на користування надрами, а саме на видобування граніту.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. N 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" граніт є корисною копалиною загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 14 Кодексу України про надра одним із видів користування надрами є видобування корисних копалин.

Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

В силу дії статті 16 Кодексу України про надра (в редакції чинній на момент видачі спеціального дозволу) спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Станом на дату видачі відповідачу спеціального дозволу на користування надрами - 08.11.2007 року, таким органом згідно з Положенням про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. N 1524 виступає Мінприроди.

З урахуванням Указу Президента України від 6 квітня 2011 року N 391/2011, яким затверджено Положення про Державну службу геології та надр України, Державна служба геології та надр України на сьогодні є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615 в редакції, чинній на день подання позову, затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, який поширюється на всі види користування надрами (далі по тексту - Порядок № 615).

З аналізу норми статті 19 КУпН вбачається, що передумовою для надання надр у користування є наявність спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, саме право на користування надрами виникає з моменту отримання акту про надання гірничого відводу.

За умовами ч. 2 ст. 17 КУпН гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 5 ст. 17 цього Кодексу порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положенням про порядок надання гірничих відводів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 59, встановлено порядок надання гірничих відводів (частини надр) користувачам на території України для розробки родовищ твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, а також будівництва і експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з п. 4 вказаного вище Положення гірничі відводи можуть надаватися підприємствам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин.

Відповідно до п. 21 зазначеного Положення гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин надаються Держгірпромнаглядом.

Натомість, як свідчать матеріали справи, відповідачем, всупереч наведеним вище положенням діючого законодавства, не було отримано у встановленому законом порядку гірничого відводу для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

Водночас, статтею 18 Кодексу про надра визначено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Приписами ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

В силу дії ч. 3 ст. 24 Кодексу про надра права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Користувач надр, який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу.

У п. 9 Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. N 608, зазначено, що Мінприроди з метою раціонального та ефективного використання надр встановлює під час надання дозволу особливі умови користування надрами. Невід'ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між Мінприроди і надрокористувачем.

Відповідно до п. 14 вказаного вище Порядку № 608, надрокористувач, якому надано дозвіл повинен приступити до користування ділянкою надр протягом двох років починаючи з дати його надання.

При цьому, колегія суддів суду апеляційної інстанції з наявних в матеріалах справи доказів констатує той факт, що у відповідача, окрім зазначеного вище гірничого відводу, відсутні й інші необхідні для реалізації права користування надрами документи, а саме: затверджений в установленому порядку проект розробки родовища корисних копалин, затверджені плани розвитку гірничих робіт, документи, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов'язаних з користуванням надрами протягом двох років, починаючи з дати надання спеціального дозволу - 08.11.2007року.

Також, варто відзначити, що відповідач не отримав вищезазначені документи навіть у строки, визначені Програмою робіт з введення Гуто-Потіївського родовища гранітів в експлуатацію (додаток 2 до Угоди про умови користування надрами ).

Крім того, з моменту отримання спеціального дозволу, починаючи з 08.11.2007 р., відповідачем не проводилися жодні роботи з видобутку та вивезення корисних копалин.

Вказаний факт підтверджується проведеною Центральним міжрегіональним територіальним відділом Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України перевіркою, за результатами якої було складено акт про недопущення до перевірки від 13.03.2014р. № 06-02/23/2014-15 п (42) та припис з вимогою надати до 04.04.2014 року матеріали, які підтверджують дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері надрокористування. Натомість, відповідачем таких вимог виконано не було.

В той же час, проведеним обстеженням Гуто-Потіївського родовища було встановлено той факт, що кар'єр затоплений водою, роботи з видобутку і вивозу корисних копалин не проводяться, будь-яка гірничо-видобувна техніка відсутня.

Таким чином, встановлені факти у даній справі свідчать про те, що відповідач не приступив до жодних дій, наданих йому у порядку закону, спрямованих на реалізацію права користування надрами.

За приписами ч. 2 ст. 24 КУпН користувачі надр зобов'язані, зокрема, використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр.

В силу дії п. 6 ч. 1 ст. 26 КУпН право користування надрами припиняється у разі, якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами.

Як вбачається з матеріалів справи, як на момент розгляду справи судом першої інстанції, так і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, скаржником (відповідачем) не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б мотивували причини неотримання гірничого відводу, проекту розробки родовища корисних копалин, речових прав на земельну ділянку, що вказує, в свою чергу, на нездійснення права користування надрами більше двох років підряд.

За наведених підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано, з урахуванням встановлених обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження останніх, та наведених вище приписів чинного законодавства, дійшов цілком законного висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, приймаючи до уваги правову позицію Конституційного Суду України, викладену у п. 3 рішення від 12 жовтня 2011 року 11-рп/2011 у справі 1-20/20 (щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 21 Закону України "Про прокуратуру") та у рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що прокурор вправі реалізувати зазначене конституційне право безпосередньо на підставі Конституції України (частина третя статті 8, частина друга статті 55) (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини рішення КСУ від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009) в обраний ним спосіб захисту порушеного права (рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) шляхом припинення права користування надрами, що відповідає ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України та ст. 26 Кодексу про надра.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

При цьому, твердження скаржника стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку із вирішенням спору по суті за відсутності представника відповідача є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Адже, наявними в матеріалах справи доказами, а саме рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення засвідчується той факт, що копію ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі № 906/256/14 від 05.03.2014 р. вручено відповідачу 11.03.2014 р., копію ухвали від 07.04.2014 р. про відкладення розгляду справи на 22.04.2014 р. вручено відповідачу 15.04.2014 р., копію ухвали від 22.04.2014 р. про відкладення розгляду справи на 08.05.2014 р. вручено відповідачу 29.04.2014 р. (а.с. 27, 77, 84). Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а тому мав змогу заздалегідь ознайомитися зі змістом відповідних процесуальних документів та завчасно прибути у визначений час до суду першої інстанції для участі в судовому засіданні. Натомість, таке право відповідачем реалізовано не було, що не перешкоджає суду першої інстанції здійснити розгляд справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Житомирської області від 08.05.2014 р. у справі №906/256/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт - ГП" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 08.05.2014 р. у справі №906/256/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт - ГП" - без задоволення.

2. Справу № 906/256/14 надіслати господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.