Постанова

від 15.05.2014 по справі 910/124/2013

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 910/124/2013

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року у справі № 910/124/2013 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" до товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 297 054,90 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати послуг за договором від 31.12.2011 року № 3112/2011-01К-АМКР.

До початку розгляду справи в суді першої інстанції позивач збільшив позовні вимоги та просив додатково стягнути з відповідача 891,16 грн. інфляційних сум та 3 % річних в сумі 3247,26 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року (суддя Привалов В.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 297 054,90 грн. і 3 % річних у сумі 3 242,12 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року (судді Калатай Н.Ф., Баранець О.М., Пашкіна С.А.) зазначене рішення суду першої інстанції змінено із викладенням п. 2 резолютивної частини рішення у редакції, відповідно до якої стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 297 054,90 грн., 3 % річних у сумі 3 242,12 грн. та збитки від інфляції в сумі 595 грн.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами обох інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 31.12.2011 року між ТОВ "Агелес" (виконавець) та ТОВ "Конім Груп" (замовник) укладено договір про надання консультаційних послуг № 3112/2011-01К-АМКР, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на вимогу замовника надавати інформаційно-консультаційні послуги з підтримки експлуатації впровадженого програмного забезпечення SAP для господарських потреб клієнтам замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що послуги можуть надаватися в наступних формах згідно із погодженим замовленням: виїзд фахівців на місце надання послуг, віддалено шляхом входу в систему клієнта замовника з використанням закритого каналу, по телефону, передачі по електронній пошті тощо.

Відповідно до п. 5.1. договору вартість послуг виконавця розраховується виходячи з фактичного часу, витраченого консультантами виконавця для надання послуг замовнику та вартості одного людино-дня відповідного консультанта.

Згідно з п. 5.5. договору оплата вартості послуг замовником здійснюється у строк 35 календарних днів з моменту підписання акту про надання послуг за відповідний період на основі рахунку-фактури, виставленого виконавцем.

За п. 5.6 договору в разі виникнення зауважень щодо оформлення документів, відповідач негайно сповіщає про це позивача. Відповідач підписує акти про надання послуг лише коли всі недоліки будуть усунені позивачем.

Пунктом 6.6 договору визначено, що у випадку виявлення факту неналежного надання послуг, котрий робить неможливим використання результатів таких послуг за їх призначенням, відповідач надає позивачу обґрунтовану письмову відмову в прийманні наданих послуг у строк 10 робочих днів з моменту отримання від позивача відповідного акту про надання послуг, з переліком конкретних недоліків послуг та необхідних доопрацювань. На підставі такої обґрунтованої відмови відповідача, сторони складають акт усунення недоліків, в якому затверджують перелік необхідних доопрацювань та строків їх виконання. В такому випадку позивач здійснює необхідні доопрацювання своїми силами та за власний рахунок.

Відповідно до п. 6.7 договору якщо у будь-який момент відповідач не буде задоволений результатами послуг консультантів, відповідач повідомить про своє незадоволення позивача у письмовій формі з обов'язковим наведенням аргументації та причин незадовільних результатів внаслідок дій або бездіяльності консультанта та матиме право вимагати заміни такого консультанта.

29.06.2012 року між сторонами договору було підписано акт № 0094783882 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого замовник підтверджував, що виконавцем за договором були проведені такі роботи (надані такі послуги): інформаційно-консультаційні послуги з ПЗ SAP, загальною вартістю 396 073,20 грн.

Вказаний акт підписано керівниками сторін та скріплено печатками підприємств. З боку відповідача підпис на цьому акті виконаний з використанням факсимільного відтворення.

10.09.2012 року позивач виставив та направив відповідачу рахунок-фактуру від 29.06.2012 року № 0094783882 на суму 396 073,20 грн.

02.10.2012 року позивач направив відповідачу повідомлення про встановлення терміну проведення розрахунків, яким просив відповідача в термін 7 днів з моменту отримання повідомлення сплатити 396 073,20 грн. заборгованість за надані послуги.

09.11.2012 року та 16.11.2012 року відповідач частково оплатив надані послуги на суму 99 018,30 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця до замовника про стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором з оплати наданих послуг.

Висновок судів обох інстанцій про задоволення позову про стягнення заборгованості та 3 % річних обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, а висновок суду апеляційної інстанції про викладення п. 2 резолютивної частини рішення у власній редакції щодо часткового стягнення інфляційних сум мотивовано перерахунком їх розміру.

За ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне надання замовнику спірних послуг підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), який скріплений печатками сторін та підписаний з боку відповідача за допомогою факсимільного відтворення.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

При цьому, судами обох інстанцій вірно зазначено, що доказів незаконного вибуття печатки з володіння відповідача суду не подано, а тому підстав для сумніву щодо змісту зазначеного акту здачі-прийняття немає.

Водночас слід зауважити, що доказів використання факсиміле невідомою особою матеріали справи не містять.

Разом з тим, обставини надання позивачем інформаційно-консультаційних послуг за спірним договором підтверджуються відсутністю з боку відповідача будь-яких зауважень щодо факту їх надання, обсягів, якості та вартості або відмови від прийняття спірних послуг у встановленому договором порядку, а також частковою оплатою замовником рахунку-фактури від 29.06.2012 року № 0094783882 в сумі 99 018,30 грн. з посиланням на зазначені договір та рахунок-фактуру.

Крім того, зі змісту письмових пояснень ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 11.11.2013 року № 83-01/17-1010 та доданих до них документів судами встановлено, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" згідно з укладеним з відповідачем договором від 11.11.2010 року № 460018329/5453 замовив у відповідача надання інформаційно-консультаційних послуг з підтримки експлуатації впровадженого програмного забезпечення SAP для використання у своїй господарській діяльності, і протягом грудня 2011 року та січня-червня 2012 року вказані послуги ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" надавали консультанти, які у період надання спірних послуг були працівниками позивача. Також ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" зазначено про те, що всі взаєморозрахунки за такі послуги ним з відповідачем проведено у повному обсязі і підтверджено актами надання послуг від 12.04.2012 року та від 14.06.2012 року № 116.

До того ж, наведені обставини підтверджуються тим, що згідно з п. 1.1 договору № 3112/2011-01К-АМКР послуги за цим договором позивач надає не безпосередньо відповідачу, а клієнту відповідача, при цьому відповідачем не доведено обставин надання послуг за укладеним ним з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" договором № 460018329/5453 будь-якою іншою особою, окрім позивача.

Отже, вірним є висновок апеляційного господарського суду про доведеність обставин надання позивачем визначених умовами договору послуг відповідачу на суму 396 073,20 грн. згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.06.2012 року № 0094783882, обставин не оплати відповідачем цих послуг на суму 297 054,90 грн. і наявність правових підстав для нарахування на суму заборгованості 3 % річних та інфляційних сум за період з 16.10.2012 року по 25.05.2013 року.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих правових норм та умов договору, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі в сумі 297 054,90 грн., 3 % річних у сумі 3 242,12 грн. і збитків від інфляції в сумі 595 грн., та відмову в решті позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року - без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк