Постанова

від 16.04.2014 по справі 42/359

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа№ 42/359

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Дмитрина Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капінвест"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2014р.

у справі №42/359 (суддя - Паламар П.І.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" Луганської області

на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

заінтересовані особи: 1)Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед"; 2)Товариство з обмеженою відповідальністю "Капінвест"

за позовом Державного підприємства " Ровенькиантрацит "

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтерофіс Лімітед "

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 1021834,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» звернулося до господарського суду м. Києва зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у місті Києві, в якій прости визнати незаконні дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.12.2013 року та скасувати її.

Скарга мотивована тим, що постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ВП № 30456335 від 10 грудня 2013 р. було незаконно закінчене виконавче провадження з примусового виконання наказу № 42/359 від 27 вересня 2011 р. з підстав п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закону) з огляду на те, що вказане виконавче провадження не було виконано у повному обсязі, а саме з ТОВ «Капінвест» недостягнуто заборгованість у розмірі 387 508,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" Луганської області на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві задоволено частково. Визнано дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва 42/359 від 27 вересня 2011 р. в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" 387508,09 грн. неправомірними.

Визнано постанову відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ВП № 30456335 від 10 грудня 2013 р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва 42/359 від 27 вересня 2011 р. в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" 387508,09 грн. незаконною.В задоволенні іншої частини вимог скарни відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована відсутністю в діях працівників відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України підстав для закінчення виконавчого провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капінвест» суми боргу у розмірі 387 508,09 грн..

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ТОВ «Капінвест» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року по справі № 42/359 скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва області прийнята з порушенням норм процесуального права.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Капінвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 21.03.2014р. порушено апеляційне провадження.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 (вх. №09-11/5150) надійшли пояснення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 02.04.2014р. представником ТОВ "Капінвест" подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 69 ГПК України, яке колегією суддів задовлено.

В судове засідання 02.04.2014р. представники сторін не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 рок № 42/359 було задоволено клопотання представника заінтересованої особи-2 , продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 21.04.2014р., у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 16.04.2014 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скарги задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.02.2014 року у справі № 42/359 скасувати.

Представник Державної виконавчої служби України в судовому засіданні апеляційної інстанції при розгляді даної скарги покладався на розсуд суду.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційні скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарг та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.02.2014 року у справі № 42/359.

Представник заінтересованої особи-1 в судове засідання 16.04.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника заінтересованої особи-1

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом Київської області при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Згідно зі ст.124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із ст. 25 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вірно встановлено судом першої інстанції у відділі Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на виконаніі знаходився наказ господарського суду міста Києва № 42/359 від 27 вересня 2011 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" на користь Державного підприємства "Ровенькиантрацит" 768163,83 грн. боргу, 84984,10 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 35131 грн. три проценти річних з простроченої суми, 79783,82 грн. пені, 53771,47 грн. штрафу, 10218,34 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 1032288,56 грн.

Постановою Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 26 грудня ВП № 30456335 було відкрите виконавче провадження по зазначеному наказу суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 6 березня 2012 р. замінено боржника у справі в частині стягнення 387508,09 грн. боргу його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Капінвест". Боржником за рішенням суду в іншій частині (644780,47 грн.) залишилось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед".

Ухвалою суду від 24 липня 2012 р. було замінено стягувача Державне підприємство "Ровенькиантрацит" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит".

Крім того, на підставі заяв № 24-02/12 від 24 лютого 2012 р. та від 10 травня 2012 р., а також платіжного доручення № 734 від 7 серпня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" припинило свій обов'язок перед стягувачем по сплаті 644780,47 грн. в повному обсязі.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до положень п.п. 1, 3 ч. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України та іншими нормами права. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК України, в тому числі розділ ХІ, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як було вище зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" добровільно виконало приписи рішення господарського суду міста Києва від 27 вересня 2011 р по справі № 42/359 по сплаті на користь стягувача всіх належних з нього сум, а отже виконавче провадження щодо зазначеного суб'єкта підлягало закінченню, тому підстав для скасування постанови відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ВП № 30456335 від 10 грудня 2013 р. в цій частині у суду першої інстанції не було.

Натомість, рішення суду в частині обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Капінвест" сплатити на користь стягувача 387508,09 грн. виконано.не було. Ці факти було достовірно встановлені ухвалою господарського суду м. Києва від 10 грудня 2013 р., що в силу приписів ст.. 35 ГПК України сумніву не підлягає.

Боржник (ТОВ «Капінвест») не довів фактичного виконання рішення суду в частині стягення 387508,09 грн., таким чином приводу для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження в цій частині у виконавчої служби не було, дії державного виконавця з цього приводу є неправомірними.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення скарги відповідача по справі на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 18.02.2014 року у справі № 42/359 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги, з викладених у них підставах, задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на апелянта.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 102 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Капінвест» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.02.2014 року у справі № 42/359 залишити без змін.

Матеріали справи № 42/359 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.Г. Смірнова