Постанова

від 12.05.2014 по справі 816/980/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/980/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Марченко О.Є.

та представників сторін:

від позивача - Пасюк В.В.,

від відповідача - Гаспарян С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерудит-Лідер" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерудит-Лідер" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Ерудит-Лідер") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 лютого 2014 року №0000762301/262, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 74 416 грн та №0000772301/263, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 14010100" загалом в розмірі 28 369 грн 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та законні інтереси ТОВ "Ерудит-Лідер" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість. Наголошував на тому, що доводи відповідача про порушення ТОВ "Ерудит-Лідер" вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими до матеріалів справи письмовими доказами.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ерудит-Лідер" повністю. При цьому посилався на відомості, викладені у акті Кременчуцької ОДПІ від 21 серпня 2012 року №3195/22-209/35132022 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерудит-Лідер", код за ЄДРПОУ 35132022 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 08.08.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 08.08.2012р.".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях Кременчуцької ОДПІ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Ерудит-Лідер" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 35132022, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та зареєстроване платником податку на додану вартість з 03 серпня 2007 року /т. І, а.с. 14, 16/.

Одним із основних видів діяльності позивача за КВЕД-2010 є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49), що, окрім іншого, включає оптову торгівлю канцелярським приладдям /т. І, а.с. 15/.

Фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ерудит-Лідер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 08 серпня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 08 серпня 2012 року.

Передумовою для проведення перевірки слугувала постанова старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О.А. про призначення документальної перевірки від 18 червня 2012 року /т. ІІІ, а.с. 178/, а нормативною підставою - положення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржено.

За результатами перевірки складено акт від 21 серпня 2012 року №3195/22-209/35132022 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- пункту 135, пункту 138.2, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем податку на прибуток загалом в розмірі 97 689 грн (в т.ч., за ІІ квартал 2009 року - 20 522 грн, за ІІІ квартал 2009 року - 2752 грн, за І квартал 2011 року - 18 364 грн, за ІІ квартал 2011 року - 37 212 грн, за ІІІ квартал 2011 року - 18 839 грн);

- статей 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого вказано на заниження ТОВ "Ерудит-Лідер" податку на додану вартість загалом в розмірі 49 121 грн (в т.ч., за травень 2009 року - 16 418 грн, за вересень 2009 року - 2195 грн, за січень 2011 року - 4001 грн, за лютий 2011 року - 2968 грн, за березень 2011 року - 2724 грн, за квітень 2011 року - 11 825 грн, за травень 2011 року - 1544 грн, за серпень 2011 року - 3208 грн, за вересень 2011 року - 4238 грн) /т. І, а.с. 21-34/.

На підставі даних висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 28 лютого 2014 року складено податкові повідомлення-рішення:

- №0000762301/262 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Ерудит-Лідер" за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 74 416 грн (в т.ч., 74 415 грн - основний платіж, 1 грн - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 17-18/;

- №0000772301/263 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Ерудит-Лідер" за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 14010100" загалом в розмірі 28 369 грн 50 коп. (в т.ч., 26 507 грн - основний платіж, 1862 грн 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 19-20/.

При цьому, донарахування грошового зобов'язання здійснено за період, що відповідає строку давності у 1095 днів.

У порядку адміністративного узгодження дані податкові повідомлення-рішення позивач не оскаржив.

Натомість, не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що підставою для донарахування позивачу спірного грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та ПДВ є висновки документальної позапланової виїзної перевірки про порушення ТОВ "Ерудит-Лідер" вищенаведених вимог податкового законодавства. Дані висновки обґрунтовано відомостями про кримінальну справу №1201213009007, що порушена відносно гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 за фактом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ТОВ "Технорес", Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-Капітал", ПП "Дніпрогес-сервіс" з метою прикриття незаконної діяльності, в результаті чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Зокрема, контролюючим органом зазначено, що ТОВ "Ерудит-Лідер" за перевірений період здійснило операції з придбання канцтоварів у наступних підприємств: ТОВ "Технорес", Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-Капітал", ПП "Дніпрогес-сервіс". Однак, на переконання відповідача, перевіркою не підтверджено факт придбання товарів у зазначених суб'єктів господарської діяльності. Зокрема, ревізорами наголошено на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не підтверджено при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також, відповідач наголосив, що допитані в ході досудового слідства як свідки гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 пояснили, що протягом 2010-2011 років вони за винагороду, без мети здійснення господарської діяльності зареєстрували на себе зазначені вище підприємства, стали їх посадовими особами, проте ніяких документів не підписували, ТМЦ не поставляли, послуг не надавали, діяти від їх імені нікого не уповноважували.

На підставі вищевикладених доводів, відповідач дійшов висновку про удаваність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Технорес", Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-Капітал", ПП "Дніпрогес-сервіс". Як наслідок, Кременчуцькою ОДПІ зазначено про відсутність у ТОВ "Ерудит-Лідер" правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за результатами таких операцій, що фактично не відбулись.

Однак, суд не погоджується з даними доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Перш за все, суд звертає увагу на те, що стверджуючи про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині щодо податку на прибуток протягом звітних (податкових) періодів 2011 року, відповідач послався на норми Податкового кодексу України, що стосовно визначення порядку адміністрування податку на прибуток набули чинності з 01 квітня 2011 року.

Натомість, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат до 01 квітня 2011 року регулювались статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР).

А порядок формування платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток з 01 квітня 2011 року врегульовано статтями 138 - 139 Податкового кодексу України.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Зокрема, пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначалось, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У свою чергу, за змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так само, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, в силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, валові витрати (витрати) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем протягом 2011 року укладено ряд договорів поставки товарно-матеріальних цінностей (канцелярського приладдя):

- від 04 січня 2011 року №14, за умовами якого ТОВ "Технорес" (продавець) зобов'язувалось продати, а ТОВ "Ерудит-Лідер" (покупець) - прийняти та оплатити товар в асортименті /т. І, а.с. 69/;

- від 01 червня 2011 року №060111, за умовами якого підприємство "Спецбуд-Інвест" Світловодської міської організації інвалідів "Злагода" (продавець) зобов'язувалось передати належний йому товар у власність позивача (покупця), а покупець - прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору /т. І, а.с. 182/;

- від 07 червня 2011 року №07062, за умовами якого ПП "Кас-капітал" (продавець) зобов'язувалось постачати покупцю (позивач) канцтовари в асортименті, а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату /т. І, а.с. 172/;

- від 01 серпня 2011 року №110108, за умовами якого ПП "Дніпрогес-сервіс" (продавець) зобов'язувалось передати належний йому товар у власність ТОВ "Ерудит-Лідер" (покупець), а покупець - прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору /т. І, а.с. 139/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на підставі зазначених договорів ТОВ "Ерудит-Лідер" протягом січня-травня, серпня-вересня 2011 року отримало товарно-матеріальні цінності (канцелярське приладдя), на підтвердження чого продавцями виписано податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 72, 75, 79-80, 83, 87, 90, 93, 97, 100, 103, 106, 109, 113, 116, 119, 122, 125, 128, 131, 135, 138, 143-144, 147, 150, 153-154, 157, 160, 164-165, 168, 171, 175, 178, 181, 185/.

Вказані податкові накладні позивачем, за датою отримання, включено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту спірну суму ПДВ в розмірі 26 507 грн, що відображено у рядку 17 податкових декларацій з ПДВ за відповідні звітні (податкові) періоди та додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т. ІІІ, а.с. 40-175; т. IV, а.с. 2-47/.

Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача - відсутні.

Кременчуцькою ОДПІ не оспорюється той факт, що на момент виписування податкових накладних постачальники позивача мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Відтак, перелічені вище податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Технорес", Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-капітал", ПП "Дніпрогес-сервіс" товарів протягом 2011 року, є підставою для віднесення до складу податкового кредиту спірної суми ПДВ в розмірі 26 507 грн та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За умовами зазначених вище договорів факт передачі товару від продавців до покупця має бути підтверджено видатковою накладною.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем надано копії видаткових накладних /т. І, а.с. 70, 73, 76, 81, 84, 91, 94, 98, 101, 104, 107-зворот, 110, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 136, 140, 145, 148, 151, 155, 158, 161, 166, 169, 173, 176, 179, 183/.

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначені копії видаткових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Зауваження щодо змісту та форми видаткових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача проти позову відсутні.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено на підставі виставлених продавцями рахунків, шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів у банку, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено виписки установи банку про рух коштів на рахунку /т. І, а.с. 189-201/.

Товарно-матеріальні цінності від імені ТОВ "Ерудит-Лідер" отримано уповноваженою особою, про що зазначено у видаткових накладних та на підтвердження чого до матеріалів справи долучено викопіювання з журналу реєстрації доручень за 2011 рік /т. І, а.с. 186-188/.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснено автотранспортом ФОП ОСОБА_6 за замовленням продавців, що не суперечить договірним умовам сторін та підтверджено долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних /т. І, а.с. 71, 74, 78, 82, 86, 89, 92, 96, 99, 102, 105, 108, 112, 118, 121, 124, 127, 130, 134, 137, 142, 146, 149, 152, 156, 159, 163, 167, 170, 174, 177, 180, 184/.

Перелічені вище первинні документи, складені в ході виконання сторонами спірних господарських операцій, надавались на перевірку, були досліджені податковими ревізорами-інспекторами в ході її проведення, що відображено у Акті перевірки, жодних зауважень щодо змісту та форми вказаних документів Акт перевірки не містить.

Надходження товарів на склад та їх вибуття зі складу позивачем відображено шляхом вчинення записів по рахунку 281 "Товари на складі" /т. ІІ, а.с. 18-194/.

Придбані у ТОВ "Технорес", Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-капітал", ПП "Дніпрогес-сервіс" товари позивач реалізував третім особам, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями договорів, звітів про обіг товарів, податкових та видаткових накладних, рахунків, довіреностей /т. І, а.с. 202-213; т. ІІ, 195-249; т. ІІІ, а.с. 1-34/.

Відповідач у Акті перевірки не заперечує факт оприбуткування товарів та їх реалізації третім особам.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Технорес", Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-капітал", ПП "Дніпрогес-сервіс" товарів протягом 2011 року, встановлено факт понесення ТОВ "Ерудит-Лідер" витрат на придбання таких товарів та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

З приводу посилань контролюючого органу на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 травня 2013 року у справі №1601/11479/2012 р. /т. ІІІ, а.с. 179-191/, суд зазначає наступне.

Вказаним вироком гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, чч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи наведену законодавчу норму, суд зазначає, що вказаний вище вирок суду не містить жодних посилань на господарські правовідносини з ТОВ "Ерудит-Лідер" чи підроблення гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 первинних документів, виписаних від імені ТОВ "Технорес", Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-капітал", ПП "Дніпрогес-сервіс" в адресу позивача. Так само, мотивувальна частина вироку не містить посилань на Акт перевірки чи дослідження доказів щодо господарських операцій між ТОВ "Ерудит-Лідер" та його контрагентами.

За таких обставин, наведений вирок суду не може слугувати належним доказом вчинення позивачем безтоварних господарських операцій.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податків грошових зобов'язань зі сплати податків може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни контрагентами платника податків.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у рішенні від 22 січня 2009 року (справа "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), Суд зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Окрім того, виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ТОВ "Ерудит-Лідер" штрафні (фінансові) санкції загалом в розмірі 1863 грн 50 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Технорес", Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-капітал", ПП "Дніпрогес-сервіс" товарів протягом 2011 року, встановлено факт понесення ТОВ "Ерудит-Лідер" витрат на придбання таких товарів та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Відтак, податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 28 лютого 2014 року №0000762301/262, №0000772301/263 необхідно визнати протиправними та скасувати, а позов ТОВ "Ерудит-Лідер" - задовольнити.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Отже, судовий збір в розмірі 205 грн 57 коп., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, необхідно стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для утримання Кременчуцької ОДПІ.

При розподілі судового збору відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача від сплати судового збору звільнено.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерудит-Лідер" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 28 лютого 2014 року №0000762301/262, №0000772301/263.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерудит-Лідер" (код ЄДРПОУ 35132022) витрати зі сплати судового збору в розмірі 205 (двісті п'ять) гривень 57 (п'ятдесят сім) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19 травня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба