Постанова

від 12.05.2014 по справі 826/4167/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2014 року 08:05 № 826/4167/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі - Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Медіа» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та розрахунку фінансових санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фан-Медіа» (надалі - ТОВ «Фан-Медіа», позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про:

визнання нечинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013р. № 0008322207, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 778 138,00 грн., в т.ч. за основним платежем 622 510,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 155 628,00 грн.;

визнання нечинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013р. № 0008332207 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 741 075,00 грн., в т.ч. за основним платежем 592 860,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 148 215,00 грн.;

визнання нечинним (недійсним) та скасування розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки ТОВ «Фан-Медіа» (код за ЄДРПОУ 35078023), складеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, показники якого враховані при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 24.12.201р. № 0008322207 та податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013р. № 0008332207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2014р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нечинним (недійсним) та скасування розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки ТОВ «Фан-Медіа» (код за ЄДРПОУ 35078023), складеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, показники якого враховані при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 24.12.201р. № 0008322207 та податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013р. № 0008332207.

Свої позовні вимоги ТОВ «Фан-Медіа» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що при проведенні перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва аналізувало фінансово-господарську діяльність не ТОВ «Фан-Медіа», а його контрагента, діяльність якого жодним чином не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат позивача у періоді, що перевірявся.

Зокрема, позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Грін сервіс компані» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду.

Під час здійснення господарських операцій контрагент позивача мав належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав та не мав обмежень укладати будь-які договори у відповідності з діючим законодавством України.

Крім того, послуги (виконані роботи), які були надані для виконання договору, укладеного ТОВ «Фан-Медіа» з його контрагентом використовувались у подальшій господарській діяльності позивача.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень та копії матеріалів, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень суду не надав.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

ТОВ «Фан-Медіа» зареєстроване Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією від 18.04.2007р. за № 068 102 0000 019704. Код товариства за ЄДРПОУ: 35078023.

ТОВ «Фан-Медіа» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18.04.2007р. за № 55522 та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.06.2007р. № 100045466, виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 350780226500, зареєстрований платником ПДВ з 08.06.2007р. (на дату складання акту Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.11.2013р. № 200147670).

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі наказу від 15.11.2013р. №1503, керуючись п.п.75.1.2, п.75.1 ст.75, п.78.1.1, п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фан-Медіа» (код ЄДРПОУ 35078023) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Грін Сервіс Компані» (код ЄДРПОУ 38347674) за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.12.2013р. № 419/1/22-07- 35078023 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фан-Медіа»:

п. 44.1 ст. 44, п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток за 2012 рік на загальну суму 622 510 грн.;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.2014, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, та п.5, п.6.3, п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 01.11.2011 року № 1379, внаслідок чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 592 860 грн., а саме: жовтень 2012 року - 276880 грн., листопад 2012 року - 158216 грн., грудень 2012 року - 157764 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ТОВ «Грін Сервіс Компані» є нереальними, а укладений договір є нікчемним, а отже ТОВ «Фан-Медіа» протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства суми за операціями із зазначеним контрагентом.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач звернувся до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва із запереченнями до акту.

Рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 24.12.2013р. № 9842/10/22-07 «Про надання інформації щодо заперечення на акт про результати перевірки ТОВ «Фан-Медіа» - заперечення на акт перевірки залишені без розгляду, а висновки акту залишено без змін.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013р. № 0008322207 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 778 138,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 622 510,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 155 628,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013р. №0008332207 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 741 075,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 592 860,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 215,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою від 20.01.2014р. до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.02.2014р. №1186/10/26-15-10-06-15 продовжено строк розгляду скарги ТОВ «Фан-Медіа» до 22.03.2014р. включно.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.03.2014р. №2409/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно положень п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України 39.1. не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фан-Медіа» (Власник рекламної мережі), в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ «Грін Сервіс Компані» (Учасник мережі), в особі директора ОСОБА_2 укладено договір від 03.09.2012p. №091206.

Предметом даного Договору являється надання сервісу Рекламної мережі Учаснику мережі, умови надання вказаного сервісу, а також умови надання Власнику мережі рекламного місця на сайтах Участника мережі, зазначених в Додатку до Договору, для здійснення сервісу.

Факт надання послуг підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які складені та підписані уповноваженими представниками сторін.

Факт перерахування коштів ТОВ «Фан-Медіа» на розрахунковий рахунок ТОВ «Грін сервіс компані» за отримані послуги підтверджується дослідженими судом копіями рахунків-фактур.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни отриманих послуг податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Грін сервіс компані» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Сума комісії позивача (виручка) по Договору за період з 03.09.2012р. по 31.12.2013р. становить 1 524 499,20 грн. (з ПДВ).

Вказана сума включена позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ та до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств відповідних податкових періодів, правомірно відображена позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних та у податкових деклараціях.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо невідповідності податкових накладних, виписаних на ім'я ТОВ «Фан-Медіа» контрагентом, вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання договору між позивачем та ТОВ «Грін Сервіс Компані» вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований у передбаченому законодавством порядку і був платниками ПДВ, тобто мав спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

В акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Грін Сервіс Компані» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Щодо посилання відповідача в Акті перевірки на висновок спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ № 505 від 16.11.2012р. року, відповідно до якого начальником сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці, капітаном міліції Лебідь Сергієм Олексійовичем встановлено, що: підпис від імені гр. ОСОБА_2 у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_1, серія бланка НОМЕР_2 - виконаний однією особою, а підпис від імені гр. ОСОБА_2 у формі N9 1-ПДВ, реєстраційна заява платника податку на додану вартість ТОВ «Грін Сервіс Компані» - виконаний іншою особою суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, для проведення дослідження спеціалісту були надані виключно свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_1, серія бланка НОМЕР_2 та форму № 1-ПДВ - реєстраційна заява платника податку на додану вартість ТОВ «Грін Сервіс Компані».

В той же час, первинна бухгалтерська документація, підписана між ТОВ «Фан-Медіа» та ТОВ «Грін Сервіс Компані» спеціалісту для надання висновків не надавалась, а отже, висновки спеціаліста не можуть мати будь-якого правового значення для аналізу господарських операцій між ТОВ «Грін Сервіс Компані» та позивачем.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в постанові від 03.04.2013р. у справі № К/9991/38114/12, платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Щодо посилання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в Акті перевірки на акти ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.01.2013р. № 137/22- 8/38292589 та від 26.07.2013р. № 538/26-55-22-01/38347674 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грін Сервіс Компані» (код ЄДРПОУ 38347674) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Авсон Інвест» (код за ЄДРПОУ 38290864) за вересень 2012 року - січень 2013 року та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2013р. № 3/26-55-22- 07/38290864 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авсон Інвест», код за ЄДРПОУ 38290864 щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за грудень 2012 року - січень 2013 року, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 73.5 Податкового кодексу України зустрічні звірки проводяться органами державної податкової служби виключно з метою отримання податкової інформації.

При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, висновки про порушення платником податків вимог податкового законодавства можуть робитися контролюючим органом виключно на підставі проведеної перевірки, а не звірки.

Крім того, як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 10.06.2013р. у справі № К/9991/69832/12, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.

Окрім того, предметом договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Грін Сервіс Компані», є надання рекламних послуг в мережі Інтернет. При цьому, в Акті перевірки не зазначено про те, які саме господарські операції вчинялися між ТОВ «Грін Сервіс Компані» та ТОВ «Авсон Інвест» в грудні 2012 року та січні 2013 року, яким був їх предмет, умови, строки тощо. А тому неможливо встановити зв'язок таких господарських операцій з господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Грін Сервіс Компані».

Наказом ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010р. № 984» зокрема, зазначено, що виявлені порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Враховуючи зазначене, висновок відповідача в Акті перевірки про наявність зв'язку між господарськими операціями ТОВ «Авсон Інвест» та ТОВ «Грін Сервіс Компані» з господарською діяльністю позивача є безпідставним і необґрунтованим.

Суд звертає увагу, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності ТОВ «Грін Сервіс Компані» з ТОВ «Авсон Інвест», яке не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності позивача, а отже висновки акту перевірки не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб ТОВ «Фан-Медіа» на ухилення від оподаткування.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем в Акті перевірки не йдеться про наявність розбіжностей в реєстрі виданих і отриманих податкових накладних позивача та ТОВ «Грін Сервіс Компані», а отже такі розбіжності відсутні, ТОВ «Фан-Медіа» і ТОВ «Грін Сервіс Компані» задекларовані їх податкові зобов'язання за наслідками виконання ними їх зобов'язань по договору у повному обсязі та належним чином.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача та ТОВ «Грін Сервіс Компані» на укладення договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів, сплачених позивачем відповідно до договору, укладеного із ТОВ «Грін Сервіс Компані».

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Медіа» задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013р. №0008322207, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про збільшення ТОВ «Фан-Медіа» (код ЄДРПОУ 35078023) суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 778 138,00 грн., в т.ч. за основним платежем 622 510,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 155 628,00 грн.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013р. №0008332207, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про збільшення ТОВ «Фан-Медіа» (код ЄДРПОУ 35078023) суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 741 075,00 грн., в т.ч. за основним платежем 592 860,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 148 215,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Фан-Медіа» (код за ЄДРПОУ 35078023) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко