Ухвала

від 26.03.2014 по справі 801/7997/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/800/3228/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Театру-студії ляльок "Маріонетки" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Відділення Фонду) на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2010 року Відділення Фонду пред'явило в суді позов про стягнення з Театру-студії ляльок "Маріонетки" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 6 000 гривень, мотивуючи тим, що відповідно до положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 875-XІI) відповідач не створив робочі місця для інвалідів та не забезпечив їх працевлаштування.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останньою постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Театру-студії ляльок "Маріонетки" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів у 2008 році у розмірі 6 000 гривень.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги Відділення Фонду посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленої ним постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 19 Закону № 875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 цього ж Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Судами встановлено, що у зв'язку з неподанням звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, посадовими особами відділення Фонду 28 квітня 2010 року здійснена позапланова перевірка Театру-студії ляльок "Маріонетки" з питань контролю та виконання нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету. Під час перевірки виявлено невиконання Товариством у 2008 році нормативу робочих місць для працевлаштування 1 особи з обмеженими фізичними можливостями, про що складено відповідний акт, а також нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі 6 000 гривень 80 копійок.

Заперечуючи проти нарахування таких санкцій, Театр-студія ляльок "Маріонетки" зазначив про звільнення його від їх сплати на підставі частини першої статті 20 Закону № 875-XІI, згідно з якою положення щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення нормативу робочих місць для інвалідів не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

З огляду на те, що суди під час розгляду справи її обставини щодо утримання Театру-студії ляльок "Маріонетки" за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів не з'ясували та не витребували від позивача доказів подання відділенню Фонду довідки органу податкової служби про включення його до реєстру неприбуткових установ, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 липня 2013 року судові рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Театр-студія ляльок "Маріонетки" не звільняється від сплати адміністративно-господарських санкцій, оскільки у 2008 році не був зареєстрований у Реєстрі неприбуткових організацій, а також не надав доказів подання Відділенню Фонду довідки органу податкової служби про включення його до реєстру неприбуткових установ. Окрім того, статутна діяльність відповідача дозволяє йому здійснювати господарську діяльність, отже, мати додаткові, окрім бюджетних, надходження.

Постанова суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову мотивована тим, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи, зокрема, що згідно з штатним розкладом, кількість працівників відповідача склала 7 осіб. Оскільки згідно з вимогами чинного законодавства, відповідальність за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів настає лише у підприємств, установ, організацій з кількістю працівників не менше 8, то у позивача не було підстав вважати, що відповідач цей норматив порушив і відносно нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції.

Втім, колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Відповідно до пункту 4 статті 7 та статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, згідно з яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В обґрунтування позову та заперечень на апеляційну скаргу, Відділенням Фонду надано копію звіту Театру-студія ляльок "Маріонетки" до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в якому цей театр самостійно визначив середньооблікову чисельність штатних працівників у 2008 році - 10 осіб (а.с. 53, зворот, т.1), а також лист-відповідь Управління Пенсійного фонду України у місті Євпаторія Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2013 року № 5061/02-30, з якої слідує, що відповідач у щомісячних розрахунках сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування самостійно визначив середньооблікову чисельність штатних працівників у 2008 році - не менше 8 (а.с. 86-87, т.2).

Театр-студія ляльок "Маріонетки" доказів на спростування цих обставин не надав. Штатний розклад, на який він послався в обґрунтування заперечень на позов і апеляційної скарги, таких обставин також не спростовує, оскільки передбачає наявність 8 посад (а.с. 86-88, т.1).

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач є суб'єктом, який повинен забезпечити створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, є правильним. Оскільки ним не вжито усіх заходів для створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, зокрема, усупереч вимогам статті 18 Закону № 875-XII щомісяця не направлялися до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність місць для працевлаштування інвалідів, і обставини справи у цій частині сторонами не оспорюються, він має нести відповідальність за допущене у сфері господарювання правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам зібраним по справі, прийняв правильне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, а тому його рішення було безпідставно скасовано апеляційним судом.

Стаття 226 КАС України надає суду касаційної інстанції право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на викладене, керуючись статтями 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф. Весельська

В.В. Малинін

О.Ф. Ситников