Постанова

від 14.05.2014 по справі 910/15029/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 910/15029/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 04.12.2013 Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 у справі№ 910/15029/13 господарського судуміста Києва за позовомПриватного підприємства "Мнагор" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Березино"; 3. Приватно-орендне підприємство "Рідний край"; 4. Селянське (Фермерське) господарство "Конкурент"; 5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожай-С" простягнення 148269,76 грн. за участю представників сторін:

позивача: Нагорняк М.М., директор;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-3: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-4: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-5: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 у справі № 910/15029/13 (суддя Любченко М.О.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 137638,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді - Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 у справі № 910/15029/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзиви від третіх осіб на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ТОВ "Високі аграрні технології" (Принципал) та ПП "Мнагор" (Агент) 27.01.2012 укладений агентський договір на пошук покупців на товари Принципала без права їх продажу Агентом, за умовами якого Агент зобов'язався від свого імені, але за рахунок Принципала здійснювати такі дії: здійснювати пошук покупців на продукцію Принципала; збирати замовлення покупців продукції Принципала і направляти їх Принципалу; виконувати інші необхідні дії для залучення покупців на продукцію Принципала відповідно до умов цього договору, а Принципал зобов'язався сплатити Агенту винагороду за виконання цього доручення.

Агент може укладати договори купівлі-продажу з покупцями продукції Принципала як від свого імені, так і від імені Принципала, про що має повідомляти останнього (п. 1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що за виконання своїх обов'язків за цим договором Принципал зобов'язаний уплатити Агенту винагороду в розмірі від 6% до 10% від продажної вартості продукції, що поставляється Принципалом до договорами, укладення яких пов'язано з функціями Агента.

Відповідно до п.4.4 договору, Принципал зобов'язався виплатити Агенту належну йому винагороду протягом п'ятиденного строку після оплати замовником рахунків за поставлену Принципалом продукцію у валюті договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 6.1 договору).

На виконання умов агентського договору, відповідачем укладено договори купівлі-продажу з ТОВ "Прогрес" (договір від 07.02.2012 № КП0702/2012-1), ТОВ "Березино" (договір від 07.02.2012 № КП0702/2012), ПОП "Рідний край" (договір від 10.05.2012 №КП1005/2012), СФГ "Конкурент" (договір від 18.05.2012 № КП1805/2012), ТОВ "Урожай-С" (договір від 08.05.2012 № КП0805/2012).

Так, за договором від 07.02.2012 № КП0702/2012-1 відповідачем продано ТОВ "Прогрес" товар на суму 508548,00 грн.; за договором від 07.02.2012 № КП0702/2012 відповідачем продано ТОВ "Березино" товар на суму 671232,00 грн.; за договором від 08.05.2012 № КП0805/2012 відповідачем продано ТОВ "Урожай-С" товар на суму 35680,00грн.; за договором від 10.05.2012 № КП1005/2012 відповідачем продано ПОП "Рідний край" товар на суму 106317,60 грн.; за договором від 18.05.2012 № КП1805/2012 відповідачем продано СФГ "Конкурент" товар на суму 241920,00 грн.

Суди дослідили, що в укладених між відповідачем та третіми особами договорах купівлі-продажу відсутні відомості про прийняття участі при їх укладенні ПП "Мнагор".

Водночас, як встановили суди попередніх інстанції, факт укладення договору від 08.05.2012 № КП0805/2012 за участі позивача між ТОВ "Високі аграрні технології" та ТОВ "Урожай-С" підтверджується довідкою ТОВ "Урожай-С" від 19.12.2012 вих. № 31.

Також, матеріали справи підтверджують укладення за часті позивача договорів між ТОВ "Високі аграрні технології" та СФГ "Конкурент" (довідка від 24.12.2010 № 124) та з ТОВ "Прогрес" і з ТОВ "Березино" (акти обстеження посівів від 31.07.2012).

При цьому, місцевий господарський суд встановив відсутність в матеріалах справи доказів укладення договору від 10.05.2012 № КП1005/2012 з ПОП "Рідний край" за посередництвом позивача.

Звертаючись до суду з позовом, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач послався на те, що ним обов'язки по виконанню агентської угоди були виконані в повному обсязі та належним чином, але відповідач коштів за надані послуг не сплатив.

Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанції виходили з положень ст.ст.509, 530, 525, 526, 615, 626, 627, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 297 ГК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в їх сукупності дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 137 638,00 грн. у вигляді винагороди за вищезазначеними договорами, укладеними з третіми особами 1, 2, 4, 5.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції, а також апеляційним господарським судом взято до уваги всі доводи та заперечення сторін та третіх осіб у справі, та враховуючи вищезазначене законодавство України, а також матеріали справи в їх сукупності, підставно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 137 638,00 грн. у вигляді винагороди за вищезазначеними договорами, укладеними з третіми особами 1, 2, 4, 5. Що стосується стягнення винагороди позивача за договором, укладеним між відповідачем та третьою особою-3, то суди мотивовано дійшли висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є недоведеними належним чином в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу, що наявні докази, надані сторонами процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст.ст. 99, 101 ГПК України, відхиляючи доводи відповідача (апелянта) та спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судового рішення навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 у справі № 910/15029/13 - без змін.

Головуючий суддя Н.Г.ДУНАЄВСЬКА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.І. МЕЛЕЖИК