Постанова

від 13.05.2014 по справі 814/2678/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2678/13-а

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойко А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року задоволено позов та стягнуто з відповідача адміністративно-господарські санкції за 2012 рік, на загальну суму 7815,28 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції невірно дано оцінку встановленим обставинам у справі, так як підприємством у 2012 році здійснено усі необхідні заходи для виконання нормативу з працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, а саме направлено відповідні звіти до Центру зайнятості, а тому до нього неправомірно застосовано адміністративно-господарські санкції та пеню.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова кількість штатних працівників підприємства відповідача, за період з січня по березень 2012 року, становила 8 осіб, а в період з квітня по грудень 2012 року - 13 осіб, а тому відповідно до нормативів з працевлаштування на підприємстві повинен працювати 1 інвалід, проте вказане місце не працевлаштовано відповідачем, а тому за результатами звітного року підприємству нараховано адміністративно-господарські санкції та пеню, в сумі 7815,28 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Положення "Про Фонд соціального захисту інвалідів", затвердженого Постановою КМУ № 1434 від 26.09.2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів - є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до п.3 Положення, є контроль за виконанням підприємствами, установами і організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі-підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Частиною 1 ст. 18. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Пунктом 4 Положення "Про Фонд соціального захисту інвалідів" передбачено, що Фонд, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Про зайнятість та працевлаштування інвалідів роботодавець повідомляє територіальне відділення Фонду соціального захисту інвалідів шляхом подання не пізніше 1 березня, наступного після звітного періоду статистичної звітності передбаченої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42.

Судовою колегією встановлено, що в період з січня по березень 2012 року на підприємстві відповідача працювало менше 8 осіб, тобто у вказаний період підприємство звільнено від обов'язку працевлаштування інвалідів, а в період з квітня по грудень 2012 року штатна чисельність робітників підприємства складала 13 осіб, а тому у вказаний період відповідач повинен працевлаштувати 1 інваліда, проте вказане місце не зайнято таким робітником.

За період з квітня по листопад 2012 року, відповідачем кілька разів на місяць направлено до районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій на підприємстві (а.с.9-17), та останнім надано відповідь про те, що центром зайнятості надано направлення на підприємство відповідача, проте особи самостійно відмовлялись від цього місця працевлаштування (а.с.39).

Крім того відповідачем надано довідку від Миколаївського районного товариства інвалідів, у якій вказано, що підприємство співпрацює з даною організацією, постійно інформує про наявність вакансій та надає благодійну допомогу (а.с.41).

Жодних доказів щодо направлення органами державної влади, в тому числі позивачем, на підприємство інвалідів для працевлаштування, а також доказів відмови відповідачем у їх працевлаштуванні до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

З огляду на вищевказане, приходить до висновку, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів, не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. При цьому, статтею 18 вищезазначеного Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію необхідну для організації працевлаштування інвалідів, що й зроблено відповідачем.

Колегія суддів вважає, що відповідачем вжито всіх передбачених законодавством заходів для забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому позивачем неправомірно застосовано до нього штрафні санкції.

При цьому судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на порушення підприємством форму заповнення звіту до РЦЗ, в частині розділу 15 (пільгові місця, в тому числі для інвалідів), як на підставу для задоволення позову.

Як встановлено судовою колегією, у поданих звітах до центру зайнятості підприємством дійсно порушено порядок її заповнення та замість проставлення цифри "11" у розділі 15 (що вказує про наявність пільгового місця для інваліда), підприємством прямо написано про наявність такої вакансії для інваліда, тобто зміст та суть інформації є однаковою. При цьому центром зайнятості, до якого подано вказані звіти, прийнято вказану інформацію та останній знав про наявність пільгових вакансій, що підтверджено відповідними довідками (а.с.39, 40).

Колегія суддів вважає, що порушення порядку заповнення звіту до центру зайнятості не є підставою для застосування санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, оскільки основною метою вказаного звіту є інформування відповідного органу про наявність вакансій, що й зроблено підприємством та підтверджено самим центром зайнятості.

Судова колегія також вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано зроблено посилання на рішення Верхового Суду України від 28.05.2013 року, у якому судом зробленого висновок, що не заповнення розділу 15 звіту форми №3-ПН вказує на невиконання підприємством нормативу, оскільки у вказаному рішенні Верхового Суду зазначено про те, що підприємством взагалі не заповнено розділ 15 та останній не інформував центр зайнятості про наявність вакансій, проте судовою колегією у даній справі встановлено інші обставини, а тому вищевказане судове рішення не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою в задоволені позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло