Постанова

від 16.05.2014 по справі 815/1444/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1444/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промринок «Котовський» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.10.2013 року № 0000942200.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Товариство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 11.10.2013 року № 333/15-17-22-01-25046121, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючим встановлено порушення позивачем податкового законодавства на підставі актів перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «БК «Стройбуд», ТОВ «К.А.М. Трейд Груп», ТОВ «Леонор», ТОВ «Актар Груп Трейд», якими встановлено ознаки нікчемності правочинів в силу відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентами не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 25.09.2013 року № 18/15-17-22-01, виданого ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 24.09.2013 року № 132, заступником начальника відділу податкового аудиту податкової інспекції проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Промринок Котовський» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вторметекспорт» за березень 2013 року, ТОВ «БК «Стройбуд» за квітень-травень 2013 року, ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» за червень 2013 року, ТОВ «Леонор» за квітень 2013 року, ТОВ «Актар Груп Трейд» за травень 2013 року, за результатами якої складений акт від 11.10.2013 року № 333/15-17-22-01-25046121.

Перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет, всього в сумі 635667 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 року № 0000942200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 635667 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 317834 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Промринок «Котовський» у перевіряємому періоді мало господарські відносини із ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «БК «Стройбуд», ТОВ «К.А.М. Трейд Груп», ТОВ «Леонор», ТОВ «Актар Груп Трейд» на підставі укладених договорів.

Так, 15.04.2013 року Товариством укладені договори №№ 150413, 160413, 170413 із ТОВ «БК «Стройбуд» про переведення боргів за договорами від 01.04.2013 року № 010413 (щодо виконання робіт із санітарного оброблення території), 020413 (щодо перевезення контейнерів), 030413 (щодо перестановки контейнерів на території ринку), укладених позивачем із ТОВ «ТРУ КАМ».

Згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, на виконання умов укладених із ТОВ «ТРУ КАМ» договорів позивачем перераховано на користь контрагента грошові кошти в сумах 198000 гривень (за сан. обробку), 198000 гривень (за перевезення контейнерів), 198000 гривень (за переміщення контейнерів), а всього 594000 гривень.

Через два тижня після укладення договорів із ТОВ «ТРУ КАМ», останнім переведено взяті за ними на себе зобов'язання на ТОВ «БК «Стройбуд» за згодою ТОВ «Промринок «Котовський», висловленою у повідомленнях від 15.04.2013 року № 03170413, 02160413, 01150413.

На виконання договорів про переведення боргу ТОВ «БК «Стройбуд» було виписано на адресу ТОВ «Промринок «Котовський» акти наданих послуг від 30.04.2013 року №№ 271, 344, 272 та податкові накладні від 30.04.2013 року № 110, 182, 110 на загальну суму 594000 гривень, у т.ч. ПДВ - 99000 гривень.

Розрахунки між сторонами не проведені, проте позивачем на підставі вказаних податкових накладних суму ПДВ в розмірі 99000 гривень віднесено до складу податкового кредиту, що на думку перевіряючого здійснено безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачене договірними домовленостями місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки здійснені на підставі досліджених в ході перевірки первинних документів, наданих Товариством, акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 133/22-40/38319715 від 20.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КБ «Стройбуд».

Так, в акті надання послуг №№ 344, 271, 272 від 30.04.2013 року по перевезенню контейнерів не зазначено прізвище замовника послуги, не вказані ідентифікуючі ознаки контейнерів, які підлягали перевезенню, не зазначена конкретна адреса місця навантаження/розвантаження (початковий та кінцевий пункти), на підставі яких товаросупровідних документів здійснювалось їх перевезення; не вказано початкове і кінцеве місце переміщення контейнерів, їх індивідуальні особливості, відстань переміщення; не вказаний обсяг території ринку, який було охоплено наданою послугою, відсутні посади уповноважених осіб, які приймали участь у здійсненні господарської операції по санобробці території ринку. В актах наявні посилання на договори від 01.04.2013 року, що не відповідає дійсності.

За висновками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, викладених в акті № 133/22-40/38319715 від 20.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КБ «Стройбуд», контрагент позивача не в змозі здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Аналогічним чином позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 99000 гривень та 186667 гривень по господарським відносинам із ТОВ «БК «Стройбуд» (борг переведений з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп) та ТОВ «Вторметекспорт» (борг переведений з ТОВ «Транснаціональна агропромислова компанія «Папа Карло») по договорам від 01.03.2013 року та від 01.04.2013 року про перестановку контейнерів, перевезення контейнерів та санобробку території замовника, надання маркетингових послуг та робіт із виготовлення і розповсюдження реклами. В цілому, Товариство сплатило на корить ТОВ «БК «Стройбуд» 198000 гривень, а на користь ТОВ «Транснаціональна агропромислова компанія «Папа Карло» - 1120000 гривень (а.с.33, 45).

Відповідні зобов'язання вказаними контрагентами були переведені до ТОВ «БК «Стройбуд» та до ТОВ «Вторметекспорт» згідно договорів про переведення боргу від 01.06.2013 року № 01/06, № 02/06, 03/06 та від 12.03.2013 року №№ 0703013, 1103013, 1003013, 080313, 090313. У свою чергу ТОВ «БК «Стройбуд» та ТОВ «Вторметекспорт» на адресу позивача були виписані акти надання послуг без номерів від 28.06.2013 року, №№ 174-178 від 29.03.2013 року, та податкові накладні від 30.06.2013 року № 167-169, від 29.03.2013 року №№ 37-41 на загальні суми 594000 гривень, у т.ч. ПДВ 99000 гривень, та 1120000 гривень, у т.ч. ПДВ - 186666,67 гривень. На підставі вказаних податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму 285667 гривень, що на думку перевіряючого здійснено безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачене договірними домовленостями, місця не мало.

В даному випадку акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг) характеризуються аналогічною дефектністю, порівняно із вищерозглянутими господарськими операціями та містять такі ж самі недоліки. При цьому за висновками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, викладених в актах № 703/2201/38403403 від 22.08.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» та від 13.09.2013 року № 953/22-01/30127924 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вторметекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства…» зазначені контрагенти позивача не в змозі здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того, судом встановлено, що 01.04.2013 року ТОВ «Промринок «Котовський» із ТОВ «КБ «Стройбуд» (Виконавець) були укладені договори № 210413 (про перестановку контейнерів), 220413 (про перевезення контейнерів), 200413 (про санобробку території ринку), відповідно до яких Виконавець взяв на себе обов'язки, аналогічні за вищерозглянутими договорами, які були укладені позивачем із ТОВ «ТРУ КАМ» та в подальшому переведені на ТОВ «КБ «Стройбуд» (а.с.29).

На виконання вищезазначених договорів Товариство перерахувало на корить ТОВ «КБ «Стройбуд» грошові кошти в сумі 198000, згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи.

У свою чергу, ТОВ «КБ «Стройбуд» виписало на адресу позивача акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг) без номерів від 31.05.2013 року та податкові накладні № 31 від 07.06.2013 року, № 34 від 08.05.2013 року, № 37 від 13.05.2013 року, № 40 від 14.05.2013 року, № 30 від 07.05.2013 року, № 33 від 08.05.2013 року, № 36 від 13.05.2013 року, № 49 від 14.05.2013 року, № 29 від 07.05.2013 року, № 32 від 08.05.2013 року, № 35 від 13.05.2013 року, № 38 від 14.05.2013 року на загальну суму 594000 гривень, у т.ч. ПДВ - 99000 гривень.

На підставі вказаних податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ 99000 гривень, що на думку перевіряючого здійснено безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачене договірними домовленостями, місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки здійснені на підставі досліджених в ході перевірки первинних документів, наданих Товариством, та вищерозглянутого акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 133/22-40/38319715 від 20.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КБ «Стройбуд».

Зокрема, в актах прийому-передачі виконаних робіт не зазначені підстави для їх складання, номерів, відсутні посади уповноважених осіб, які приймали участь у здійсненні господарських операцій; не вказані ідентифікуючі ознаки контейнерів, які підлягали перевезенню, початкове і кінцеве місце їх переміщення, індивідуальні особливості, відстань переміщення, посилання на товаросупровідні документи; не вказано обсяг території санобробки та якими засобами така обробка здійснювалася тощо.

Також судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач уклав договір № 020513 від 01.05.2013 року про надання маркетингових послуг із ТОВ «Кілт ФОЛЛС» (Виконавець), відповідно до якого Виконавець надає Замовнику послуги з проведення маркетингових досліджень та рахунок на оплату послуг (п.3.1 Договору), а Замовник приймає результати досліджень та оплачує останні (п.3.1 Договору).

Крім того, 01.05.2013 року Товариством укладено із ТОВ «Кілт ФОЛЛС» договір № 010513, відповідно до якого контрагент взяв на себе зобов'язання виконати роботи із виготовлення та розпорядження рекламних матеріалів (п.2.1 Договору), а Замовник надані необхідні дані, прийняти та оплатити роботи (п.2.2 Договору) на підставі наданих Виконавцем рахунків (п.4.1 Договору).

Згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, на виконання умов вищезазначених договорів позивачем перераховано на користь ТОВ «Кілт ФОЛЛС» грошові кошти в сумах 228000 гривень та 228000 гривень, а всього 456000 гривень.

У цей же день - 01.05.2013 року ТОВ «Кілт ФОЛЛС», яке є виконавцем робіт за вищезазначеними договорами, за згодою ТОВ «Промринок «Котовський», висловленою у повідомленнях №№ 01010513, 02010513 від 01.05.2013 року, уклало договори про переведення боргу від № 010513/м та № 010513/р із ТОВ «Актар Груп Трейд». За змістом цих договорів ТОВ «Актар Груп Трейд» заміняє первісного боржника та зобов'язується здійснити на користь позивача послуги з проведення маркетингових досліджень та рекламних послуг.

На виконання договорів про переведення боргу ТОВ «Актар Груп Трейд» було виписано на адресу ТОВ «Промринок «Котовський» акти прийому-передачі наданих послуг від 31.05.2013 року б/н та податкові накладні від 31.05.2013 року №№ 35, 36 на загальну суму 456000 гривень, у т.ч. ПДВ - 76000 гривень.

Розрахунки між сторонами не проведені, проте позивачем на підставі вказаних податкових накладних суму ПДВ в розмірі 76000 гривень віднесено до складу податкового кредиту, що на думку перевіряючого здійснено безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачене договірними домовленостями, місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки здійснені на підставі досліджених в ході перевірки первинних документів, наданих Товариством, акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 139/22-90/38261283 від 20.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Актар Груп Трейд».

Так, в актах прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 31.05.2013 року не зазначено підставу для їх складання (посилання на договір), номерів актів, відсутні посади уповноважених осіб, які приймали участь у здійсненні господарських операцій, що унеможливлює їх ідентифікацію; не зазначено, в чому виразився результат наданих послуг, які рекламні матеріали були виготовлені, а також дані щодо періоду, за який проводилися маркетингові дослідження; не зазначено, які саме заходи були вжиті виконавцем для вивчення ринку, з'ясування попиту на продукцію, для вивчення конкурентів, динаміки цін тощо.

Крім того, за висновками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, викладених в акті 139/22-90/38261283 від 20.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Актар Груп Трейд», контрагент позивача не в змозі здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Аналогічним чином позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 76000 гривень по господарським операціям із ТОВ «Леонор», з яким Товариство уклало договори від 01.04.2013 року № 050413 (про надання послуг з проведення маркетингових досліджень) та № 040413 (про виконання робіт із виготовлення та розповсюдження реклами) і на корить якого сплатило 456000 гривень. У свою чергу ТОВ «Леонор» виписало на користь позивача акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг) без номерів від 30.04.2013 року та податкові накладні № 7 від 04.04.2013 року, № 11 від 05.04.2013 року, № 12 від 08.04.2013 року, № 19 від 09.04.2012 року, № 22 від 10.04.2012 року, № 6 від 04.04.2013 року, № 10 від 04.04.2013 року, № 13 від 08.04.2013 року, № 18 від 09.04.2013 року, № 21 від 10.04.2013 року на загальну суму 456000 гривень, у т.ч. ПДВ - 76000 гривень.

В даному випадку акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг) характеризуються аналогічною дефектністю, порівняно із вищерозглянутими господарськими операціями з надання маркетингових та рекламних послуг та містять такі ж самі недоліки. При цьому за висновками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, викладених в акті № 1734/2220/38464324 від 03.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Леонор», контрагент позивача не в змозі здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3, який займав посаду директора та бухгалтера ТОВ «Леонор», останній свою причетність до господарської діяльності підприємства заперечив, пояснивши, що прийняв участь у реєстрації підприємства за грошову винагороду та без наміру здійснювати підприємництво.

Крім того, суд враховує, що у відношенні особи, яка за співучастю засновників ТОВ «ТРУ КАМ», ТОВ «Актар Груп Трейд», ТОВ «К.А.М. Трейд Груп», ТОВ «Леонор» набрав законної сили вирок від 24.09.2013 року № 761/22932/13-к (т. ІІ, а.с.140-152), з якого вбачається, що згадані підприємства були зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності. На вказані підприємства від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльності фактично не здійснювали.

При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, яки діяли від імені його контрагентів, ідентифікував осіб, що підписувала документи від імені підприємств.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Вирішуючи спір, суд відхиляє посилання представника позивача на первинну документацію, як на єдину підставу для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки предметом доказування у цій справі, який пов'язаний із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 1 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 4970766), докази, на які посилається позивач у справі (податкові накладні, акти виконаних робіт), є обов'язковими, але не вичерпними.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 N 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Однак на підтвердження фактів придбання послуг позивачем до суду надано копії актів виконаних робіт, які з огляду на встановлені численні недоліки, судом сприймаються критично. При цьому суд враховує, що маркетингові послуги можуть надаватися виконавцями, які здійснюють діяльність за КВЕД ДК 009:2010, а саме КВЕД 73.20 «Дослідження конюктури ринку та виявлення суспільної думки», однак позивачем ні до перевірки, ні до суду не надано документів, що можуть підтвердити належність отриманих маркетингових та рекламних послуг до господарської діяльності підприємства (наказ по підприємству, звіт про проведення маркетингових досліджень).

Крім того, суд враховує, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа).

Оцінюючи вищезазначені господарські операції, суд враховує, що ні до перевірки, ні до суду позивачем не надано товарно-транспортних накладних та інших документів, які б підтверджували перевезення контейнерів.

Згідно з п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 11.5 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (зі змінами та доповненнями) затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996 року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля ф. № 2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. № 1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна ф. № 1-ТН; талон замовника, ф. № 1-ТЗ. Пунктом 2 цього Наказу визначено обов'язковим вважати застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Однак позивачем ні до перевірки, ні до суду не надано товарно-транспортних накладних щодо підтвердження послуг перевезення контейнерів. При цьому покладні в основу адміністративного позову акти надання послуг перевезення контейнерів не містять інформації щодо обсягів перевезень, умов та маршрутів тощо. Зі змісту досліджуваних актів виконаних робіт неможливо встановити початок та закінчення виконання відповідних робіт, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі). При цьому представник позивача в судовому засіданні не змогла пояснити жодних обставин щодо укладених договорів, місця та часу їх укладання, порядку їх виконання тощо.

Позивачем не доведено фізичні, технічні та технологічні можливості працівників контрагентів до вчинення придбаних послуг, які відображені у первинній документації, та які становлять зміст господарських операцій, як-то: наявність кваліфікованого персоналу; устаткування та транспортних засобів; можливість здійснення операцій у відповідні строки тощо. При цьому представник позивача не змогла пояснити економічної доцільності укладення договорів надання послуг з одночасним переведенням боргу щодо його виконання між одними й тими самими контрагентами, фактично змінюючи таким чином виконавців, ускладнюючи бухгалтерський та податковий обліки, допускаючи порушення норм господарського законодавства в частині оформлення відповідних правочинів.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне неотримання послуг, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

Вищезазначені обставини свідчать про неможливість реального здійснення платником податків вказаних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт. Суд також вважає недоведеною наявність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності персоналу.

При цьому, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у контрагентів виробничого, транспортного, санітарного обладнання тощо. Відтак, господарські операції, що відбулися, оформлені лише документально.

В листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року ВАС України зазначив, що з урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. Тому за наявності відповідних обставин суди повинні в мотивувальній частині судового рішення вказувати на нікчемність відповідних договорів і розглядати податкові наслідки вчинення відповідних дій без урахування наявності цивільно-правового договору. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже позивачем не надано первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагентів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Однак позивачем документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію. Так, позивачем не надано доказів наявності у контрагентів дозволів на надання послуг із санобробки території, звітів по маркетинговим послугам, по перевезенню контейнерів тощо.

У наказі Держкомстату від 26.12.2005 року № 375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» (втратив чинність з 01.01.2014 у зв'язку із закінченням строку його дії) дано визначення економічної діяльності як процесу виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд погоджується із викладеними в акті перевірки від 11.10.2013 року № 333/15-17-22-01-25046121 висновками про те, що у перевіреному періоді ТОВ «Промринок «Котовський» в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет, всього в сумі 178333 гривень.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість викладених в акті перевірки від 11.10.2013 року № 333/15-17-22-01-25046121 висновків про те, що наявні у позивача первинні документи, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у своїй сукупності не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, а тому формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних, отриманих від зазначених суб'єктів господарювання, є неправомірним. При цьому в судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з позивача належить стягнути решту суми (90%) судового збору пропорційно до відхиленої частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промринок «Котовський» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промринок «Котовський» (код ЄДРПОУ 25046121, 65123, Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, вул. Бочарова, 60) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4384,80 гривень (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 16 травня 2014 року.

Суддя

---

І.В. Завальнюк