Ухвала

від 01.07.2014 по справі 822/1224/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1224/14

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю:

представника позивача: Лозінського М.В.

представника відповідача: Волчецького І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВІС" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВВІС" (далі - Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 25.03.2014 №0000162201 та №0000172201.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи колегією суддів встановлено, що Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №2268/22/36420474, згідно висновків якого встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарських операцій з ПП "Стройторг-Т", ТОВ "Авеста Трейд" та ТОВ "Стем Електронікс", які, на думку податкового органу, мали безтоварний характер.

З урахуванням оскарження Позивачем викладених у акті перевірки висновків, Славутською ОДПІ 25.03.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0000162201, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 290278,00 грн., з яких 193519,00 грн. сума грошового зобов'язання за основним платежем та штрафні санкції в сумі 96759,00 грн.;

- форми "Р" №0000172201, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 290205,00 грн., з яких 206058,00 грн. сума грошового зобов'язання за основним платежем та штрафні санкції в сумі 3192,00 грн.

Перевіркою правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток встановлено їх завищення всього в сумі 956116,00 грн.

Перевіркою правомірності формування податкового кредитку у звітних періодах, що підлягали перевірці, встановлено його завищення в сумі 193519,00 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає такі висновки Відповідача неправомірними, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що між ПП "СТРОЙТОРГ-Т" (Постачальник) та ТОВ "ЮВВІС" (Покупець) укладено договір поставки №908 від 05.07.2011року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в асортименті, кількості і по ціні визначеними даним договором. Поставка товару за умовами договору здійснювалась силами Покупця на умовах EXW-EX Works/Франко.

На виконання договірних умов ПП "СТРОЙТОРГ-Т" поставлено, а Позивачем прийнято та оплачено товар (меблеві матеріали, фурнітура і комплектуючі для виготовлення меблів) відповідно до Специфікацій №1-№10, про що оформлені документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, видаткові та податкові накладні. Розрахунки між контрагентами підтверджені платіжними дорученнями та виписками банків по рахунках Позивача. Факт перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними.

13.10.2011 року між ТОВ "Авеста Трейд" (Постачальник) та ТОВ "ЮВВІС" (Покупець) укладено договір поставки №23 від 13.10.2011 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в асортименті, кількості і по ціні визначеними даним договором. Поставка товару за умовами договору здійснювалась силами Покупця на умовах EXW-EX Works/Франко.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Авеста Трейд" поставлено, а Позивачем прийнято та оплачено товар (меблеві матеріали, фурнітура і комплектуючі для виготовлення меблів) відповідно до Специфікацій №1-№9, про що оформлено видаткові та податкові накладні. Розрахунки між контрагентами підтверджені платіжними дорученнями та виписками банків по рахунках Позивача. Факт перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними.

Згідно договору купівлі-продажу №110620-8 від 20.06.2011, укладеного між ТОВ "Стем Електронікс" (Продавець) та ТОВ "ЮВВІС" (Покупець), Продавець зобов'язується передати у власність товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за умовами, визначеними даним договором.

На виконання договірних умов ТОВ "Стем Електронікс" продано, а Позивачем прийнято та оплачено товар (комп'ютери, комплектуючі до них та перефирійне обладнання, оргтехніку, засоби зв'язку), про що оформлені видаткова та податкова накладні. Розрахунок між контрагентами підтверджено платіжним дорученням та випискою банку по рахунках Позивача. Факт перевезення товару підтверджено товарно-транспортною накладною, а згідно акту прийому-передачі від 30.06.2011 року товар передано від ТОВ "Стем Електронікс" до ТОВ "ЮВВІС".

Крім того, придбані товари Позивачем використано у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні та акти списання товарів, оформлені відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14.1 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, встановлення факту-здійснення господарської операції здійснюється шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості, - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Судом встановлено, що усі вище перераховані документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій Позивачем з ПП "Стройторг-Т", ТОВ "Авеста Трейд" та ТОВ "Стем Електронікс", є первинним документами, оформленими належними чином, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88.

Вказані первинні документи було досліджено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів апеляційної інстанції, на підставі чого суд дійшов висновку про реальність операцій Позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Вчинення господарських операцій із Позивачем контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З приводу посилань апелянта на невідповідність окремих товарно-транспортних накладних вимогам законодавства, то колегія суддів зважає на те, що відсутність у товарно-транспортних накладних окремих відомостей не може бути підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне. Більше того, наявність або, навпаки, відсутність товарно-транспортних накладних жодним чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення, проте не стосуються питань податкового обліку та звітності. А тому, відсутність деяких відомостей у товарно-транспортних накладних не може свідчити про їх невідповідність чинному законодавству.

Крім того, в обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на акти перевірок третіх осіб, згідно висновків яких встановлено відсутність у ПП "Стройторг-Т", ТОВ "Авеста Трейд" та ТОВ "Стем Електронікс" основних виробничих фондів, транспортних засобів, складських приміщень та трудових ресурсів, відсутність зазначених підприємств за юридичною адресою, відсутність підтвердження придбання товарів у інших постачальників тощо.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, згідно уставленої судової практики Верховного суду України та Європейського Суду з прав людини, рішення яких повинні враховуватись судами України під час розгляду аналогічних справ, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу усіх постачальників по ланцюгу постачання товарів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки Позивач надав всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться суб'єктом господарювання.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що правочини, укладені Позивачем відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаними підприємствами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов домовленостей.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 липня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.