Постанова

від 13.05.2014 по справі 826/19341/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19341/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ексліфтбудсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ексліфтбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ексліфтбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс». Апелянт вважає, що оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договорами, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ексліфтбудсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 15 травня 2013 року №297/1-22-20-33145705, в якому встановлено порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1340995,00 грн., у тому числі за І кв. 2011 року - 517828,00 грн., ІІ кв. 2011 року - 356063,00 грн., ІІ-ІІІ кв. 2011 року - 96606,00 грн., ІІ-ІV кв. 2011 року - 74920,00 грн., І кв. 2012 року - 161772,00 грн., півріччя 2012 року - 41187,00 грн., три квартали 2012 року - 38618,00 грн., 2012 рік - 54002,00 грн.; порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1129769,00 грн., у тому числі за січень 2011 року - 68948,00 грн., лютий 2011 року - 198956,00 грн., березень 2011 року - 146358,00 грн., квітень 2011 року - 168999,00 грн., травень 2011 року - 48971,00 грн., червень 2011 року - 66880,00 грн., липень 2011 року - 29902,00 грн., серпень 2011 року - 27354,00 грн., вересень 2011 року - 26749,00 грн., жовтень 2011 року - 29450,00 грн., листопада 2011 року - 22958,00 грн., грудень 2011 року - 12740,00 грн., січень 2012 року - 29526,00 грн., лютий 2012 року - 63459,00 грн., березень 2012 року - 61084,00 грн., квітень 2012 року - 39226,00 грн., серпень 2012 року - 36779,00 грн., жовтень 2012 року - 51430,00 грн.

На підставі акту перевірки №297/1-22-20-33145705 від 15 травня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року №0006262220, згідно якого за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1488786,00 грн., у тому числі 1340995,00 грн. за основним платежем та 147791,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0006252220, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1345099,00 грн., у тому числі 1129769,00 грн. за основним платежем та 215330,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем на вищевказані податкові повідомлення-рішення були подані скарги до ГУ Міндоходів у м.Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду яких, рішенням ГУ Міндоходів у м.Києві від 15 серпня 2013 року №3289/10/26-15-10-04-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 21 жовтня 2013 року №13622/61-99-94-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а вищезазначені податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, з огляду на відсутність первинних документів, якими оформлені зазначені господарські операції.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно ст.134 Податкового кодексу України, що застосовується щодо оподаткування доходів та витрат, що отримані та проведені з 1 квітня 2011 року, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Імперіум Плюс» (виконавець) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №240-12/ІМП від 01 січня 2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання інформаційно-консультаційних послуг, пов'язаних з кардинальними змінами в податковому законодавстві України, підготовкою та вірним оформленням внутрішньої та зовнішньої документації в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором. Виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг з таких напрямків: єдиний соціальний податок (нарахування, оплата, звітність); вивчення, аналіз та прогнозуємий бізнес по податковому кодексу України; перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх та зовнішніх документів замовника та надання допомоги з підготовки та правильного оформлення зазначених документів; інформує замовника про нові зміни в податковому законодавстві (п.2).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Імперіум Плюс» було укладено договори на поставку №257-12/С від 26 квітня 2012 року, №268-12/С від 01 серпня 2012 року, №281-12/С від 08 жовтня 2012 року, №283-12/С від 12 жовтня 2013 року, №288-12/С від 01 листопада 2012 року, договір купівлі-продажу товарів №276-12/П від 27 вересня 2012 року.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано акт здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, податкові накладні, банківській виписки на підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

Між позивачем (генеральний підрядник) та ПП «Інсайт Плюс» (субпідрядник) було укладено ряд договорів, відповідно до умов яких субпідрядник зобов'язується провести за рахунок власних сил, із застосуванням власної техніки та устаткування, у відповідності до державних будівельних норм та у відповідності до кошторисної документації заміну ліфтів, здійснити монтаж та наладку, підготовку ліфтового обладнання до здачі за відповідними адресами. Також ПП «Інсайт Плюс» надавав позивачеві транспортні послуги з перевезень обладнання та матеріалів (вантажу) згідно договору на транспортні послуги №01-11/11 від 01 листопада 2011 року.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано протоколи погодження договірної ціни, акт прийому-передачі матеріалів без передачі права власності, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти прийняття виконаних будівельних робіт, транспортні замовлення на перевезення вантажів, податкові накладні, банківській виписки на підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС від 15 березня 2013 року №522/22-2/37643014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імперіум плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 pоку, з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 pоку, з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 pоку, з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 pоку, з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 pоку, з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року», в якому зазначено, що в результаті порушення ТОВ «Імперіум плюс» у лютому, березні, квітні, червні, серпні, жовтні 2012 року приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з контрагентами на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) на адресу контрагентів мають протиправний характер, а отже правочини, вчинені ТОВ «Імперіум плюс», у вказаному періоді з покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є такими, що порушують публічний порядок. Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Також відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у м. Херсоні від 01 червня 2012 року №84/15-3/33015134 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інсайт Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 лютого 2012 року по 30 квітня 2012 року, в якому зазначено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, згідно відомостей ЄДР від 31 травня 2012 pоку стан платника « 9» - до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження; акті ДПІ у м.Херсоні від 26 вересня 2012 року №517/22-4/33015134 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Інсайт Плюс» з контрагентами-постачальниками та покупцями за червень 2011 pоку, січень 2012 року, в якому зазначено, що управлінням податкового контролю від 18 травня 2012 року №820/07-606 отримано від ГВПМ ДПІ у м.Херсоні ДПС висновок щодо ознак фіктивності та реальності здійснення господарської діяльності ПП «Інсайт Плюс», відповідно до якого підприємство віднесено до категорії «податкова яма»; акт ДПІ у м.Херсоні від 19 грудня 2012 року №698/22-4/33015134 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інсайт Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями з січня 2011 року по грудень 2011 року, в якому встановлено, що у ПП «Інсайт Плюс» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 18 липня 2012 року.

Крім того, висновки відповідача ґрунтуються на актах перевірки контрагентів ПП «Інсайт Плюс», а саме: акт перевірки від 07 лютого 2011 року №512/23-9/23707529 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гулівер» щодо господарських відносин з платниками податків за період з 01 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, відповідно до якого підприємство за місцезнаходженням відсутнє, до податкових органів не звітує (остання звітність за жовтень 2011 року), свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 12 грудня 2011 року, у ТОВ «Гулівер» відсутні основні засоби, виробниче і транспортне обладнання, трудові ресурси, технічний персонал; акті Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 26 квітня 2012 року №38/23-1/37517254 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Фаворіт-Найс» з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, в якому встановлено що стан платника - ТОВ «Фаворіт-Найс» - « 8» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Однак, юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податків та звітування продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та включення сплачених коштів до валових витрат.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що дії ДПІ у м.Херсоні щодо проведення зустрічних звірок ПП «Інсайт Плюс», за результатами яких складено акти від 19 грудня 2012 року №698/22-4/33015134 та від 01 червня 2012 року №84/15-3/33015134, на які в обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, визнано протиправними постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року по справі №821/184/13-а, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, та постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року по справі №2а-2513/12/2170, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року.

Також висновки відповідача ґрунтуються на наявності в провадженні прокуратури Індустріального району м.Дніпропетровська кримінальної справи, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.3 ст.212 КК України, в рамках якої встановлено, що на ОСОБА_2 на території України зареєстровано ряд підприємств, зокрема, ТОВ «Антарес Конференц Груп», ПП «Інсайт Плюс», які використовуються в злочинних схемах ухилення від сплати податків та формують податковий кредит з ПДВ та валові витрати від підприємств, які взагалі не звітують до податкових органів, та встановлено, що в лютому-квітні 2012 року основним постачальником ПП «Інсайт Плюс» було ТОВ «Антарес Конференц Груп».

Крім того, у провадженні СВ ПМ ДПС у Херсонській області знаходиться кримінальна справа №330109-11, яка порушена за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Старнайт» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 cт.212 КК України. Під час досудового слідства по даній справі встановлено, що група невідомих осіб створили та організували діяльність ряду підконтрольних суб'єктів господарської діяльності, в тому числі, ПП «Інсайт Плюс», вказані підприємства були задіяні у злочинній схемі з надання послуг суб'єктам господарської діяльності на території Херсонської області з незаконної мінімізації податкових зобов'язань шляхом передачі підприємствам вигодонабувачам власних реквізитів для укладання фіктивних угод і подальшого перерахунку на банківські рахунки грошових коштів.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс». Укладені між позивачем та ТОВ «Імперіум Плюс» і ПП «Інсайт Плюс» договори виконані сторонами, відсутні рішення суду щодо визнання укладених договорів недійсними.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з ТОВ «Імперіум Плюс» і ПП «Інсайт Плюс» за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №54/2013 від 16 квітня 2013 року позивачем на запит податкового органу №3643/10/22-20-03 від 26 березня 2013 року було надано копії бухгалтерських та первинних документів про фінансово-господарські відносини з ТОВ «Імперіум Плюс» на 106 аркушах, копії бухгалтерських та первинних документів про фінансово-господарські відносини з ПП «Інсайт Плюс» на 2286 аркушах, однак відповідачем було ініційовано проведення перевірки.

Згідно акту перевірки від 15 травня 2013 року №297/1-22-20-33145705 під час перевірки відповідачем використано: декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року-грудень 2012 року, додаток №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до зазначених декларацій; декларації з податку на прибуток за 2011-2012 роки; акти ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС від 15 березня 2013 року №522/22-2/37643014, ДПІ у м. Херсоні від 01 червня 2012 року №84/15-3/33015134, від 26 вересня 2012 року №517/22-4/33015134, від 19 грудня 2012 року №698/22-4/33015134; копії первинних документів; інформацію комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи податкового органу «Податковий блок».

В силу п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі, якщо якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи, що на запит відповідача позивачем надано первинні документи з питання відображення у податковому та бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ «Імперіум Плюс» і ПП «Інсайт Плюс» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, які і були використані під час перевірки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності первинної бухгалтерської документації, що підтверджує реальність господарських операцій, оскільки позивачем надано первинні документи, що надають йому право на включення понесених витрат до складу валових витрат і сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображення зазначених операцій в податковій звітності.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (наданих послуг) та проведення оплати за них, використання отриманого товару та результатів наданих послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04 червня 2013 року №0006252220, №0006262220, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ексліфтбудсервіс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ексліфтбудсервіс» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 04 червня 2013 року №0006252220, №0006262220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.