Постанова

від 14.05.2014 по справі 911/3662/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа№ 911/3662/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача-1 не з'явився,

від відповідача-2 Черевко В.М., дов. від 14.10.2013,

Сільськогосподарське підприємство "Перемога"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2014

(дата підписання - 06.03.2014)

у справі №911/3662/13 (головуючий суддя Щоткін О.В., судді: Бацуца В.М., Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Перемога"

про стягнення 15966,68 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (далі - відповідач-1), до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Перемога" про стягнення 15966,68 грн задоволено частково.

Стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 1200,00 грн пені, 1689,70 грн судового збору та 1300,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 14131,36 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 349,31 грн інфляційних втрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки сторони змінили умови виконання договору поставки на умовах товарного кредиту від 13.09.2010 №ТК130910/1 та встановили строки проведення розрахунків між сторонами - до 23.09.2011 (згідно мирової угоди від 26.09.2011), то тільки в разі проведення розрахунку після 23.09.2011 позивач має право нараховувати суми пені, інфляційних втрат та проценти за користування чужими грошовими коштами, однак, зобов'язання відповідач-2 виконав вчасно - 21.09.2011; судом першої інстанції необґрунтовано нараховано пеню, інфляційні втрати та проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 29.03.2011 по 22.09.2011. На думку відповідача-2, на момент укладення договору від 15.11.2012 №15-11/12-93 про заміну кредитора у зобов'язанні правовідносин за договором поставки на умовах товарного кредиту від 13.09.2010 №ТК130910/1 не існувало, а тому уступка права вимоги у зобов'язанні за договором від 13.09.2010 №ТК130910/1 не узгоджується зі ст.514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Таким чином, відповідач-2 вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.04.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 25.03.2014) позивачу - 27.03.2014 та відповідачу-2 - 01.04.2014, долучені до матеріалів справи.

02.04.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

03.04.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач-1 надав заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

04.04.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач-1 надав письмові пояснення до апеляційної скарги.

07.04.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав додаткові обґрунтування до заперечення на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 09.04.2014 оголошено перерву до 14.05.2014.

28.04.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав копії постанов Вищого господарського суду України та доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

07.05.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач-2 надав додаткові обґрунтування до апеляційної скарги.

12.05.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.05.2014 представник відповідача-2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та відповідача-1 у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що позивач та відповідач-1 були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача-2, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі, звертаючи увагу, що ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) надає суду право, а не зобов'язує відкласти розгляд справи, з метою дотримання ст.102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для повторного відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача-2, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частин 1, 4 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2010 між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та ТОВ СП "Перемога" укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК130910/1 (далі - договір №ТК130910/1), відповідно до якого постачальник (ТОВ "Корпорація "Агросинтез") зобов'язується поставити у власність покупця (відповідач-2) насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (п.1.1 договору №ТК130910/1).

У зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору ТОВ „Корпорація "Агросинтез" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ СП "Перемога" суми заборгованості та штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2011 у справі №13/17-1645-2011 позов ТОВ „Корпорація "Агросинтез" до ТОВ СП "Перемога" про стягнення 35846,12 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача-2 на користь ТОВ „Корпорація "Агросинтез" 15877,93 грн основного боргу, 1152,99 грн пені, 4763,37 грн штрафу, 476,32 грн інфляційних втрат, 13575,51 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 358,46 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2011 у справі №13/17-1645-2011 затверджено мирову угоду від 26.09.2011 між ТОВ „Корпорація "Агросинтез" та ТОВ СП "Перемога" в такій редакції:

"Відповідно до мирової угоди сторони прийшли до згоди, що ТОВ СП "Перемога" сплачує ТОВ „Корпорація "Агросинтез" у строк до 23.09.2011 заборгованість в сумі 15877,93 грн, яка виникла внаслідок неоплати ТОВ СП "Перемога" товару, отриманого від ТОВ „Корпорація "Агросинтез" за умовами договору поставки на умовах товарного кредиту від 13.09.2010 №ТК130910/1 (п.2 мирової угоди).

Враховуючи домовленість сторін, ТОВ „Корпорація "Агросинтез" відмовляється від вимог до ТОВ СП "Перемога" за рішенням про стягнення з останнього пені в сумі 1152,99 грн, штрафу в сумі 4763,37 грн, інфляційних втрат в сумі 476,32 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 13575,51 грн, державного мита в сумі 358,46 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн за умови виконання ТОВ СП "Перемога" п.2 мирової угоди. Ці зобов'язання припиняються шляхом прощення боргу відповідно до ст.605 ЦК України".

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

15.11.2012 між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) укладено договір №15-11/12-93 про заміну кредитора у зобов'язанні (далі - угода №15-11/12-93), відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ СП "Перемога" (боржник) зобов'язання щодо сплати пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту від 13.09.2010 №ТК130910/1, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту від 13.09.2010 №ТК130910/1 (п.1.1 угоди №15-11/12-93).

Відповідно до п.2.1 угоди №15-11/12-93 вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою становить 15966,68 грн, з яких 1200,20 грн пені, 14131,36 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 635,12 грн інфляційних втрат (п. 2.3 угоди №15-11/12-93).

Угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (п.6.1 угоди №15-11/12-93).

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор передав новому документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (згідно акта прийому-передачі від 15.11.2012), а також направив боржнику письмове повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №15-11/12-93 про заміну кредитора у зобов'язанні, 21.12.2012 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) укладено договір поруки №21-12-2012-30 (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ СП "Перемога" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки товару на умовах товарного кредиту від 13.09.2010 №ТК130910/1.

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми пені 1200,20 грн (п.3.1 договору поруки).

У пункті 4.1 договору поруки зазначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою від 27.12.2012 №27-30/12, в якій просив виконати обов'язки відповідно до договору поруки (одержана 29.12.2012).

У відповідь на вимогу відповідач-1 надіслав позивачу лист від 09.01.2013 №87, в якому повідомив про неможливість виконання зобов'язання за договором поруки в зв'язку з скрутним фінансовим становищем, однак гарантував виконати його в строк до 31.03.2013.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

В зв'язку з тим, що, на думку позивача, відповідачі не сплатили заборгованість згідно угоди №15-11/12-93 та договору поруки, позивач (новий кредитор) просить стягнути з відповідача-2:

проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 14131,36 грн та 635,12 грн інфляційних втрат,

а також стягнути з відповідачів солідарно 1200,20 грн пені та 1300,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Як було зазначено вище, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги частково. З відповідача-1 та відповідача-2 стягнуто солідарно на користь позивача 1200,20 грн пені, 1689,70 грн судового збору та 1300,00 грн витрат на оплату послуг адвоката, а з відповідача-2 - 14131,36 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 349,31 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Пеня, інфляційні втрати та проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем за період з 29.03.2011 (оскільки нарахування санкцій у Господарському суді Одеської області було заявлено по 28.03.2011) по 22.09.2011 (погашення відповідачем-2 заборгованості) на суму боргу 15877,93 грн, з чим погодився суд першої інстанції.

Однак, в матеріалах справи наявні платіжні доручення, якими підтверджується належне виконання 21.09.2011 ТОВ СП "Перемога" умов мирової угоди щодо погашення основної заборгованості, зокрема, за договором поставки на умовах товарного кредиту від 13.09.2010 №ТК130910/1.

Таким чином, з 21.09.2011 відповідач-2 не є таким, що прострочив виконання зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту від 13.09.2010 №ТК130910/1, а оскільки мировою угодою від 23.09.2011 сторони змінили строки оплати, які не порушені боржником, то вимоги позивача в частині нарахування пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат за період з 29.03.2011 по 22.09.2011 є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку угода №15-11/12-93, на яку посилається в обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", укладена між ТОВ „Корпорація "Агросинтез" та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 15.11.2012. Отже, на момент укладення між позивачем та ТОВ „Корпорація "Агросинтез" угоди від 15.11.2012 №15-11/12-93 про заміну кредитора зобов'язань щодо основного боргу за умовами договору поставки на умовах товарного кредиту від 13.09.2010 №ТК130910/1 у ТОВ СП "Перемога" перед ТОВ „Корпорація "Агросинтез" не існувало, в силу укладення мирової угоди від 26.09.2011. Тому, у ТОВ „Корпорація "Агросинтез" були відсутні підстави для уступки іншій особі вимог за договором поставки на умовах товарного кредиту від 13.09.2010 №ТК130910/1 щодо стягнення пені, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 31.03.2014 у справі №911/2009/13.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2014 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 1200,20 грн пені, 1689,70 грн судового збору та 1300,00 грн витрат на оплату послуг адвоката, а з відповідача-2 - 14131,36 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 349,31 грн інфляційних втрат, з прийняттям в цій частині позовних вимог нового рішення про відмову в їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Перемога" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2014 у справі №911/3662/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Перемога" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь позивача 1200,20 грн пені, 1689,70 грн судового збору та 1300,00 грн витрат на оплату послуг адвоката та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Перемога" - 14131,36 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 349,31 грн інфляційних втрат.

3. Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Перемога" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 1200,20 грн пені, 1689,70 грн судового збору та 1300,00 грн витрат на оплату послуг адвоката, про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Перемога" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 14131,36 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 349,31 грн інфляційних втрат.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2014 у справі № 911/3662/13 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд.38, кв.23, код 38039872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Перемога" (68300, Одеська обл., м. Кілія, вул. Будьоного,2, код 30704504) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн 50 коп. судового збору в зв'язку з подачею апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи №911/3662/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій