Ухвала

від 08.07.2014 по справі 826/4167/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4167/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан - Медіа» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.12.2013 року №0008322207, №0008332207,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.12.2013 року №0008322207, №0008332207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фан - Медія» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Грін Сервіс Компані» за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 05.12.2013 року №419/1/22-07-35078023.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 ПК України, що призвело до зниження податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 622510,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 592860,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року на 276880,00 грн., листопада 2012 року - 158216,00 грн., грудень 2012 року - 157764,00 грн.

В обґрунтування порушення контролюючий орган посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Грін Сервіс Компані», оскільки згідно актів ДПІ у Голосіївському район ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.01.2013 року №137/22-8/38292589, від 26.07.2013 року №538/26-55-22-01/38347674 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грін Сервіс Компані» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Аксон Інвест» за вересень 2012 року - січень 2013 року, у останнього відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, а також трудові ресурси, що необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Також, посилаючись на вказані акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача контролюючий орган посилається на висновок спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ від 16.11.2012 року №505, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_2 у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість виконано іншою особою.

24 грудня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0008322207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 778138,00 грн.;

- №0008332207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 741075,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях по зазначеному вище контрагенту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Грін Сервіс Компані», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (власник рекламної мережі) та ТОВ «Грін Сервіс Компані» (учасник мережі) укладено договір про співробітництво від 03 вересня 2012 року №091206, предметом якого є надання сервісу рекламної мережі Учаснику мережі, умови надання вказаного сервісу, а також умови надання власнику мережі рекламного місця на сайтах участника мережі, зазначених в додатку до договору, для здійснення сервісу.

До вказаного договору складені додатки №1, яким визначено сайти учасника мережі та умови розміщення; №2, яким визначено вартість розміщення; №3, яким визначені принципи реклами на сайтах учасника мережі.

Факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які складені та підписані уповноваженими представниками сторін.

Факт перерахування коштів ТОВ «Фан-Медіа» на розрахунковий рахунок ТОВ «Грін сервіс компані» за отримані послуги підтверджується копіями рахунків-фактур.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни отриманих послуг податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Грін сервіс компані» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, та по яким було сформовано податковий кредит.

Витрати за придбані послуги позивачем були віднесені до складу витрат, що не заперечується сторонами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище товариством здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не спричиняє реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 24.12.2013 року №0008322207, №0008332207.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 14.07.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.