Рішення

від 12.05.2014 по справі 755/4222/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4222/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретарів Ликсової А.І., Сидоренка П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін», треті особи ОСОБА_2, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін» Небенза Віталій Юрійович про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та зобов»язання видати трудову книжку,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про індексацію заборгованості, стягнення з ТОВ «Елін-Оркс» моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. за невиплачену заробітну плату за період з 01.06.2013 р. по 28.01.2014 р., незаконне звільнення, невиплату компенсації за невикористану відпустку, відмову від видачі трудової книжки і довідки про заборгованість по заробітній платі та зобов»язання відповідача виплатити компенсацію за невикористану відпустку, видати трудову книжку із записом про період знаходження у трудових відносинах.

Вимоги мотивує тим, що на підприємстві відповідача працював з 15 травня 2012 року на посаді механіка сервісного центру, згідно укладеного безстрокового трудового договору. За час роботи жодних претензій до нього з боку відповідача не пред»являлось. Для нього завели журнал виконаних ним робіт у який він був зобов»язаний записувати всю щоденно виконану роботу. Кожному зданому на ремонт у сервісний центр інструменту присвоювався внутрішній номер за яким бухгалтерією здійснювався контроль за використанням матеріалів. Також на підставі цього журналу бухгалтерія виставляла рахунки клієнтам і контролювала його роботу, про що бухгалтерією в журналі здійснювалась відповідна відмітка.

В період часу з 15.05.2012 року по 01.06.2013 рік він своєчасно отримував заробітну плату у визначеному трудовим договором розмірі 1 400 грн., також неофіційно в сумі 2900 грн., що загалом складало 4 300 грн., зарплату видавали в конверті, жодних платіжних документів він не підписував.

З 01.06.2013 року відповідач припинив виплачувати йому заробітну плату, посилаючись на незалежні від нього обставини. У зв»язку з цим за період з 01.06.2013 р. по 27.01.2014 р. заборгованість по заробітній платі становить в сумі 11 200 грн.

З 16.12.2013 р. по 24.01.2014 р. він хворів, лікарняні листки здав у бухгалтерію та приступив до роботи 27 січня 2014 року. В цей же день 27.01.2014 р. відповідач в усній формі заявив йому про те, що його скорочено з роботи, при цьому у виплаті компенсації за невикористану відпустку йому також було відмовлено.

За два місяці до звільнення його не було попереджено про припинення трудового договору, чим порушено ст. 49 КЗпП України.

З 28.01.2014 р. по 05.02.2014 р. він неодноразово звертався до відповідача з проханням видати довідку про заборгованість по заробітній платі та трудову книжку, проте відповіді не отримав, в приміщення офісу його не впускають.

Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.2014 року за клопотанням позивача, згідно положень ст. 33 ЦПК України, було проведено заміну вказаного у позові відповідача ТОВ «Елін-Оркс» на відповідача ТОВ «Елін».

Також ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.2014 року до участі у справі було залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору зазначеного у трудовому договорі роботодавцем ОСОБА_2 та директора ТОВ «Елін» Небензу В.Ю.

В судове засідання позивач не з»явився, суду подав заяви від 14.04.2014 р. та від 01.05.2014 року з проханням розглянути справу у його відсутності на підставі поданих ним доказів.

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; представником відповідача та третьою особою директором ТОВ «Елін» Небензою В.Ю. суду подані заяви з проханням розглянути справу без їхньої участі та відмовити у задоволенні вимог з урахуванням наданих письмових заперечень та пояснень.

За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін у справі та третіх осіб на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

На підтвердження заявлених вимог позивачем суду надано трудовий договір про роботу за сумісництвом від 15.05.2012 року, укладений між ТОВ «Елін» в особі керівника ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також зошит із записами дат, заголовних букв та цифр у відповідних графах «Дата, № РК, Модель, Готовность» (надалі по тексту - трудовий договір, а.с. 3, 10-59).

Відповідно п. 1.1 трудового договору, за цим договором працівник зобов»язується виконувати роботу з ремонту електроінструменту з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов»язується виплачувати працівникові встановлену цим договором заробітну плату, забезпечувати належні та необхідні умови праці, що передбачені чинним трудовим законодавством України, колективним договором, укладеним на підприємстві роботодавця та цим договором.

Пунктами 3.1, 3.2 трудового договору визначено, що за виконання роботи працівникові встановлюється заробітна плата 1400 грн., яка виплачується в повному обсязі в строк до 07 числа наступного місяця.

Згідно п. п. 4.1, 4.2 трудового договору, працівникові встановлюється щорічна оплачувана відпустка тривалістю 24 календарні дні. Відпустка надається працівникові одночасно з відпусткою за місцем основної роботи.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 21 КЗпП України).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.93 р. № 245, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина.

В письмових поясненнях на позов представник відповідача та третя особа директор ТОВ «Елін» Небенза В.Ю. заперечують факт роботи позивача на підприємстві відповідача, при цьому зазначають про те, що ОСОБА_1 не мав трудових відносин з ТОВ «Елін», жодного дня не працював на вказаному підприємстві, будь-яких робіт та послуг підприємству не надавав, заробітну плату від ТОВ «Елін» не отримував.

Судом з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві витребовувалась інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 15.05.2012 р. по 28.01.2014 р. протягом якого позивач зазначає, що працював на підприємстві відповідача (а.с. 67, 68).

За повідомленням ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.03.2014 р., інформації про доходи ОСОБА_1 в централізованій базі даних державного реєстру фізичних осіб не має.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Проте позивач не надав суду наказу про його прийняття на роботу на підприємство відповідача, наказу про звільнення, також ним не надано належних та допустимих доказів про те, що його фактично було допущено до роботи, що вважалось би укладенням трудового договору, згідно положень ч. 4 ст. 24 КЗпП України.

У зв»язку з цим суд критично відноситься до наявного у матеріалах справи трудового договору про роботу за сумісництвом, оскільки дана угода з урахуванням вищезазначеного не підтверджує фактичних трудових відносин між сторонами.

Суд також не може прийняти до уваги на підтвердження заявлених вимог наданий позивачем загальний зошит, оскільки у ньому відсутні записи посадових осіб, їхні підписи, печатки, тощо, які б мали відношення до підприємства відповідача та достовірно свідчили б про трудові відносини між позивачем та ТОВ «Елін».

Відповідно до п. п. 1.1, 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 не доведено суду зарахування його на роботу до відповідача та знаходження в ТОВ «Елін» трудової книжки позивача.

Законом України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, враховуючи зазначене, заявлені вимоги про зобов»язання відповідача виплатити компенсацію за невикористану відпустку, видати трудову книжку із записом про період знаходження у трудових відносинах, індексацію заборгованості та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, так як не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем не доведено обставин працевлаштування на підприємстві відповідача.

Керуючись ст. ст. 21, 24, 232 КЗпП України; постановою Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.93 р. № 245; п. п. 1.1, 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 208, 215, 218 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін», треті особи ОСОБА_2, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін» Небенза Віталій Юрійович про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та зобов»язання видати трудову книжку відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя