Постанова

від 14.05.2014 по справі 16/5005/6379/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2014 року Справа № 16/5005/6379/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: Омельяненко В.В., довіреність № б/н від 07.02.14, представник;

представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014р. у справі №16/5005/6379/2012

за позовом Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Запоріжжя

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного центру "КРОК", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" м. Київ в особі Міжобласної дирекції "Дніпро" Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Дніпропетровськ

про стягнення 16412 грн. 18 коп.

ВСТАНОВИВ :

ДП "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ ВКЦ "КРОК" про стягнення суми 16412,18 грн. збитків, завданих при ДТП автомобілю позивача з вини водія, який знаходився у трудових відносинах із ТОВ ВКЦ "КРОК", які не були відшкодовані у повному обсязі за рахунок страхового відшкодування Міжобласною дирекцією "Дніпро" ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014р. у справі №16/5005/6379/2012 (суддя Загинайко Т.В.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Означене рішення суду мотивовано тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" м. Київ в особі Міжобласної дирекції "Дніпро" ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" м.Дніпропетровськ у повному обсязі, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відшкодовало матеріальну шкоду в сумі 38695,32 грн., що була завдана позивачу внаслідок ДТП, розмір якої підтверджено висновком судової експертизи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач - ДП "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014р. у справі №16/5005/6379/2012 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю. Судові витрати у справі, у тому числі на оплату судової експертизи, покласти на відповідачів у даній справі.

Позивач вважає означене рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, яке прийнято без з'ясування в повному обсязі обставин у справі, з неправильним дослідженням доказів та надання їм невірної оцінки, без додержання норм матеріального права. Так апелянт зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства України була проведена незалежна експертна оцінка вартості збитків, завданих при ДТП автомобілю позивача з вини ТОВ ВКЦ "КРОК" та визначена вартість відновлювального ремонту цього автомобіля в сумі 55116,10 грн. Фактичні витрати позивача на відновлювальний ремонт, які були сплачені ТОВ "Макфорт", становили суму 55107,50 грн. та були частково відшкодовані страховою компанією - Міжобласною дирекцією "Дніпро" ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" у розмірі 38695,32 грн. Вважає, що матеріальну шкоду в розмірі 16412,18 грн., яка складає витрати необхідні для повного відновлення транспортного засобу без врахування зносу деталей та без врахування страхового відшкодування, виходячи з вимог ст. ст. 22, 1192 Цивільного кодексу України, та на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України необхідно стягнути з ТОВ ВКЦ "Крок", яке є володільцем джерела підвищеної небезпеки та працівник якої під час виконання своїх безпосередніх трудових обов'язків водія завдав шкоди позивачу.

ТОВ ВКЦ "КРОК" заперечує на задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи матеріальна шкода, спричинена автомобілю позивача, складає 37021,19 грн., тому, оскільки Міжобласна дирекція "Дніпро" ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 38695,32 грн., позивач не має право на стягнення будь-яких коштів. Вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, оскільки обставини, що мають значення для справи судом повністю з'ясовані, а висновки викладені в рішенні відповідають обставинам справи.

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Міжобласної дирекції "Дніпро" вказує у запереченнях на апеляційну скаргу, що зі сторони страхової компанії були виконані усі вимоги, які встановлені чинним законодавством України, та здійснена у повному обсязі виплата страхового відшкодування, згідно до умов страхового полісу. Просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги. Представники відповідачів заперечували на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 28.04.2014 року оголошено перерву до 14.05.2014р.

12.05.2014р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом отримані клопотання від ТОВ ВКЦ "КРОК" та від Міжобласної дирекції "Дніпро" ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про розгляд справи без участі свого представника, які були розглянуті у судовому засіданні 14.05.2014р. та задоволені судом.

В судовому засіданні 14.05.2014р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом завершено розгляд справи із оголошенням вступної та резолютивної частини постанови у даній справі.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами даної справи, 06.10.2011 р. о 12-40 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "ВАЗ-21214" д/н НОМЕР_5, на греблі ДніпроГЕС, напроти опори 29, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу, де скоїв зіткнення з автомобілем марки "ВАЗ 21093" д/н НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_3 та з автомобілем марки "Хонда Цивік" д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, які рухалися у зустрічному напрямку, після чого водій ОСОБА_3 втратив контроль над транспортним засобом та скоїв виїзд на зустрічну смугу та зіткнувся з мікроавтобусом "Мерседес-Бенс", д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_5; внаслідок ДТП автомобілі пошкоджені; постраждав ОСОБА_6

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2011р. у справі №3-2469/11 в даній дорожній ситуації водія ОСОБА_2 визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

На час скоєння вказаного ДТП водій автомобіля марки "ВАЗ-21214" д/н НОМЕР_5 ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ ВКЦ "КРОК", яке є власником цього автотранспортного засобу.

Транспортний засіб - автомобіль "ВАЗ-21214" д/н НОМЕР_5 було застраховано його власником ТОВ ВКЦ "КРОК" (відповідачем-1) у ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (відповідача-2), згідно полісу №АА/1995839 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.; а строк дії з 13.02.2011р. до 12.02.2012р. включно.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль "Хонда Цівик" д/н НОМЕР_3 належить ДП "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот" (позивачу).

На замовлення позивача ТОВ "Макфорт" були виконані роботи по відновлюванню пошкодженого автомобіля Хонда Цівик д/н НОМЕР_3.

Як свідчить акт виконаних робіт ТОВ "Макфорт" від 31.10.2011р. №АС-5275, цією особою було придбано запасні частини та проведено ремонтні роботи автомобілю марки Хонда Цивік д/н НОМЕР_3, за результатами чого було виставлено позивачу рахунок-фактуру від 13.10.2011р. №АС-002054 на суму 55107,50 грн.

Відповідачем-2 зі своєї сторони були складені страхові акти (аварійні сертифікати) від 06.02.2012р. №АА/1995839 та від 23.03.2012р. №АА/1995839/1, згідно з якими позивачу підлягає виплаті страхове відшкодування у розмірі 29510,74 грн. та 9184,58 грн. відповідно, що разом складає 38695,32 грн.

У період з 03.02.2012р. по 13.04.20102р. відповідачем-2 було виплачене позивачу страхове відшкодування у розмірі 38695,32 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями в матеріалах справи.

Згідно з актом незалежної оцінки стосовно визначення розміру матеріального збитку, заподіяного володільцю колісного транспортного засобу №220 від 27.09.2012 року, яку було проведено оцінювачем ОСОБА_7 за зверненням позивача, вартість відновлювального ремонту складає 55116,10 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Хонда Цинік" д/н НОМЕР_3, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 42109,61 грн.

Враховуючи, що відповідачем-2, як страховою компанією, було виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 38695,32 грн., у той час, як вартість робіт, виконання яких необхідно для повного відновлення транспортного засобу, без врахування зносу становить 55116,10 грн., а, на твердження позивача, страхова компанія має здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі витрат, які пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача-1 про стягнення суми 16412,18 грн., яка становить різницю витрат з відновлення транспортного засобу з врахуванням зносу і без такого врахування, що пов'язано з необхідністю використання нових деталей, вузлів та агрегатів під час виконання робіт з повного відновлення транспортного засобу.

Як вбачається із встановлених обставин, спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування шкоди, яку спричинено внаслідок зіткнення джерел підвищеної небезпеки, між особами, які застрахували свою цивільну відповідальність.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Також, у ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, призначається судова експертиза (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2651 від 27.11.06. "Про деякі питання призначення судових експертиз", п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.12. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Ухвалою від 14.11.2012р. по справі господарським судом Дніпропетровської області за власною ініціативою було призначено судову експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.07.2013р. №1639-13 судової автотоварознавчої експертизи по визначенню збитку завданого власнику транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Хонда Цивік" реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, пошкодженого внаслідок ДТП, яке відбулося 06.10.2011р. згідно наявних матеріалів справи №16/5005/6379/2012 складає 55297,56 грн.; розмір матеріальної шкоди, що завдано власнику автомобіля "Хонда Цивік" реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, пошкодженого внаслідок ДТП, яке відбулося 06.10.2011р., згідно наявних матеріалів справи №16/5005/6379/2012, складає 37021,19 грн.

Таким чином, згідно до висновку судової експертизи, розмір матеріальної шкоди, що завдано позивачу, як власнику автомобіля "Хонда Цивік" д/н НОМЕР_3, пошкодженого внаслідок згаданого ДТП, є меншим (37021,19 грн.) від розміру страхового відшкодування (38695,32 грн.).

Спираючись на вищевказаний висновок судової експертизи, місцевий господарський суд у свою чергу дійшов висновку, що відповідачем-2 у повному обсязі було відшкодовано розмір матеріальної шкоди, яка була завдана позивачу, тому відмовив у позові повністю до обох відповідачів.

Проте колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

У застосуванні до встановлених судом обставин, відповідно до вищенаведених положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідачем-2, як страховиком, мають бути відшкодовані позивачу у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а, відповідно до положень ст. 1194 Цивільного кодексу України, відповідач-1, як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з Положенням про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996р. №1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395).

Таким чином, страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Умовами договору страхування згідно полісу №АА/1995839 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не передбачено обов'язку страховика на відшкодування страхувальнику непрямих збитків.

Відтак, місцевий господарський суд правильно визначив, що відповідач-2 у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором страхування, перерахувавши на користь позивача грошові кошти у сумі 38695,32 грн. страхового відшкодування, яка є більшою від розміру матеріальної шкоди з урахуванням зносу автотранспортного засобу, яка підтверджена висновком судової автотоварознавчої експертизи у сумі 37021,19 грн., тому підставно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача-2 про стягнення суми 16412,18 грн. збитків, завданих при ДТП автомобілю позивача з вини відповідача-1, які не були відшкодовані у повному обсязі за рахунок страхового відшкодування.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до відповідача-1, місцевий господарський суд не врахував, що різниця між сумою відшкодування, визначеною Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та фактичним розміром збитків, які підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, мають бути стягнуті з особи, винної у заподіянні збитків.

Так, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність на користь потерпілої особи, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка утворилась внаслідок того, що страхова компанія обраховує вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у абзацах 2 та 4 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам належить виходити з положень ст. 453 ЦК, статей 48, 51, 52, 54, 57 Закону України «Про власність». Зокрема, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладання на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправимірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Отже, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, при спірних обставинах, які склалися у даній справі, розмір відшкодування має визначається в залежності від способу відшкодування шкоди.

Як підтверджено матеріалами справи, відшкодування шкоди не відбувалось шляхом покладення на відповідача-1 обов'язку надати річ того ж роду і якості, або виправити пошкоджену річ, або іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, тому позивачу мають бути відшкодовані в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи пошкодженого майна та робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ та усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. При цьому, оскільки зношеність пошкодженого майна враховується лише у випадку стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків), тобто у разі недоцільності відновлювального ремонту, якщо його вартість перевищує вартість аналогічного транспортного засобу з урахуванням його зносу, у даному випадку позивачу мають бути відшкодовані усі його обґрунтовані витрати на відновлювальний ремонт зазначеного автотранспортного засобу без врахування зношення його окремих частин.

Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля, згідно Звіту спеціаліста-товарознавця ОСОБА_7 від 27.09.2012р. № 220 становить 55116,10 грн., а згідно з Висновком судової автотоварознавчої експертизи від 31.07.2013р. №1639-13, яку було проведено Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість відновлювального ремонту становить 55297,56 грн., тобто мають незначні відхилення, слід дійсно визнати обґрунтованими фактичні витрати позивача на відновлення зазначеного автотранспортного засобу у сумі 55107,50 грн., яка була сплачена ним ТОВ «Макфорт» і не перевищує розмірів, що були визначені експертним шляхом.

За таких обставин, позовні вимоги позивача до відповідача-1 про стягнення суми 16412,18 грн. на відшкодування шкоди, яка складає різницю між фактичними витратами позивача (55107,50 грн.), які є його реальними збитками, понесеними ним у зв'язку із відновленням належного йому транспортного засобу, який був пошкоджений з вини відповідача-1 під час зазначеного ДТП, та розміром отриманого від відповідача-2 страхового відшкодування (38695,32 грн.), - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, з викладеного вище вбачаються передбачені п.п. 3 та 4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що прийнято внаслідок невідповідності висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Тому колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись п.2 ч. 1 ст. 103 господарського процесуального кодексу України, доходить висновку, що апеляційну скаргу позивача належить задовольнити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014р. у справі №16/5005/6379/2012 слід скасувати частково - в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 про стягнення суми 16412,18 грн., прийнявши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача до відповідача-1 про стягнення суми 16412,18 грн. задовольнити повністю, а в іншій частині оскаржуване рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача-2 - залишити без змін.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на результат вирішення спору, судові витрати позивача, понесені на сплату судового збору у зв'язку із розглядом справи судом першої інстанції у сумі 1609,50 грн. та у зв'язку із розглядом справи судом апеляційної інстанції у сумі 913,50 грн., підлягають стягненню на його користь з відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 ч.1 п. 2, 104 ч.1 п.п. 3 та 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014р. у справі №16/5005/6379/2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014р. у справі №16/5005/6379/2012 в частині відмови Дочірньому підприємству "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційний центр "КРОК" суми 16412 грн. 18 коп. - скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення:

«Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційний центр "КРОК" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційний центр "КРОК" на користь Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" суму 16412 грн. 18 коп. збитків, 1609 грн. 50 коп. судового збору у суді першої інстанції, 913 грн. 50 коп. судового збору у суді апеляційної інстанції. Видати наказ».

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014р. у справі №16/5005/6379/2012 - залишити без змін.

Доручити видачу відповідного наказу господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 19.05.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна