Постанова

від 15.05.2014 по справі 810/2057/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року 810/2057/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Іреллє» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Іреллє» (далі - ПП «Іреллє» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0000422200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асті-Ко» (далі - ТОВ «Асті-Ко») мали реальний характер - товар поставлено, отримано й оплачено. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Асті-Ко», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на поясненнях директора ТОВ «Асті-Ко» без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 13.05.2014, не з'явився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач правом на подання письмових заперечень не скористався. У судове засідання, призначене 13.05.2014, не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про його повідомлення своєчасно та належним чином про дати, час та місце розгляду справи (а.с.184). Водночас, 13 травня 2014 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи.

Клопотання обґрунтоване неможливістю прибуття у судове засідання представника відповідача у зв'язку з великою кількістю справ, призначених до розгляду у Київському апеляційному адміністративному суді у яких відповідач є стороною по справі.

Розглянувши дане клопотання суд не знаходить підстав для його задоволення у зв'язку з тим, що відповідачем на підтвердження поважності причин неможливості прибуття представника у судове засідання не надано суду жодних доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

ПП «Іреллє», ідентифікаційний код 36263949, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева Дорога, буд. 4-А, зареєстроване як юридична особа 19.02.2009. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 20.02.2009 за № 22424.

Позивач з 10.03.2009 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100207495, виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі (а.с.155).

Основними видами діяльності ПП «Іреллє» є виробництво інших меблів; виробництво спортивних товарів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах.

У період з 17.02.2014 по 21.02.2014 на підставі наказу від 17.02.2014 № 125, повідомлення про початок перевірки від 17.02.2014 № 1536 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Іреллє» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ «ТК Техно трейд» (код за ЄДРПОУ 37702247), ТОВ «Утекс Україна» (код за ЄДРПОУ 37392333), ТОВ «Нацпромторг» (код за ЄДРПОУ 37317256), ТОВ «Асті-Ко» (код за ЄДРПОУ 37317518), ТОВ «ЕВМ Сервіс» (код за ЄДРПОУ 30305092), ТОВ «Стейдпрод» (код за ЄДРПОУ 37316870), ТОВ «Диполь Системс» (код за ЄДРПОУ 34413898) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 28.02.2014 № 97/10-13-22-01-121/36263949 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 16588,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року на суму 1130,00 грн., за червень 2011 року на суму 1205,00 грн., за липень 2011 року на суму 2411,00 грн., за вересень 2011 року на суму 1808,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 1520,00 грн., за листопад 2011 року на суму 2665,00 грн., за січень 2012 року на суму 1881,00 грн. та за березень 2012 року на суму 3968,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Асті-Ко», що ґрунтується на поясненнях директора ТОВ «Асті-Ко» ОСОБА_1

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач вказав, що на його адресу від ДПС у м. Києва надійшов лист від 02.04.2013 № 3892 у якому, зокрема, зазначено, що керівник ТОВ «Асті-Ко» ОСОБА_1 зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду та не має жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку із зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що угоди, укладені позивачем з ТОВ «Асті-Ко», мають протиправний характер, а первинні документи складенні у ході їх виконання не мають юридичної сили. Тому, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором.

Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій слугували пояснення посадової особи ТОВ "Асті-Ко" ОСОБА_1, які на вимогу суду не були надані відповідачем.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, ДПІ в Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 № 0000422200, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20735,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 16588,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4147,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ПП «Іреллє» та продавцем - ТОВ «Асті-Ко» було укладено усний договір поставки товару (дошка сосна, бук, ясен).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Асті-Ко», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість; отримано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Асті-Ко" та довідку Головного управління статистики у м. Києві з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до якої керівником ТОВ «Асті-Ко» є громадянин ОСОБА_2 (а.с.74-80).

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Асті-Ко», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки товарів (дошка сосна, бук, ясен) від ТОВ «Асті-Ко» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 18.04.2011 № РН-04181, 29.06.2011 № РН-06291, 21.07.2011 № РН-07211, 29.07.2011 № РН-07293, 28.09.2011 № РН-09283, 21.10.2011 № РН-10211, 30.11.2011 № РН-11305, 30.11.2011 № РН-11304, 23.12.2011 № РН-12231, 26.01.2012 № РН-01265, 21.03.2012 № РН-03212, 23.03.2012 № РН-03231, 27.03.2012 № РН-03271.

За результатами господарських операцій ТОВ «Асті-Ко» видано на користь ПП «Іреллє» податкові накладні від 15.04.2011 № 1, 29.06.2011 № 24, 21.07.2011 № 23, 29.07.2011 № 45, 28.09.2011 № 56, 20.10.2011 № 42, 30.11.2011 № 95, 30.11.2011 № 94, 23.12.2011 № 98, 26.01.2012 № 79, 21.03.2012 № 84, 23.03.2012 № 96, 27.03.2012 № 114.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, розрахунки між позивачем та ТОВ «Асті-Ко» здійснювались у безготівковій формі та дебіторська/кредиторська заборгованість за поставлений товар відсутня.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками, зокрема, зі сторони ТОВ «Асті-Ко» директором ОСОБА_2

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Асті-Ко».

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Іреллє» та ТОВ «Асті-Ко» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071 та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ "Асті-Ко", включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

За змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, та, як наслідок, формування податкового кредиту за ними вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд, відповідно до ухвали від 27.02.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про те, чи задекларовані податкові зобов'язання, які виникли у ТОВ «Асті-Ко» за результатами господарських відносин з ПП «Іреллє», а також інформацію про наявність у нього основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Асті-Ко»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ ««Асті-Ко» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливість їх надання. Більш того, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами взагалі не перевірявся контрагент позивача - ТОВ «Асті-Ко» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу тощо.

А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд звертає увагу на те, що при перевірці правомірності рішення контролюючого органу суд не підміняє та не змінює його, а лише перевіряє юридичну обґрунтованість даного рішення.

Як вже було зазначено судом, єдиною підставою для висновків про безтоварність господарських операцій слугувало пояснення директора ТОВ "Асті-Ко" ОСОБА_1, яке на вимогу суду, відповідачем надано не було.

А відтак, суд позбавлений можливості надати оцінку зазначеним обставинам, а тому вони не беруться судом до уваги.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Асті-Ко» відбувалися у квітні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді місяцях 2011 року, січні та березні місяцях 2012 року.

Як встановлено судом, усі документи на дату виникнення спірних правовідносин, видання документів первинного бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ "Асті-Ко" підписані громадянином ОСОБА_2, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки Головного управління статистики у м. Києві з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яка наявна у матеріалах справи, до 11.04.2012 був керівником ТОВ «Асті-Ко».

Водночас, громадянин ОСОБА_1, який надав пояснення про його непричетність до господарської діяльності ТОВ «Асті-Ко», згідно із загальнодоступними даними з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (адреса інтернет - ресурсу http://irc.gov.ua/ru/Poshuk-v-YeDR.html ) значиться керівником ТОВ «Асті-Ко» з 11.04.2012.

Тобто, після припинення будь-яких відносин позивача з ТОВ «Асті-Ко».

Водночас, факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом також не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності, яка зазначена у КВЕД.

Так, на підтвердження використання придбаних товарів (матеріалів) у власній господарській діяльності, шляхом виготовлення із них меблів (ліжка дерев'яні, шведські стінки, комплекси спортивні із натуральної деревини, лавки гімнастичні, гойдалки та інше) та подальшу реалізацію готової продукції третім особам (ТОВ «Товари для спорту і туризму», ТОВ «Інтехсервіс ЛТД», ПАТ «Київстар», ТОВ «ТЕхновел»), позивачем надано суду видаткові, товарні та податкові накладні (том ІІ а.с.80-100).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними доказами факту використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Асті-Ко» товару.

Суду не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ «Асті-Ко», придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось податковим органом, придбання товарів у ТОВ «Асті-Ко» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

У зв'язку з цим, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту та на поясненнях особи, яка не перебувала у жодних правовідносинах з позивачем.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Асті-Ко» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.03.2014 № 0000422200.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Іреллє» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. згідно платіжного доручення від 20.03.2014 № 744.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 травня 2014 року.