Ухвала

від 25.03.2015 по справі 826/19341/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19341/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексліфтбудсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2014 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Ексліфтбудсервіс» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2013 року № 0006252220, № 0006262220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, а позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Так, ТОВ «Ексліфтбудсервіс» було подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2014 року. В своїй апеляційний скарзі апелянт просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. При цьому посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ексліфтбудсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Імперіум Плюс» (код ЄДРПОУ 37643014) та з ПП «Інсайт Плюс» (код ЄДРПОУ 33015134) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 15.05.2013 року № 297/1-22-20-33145705.

Подані на розгляд ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення ТОВ «Ексліфтбудсервіс» від 24.05.2013 року на акт перевірки залишено без задоволення, а висновки акту - без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, занижено податок на прибуток на загальну суму 1 340 995,00 грн.,

п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 129 769,00 грн.

Висновки податкового органу обґрунтовані нереальністю господарських операцій позивача, що здійснювались на підставі договорів про господарську діяльність та інших первинних документів. Не було встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку, що взаємовідносини ТОВ «Ексліфтбудсервіс» з ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати від підприємств, що не звітують до податкових органів.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.06.2013 року:

№ 0006252220, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 129 769,00 грн. за основним платежем та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 215 330,00 грн.

№ 0006262220, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 340 995,00 грн. за основним платежем та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 147 791,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження до вищих податкових органів, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, судова колегія виходить з наступного.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, касаційна інстанція зауважила, що суду апеляційної інстанції, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

З матеріалів справи слідує, що позивачем було укладено ряд господарських правочинів з ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс», зокрема, договори субпідряду, купівлі-продажу, поставки, надання інформаційно-консультаційних послуг, тощо.

За договорами субпідряду (а.с. 1 - 112 Том 5 (крім а.с.29-30), а.с. 1 - 242 Том 4) ПП «Інсайт Плюс» (субпідрядник) зобов'язався виконати будівельні роботи та монтаж вантажопідйомників (ліфтів), а також проектні роботи (розробку замовної документації та розробку проекту заміни ліфтів, переналогоджувальні роботи лфітового обладнання до здачі в житловому будинку (силами та засобами з застосуванням техніки та устаткування субпідрядника (ПП «Інсайт Плюс»).

На підтвердження реальності здійснення даних господарських операцій позивачем було надано акти прийому-передачі виконаних робіт, протоколи погодження договірної ціни, податкові накладні.

Разом з тим, у відповідності до вимог Галузевого стандарту України «ЛІФТИ ПАСАЖИРСЬКІ ТА ВАНТАЖНІ», розробленої і внесеної Технічним комітетом з стандартизації № 104 «Ліфти», узгодженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці листом затвердження від 10.02.1997 року та затвердженого і введеного в дію наказом «Технічним комітетом з стандартизації № 104 «Ліфти» за № 1 від 12.02.1997 року, монтаж ліфтів здійснюється у відповідності з цим галузевим стандартом, документацією, що поставляється з ліфтом та з обов'язковим дотриманням вимог таких документів:

1) ГОСТ 22011, ГОСТ 22845, ГОСТ 28911;

2) Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів (ПББЕЛ);

3) Правила устройства электроустановок (ПУЭ);

4) Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей (ПТЭ);

5) Правила техники безопасности при эксплуатации электроустановок потребителей (ПТБ);

6) СНиП ІІІ-4 Техника безопасности в строительстве.

Так, за п. 4.1.1 вказаного Стандарту до початку робіт з монтажу ліфтів, генпідрядник (замовник) повинен повідомити спеціалізовану монтажну організацію про готовність будівельної частини шахти і машинного приміщення. Монтажна організація направляє на цей об'єкт свого представника для обстеження готовності будівельної частини ліфтів до виконання монтажних робіт.

Згідно Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених Наказом Держнаглядохоронпраці 03.11.99 № 20 монтаж ліфта здійснюється згідно з ГСТУ 36.1-001 та інструкцією з монтажу підприємства-виробника, модернізація - згідно з ГСТУ 36.1- 002.

За п. 4.4. Правил ліфти повинні відповідати умовам їх експлуатації (кліматичні фактори, агресивність або вибухонебезпечність середовища, режим роботи, вітрові навантаження, сейсмічність району установлення і т. ін.). За безпечність конструкції, якість виготовлення, монтажу, налагоджування, ремонту, модернізації, реконструкції, а також відповідність ліфтів цим Правилам відповідає організація (підприємство), яка виконує ці роботи (4.5).

За даними Правилами спеціалізованою організацією (підприємством) є організація, яка отримала вустановленому порядку дозвіл Держнаглядохоронпраці на виконання відповідних робіт.

Проте, матеріали справи не містять жодного доказу наявності у контрагента позивача (ПП «Інсайт Плюс») такого дозволу. Згідно даних ЄДРПОУ у вказаного контрагента по даним КВЕД також не передбачено такого виду будівельних робіт як монтаж ліфтів.

Окрім того, підпунктом 4.1.4. Стандарту визначено, що після виконання всіх робіт, вказаних в акті обстеження, представники сторін складають акт готовності будівельної частини ліфта до виконання робіт з монтажу обладнання ліфта (ГОСТ 22845, до даток 1) і акт готовності підмостків в шахті та огорожі прорізів дверей шахти до виконання робіт з монтажу обладнання ліфта (ГОСТ 22845, додаток 2).

В свою чергу, жодного з акту готовності матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність факту виконання монтажно-будівельних робіт субпідрядником. Також відсутні докази безпосередньо складеної проектної документації та використання цієї документації у господарській діяльності чи передачі її іншому замовнику позивачем.

Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу експлуатації «готових ліфтів» позивачем або іншими замовниками.

Наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних робіт без підтвердження саме факту виконання субпідрядником таких будівельних та монтажних робіт вказує на те, що акти є неналежними та не достатніми доказами підтвердження реального виконання вчинених правочинів.

Що стосується договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «Імперіум Плюс» (виконавець (а.с. 60-61 Том 3), колегія суддів відзначає наступне.

Зі змісту договору слідує, що прийом-передача виконаних робіт здійснювалася шляхом складання акта приймання-передавання наданих послуг, а послуги, що є предметом, надпвалися усно.

В свою чергу, в наданому акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконавцем вказано ТОВ «Імперіум-2007» (а.с. 62 Том 3), який взагалі не являється стороною згаданого вище договору. Крім того, як зі змісту самого договору, так і з акту неможливо встановити конкретність змісту наданих послуг.

Факт виконання наявних в справі договорів на поставку (а.с. 63, 64, 69-71) також не підтверджений належними та допустимими доказами, а в договорі на поставку від 01.11.2012 року № 288-12/С в графі найменування продукції зазначено комплект модернізації, при цьому не зрозуміло, що включає в себе даний комплект та про яку модернізацію йде мова. Відсутні в справі і акти прийому переданого товару по вказаних договорах, які згідно самих договорів підтверджують факт їх виконання.

По наданим випискам з банківських рахунків позивача не вбачається і факту оплати наданих послуг. Так, з виписок слідує про ряд проплат згідно рахунків-фактур (за підйомник, за комплект запчастин до ліфта, за комплект модернізації, за поручень, тощо), проте самі рахунки-фактури позивачем надані не були, а тому неможливо ідентифікувати по яким саме договорам вони виписувалися та чи виписувалися взагалі.

Договір купівлі-продажу від 27.09.2012 року № 276-12/П містить серед іншого зобовязання продавця (позивача) замовити товар на заводі-виробника, проте такі заявки (в підтвердження наявності у позивача товару до його продажу) в справі відсутні, як і акт передачі товару покупцю.

В розіділі 1 (предмет договору) договір № 01-11/11 від 01.11.2011 року (а.с. 29-30 Том 5) вказано, що замовник (позивач) замовляє, а виконавець (ПП «Інсайт Плюс») зобов'язується надати транспортні послуги з перевезень обладнання та матеріалів (вантажу) згідно заявок замовника. Разом з тим, в матеріалах мправи наявні дві заявки (а.с. 81, 83 Том 3), в яких загальна вартість перевезення зазначена в розмірі 20 000 грн., тоді як згідно виписки по банківським рахункам пропалата по даному договору була здійснена в розмірі 30 500 грн. Матеріали справи також містять лише два акти здачі-прийняття робіт по даному договору на загальну суму 20 000 грн. (а.с.80, 82 Том 3). Наведене вказує про недостатність доказів реального виконання умов даного договору, а точніше ряд суперечностей його виконання.

За п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Також, пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, платнику податку дозволено формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суду необхідно з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до листа від 02.06.2011 року встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт відсутності реальності господарських операцій позивача та його контрегентів, окрім зазначеного вище також підтверджується наступним.

Згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013 року № 522/22-2/37643014 встановлено, що в результаті порушення ТОВ «Імперіум плюс» у лютому, березні, квітні, червні, серпні, жовтні 2012 року приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з контрагентами на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) на адресу контрагентів мають протиправний характер, а отже правочини вчинені ТОВ «Імперіум плюс» (співпадають з переіодом укладання правочиів позивача з даним контрагентом, на підставі яких було сформовано спірні валові витрати та податковий кредит) у вказаному періоді з покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Отже, правочини, вчинені між ТОВ «Імперіум плюс» та підприємствами, не створюють юридичних наслідків.

Окрім того, згідно акту ДПІ у м. Херсоні від 01.06.2012 року № 84/15-3/33015134 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інсайт Плюс» (код ЄДРПОУ 33015134) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року, встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, згідно відомостей ЄДР від 31.05.2012 pоку стан платника " 9" - до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження.

Також, ДПІ у м. Херсоні отримано інформацію від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні про те, що в провадженні прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська кримінальна справа порушена за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим слідством по вказаній кримінальній справі встановлено, що на гр. ОСОБА_3 на території України зареєстровано ряд підприємств, зокрема, ТОВ «Антарес Конференц Груп», ПП «Інсайт Плюс», які використовуються в злочинних схемах ухилення від сплати податків та формують податковий кредит з ПДВ та валові витрати від підприємств, які взагалі не звітують до податкових органів.

Крім того, встановлено, що в лютому-квітні 2012 року основним постачальником ПП «Інсайт Плюс» були сааме ТОВ «Антарес Конференц Груп» (директор, засновник та головний бухгалтер - ОСОБА_3.).

Також, зазначено в акті, що у провадженні СВ ПМ ДПС у Херсонській області знаходиться кримінальна справа №330109-11 порушена за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Старнайт» за ознаками злочину передбаченого ч. 3 cт. 212 КК України. Під час досудового слідства по зазначеній кримінальній справі встановлено, що група невідомих осіб створили та організували діяльність ряду підконтрольних суб'єктів господарської діяльності, в тому числі, ПП «Інсайт Плюс»Ю вказані підприємства були задіяні у злочинній схемі з надання послуг суб'єктам господарської діяльності на території Херсонської області з незаконної мінімізації податкових зобов'язань шляхом передачі підприємствам вигодонабувачам власних реквізитів для укладання фіктивних угод і подальшого перерахунку на банківські рахунки грошових коштів. В подальшому, вказані грошові кошти конвертувалися та готівкою передавались «замовникам».

Отже, відстні докази реальності здійснення господарських відносин ПП «Інсайт Плюс», із платниками податків за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року, в тому числі і з позивачем,.

Також, відповідачем отримано акт від ДПІ у м. Херсоні від 26.09.2012 року №517/22-4/33015134 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Інсайт Плюс» з контрагентами-постачальниками та покупцями за червень 2011 pоку, січень 2012 року.

В даному акті зафіксовано, що управлінням податкового контролю від 18.05.2012 року №820/07-606 отримано від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС висновок щодо ознак фіктивності та реальності здійснення господарської діяльності ПП «Інсайт Плюс», відповідно до якого підприємство віднесено до категорії «податкова яма».

Окрім цього, відповідачем отримано акт від ДПІ у м. Херсоні від 19.12.2012 року №698/22-4/33015134 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інсайт Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями з січня 2011 року по грудень 2011 року.

Згідно акту перевірки встановлено, що у ПП «Інсайт Плюс» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 18.07.2012 року.

Управлінням податкового контролю отримано висновок від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС №6663/07-306 від 18.12.2012 року щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Інсайт Плюс» з січня 2011 року по грудень 2011 року.

Згідно даного висновку ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, встановлено, що згідно листа прокуратури Індустріального району м Дніпропетровська від 02.07.2012 р. №1295/9 ПП «Інсайт Плюс» сформовано податковий кредит від платників податків, які не надають податкову звітність до контролюючих органів, по підприємствам існують розбіжності, а також існує факт перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок громадянина ОСОБА_3, який в подальшому в особисто отримує, а не на розрахунковий рахунок підприємства.

Наведені вище у своїй сукупності свідчить виключно про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами та проведення їх виключно «на папері» без реального настання наслідків виконання сторонами господарського зобовязання, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем спірних рішень та відсутність правових підстав для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198 , 200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексліфтбудсервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26.03.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.