Постанова

від 08.05.2014 по справі 813/274/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2014 року м. Львів № 813/274/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з сільського господарства у Львівській області та головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції з сільського господарства у Львівській області Дідуха Олександра Теодозійовича про визнання протиправними і скасування приписів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної інспекції з сільського господарства у Львівській області (Держсільгоспінспекція у Львівській області, відповідач-1) та головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції з сільського господарства у Львівській області Дідуха Олександра Теодозійовича (далі - головний спеціаліст Дідух О.Т., відповідач-2) і з урахування доповнень до позовної заяви його первинні позовні вимоги були наступними:

- визнати неправомірними дії головного спеціаліста Дідуха О.Т. щодо надання припису, який обов'язує до дій, що неможливо виконати;

- визнати незаконним та скасувати припис Державної інспекції з сільського господарства у Львівській області № 1217 від 23.10.2013 року про зобов'язання ОСОБА_1 провести державну реєстрацію прав на земельну ділянку та затвердити документацію із землеустрою;

- визнати незаконним та скасувати припис Державної інспекції з сільського господарства у Львівській області № 1491 від 11.12.2013 року про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку або провести державну реєстрацію права власності (користування) земельною ділянкою;

- визнати незаконною та скасувати постанову Державної інспекції з сільського господарства у Львівській області № 14 Д від 20.12.2013 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді 153 грн. штрафу.

Ухвалою від 28.01.2014 року суд залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнати незаконною та скасування постанови Державної інспекції з сільського господарства у Львівській області № 14 Д від 20.12.2013 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді 153 грн. штрафу.

Щодо решти позовних вимог, то позивач і його представник підтримують їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с. 46-50) та письмових поясненнях (а.с. 69-70). Зокрема ОСОБА_1 зазначив, що з метою отримання земельної ділянки в АДРЕСА_1 він звернувся з відповідною заявою до органу місцевого самоврядування. За наслідками розгляду цієї заяви сільська рада ухвалою від 12.08.2013 року надала дозвіл на розробку проекту землеустрою. Зазначений проект було розроблено 14.10.2013 року, однак станом на дату проведення перевірки дійсно не було затверджено. Позивач зазначив, що на виконання вимог припису від 23.10.2013 року він звернувся до сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою, однак вирішення цього питання було відкладено з тих мотивів, що в Золочівському районному суді є справа щодо правомірності ухвали сільської ради про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою. Таким чином, як зазначив позивач, на виконання вимог припису відповідача-1 він вчинив усі залежні від нього дії, оскільки затвердження документації із землеустрою віднесено до функцій органу місцевого самоврядування. Що ж до державної реєстрації прав на земельну ділянку, то це є компетенцією державного органу, який у своїй діяльності керується виключно вимогами законодавства. Зважаючи на наведене, позивач стверджує, що оскаржений припис містить вимоги про вчинення ним дій, виконання яких віднесено до компетенції інших органів, вплинути на рішення яких він не може. Щодо припису від 11.12.2013 року, то як зазначив позивач, вимога про звільнення самовільно захопленої ділянки не передбачає способу її виконання і відповідач-1 також не пояснив йому яким чином можна звільнити зорану і засіяну зерном земельну ділянку. З урахуванням наведеного, позивач просить скасувати зазначені приписи як протиправні, а дії головного спеціаліста Дідуха О.Т. щодо виставлення приписів, які неможливо виконати, - неправомірними.

Відповідач-1 та відповідач-2 позов заперечили повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с. 79-80). Зокрема зазначили про те, що за наслідками проведеної перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 засіяв земельну ділянку площею 1,45 га в урочищі «За Брощаком» на території Бібщанської сільської ради, не маючи затвердженої проектної документації на цю земельну ділянку і відповідно без правовстановлюючих документів на неї. На цій підставі і було винесено припис № 1217 від 23.10.2013 року. За наслідками повторної перевірки встановлено, що вимог припису від 23.10.2013 року не виконано, як наслідок позивачу вручено ще один припис № 1491 від 11.12.2013 року про усунення порушень законодавства шляхом проведення державної реєстрації права власності (користування) земельними ділянками або ж звільнити їх. Щодо останньої вимоги, то як зазначив відповідач-2 тут малось на увазі відмова від їх використання без відшкодування затрат за час незаконного користування. Як зазначив відповідач-2 на позивача також було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, якого станом на дату розгляду справи так і не сплачено. За наведених вище обставин відповідачі вважають, що підстав для задоволення позову немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, оцінив їх в сукупності та встановив наступні обставини справи:

04 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до голови Бібщанської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2 га для ведення особистого сільського господарства в АДРЕСА_1 із земель, не наданих у власне користування (а.с. 63).

Рішенням від 12.08.2013 року № 133 Бібщанська сільська рада надала ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки у власність площею 1,45 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого сільського господарства і зобов'язала його надати цей проект на затвердження Бібщанській сільраді (а.с. 64).

Отримавши дозвіл органу місцевого самоврядування гр. ОСОБА_1 замовив у ліцензованого підприємства «Геопроект-М» виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Такий проект було виготовлено і погоджено 14 жовтня 2013 року (а.с. 13-39).

23 жовтня 2013 року головний спеціаліст Дідух О.Т. на підставі звернення голови Бібщанської сільської ради провів перевірку щодо додержання гр. ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, за наслідками якої складено акт від 23.10.2013 року (а.с. 83), в якому зафіксовано наступне. ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку площею 1,45 га в АДРЕСА_1 шляхом розорювання та посіву озимих зернових культур (пшениці), чим порушено ст. 125, ст. 128 Земельного кодексу України. На даний час технічна документація виготовлена, але не проведено державної реєстрації прав на цю земельну ділянку. На підставі акта перевірки від 23.10.2013 року ОСОБА_1 вручено припис № 1217 від 23.10.2013 року, яким його зобов'язано в 30-денний строк усунути порушення вимог земельного законодавства, провести державну реєстрацію прав на земельну ділянку і зареєструвати документацію із землеустрою. Цим же приписом позивача зобов'язано у строк до 22.11.2013 року повідомити Державну інспекцію сільського господарства про виконання вимог припису.

Крім того, за наслідками проведеної 23.10.2013 року перевірки відносно ОСОБА_1 складено також протокол про адміністративне правопорушення № 000436 від 23.10.2013 року, за наслідками розгляду якого прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Після того, як Держінспекція сільського господарства винесла згаданий вище припис № 1217 від 23.10.2013 року ОСОБА_1 24 жовтня 2014 року звернувся до голови Бібщанської сільської ради із заявою про отримання копії рішення щодо затвердження проекту землеустрою, який як зазначив позивач, було надано сільській раді 14.10.2013 року (а.с. 66).

Під час судового розгляду позивач повідомив суду, що копію проекту землеустрою він подав сільській раді на затвердження ще до дати перевірки, однак як з'ясувалося потім, слід було подати оригінал проекту землеустрою.

25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства у АДРЕСА_1, виготовленого ПП «Генпроект-М» на надання у власність земельної ділянки площею 1,45 га (4621880800:01:007:0002) (а.с. 65).

Зазначене звернення ОСОБА_1 Бібщанська сільська рада розглянула на позачерговій сесії 22.11.2013 року, на якій прийнято рішення за № 146, яким відмовлено у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Мотивом прийняття такого рішення є те, що ухвалу Бібщанської сільської ради № 133 від 12.08.2013 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою оскаржено до Золочівського районного суду. У зв'язку з цим заяву ОСОБА_1 від 25.10.2013 року, як зазначено в рішенні від 22.11.2013 року, буде розглянуто після прийняття судом рішення (а.с. 73).

11.12.2013 року державний інспектор Дідух О.Т. провів перевірку виконання вимог припису №1217, за результатами якої складено акт від 11.12.2013 року (а.с. 89). Цим актом зафіксовано, що вимоги припису №1217 від 23.10.2013 року не виконані і виявлені порушення вимог земельного законодавства щодо самовільного захоплення земельної ділянки не усунуто.

На підставі акта перевірки винесено припис від 11.12.2013 року № 1491, яким ОСОБА_1 зобов'язано в 30-денний строк звільнити самостійно зайняту земельну ділянку або провести державну реєстрацію права власності (користування) на земельну ділянку; про виконання припису повідомити в строк до 10.01.2014 року (а.с. 90).

Окрім того, за наслідками перевірки 11.12.2013 року державний інспектор Дідух О.Т. склав протокол про адміністративне правопорушення від 11.12.2013 року №000816. За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення від 20.12.2013р. №14 Д. якою накладено штраф у розмірі 153 грн. у зв'язку із невиконанням позивачем вимог припису №1217 від 23.10.2013 року.

Позивач вважає приписи № 1217 від 23.10.2013 року і № 1491 від 11.12.2013 року неправомірними, оскільки при їх прийнятті не враховано всіх істотних обставин, а сам зміст вимог і строки їх виконання, судячи із пояснень позивача, не відповідають принципу пропорційності. У зв'язку з цим позивач звернувся з даним позовом до суду про скасування цих приписів, а також про визнання неправомірними дій інспектора, який сформував такі необґрунтовані і не зрозумілі вимоги.

При вирішенні спору суд керувався наступним:

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до положень пунктів 6-10 ст.118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою, як зазначено в ст. 126 ЗК України, оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.200 року № 1952-IV, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст. 6 цього ж Закону систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 186 ЗК України проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року N 877-V у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №877-V).

Згідно зі ст. 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 1 Закону N 877-V заходами державного нагляду (контролю) є - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 року № 963-IV (далі - Закон № 963) державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 963 державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель передбачено у ст. 10 Закону № 963, відповідно до якої державні інспектори мають право: - безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; - давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; - складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 13.04.2011 року № 459/2011 (далі - Указ № 459) Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Одним із основних завдань Держсільгоспінспекції України відповідно до п. 3 Указу № 459, є реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у зв'язку з чим, Держсільгоспінспекція України організовує та здійснює державний нагляд (контроль).

Згідно з п. 6 Указу № 459 Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.

Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності, а також безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації усіх форм власності, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, для проведення перевірок з питань, що належать до компетенції Держсільгоспінспекції України (п. 6 Указу № 459).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013р. № 132 (далі - Наказ №132) затверджено Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, який визначає процедуру планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, визначає організаційні заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірок, загальні вимоги до їх здійснення, а також вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок.

Відповідно до п. 3 Наказу № 132, позаплановим заходом є захід державного нагляду (контролю), який не передбачений планом роботи інспекційного органу.

Пункт 3.2 Наказу № 132 містить вичерпний перелік підстав для здійснення позапланового заходу, а саме: - подання суб'єктом господарювання письмової заяви до інспекційного органу про проведення перевірки за його бажанням; - виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; - перевірка виконання суб'єктами господарювання приписів чи інших розпорядчих документів інспекційного органу щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, виданих за результатами раніше проведених планових та позапланових заходів; - отримання заяв, скарг чи звернень фізичних та юридичних осіб, у яких міститься інформація про порушення суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства (із обов'язковим зазначенням суті порушення); - неподання у встановлений термін суб'єктами господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення планової/позапланової перевірки.

При вирішенні даного спору суд виходив із наступних мотивів:

Перевірку ОСОБА_1 на предмет додержання ним вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 1,45 га в АДРЕСА_1 проведено Держсільгоспінспекцією у Львівській області на підставі звернення голови Бібщанської сільської ради від 14.10.2013 року.

Суд встановив, що ОСОБА_1 отримав дозвіл Бібщанської сільської ради Золочівського району на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Такий проект на замовлення ОСОБА_1 виготовлено та погоджено у встановленому законом порядку.

В силу наведених вище вимог Земельного кодексу України погоджений проект землеустрою надалі в обов'язковому порядку передається на затвердження органу місцевого самоврядування. Окрім того, в силу вимог ст. 186-1 такий проект також потребує погодження з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Що ж до державної реєстрації прав на земельну ділянку, то її здійснюють органи державної реєстрації прав, утворені Мінюстом України, на підставі та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Під час розгляду справи суд встановив, що до затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, а також без рішення органу місцевого самоврядування про надання у власність цієї землі позивач згадану ділянку виорав та засіяв озимими культурами. Позивач не заперечує того факту, що станом на дату проведення перевірки у нього не було правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 1,45 га в АДРЕСА_1. В той же час, як встановлено під час розгляду справи, він неодноразово звертався до органу місцевого самоврядування про затвердження розробленого ним проекту землеустрою, і в тому, що його звернення не було розглянуто, вини позивача немає.

Зокрема, з метою виконання вимог припису №1217 від 23.10.2013 року він 25.10.2013 року звернувся до Бібщанської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення згаданої земельної ділянки. Про необхідність виконання вимог припису №1217 від 23.10.2013 року позивача зобов'язано повідомити до 22.11.2013 року. Цього ж дня ОСОБА_1 отримав відповідь від Бібщанської сільської ради про те, що його заява від 25.10.2013 року розглядатиметься лише після того, як буде вирішено судовий спір щодо правомірності ухвали, якою йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, який він подав на затвердження.

Під час розгляду даної адміністративної справи представник позивача повідомив суду, що такий спір дійсно розглядався Золочівським районним судом і на даний час рішення суду оскаржено в апеляційному порядку. Позивач пояснив, що після надання йому сільською радою дозволу на розробку проекту землеустрою дружина сільського голови ОСОБА_8 з особистих корисливих мотивів підбурила кількох односельчан написати заяви про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельних ділянок в тому ж місці, на яке же було дано дозвіл ОСОБА_1, а потім оскаржила до суду рішення сільської ради від 12.08.2013р. №133 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_1 до 2 га». Одночасно ОСОБА_5 як представник відповідача в суді визнав цей позов. За наслідками проведеної перевірки Золочівський районний суд 25.03.2014р. притягнув Бібщанського сільського голову ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, яке полягало визнанні сільським головою позову ОСОБА_8 (його дружини) до ОСОБА_1 про скасування ухвали сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, позивач у визначений йому строк не отримав затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і відповідно не зміг звернутися до компетентного органу про реєстрацію права власності на неї, як того вимагав державний інспектор. При повторній перевірці державний інспектор знову видав припис від 11.12.2013 року, яким зобов'язав ОСОБА_1 у місячний строк провести державну реєстрацію права власності на зайняту ним земельну ділянку або ж звільнити її.

Оцінюючи правомірність оскаржених приписів суд взяв до уваги ту обставину, що спосіб, у який державний інспектор зобов'язує позивача усунути виявлені порушення земельного законодавства, передбачає вчинення юридично значимих дій, які віднесено до компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, та фактично не можуть бути вчинені позивачем. Позивач може лише звернутися до органу місцевого самоврядування, а потім і до органу державної реєстрації у встановленому законом порядку, однак вплинути на їх рішення, або ж в той чи інший спосіб пришвидшити процедуру набуття права на земельну ділянку він не в змозі.

Стосовно вимоги відповідача про звільнення самовільно найнятої земельної ділянки, то суд звертає увагу, що судячи зі змісту акта, станом на дату проведення повторної перевірки 11.12.2013 року поле засіяно озимими культурами. Відповідач не загороджував земельну ділянку чи в будь-який інший спосіб не обмежував доступ до неї, а до 2013 року ця земля взагалі пустувала та не оброблялася. Попри це відповідач все ж зобов'язав ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, однак не роз'яснив в який спосіб він повинен це зробити. Відтак, суд погоджується з представником позивача, що виконати таку вимогу припису також не видається можливим, оскільки не зрозуміло вчинення яких саме дій вимагає відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У ч. 2 цієї ж статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених вище обставин суд прийшов до висновку, що вимоги приписів № 1217 від 23.10.2013 року та № 1491 від 2013 року не відповідають наведеним у ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, оскільки такі за своїм змістом є нечіткими і суперечливими, а крім того не встановлено належного способу їх виконання, тому вимагати від позивача неухильного виконання таких вимог немає обґрунтованих підстав. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування таких приписів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання неправомірними дій державного інспектора Дідуха О.Т. щодо надання припису, який зобов'язує до дій, що неможливо виконати, то позивач не пояснив суду у чому він вбачає відмінність між такими діями і оскарженими приписами, як результатами таких дій, а також які несприятливі юридичні наслідки створюють для нього такі дії Дідуха О.Т. На думку суду, належним способом захисту порушеного права позивача є оскарження саме приписів про усунення порушень вимог земельного законодавства, тому в цій частині підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню із державного бюджету України на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати приписи Державної інспекції з сільського господарства у Львівській області №1217 від 23.10.2013 року та №1491 від 11.12.2013 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2014 року.

Суддя Москаль Р.М.