Ухвала

від 16.04.2015 по справі 814/2678/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2015 р. м. Київ К/800/38572/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі № 814/2678/13-а за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

в с т а н о в и л а:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2012 рік на загальну суму 7815,28 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, як особа, що використовує найману працю, не виконав нормативи працевлаштування інвалідів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 7815,28 грн., з яких: 7726,93 грн. - адміністративно-господарські санкції за 2012 рік, 88,35 грн. - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2012 рік.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.02.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" подало до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, в якому зазначило наступне: Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 13; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 14.

18 березня 2013 року, на підставі інформації відповідача про середньорічну заробітну плату працівника, позивач листом № 06-101/444 повідомив підприємство про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 7 726,93 грн. (половина середньої річної заробітної плати за 1 робоче місце), однак відповідач вказану суму не сплатив, у зв'язку з чим було нараховано пеню за період з 16.04.2013 року по 11.06.2013 року в сумі 88,35 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звіт позивача про наявність вакансій не містить інформації про наявність відповідної кількості вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак позивачем не вчинено всіх передбачених законодавством дій щодо виконання нормативу робочих місць для інвалідів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у поданих звітах до центру зайнятості підприємством дійсно порушено порядок його заповнення, однак в них відповідачем прямо написано про наявність такої вакансії для інваліда, тобто виконано вимогу закону. Судом апеляційної інстанції також зазначено, що порушення порядку заповнення звіту до центру зайнятості не є підставою для застосування санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, оскільки основною метою вказаного звіту є інформування відповідного органу про наявність вакансій, що й зроблено підприємством та підтверджено самим центром зайнятості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, на яких працює від 8 до 16 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 затверджено форму звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та Інструкцію щодо заповнення цієї форми, відповідно до пункту 15 якої у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших (наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян. Зокрема, інваліди зазначаються під шифром 11).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вказаних норм незаповнення (неналежне заповнення) графи 15 звіту про наявність вакансій свідчить про невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом першої інстанції, звіти відповідача за 2012 рік не містять інформації про наявність відповідної кількості вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року скасувати.

Залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)