Рішення

від 12.05.2014 по справі 910/3396/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3396/14 12.05.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 78 850,55 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Самойленко П.М.

від відповідача 1: Чайка О.В.

від відповідача 2: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі -відповідач-1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А" (далі -відповідач-2) про відшкодування збитків з відповідача-1 у сумі - 49 490,00 грн. та з відповідача-2 у розмірі - 29 870,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №2297294/05АВ від 05.07.2012 р., внаслідок чого, до останнього перейшло право вимоги в порядку регресу до відповідальних осіб за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.03.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

21.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на судовий запит.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача-2 та неналежне виконання сторонами вимог суду.

17.04.2014 р. судове засідання не відбулося через участь судді Бондарчук В.В. на загальних зборах суддів Господарського суду міста Києва відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Ухвалою суду від 17.04.2014 р. призначено розгляд справи на 12.05.2014 р. за участю представників сторін.

22.04.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-1 подав відзив на позов, в якому зазначив, що страхове відшкодування виплачується з урахуванням фізичного зносу, та враховуючи звіт оцінки завданої шкоди і франшизу, відповідач визнає обґрунтованою суму у розмірі 37 677,01 грн.

У судовому засіданні 12.05.2014 р. представник позивача подав уточнення позовних вимог, в яких просить суд з урахуванням автотоварознавчого дослідження №14/04/13 стягнути з відповідача-1 - 45 212,41 грн. та з відповідача-2 - 34 148,14 грн.

Суд прийняв подану заяву до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. Однак, про дату, час та місце слухання справи неодноразово був повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.05.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барістранс» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №2297294/05АВ, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «Мercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 15.04.2013 р. на а/д Київ - Харків, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_4, автомобіля «МАЗ-543203-222», державний номер НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А", під керуванням ОСОБА_5 та автомобілем «Volvo», державний номер НОМЕР_3 з причепом, державний номер НОМЕР_4 під управлінням ОСОБА_6

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "АХА Страхування" автомобіль «Мercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1.

У відповідності до постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.05.2013 р. з урахуванням Постанови суду від 06.09.2013 р. про виправлення описки, ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 15.04.2013 р. на а/д Київ - Харків, за участю автомобілів «Мercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1, автомобіля «МАЗ-543203-222», державний номер НОМЕР_2 та автомобіля «Volvo», державний номер НОМЕР_3 з причепом, державний номер НОМЕР_4.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту №14/04/13 про оцінку вартості майнової шкоди від 24.04.2013 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1, з урахуванням фізичного зносу, склала 45 212,41 грн.

23.05.2013 р. позивачем було складено страховий акт №1.001.13.04606/VESKO18183, згідно якого, виплата страхового відшкодування складає 79 360,55 грн.

Відповідно до зазначених вище звіту про оцінку вартості майнової шкоди та страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 79 360,55 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №33887 від 27.05.2013 р. (копії в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Мercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «МАЗ-543203-222», державний номер НОМЕР_2, яка застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Європейський страховий альянс" за полісом №АВ/3319097. Також з огляду на те, що водія автомобіля «МАЗ-543203-222», державний номер НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А", визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" в порядку регресу грошові кошти в розмірі 45 212,41 грн., та 34 148,14 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А", які не покриті полісом через ліміт відповідальності, враховуючи, що шкода завдана з вини водія застрахованого транспортного засобу який перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А" за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «МАЗ-543203-222», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Європейський страховий альянс" за полісом №АВ/3319097, при цьому, винна особа - ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з відповідачем-2, що також встановлено у постанові Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.05.2013 р.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_5 автомобіля «Мercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 у відповідачів виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування автомобіля «Мercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 у розмірі 79 360,55 грн., було сплачено позивачем на підставі договору страхування.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування застрахованого автомобіля «Мercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" в межах ліміту майнової відповідальності згідно страхового полісу та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А" в розмірі непокритого виплаченого страхового відшкодування страховим полісом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пп. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі , відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З полісу №АВ/3319097, яким застраховано цивільну відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А", вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого, визначений в розмірі 50 000,00 грн., а розмір франшизи за даним полісом становить 510,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування, яке зобов'язаний виплатити відповідач-1, в частині франшизи не відшкодовується, а тому обґрунтованою є сума в розмірі 44 702,41 грн., яку зобов'язаний виплатити відповідач-1.

Разом з тим, як передбачено ч. ч. 1, 2 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «МАЗ-543203-222», державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А" водієм, що встановлено у постанові суду.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем направлялися відповідачам претензії про виплату страхового відшкодування, однак останні відповіді не надали.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" 44 702,41 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А" - 34 148,14 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд 33-37, ідентифікаційний код - 19411125), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код - 20474912) 44 702 (сорок чотири тисячі сімсот дві) грн. 41 коп. - відшкодування збитків та 1 029 (одну тисячу двадцять дев'ять) грн. 12 коп. - судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, буд. 23, ідентифікаційний код - 30630627), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код - 20474912) 34 148 (тридцять чотири тисячі сто сорок вісім) грн. 18 коп. - відшкодування збитків та 786 (сімсот вісімдесят шість) грн. 14 коп. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 16.05.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.