Постанова

від 09.07.2014 по справі 16/5005/6379/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 16/5005/6379/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного центру "КРОК" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі№ 16/5005/6379/2012 Господарського судуДніпропетровської області за позовомДочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного центру "КРОК" 2.Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" м. Київ в особі Міжобласної дирекції "Дніпро" Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" простягнення 16412 грн. 18 коп. за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-1: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014 у справі №16/5005/6379/2012 (суддя Загинайко Т.В.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М., судді - Іванов О.Г., Березкіна О.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014 у справі №16/5005/6379/2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Суд стягнув з ТОВ ВКЦ "КРОК" на користь ДП "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" суму 16412 грн. 18 коп. збитків. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014 у справі №16/5005/6379/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, ТОВ ВКЦ "КРОК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, а рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі №16/5005/6379/2012 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Відповідачем-1, в порядку ст. 121 1 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 07.07.2014 № 02-05/266 для розгляду касаційної скарги у справі №16/5005/6379/2012, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 09.07.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Козир Т.П.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

06.10.2011 ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки "ВАЗ-21214" д/н НОМЕР_5, на греблі ДніпроГЕС, напроти опори 29, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу, де скоїв зіткнення з автомобілем марки "ВАЗ 21093" д/н НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_5 та з автомобілем марки "Хонда Цивік" д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, які рухалися у зустрічному напрямку, після чого водій ОСОБА_5 втратив контроль над транспортним засобом та скоїв виїзд на зустрічну смугу та зіткнувся з мікроавтобусом "Мерседес-Бенс", д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_7; внаслідок ДТП автомобілі пошкоджені; постраждав ОСОБА_8

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2011 у справі №3-2469/11 в даній дорожній ситуації водія ОСОБА_4 визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

На час скоєння ДТП водій автомобіля марки "ВАЗ-21214" д/н НОМЕР_5 ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із ТОВ ВКЦ "КРОК", яке є власником цього автотранспортного засобу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначений вище автомобіль марки "ВАЗ-21214" д/н НОМЕР_5 застрахований його власником ТОВ ВКЦ "КРОК" в ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", згідно полісу №АА/1995839 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.; а строк дії з 13.02.2011 до 12.02.2012 включно.

ТОВ "Макфорт" виконані роботи по відновлюванню пошкодженого автомобіля Хонда Цівик д/н НОМЕР_3, власником якого є позивач. Вартість робіт склала 55107,50 грн., яка включала в себе придбані запасні частини та проведення ремонтних робіт автомобіля (акт виконаних робіт ТОВ "Макфорт" від 31.10.2011 №АС-5275, рахунок-фактура від 13.10.2011 №АС-002054).

ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" м. Київ в особі Міжобласної дирекції "Дніпро" Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" складені страхові акти (аварійні сертифікати) від 06.02.2012 №АА/1995839 та від 23.03.2012 №АА/1995839/1, згідно з якими позивачу підлягає виплаті страхове відшкодування в сумі 29510,74 грн. та 9184,58 грн. відповідно, що разом складає 38695,32грн. Зазначена сума, як досліджено попередніми судовими інстанціями, виплачена відповідачем-2 в період з 03.02.2012 по 13.04.2012.

Згідно з актом незалежної оцінки стосовно визначення розміру матеріального збитку, заподіяного володільцю колісного транспортного засобу №220 від 27.09.2012, яку було проведено оцінювачем ОСОБА_9 за зверненням позивача, вартість відновлювального ремонту складає 55116,10 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Хонда Цинік" д/н НОМЕР_3, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 42109,61 грн.

Предметом позовних вимог у даній справі, як вірно визначено судами, є вимога позивача про стягнення 16412,18 грн. збитків, які є різницею між понесеними останнім витратами з відновлювального ремонту свого автомобіля (55107,50 грн.) та виплаченим відповідачем-2 страховим відшкодуванням (38695,32 грн.) згідно з страховими актами (аварійні сертифікати) від 06.02.2012 №АА/1995839 та від 23.03.2012 №АА/1995839/1.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 6, 25, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та, взявши до уваги платіжні доручення, якими відповідачем-2 виплачено позивачу страхове відшкодування на загальну суму 38695,32 грн., а також висновки судової автотоварознавчої експертизи від 31.07.2013 № 1639-13 по визначенню збитку, завданого власнику транспортного засобу, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, суд керуючись положеннями ст.ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 6, 25, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, погодився з висновком суду, що позовні вимоги до відповідача-2 задоволенню не підлягають (відповідач-2 у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором страхування, перерахувавши позивачу кошти в сумі 38 695,32 грн. страхового відшкодування).

Однак, в частині відмови в задоволенні позову до відповідача-1, апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції. Суд виходив з того, що в спірних правовідносинах, позивачу мають бути відшкодовані усі його обґрунтовані витрати на відновлювальний ремонт зазначеного вище автотранспортного засобу без врахування зношення його окремих частин, тобто стягненню з відповідача-1 підлягає різниця між фактичними витратами позивача (55107,50 грн.), які є його реальними збитками, понесеними у зв'язку з відновленням належного йому транспортного засобу (пошкоджений з вини відповідача-1 під час ДТП) та розміром отриманого від відповідача-2 страхового відшкодування (38695,32 грн.). Різниця витрат, які пов'язані з відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу становить 16412,18 грн.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

За приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.07.2013 №1639-13 судової автотоварознавчої експертизи по визначенню збитку завданого власнику транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Хонда Цивік" реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, пошкодженого внаслідок ДТП, яке відбулося 06.10.2011 згідно наявних матеріалів справи №16/5005/6379/2012 складає 55297,56 грн.; розмір матеріальної шкоди, що завдано власнику автомобіля "Хонда Цивік" реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, пошкодженого внаслідок ДТП, яке відбулося 06.10.2011, згідно наявних матеріалів справи №16/5005/6379/2012, складає 37021,19 грн.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідачем-2, як страховиком, мають бути відшкодовані позивачу у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а, відповідно до положень ст. 1194 ЦК України, відповідач-1, як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положенням про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 №1175 визначено, що страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Отже, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач-2 у повному обсязі виконав свої зобов'язання, перерахувавши на користь позивача грошові кошти у сумі 38695,32 грн. страхового відшкодування, яка є більшою від розміру матеріальної шкоди з урахуванням зносу автотранспортного засобу, яка підтверджена висновком судової автотоварознавчої експертизи в сумі 37021,19 грн.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вимоги наведеного вище законодавства України, а також встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповдіача-1 суми 16412,18 грн., яка складає різницю між фактичними витратами позивача (55107,50 грн.), які є його реальними збитками, понесеними у зв'язку із відновленням належного йому транспортного засобу, який був пошкоджений з вини відповідача-1 під час ДТП та розміром отриманого від відповідача-2 страхового відшкодування (38695,32 грн.).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи відповідача-1, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного центру "КРОК" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі № 16/5005/6379/2012 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР