Постанова

від 13.05.2014 по справі 906/1668/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"13" травня 2014 р. Справа №906/1668/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Крейбух О.Г. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Короля С.М. - директора

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинська будівельна кераміка", смт. Ружин

на рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.2014р.

у справі №906/1668/13 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Братекс СТМ", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинська будівельна кераміка", смт. Ружин

про стягнення 159760,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09 січня 2014 року у справі №906/1668/13 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Братекс СТМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ружинська будівельна кераміка» про стягнення 159760, 78грн., з яких: 96712, 50грн. основного боргу, 50000, 00грн. неотриманого прибутку, 10675, 30грн. пені та 2372, 98 грн. 3% річних. Стягнуто з відповідача на користь позивача 96712, 50 грн. основного боргу, 7814, 94 грн. пені та 2090, 55грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, вважаючи, що провадження у справі підлягає припиненню у зв`язку з відсутністю предмета спору, на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- на протязі дії договору поставки №2503/1 від 25.03.2013р. заявок від ТОВ «Братекс СТМ» на адресу ТОВ «Ружинська будівельна кераміка» не надходило, а тому перерахування позивачем на рахунок відповідача 450000, 00грн., без відповідних щотижневих заявок, не можна розглядати як виконання ним зобов`язань по оплаті згідно умов договору;

- суд не взяв до уваги того факту, що обсяг товару, вартість якого складає 450000, 00грн. є дуже великою і тому сторона договору може поставити його лише за кілька місяців, а не за один тиждень;

- ТОВ «Ружинська будівельна кераміка» визнає наявність заборгованості перед ТОВ «Братекс СТМ» і не оспорює свій обов`язок щодо повернення коштів позивачу у зв`язку з усною домовленістю керівників товариств про припинення поставок товару. На виконання вказаної домовленості від 11.10.2013р. відповідач повернув позивачу 28000, 00грн. і має намір надалі повертати зайво сплачену попередню оплату. З цих підстав вважає, що у даному випадку відсутній предмет спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку, а тому провадження у справі слід припинити згідно п.1-1 ст.80 ГПК України.

Позивач у письмовому відзиві від 01.04.2014р. №01/04-02 заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.2014р. у справі №906/1668/13 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

13.05.2014р. у судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.2014р. у справі №906/1668/13 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення у цій частині - про припинення провадження у справі.

ТзОВ "Братекс СТМ" в засідання суду свого представника не направило, про причини суд не повідомило.

Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 25.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинська будівельна кераміка" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Братекс СТМ" (покупець) укладено договір поставки №2503/1, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві у власність, а покупець оплатити і прийняти будівельні матеріали (надалі - товар).

Згідно п.1.2 договору предметом поставки є товари, за цінами та в асортименті, що зазначені в специфікаціях до договору, рахунках та видатково-прибуткових накладних.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка товарів здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на об'єкти покупця, що розташовані по м.Києву Київській області, згідно його заявок, що подаються наприкінці неділі (в четвер, або п'ятницю) на наступну неділю.

У п.2.2 договору сторони встановили, що строк поставки товару та асортимент зазначається покупцем в попередній заявці на отримання партії товару напротязі наступної неділі, та підтверджується постачальником в рахунку на оплату товару.

Відповідно до п.3.1 договору покупець здійснює 100% передоплату загальної вартості товарів, зазначених у заявці на поставку шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у рахунку-фактурі.

Згідно п.3.2 договору ціни на товари, що постачаються постачальником, зазначені в специфікації і вказуються у рахунку на оплату товару. У разі погодження покупцем строків поставки і вартості товару, зазначеного в рахунку, він здійснює його оплату в п'ятницю, і з понеділка отримує товар за видатково-прибутковими накладними на підставі довіреності.

У разі прострочення постачальником терміну поставки оплаченого товару згідно з письмовою заявкою покупця більше ніж 3 календарні дні покупець має право вимагати, а постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної в період, за який нараховується пеня, від вартості недопоставленого товару (п.3.4 договору).

У відповідності до п.6.3 договору, даний договір набуває чинності після його підписання сторонами.

З договору вбачається, що останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору поставки №2503/1 від 25.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Братекс СТМ" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинська будівельна кераміка" в якості попередньої оплати за товар грошові кошти в сумі 450000, 00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №140 від 26.03.2013р. на суму 450000,00грн. з призначення платежу: "Оплата за цеглу керамічну зг. дог. №2503/1 від 25 березня 2013р. у т.ч. ПДВ" та банківською випискою за 26.03.2013р. (а.с.13, 19).

В свою чергу, відповідач здійснив часткову поставку товару позивачу на загальну суму 322287, 50грн., що підтверджується видатковими накладними: №13/00031 від 05.04.2013р. на суму 232687,50грн., №13/00046 від 07.05.2013р. на суму 16250,00грн., №13/00089 від 10.07.2013р. на суму 35625,00грн., №13/00116 від 27.07.2013р. на суму 8775,00грн., №13/00161 від 02.09.2013р. на суму 9450,00грн., №13/00155 від 03.09.2013р. на суму 10125,00грн., №13/00176 від 04.09.2013р. на суму 9375,00грн.(а.с.14-17).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив повернення позивачу суми попередньої оплати за товар у розмірі 31000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.98-104) та банківськими виписками, а саме: від 18.10.2013р. №348 - на суму 5000,00грн. (а.с.19 на звороті;), від 25.10.2013р. - на суму 5000,00грн. (а.с.91), від 01.11.2013р. - на суму 5000,00грн.(а.с.91 на звороті), від 08.11.2013р. - на суму 5000,00грн. (а.с.92), від 15.11.2013р. - на суму 5000,00грн. (а.с.92 на звороті), від 22.11.2013р. - на суму 3000,00грн. (а.с.93), від 06.12.2013р. - на суму 3000,00грн. (а.с.93 на звороті).

Позивач звернувся до відповідача з вимогами від 27.05.2013р. №27/05-01 та від 20.08.2013р. №20/08-01, в яких просив останнього сплатити суму попередньої оплати та штрафні санкції згідно умов договору або поставити йому товар на суму попередньої оплати. Проте, дані вимоги у повному обсязі не виконано.

Таким чином, судом встановлено, відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару у повному обсязі не виконав, суму попередньої оплати у повному обсязі не повернув, а тому у нього існує заборгованість перед позивачем в сумі 96712,50грн.

За наведених обставин, 07.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Братекс СТМ», з посиланням на ст.ст. 1, 12, 15, 44, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173- 175, 193, 198, 216-218 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 530, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 190712,56грн. Однак, 24.12.2013р. адресу господарського суду від ТОВ «Братекс СТМ» надійшла заява вих.№20/12-01 від 20.12.2013р. про зменшення позовних вимог, яка задоволена судом та відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 96712,50грн. основного боргу, 50000,00грн. неотриманого прибутку, 10675,30грн. пені та 2372,98грн. 3% річних.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 09.01.2014р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 96712,50 грн. основного боргу, 7814,94 грн. пені та 2090,55грн. судового збору. В решті позову щодо стягнення 2860,36грн. пені, 2372,98грн. 3% річних та 50000,00грн. неотриманого прибутку відмовлено.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №2503/1 від 25.03.2013р. позивач перерахував на рахунок відповідача в якості попередньої оплати за товар грошові кошти в сумі 450000,00грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №140 від 26.03.2013р. на суму 450000,00грн. та банківською випискою за 26.03.2013р. (а.с.13, 19).

Також, судом встановлено, що відповідач лише частково поставив товар позивачу на загальну суму 322287,50грн., про що свідчать видаткові накладні №13/00031 від 05.04.2013р. на суму 232687,50грн., №13/00046 від 07.05.2013р. на суму 16250,00грн., №13/00089 від 10.07.2013р. на суму 35625,00грн., №13/00116 від 27.07.2013р. на суму 8775,00грн., №13/00161 від 02.09.2013р. на суму 9450,00грн., №13/00155 від 03.09.2013р. на суму 10125,00грн., №13/00176 від 04.09.2013р. на суму 9375,00грн. (а.с.14-17).

Крім того, відповідач платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (а.с.98-104) повернув позивачу суму попередньої оплати за товар в розмірі 31000,00грн.

З урахуванням наведеного, у відповідача залишився невиконаний обов`язок у зв`язку з недопоставкою позивачу товару на суму 96712,50грн., чого останній не спростовує.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК України, де передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять вимогу вих.№27/05-01 від 27.05.2013р., відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Братекс СТМ" просило відповідача здійснити поставку товару на виконання умов договору №2503/1 від 25.03.2013р., на суму здійсненої попередньої оплати або повернути попередню оплату (а.с.22-25, докази направлення - а.с.126-127). Однак, вказана вимога повернулась 01.07.2013р. на адресу позивача із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується копією поштового конверта (а.с.26,128).

Позивачем на адресу відповідача надсилалась ще одна вимога вих..№20/08-01 від 20.08.2013р. про поставку останнім товару або повернення коштів (а.с.27-30, докази направлення - а.с.31,124). Проте, дана вимога 24.09.2013р. також, повернулась на адресу позивача з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.31,125).

Згідно п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу не пред'явленою.

Отже, днем пред'явлення позивачем відповідачу вимоги (вих.№27/05-01 від 27.05.2013р.), слід вважати 01.07.2013р., тобто дату оформлення підприємством зв'язку повідомлення про неможливість вручення відповідачу вказаної вимоги, а тому, з урахуванням норм ч.2 ст.530 ЦК України, кінцевим днем поставки відповідачем позивачу товару є 08.07.2013р.

З урахуванням наведеного, ч.2 ст.693 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірними вимоги позивача про стягнення попередньої оплати в сумі 96712,50грн.

У відповідності з нормами ст.546, 549 ЦК України, 230, 231 ГК України у договорі поставки №2503/1 від 25.03.2013р. сторонами передбачено нарахування пені за прострочення поставки товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної в період, за який нараховується пеня, від вартості недопоставленого товару (п.3.4 договору).

Позивачем нараховано пеню у розмірі 10675,30грн за період з 03.06.2013р. по 20.12.2013р.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено порушення виконання зобов'язання за договором поставки, а тому пеня підлягає нарахуванню з 09.07.2013р., тобто, розмір пені за період з 09.07.2013р. по 20.12.2013р. складає 7814,94 грн. і у цьому розмірі позов задоволено правомірно.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Частинами 1, 5 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, відмовляючи ТОВ «Братекс СТМ» у стягненні з відповідача 3% річних в розмірі 2372,98грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, оскільки рішення суду про виникнення грошового зобов'язання в частині повернення суми попередньої оплати станом на день звернення з позовом не існувало, у зв`язку з чим, попередня оплата за своєю правовою природою ще не стала грошовим зобов'язанням, а являється правовим наслідком порушення умов договору щодо здійснення поставки товару, тому нарахування 3% річних з простроченої суми розцінюється апеляційним судом, як передчасне.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 50000,00грн. завданих збитків у вигляді неотриманого прибутку, судом враховується наступне.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 2 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як на підставу понесених збитків, позивачем додано до матеріалів справи договір поставки №2203-13 від 22.03.2013р., укладений між ним та ТОВ «УКБ», однак з вказаного договору не вбачається, що виконання умов останнього ТОВ «Братекс СТМ» ставиться в залежність від виконання своїх обов`язків відповідачем по договору поставки №2503-1 від 25.03.2013р.

Крім того, позивачем не доведено наявність реальних збитків, так само - їх розмір, оскільки договір поставки №2203-13 від 22.03.2013р. не підтверджує суму неотриманого прибутку у заявленому розмірі 50000,00 грн.

На підтвердження розміру збитків позивачем у письмових поясненнях від 10.12.2013р. №10/12-02 наведено розрахунок неотриманого прибутку, однак належними доказами цей розрахунок не підтверджено.

В силу норм ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, встановлені обставини справи свідчать про те, що складові елементи цивільного правопорушення, за наявності яких відповідач повинен був би відшкодувати збитки позивачу є недоведеними зі сторони останнього, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 50000,00грн. неотриманого прибутку задоволенню не підлягають.

На підставі вказаного, судова колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50000,00грн. неотриманого прибутку є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі на рахунок того, що перерахування позивачем на рахунок відповідача 450000,00грн. за відсутності заявок не можна розглядати як виконання ним зобов`язань по оплаті згідно умов договору, не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки з платіжного доручення №140 на перерахування вказаної суми в графі «призначення платежу» чітко зазначено, що остання перерахована ТОВ «Ружинська будівельна кераміка», як оплата за цеглу керамічну згідно договору №2503/01 від 25 березня 2013р. Відтак, прийнявши згідно платіжного доручення від 26.03.2013р. №140 попередню оплату за товар в сумі 450000,00грн. постачальник взяв на себе обов`язок поставити цей товар на вимогу покупця, відповідно, у визначеному ст.530 ЦК України порядку зобов`язаний був здійснити поставку у повному обсязі на вимогу покупця від 27.05.2013р., однак після її надіслання товару поставлено лише на суму 73350,00грн. та повернено коштів на суму 31000,00грн., відповідно залишок боргу складає 96712,50грн.

Щодо доводів про наявність підстав для припинення провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, то вони оцінюються судом критично, оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції матеріали останньої не містять доказів на підтвердження факту виконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки позивачу товару в повному обсязі чи доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 96712,50грн.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.2014р. прийняте з повним з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Ружинська будівельна кераміка» сплатило судовий збір в сумі 1907,14грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законом (платіжне доручення №14 від 12.02.2014р. на суму 1907,14грн.).

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі.

З урахуванням того, що позивач просив скасувати оскаржене рішення в частині часткового задоволення позовних вимог в сумі 104527,44грн. та прийняти нове рішення у цій частині - про припинення провадження у справі, враховуючи вимоги пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір з даної суми за подання апеляційної скарги становить 1045,27грн.

З огляду на викладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути скаржнику з Державного бюджету України надлишково сплачену суму судового збору, що становить 861,87грн. (1907,14грн. - 1045,27грн.).

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.2014р. у справі №906/1668/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Ружинська будівельна кераміка", смт. Ружин - без задоволення.

2. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ружинська будівельна кераміка", смт. Ружин Житомирської області з Державного бюджету України 861грн. 87коп. судового збору, надлишково сплаченого за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення №14 від 12.02.2014р.

3. Справу №906/1668/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Петухов М.Г.