Ухвала

від 05.05.2014 по справі 803/2733/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року Справа № 876/1228/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Трейдмакс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013р. №0010142202,-

В С Т А Н О В И В :

18.12.2013р. Приватне підприємство «Торговий дім «Трейдмакс» (далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом в суд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі-ДПІ).

20.12.2013р. суддею Волинського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013р. №0010142202, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі-ПДВ) за основним платежем у розмірі 155 064,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 38 766,00 грн., а всього на суму 193 830,00 грн.

В частині вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо висновку викладеному в акті від 15.11.2013р. №1433/22.2/37751493 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Торговий дім «Трейдмакс» з питань, що становлять предмет заперечення» про неможливість підтвердження фактів реального здійснення господарських операцій ПП «Торговий дім «Трейдмакс» з ТзОВ «Луга Крим Продукт» по реалізації сала свинячого замороженого у червні 2013 року на суму 125 000,00грн., в тому числі ПДВ 20 833,33 грн.; ТзОВ «Агро Трейд Компані» по реалізації сала свинячого замороженого, шинки свинячого замороженої у червні 2013 року на суму 383 393,80грн., в тому числі ПДВ 63 899,37грн.; СГД ОСОБА_3 по реалізації сала свинячого замороженого та інших м'ясних продуктів на загальну суму 1 088 009,23грн.; СГД ОСОБА_4 по реалізації сала свинячого замороженого та інших м'ясних продуктів на загальну суму 1 156 456,60грн. відмовлено у відкритті провадження у справі.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року позов задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 04 грудня 2013 року №0010142202, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Торговий дім «Трейдмакс» судові витрати у сумі 3 876,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відносини позивача з ТзОВ «Луга Крим Продукт», ТзОВ «Агро Трейд Компані», СГД ОСОБА_3, СГД ОСОБА_4 спрямовані на здійснення операцій з отримання податкової вигоди. За результатами перевірки не можливо було встановити фактичну наявність ТМЦ (залишки сала свинячого замороженого) на складі Підприємства станом на 07.10.2013р. в кількості 74 109,711 кг на суму 775 318,80грн. без ПДВ, чим занижено податкові зобов'язання на суму 155 063,76грн.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, що у відповідності до вимог ст.196 КАС України не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ не встановлено дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 155 064,00грн., а тому висновки про заниження податкового зобов'язання станом на 07.10.2013р. з покликанням на вимоги п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, яким визначається дата виникнення податкового зобов'язання, не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не охоплені періодом проведення перевірки.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство зареєстроване як юридична особа 09 червня 2011 року, основним видом діяльності є оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в ДПІ, є платником ПДВ з 21 вересня 2009 року.

В період з 04 по 12 жовтня 2013 року ДПІ на підставі наказу від 03 жовтня 2013 року №799 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Підприємства з питань правомірності формування показників, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за період з 01 січня по 31 серпня 2013 року, за наслідками якої складно акт від 21 жовтня 2013 року №1120/22.2/37751493, у якому викладено висновки про порушення, в тому числі, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання на суму 155 063,76 грн. та завищено залишок від'ємного значення на 155 063,76 грн.

За результатами розгляду заперечень Підприємства на акт перевірки від 21.10.2013р. на підставі наказу ДПІ від 04 листопада 2013 року №969 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань, що становлять предмет заперечення, про що складено акт від 15 листопада 2013 року №1433/22.2/37751493, яким підтверджено висновки акта перевірки від 21.10.2013р. щодо заниження податкового зобов'язання на суму 155 063,76 грн. та завищення залишку від'ємного значення на 155063,76 грн. та на підставі якого ДПІ 04 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0010142202, яким збільшено Підприємству грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 193 830,00 грн. з яких 155 064,00 грн. основного платежу та 38 766,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для змін в податковому обліку платника ПДВ є використання придбаних таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Як зазначено в актах перевірок, Підприємство порушило пункт 185.1 статті 185 ПК України, згідно якого об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що за наявності поставок товарів у постачальника виникають податкові зобов'язання в залежності від події, яка відбулася першою: або з моменту отримання ним коштів від покупця, або з моменту фактичної передачі товару.

Висновки ДПІ про порушення Підприємством вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України, пов'язує з відсутністю на складах Підприємства залишків товарно-матеріальних цінностей (сала свинячого замороженого) у кількості 74 109,71 кг на суму 775 318,80 грн. без ПДВ, яке становить 155 064,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення першої перевірки ДПІ надіслано вимогу Підприємству від 07 жовтня 2013 року №4409/10/22.2 про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей Підприємства у присутності представника податкового органу

На підставі наказу Підприємства від 07 жовтня 2013 року №11, проведено інвентаризацію, про що складено протокол від 07 жовтня 2013 року, яким підтверджено наявність сала свинячого замороженого на суму 775 318,80 грн., матеріал якої скеровано до ДПІ листом від 08 жовтня 2013 року №58, однак інвентаризацію проведено за відсутності ревізора-інспектора.

Судом першої інстанції встановлено, що листом від 09 жовтня 2013 року №4632/10/22.2 ДПІ запит від 07 жовтня 2013 року №4409/10/22.2 про вимогу проведення інвентаризації ТМЦ відкликано у зв'язку із допущенням помилки у запиті та зобов'язано провести інвентаризацію 09 жовтня 2013 року, на що Підприємство не відреагувало, що стало підставою складення ДПІ акта від 11 жовтня 2013 року №82/22.2.

В ході проведення другої перевірки ДПІ надіслано позивачу вимогу від 05 листопада 2013 року №5693/10/22.2 про проведення інвентаризації ТМЦ в присутності працівників суб'єкта контролю, за результатами якої протоколом інвентаризації від 06 листопада 2013 року підтверджено відсутність залишків товарно-матеріальних цінностей на складах Підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначений вище товар (сало свиняче морожене) придбавався Підприємством в межах його господарської діяльності, що не заперечується ДПІ: згідно даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за цим найменуванням товару) на залишку станом на 01 січня 2013 року перебувало 80 343,13 кг сала свинячого замороженого на суму 1 069 520,83 грн.; у періоді, що ревізувався, оборот по дебету становив 12 285 044,89 грн., по кредиту - 11 478 754,48грн. Станом на 31 серпня 2013 року залишки сала свинячого замороженого становили 154 228,55 кг на суму 1 875 811,24 грн.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції проведеного на підставі матеріалів справи в контексті вимог пункту 83.1 статті 83 ПК України, пункту 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, що в актах податкових перевірок відсутні відомості бухгалтерського обліку, покликання на податкові декларації, не вказано період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, з посиланням на первинні документи.

Висновки ж зроблено виключно на підставі листа Підприємства від 06 листопада 2013 року №66, матеріалів інвентаризації від 07 жовтня та від 06 листопада 2013 року, що є неправомірним.

Суду першої інстанції на підставі пояснень представника Підприємства та матеріалів справи (податкова декларація з ПДВ за жовтень 2013 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту (додаток 5 до декларації), картка рахунку 281 «Товари на складі», накладні, податкові накладні, договори, інші документи) прийшов до переконання, що відсутність залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 06 листопада 2013 року пояснюється їхню реалізацією у період між першою та другою інвентаризаціями (з 07 жовтня по 05 листопада 2013 року), з чим погоджується колегія суддів.

З врахуванням вищевикладеного, Акти перевірок, які є предметом дослідження, не відповідають вимогам вищезгаданого Порядку та складені без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтуються виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи ДПІ про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на 155 064,00 грн., оскільки доказів реалізації (нереалізації) сала свинячого замороженого у обревізований період, ДПІ суду не надано.

Окрім того, відсутні законі підстави для висновків про заниження станом на 07 жовтня 2013 року зобов'язань з ПДВ, оскільки повноважень на перевірку господарської діяльності у цей період у ДПІ не було.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року у справі №803/2733/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 08.05.2014р.