Постанова

від 06.05.2014 по справі 822/1224/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

Справа № 822/1224/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В.В. при секретаріГук В.В. за участі:представника позивача: Місяці А.П., представника відповідача: Волчецького І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВІС" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЮВВІС" звернулося до суду з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" від 25.03.2014 №0000162201, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 290278,00 грн., з яких 193519,00 грн. сума грошового зобов'язання за основним платежем та штрафні санкції в сумі 96759,00 грн.;

- форми "Р" від 25.03.2014 та №0000172201 № 0000552203/1943 від 08.08.2013 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 290205,00 грн., з яких 206058,00 грн. сума грошового зобов'язання за основним платежем та штрафні санкції в сумі 3192,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем під час проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, зроблені висновки щодо відсутності реального характеру здійснення господарської операції між позивачем та ПП "Стройторг-Т", ТОВ "Авеста Трейд" та ТОВ "Стем Електронікс".

Позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, оскільки висновки відповідача в акті перевірки №2268/22/36420474 від 20.12.2013 суперечать нормам Закону України "Про оподаткування прибутків підприємств", Податкового кодексу України, так як господарські операції з ПП "Стройторг-Т", ТОВ "Авеста Трейд" та ТОВ "Стем Електронікс" фактично здійснювались та були направлені на настання правових наслідків.

В судовому засіданні представник позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнає, надав суду письмові заперечення, де зазначається, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутків підприємств", Податкового кодексу України, встановлений під час документальної позапланової виїзної перевірки позивача та зафіксований в акті №2268/22/36420474 від 20.12.2013.

Крім того вважає, що ПП "Стройторг-Т", ТОВ "Авеста Трейд" та ТОВ "Стем Електронікс" є сумнівними контрагентами, фактично не постачали продукцію, тому у подальшому вона не могла бути продана позивачу ТОВ "ЮВВІС", а надані під час перевірки документи не підтверджують отримання позивачем товарів від вказаних контрагентів. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ "ЮВВІС" (код ЄДРПОУ 36420474) перебуває на податковому обліку в Славутській ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів України з 19.06.2009 та є платником, зокрема, податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва платника ПДВ №100286553 від 04.06.2010 р.

Славутською ОДПІ Головного управління Міндоходів України у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, результати якої зафіксовано в Акті перевірки №2268/22/36420474.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки були встановлені порушення:

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.6.1 п.8.6 с. 8 Закону України "Про оприбуткування підприємств", п. 138.8, ст. 138, пп.139.1.5, пп.139.1.9 п.139.1, ст.139, п.146.11 ст.146 Податкового Кодексу України, що виявилось у заниженні податку на прибуток в сумі 255541,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п.200.1 п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, чим підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 300782,00 грн.

На підставі акту перевірки Славутською ОДПІ Головного управління Міндоходів України у Хмельницькій області прийняті податкові повідомлення - рішення:

- форми "Р" від 14.01.2014 №0000062201, про сплату грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 265422,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 132711,00 грн.;

- форми "Р" від 14.01.2014 №0000072201, про сплату грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 255541,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 15563,00 грн.;

Позивач, не погодившись із викладеними у акті перевірки висновками, звернувся зі скаргами до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області. Як наслідок, скарга позивача частково задоволена, та частково скасовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Із врахуванням зазначеного Славутською ОДПІ 25.03.214 прийнято повідомлення-рішення:

- форми "Р" від 25.03.2014 №0000162201, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 290278,00 грн., з яких 193519,00 грн. сума грошового зобов'язання за основним платежем та штрафні санкції в сумі 96759,00 грн.;

- форми "Р" від 25.03.2014 та №0000172201 № 0000552203/1943 від 08.08.2013 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 290205,00 грн., з яких 206058,00 грн. сума грошового зобов'язання за основним платежем та штрафні санкції в сумі 3192,00 грн.

Перевіркою правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток встановлено їх завищення всього в сумі 956116,00 грн.

Перевіркою правомірності формування податкового кредитку у звітних періодах, що підлягали перевірці, встановлено його завищення в сумі 193519,00 грн.

В порушення вимог законодавства, до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та до податкового кредиту віднесені витрати з ПДВ по операціях з придбання фурнітури до меблів у ПП "Стройторг-Т", ТОВ "Авеста Трейд" та комп'ютерної техніки у ТОВ "Стем Електронікс", реальний характер яких документально не підтверджений.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, суд виходить з наступного.

Суд встановив, що між ПП "СТРОЙТОРГ-Т" (Постачальник) та ТОВ "ЮВВІС" (Покупець) укладено договір поставки №908 від 05.07.2011. Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в асортименті, кількості і по ціні визначеними даним договором. Поставка товару за умовами договору здійснювалась силами Покупця на умовах EXW-EX Works/Франко.

На підтвердження виконання зобов`язань по договору поставки №908 від 05.07.2011 позивачем під час перевірки надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які знаходяться в матеріалах справи.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так ПП "СТРОЙТОРГ-Т" поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар (меблеві матеріали, фурнітура і комплектуючі для виготовлення меблів) відповідно до Специфікацій №1-№10, про що оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, видаткові накладні: №1196 від 07.09.2011 на суму 16032,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2672,00 грн., №1197 від 07.09.2011 на суму 181789,20 грн., у т.ч. ПДВ - 30298,20 грн.; №1202 від 08.09.2011 на суму 2142,20 грн., у т.ч. ПДВ - 357,03 грн., №1307 від 30.09.2011 на суму 6195,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1032,50 грн., №1308 від 30.09.2011 на суму 38156,40 грн., у т.ч. ПДВ - 6389,40 грн., №1036 від 12.08.2011 на суму 154211,94 грн., у т.ч. ПДВ - 25701,99 грн., №1042 від 12.08.2011 на суму 16200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2700,00 грн., №СТ-791 від 07.07.2011 на суму 6240,00 грн. в т.ч. ПДВ - 650,00 грн., №881 від 22.07.2011 на суму 118099,08 грн., у т.ч. ПДВ - 19683,18 грн., №893 від 26.07.2011 на суму 176936,70 грн., у т.ч. ПДВ - 2948,95 грн.

За фактом отримання товарів ТОВ "ЮВВІС" були виписані наступні податкові накладні: №30 від 07.09.2011 на суму 16032,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2672,00 грн., №31 від 07.09.2011 на суму 181789,20 грн., у т.ч. ПДВ - 30298,20 грн.; №36 від 08.09.2011 на суму 2142,20 грн., у т.ч. ПДВ - 357,03 грн., №141 від 30.09.2011 на суму 6195,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1032,50 грн., №141 від 30.09.2011 на суму 38156,40 грн., у т.ч. ПДВ - 6389,40 грн., №74 від 12.08.2011 на суму 154211,94 грн., у т.ч. ПДВ - 25701,99 грн., №80 від 12.08.2011 на суму 16200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2700,00 грн., №37 від 07.07.2011 на суму 6240,00 грн. в т.ч. ПДВ - 650,00 грн., №127 від 22.07.2011 на суму 118099,08 грн., у т.ч. ПДВ - 19683,18 грн., №139 від 26.07.2011 на суму 176936,70 грн., у т.ч. ПДВ - 2948,95 грн.

Розрахунки між контрагентами підтверджені платіжними дорученнями (№14 від 20.10.2011 на суму 100000,00 грн.; №563 від 06.10.2011 на суму 100000,00 грн.; №52 від 28.10.2011 на суму 60514,80 грн.; №337 від 07.07.2011 на суму 6240,00 грн.; №517 від 22.09.2011 на суму 154211,94грн.; №388 від 26.07.2011 на суму 118099,08 грн., №384 від 26.07.2011 на суму 17693,70 грн.), виписками банків по рахунках позивача.

Також товарно-транспортні накладні від 07.09.2011, 08.09.2011, 30.09.2011, 12.08.2011, 07.07.2011, 22.07.2011, 26.07.2011 підтверджують факт перевезення.

Суд встановив, що між ТОВ "Авеста Трейд" (Постачальник) та ТОВ "ЮВВІС" (Покупець) укладено договір поставки №23 від 13.10.2011. Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в асортименті, кількості і по ціні визначеними даним договором. Поставка товару за умовами договору здійснювалась силами Покупця на умовах EXW-EX Works/Франко.

На підтвердження виконання зобов`язань по договору поставки №23 від 03.10.2011 позивачем під час перевірки надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які знаходяться в матеріалах справи.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так ТОВ "Авеста Трейд" поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар (меблеві матеріали, фурнітура і комплектуючі для виготовлення меблів) відповідно до Специфікацій №1-№9, про що оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, видаткові накладні: №301 від 31.10.2011 на суму 40994,52 грн., у т.ч. ПДВ - 6832,42 грн., №23 від 03.10.2011 на суму 90700,80 грн., у т.ч. ПДВ - 15116,80 грн., №149 від 15.11.2011 на суму 8851,20 грн., в т.ч. 1475,20 грн., №27 від 05.12.2011 на суму 144209,28 грн., в т.ч. 24034,88 грн., №28 від 05.12.2011 на суму 166657,14 грн., в т.ч. 27776,19 грн., №22 від 03.04.2012 на суму 56253,00 грн., в т.ч. 9375,50 грн., №42 від 05.03.2012 на суму 14556,00 грн., в т.ч. 2426,00 грн., №4 від 04.01.2012 на суму 49774,50 грн., в т.ч. 8295,75 грн.

За фактом отримання товарів ТОВ "ЮВВІС" були виписані наступні податкові накладні: №301 від 31.10.2011 на суму 40994,52 грн., у т.ч. ПДВ - 6832,42 грн. №23 від 03.10.2011 на суму 90700,80 грн., у т.ч. ПДВ - 15116,80 грн., №149 від 15.11.2011 на суму 8851,20 грн., в т.ч. 1475,20 грн., №27 від 05.12.2011 на суму 144209,28 грн., в т.ч. 24034,88 грн., №28 від 05.12.2011 на суму 166657,14 грн., в т.ч. 27776,19 грн., №22 від 03.04.2012 на суму 56253,00 грн., в т.ч. 9375,50 грн., №42 від 05.03.2012 на суму 14556,00 грн., в т.ч. 2426,00 грн., №4 від 04.01.2012 на суму 49774,50 грн., в т.ч. 8295,75 грн.

Також товарно-транспортні накладні від 31.10.2011, 03.10.2011, 15.11.2011, 05.12.2011, 04.01.2012, 05.03.2012, 06.02.2012, підтверджують факт перевезення.

Розрахунки між контрагентами підтверджені платіжними дорученнями (№23 від 12.01.2012 на суму 100657,14 грн.; №163 від 30.11.2011 на суму 31695,32 грн.; №140 від 23.11.2011 на суму 100000,00 грн.; №78 від 24.01.2012 на суму 100000,00 грн.; №517 від 22.09.2011 на суму 154211,94грн.; №388 від 26.07.2011 на суму 118099,08 грн., №384 від 26.07.2011 на суму 17693,70 грн.), виписками банків по рахунках позивача.

Щодо відносин з ТОВ "Стем Електронікс" суд зазначає наступне.

Згідно договору купівлі-продажу №110620-8 від 20.06.2011, укладеного між ТОВ "Стем Електронікс" (Продавець) та ТОВ "ЮВВІС" (Покупець), Продавець зобов'язується передати у власність товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за умовами, визначеними даним договором.

На підтвердження виконання зобов`язань по договору купівлі-продажу №110620-8 від 20.06.2011 ТОВ "Стем Електронікс" продано, а позивачем прийнято та оплачено товар (комп'ютери, комплектуючі до них та перефирійне обладнання, оргтехніку, засоби зв'язку), про що оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, видаткова накладна: №110630-19 від 30.06.2011 на суму 13777,50 грн., у т.ч. ПДВ - 2296,25 грн., за фактом отримання товарів ТОВ "ЮВВІС" була виписана податкова накладна: №8 від 30.06.2011 на суму 13777,50 грн., у т.ч. ПДВ - 2296,25 грн. Товарно-транспортна накладна №34 від30.06.2011 підтверджує факт перевезення, також згідно акту прийому-передачі від 30.06.2011, товар в асортименті переданий від ТОВ "Стем Електронікс" до ТОВ "ЮВВІС".

Розрахунок між контрагентами підтверджений платіжним дорученням №342 від 08.07.2011 на суму 13777,50 грн., випискою банку по рахунках позивача.

Суд зазначає, що в матеріалах справи на підтвердження подальшого використання отриманої ТОВ "ЮВВІС" продукції, знаходиться ряд накладних та актів списання товарів, оформлених належним чином відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем форми товарно-транспортної накладної, суд виходить з того, що знаявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або не підтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 207 визначає вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Також суд звертає увагу на той факт, що податковий орган в Акті №2268/22/36420474 від 20.12.2013 перевірки робить посилання на результати перевірок третіх осіб, а саме: Акт Васильківської ОДПІ від 13.05.2013р. №92//22-01/3658559 про неможливість проведення зустрічної перевірки з ПП "Стройторг-Т" у зв'язку із відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням та відображення в звітності ведення фінансово-господарської діяльності при відсутності основних виробничих фондів, транспортних засобів, складських приміщень та трудових ресурсів. Податковий орган робить висновки, що правочин між ТОВ "ЮВВІС" та ПП "Стройторг-Т" здійснений без мети настання реальних наслідків.

Також посилання в Акті №2268/22/36420474 від 20.12.2013 на результати перевірок ТОВ "Авеста Трейд", а саме: Акт ДПІ у Святошинському районі від 27.05.2013р. №348//22-509/34295994 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, повноти нарахування сплати податку на додану вартість, в якому зазначено відсутність за місцезнаходженням, стан платника - припинено, але не знято з обліку. Податковий орган робить висновки, що ТОВ "Авеста Трейд" відсутні підтвердження придбання товарів, відтак встановлено здійснення операцій без мети настання реальних наслідків.

Стосовно відносин з ТОВ "Стем Електронікс" а Акті №2268/22/36420474 від 20.12.2013 є посилання на Акт ДПІ у Печерському районі від 27.02.2013р. №741/2210/35198062 про неможливість проведення зустрічної перевірки з даним контрагентом. Податковий орган робить висновки, про непідтвердження задекларованих податкових зобов'язань, відсутність об'єктів оподаткування не встановлено реального здійснення операцій.

Суд не бере до уваги доводи відповідача оскільки на час здійснення господарських операцій та на даний час ПП "Стройторг-Т" (код 36586596), ТОВ "Авеста Трейд" (код 34295994) та ТОВ "Стем Електронікс" (код 35198062) перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Станом на дату укладання договорів та передачі товарів до ЄДР були також внесені відомості щодо керівників підприємств, їх підписами засвідчені первині документи на поставку товарів від цих контрагентів. ПП "Стройторг-Т", ТОВ "Авеста Трейд" та ТОВ "Стем Електронікс" були належним чином зареєстровані, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника ПДВ, жодних відомостей про стан та види діяльності, які суперечили б чинному законодавству України, в публічно доступних реєстрах не було.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено нижченаведене. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин позивач, як покупець товару, не може нести відповідальність можливу недостовірність відомостей, наведених у зазначеному реєстрі.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту - як безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

За таких обставин позивач, як покупець товару та послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі. (Зазначена позиція підтримується ВАСУ - Ухвала від 07.03.2013р. по справі №К/9991/61306/11, Ухвала від 29.05.2013р. по справі №К-58413/09).

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу діюче законодавство, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та не відображення в податковому обліку операцій з поставки товару позивачеві, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Сукупність досліджених та встановлених судом обставин, перевірених доказами, свідчить про те, що господарські операції щодо придбання позивачем товарів у ПП "Стройторг-Т" (код 36586596), ТОВ "Авеста Трейд" (код 34295994) та ТОВ "Стем Електронікс" (код 35198062)ТОВ протягом періоду, який перевірявся, дійсно відбувались, призвели до настання реальних правових наслідків, зміни майнового стану сторін угод, підтверджені належними доказами, тому висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, є необґрунтованими.

Суд не приймає до уваги висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП "Стройторг-Т", ТОВ "Авеста Трейд" та ТОВ "Стем Електронікс", оскільки на підтвердження реальності таких господарських операцій позивачем суду надано ряд належним чином завірених копій первинних бухгалтерських документів.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Первинні документи, що підтверджують факт реального здійснення господарських правовідносин позивача з ПП "Стройторг-Т", ТОВ "Авеста Трейд" та ТОВ "Стем Електронікс" оформлені належним чином, з дотриманням вимог, визначених чинним законодавством України, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги позивача про визнання їх протиправними та скасування підлягають слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області форми "Р" від 25.03.2014 №0000162201 та №0000172201.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВІС" судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень відповідача.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12 травня 2014 року

Суддя /підпис/В.В. Матущак "Згідно з оригіналом" Суддя В.В. Матущак