Постанова

від 13.05.2014 по справі 826/4335/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2014 року № 826/4335/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат УА» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податких повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

В позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 13.11.2013р. №86626552207; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 13.11.2013р. №86526552207 в частині, не скасованій Рішенням ГУ Міндоходів у м.Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2014р. №472/10/26-15-10-06-15.

В судовому засіданні, представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання, не з'явився, про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат УА» код ЄДРПОУ 36844859 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 321.12.2012р., за результатами якого складено акт від 28.10.2013р. №569/26-55-22-07/36844859.

В ході проведення перевірки, встановлено порушення ТОВ «Дукат УА»: п.п.135.5.5. п.135.5 ст.135, п.138.8 ст.138, п.138.10.3, п.138.10 ст.138,пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, товариством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 633664грн; п. 187.1 ст.187, п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 282942 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013р. №86526552207, за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 353658грн., з яких за основним платежем - 282942грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70736 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013р. №86626552207 за платежем податок на прибуток, на загальну суму 733664грн., з яких за основним платежем - 633664грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 101856грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів в м.Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2014р. №472/10/26-15-10-06-15, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013р. №86626552207 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013р. №86526552207 в частині 135000,00грн. визначеного грошового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3375,00грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські відносини з ТОВ „ВКП ВВД" на підставі до договору комісії №05/11/К від 18.10.10 та додаткових угод до нього, відповідно до якого, ТОВ „ВКП ВВД" (комісіонер) зобов'язується від свого імені, за рахунок і на користь Комітента (ТОВ „Дукат УА") організовувати та здійснювати придбання офісного паперу. Відповідно до п.4.1 договору Комітент виплачує Комісіонеру винагороду за виконання доручень згідно з цим договором у сумі, що складає 2% від сукупної суми витрат Комісіонера. Відповідно до додаткової угоди №6 від 07.09.12 Комітент виплачує Комісіонеру винагороду за виконання доручень, згідно з цим договором у сумі, що складає 600 грн., в т.ч. ПДВ за кожну поставку товару. За 2011р. суми витрат за фактично отримані товари склала 8229178,64 грн., за період з 01.01.12 по 06.09.12 склала 6645808,70 грн.

На підставі викладеного, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Дукат УА» фактично отримало послуг більше ніж відображено по рахунку 3771 за перевіряємий період та, відповідно, сума винагороди за 2011р. має складати 164584 грн., за 2012р. - 132916 грн., внаслідок чого товариством занижено доходи на загальну суму 249500 грн., чим порушено пп.135.5.5 п.135.5 стю135 Податкового кодексу України.

Разом з тим, в матеріалах справи, містяться копії листів від 10.01.2011р. та 17.01.2011р., відповідно до яких ТОВ «Дукат УА» та ТОВ „ВКП ВВД" домовились про зміну умов визначення розміру комісійної винагороди (п.4.1. Договору комісії), а саме: перейти на фіксовану суму винагороди в розмірі 600грн. (в т.ч. ПДВ) за кожну поставку.

Відповідно до п.9.3 Договору комісії, всі зміни до цього договору є дійсними лише у тому випадку, якщо вони здійсненні у письмовій формі, підписані представниками обох сторін та завірені печатками обох сторін.

Окрім того, податковим органом встановлено, що до складу валових витрат підприємством було віднесено суми нараховані та сплачені ПП «Мазур І» - платнику єдиного внеску податку на транспортно-експедиційні послуги - в ІІІ кварталі 2011р.-379748грн., в IV кварталі 2011р. - 63702грн., в І кварталі 2012 - 237264грн., в ІІ кварталі 2012р.- 140255грн. Товариством отримано послуги від ПП „СК Логістика" за логістичні послуги та відповідне зберігання. Товариством, крім актів виконаних робіт, не надано жодних документів щодо підтвердження транспортування товарів та їх зберігання. За перевіряємий період відповідно до наданих документів ТОВ „Дукат УА" було орендовано понад 2000 м кв. До складу витрат товариством було віднесено суми нараховані та сплачені фізичним особам підприємцям, платникам єдиного податку за вивчення суспільної думки, роботи з організації та проведення презентації продукції а саме: в III кв. 2011р. - ОСОБА_2 в сумі 10723 грн., ОСОБА_3 в сумі 37833 грн., ОСОБА_4 в сумі 29280 грн. в III кв.2012р. - ОСОБА_1 в сумі 186312 грн., ОСОБА_5 в сумі 146790 грн., ОСОБА_8 в сумі 147768 грн., в IV кв. 2012р. - ОСОБА_1 в сумі 50305 грн., ОСОБА_8 в сумі 27515 грн.

Виходячи з викладеного, податковим органом зроблено висновок про завищення податкового кредиту ТОВ „Дукат УА" за перевіряємий період на загальну суму 269 442грн.

Перевіркою наведених показників в базі „Система автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в .розрізі контрагентів" та даних додатків №5 до декларацій з ПДВ за липень-вересень 2012р. встановлено сума завищення ПДВ у податковому кредиті в загальній сумі 24400 грн., а саме: за липень 2012р. на суму 8853 грн., за серпень 2012р. на суму 6270 грн., за вересень 2012р. на суму 9277 грн., який сформований за рахунок ТОВ „Компанія ТВМ", по якому ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 14.10.13 №1304 про неможливість проведення перевірки ТОВ „Компанія ТВМ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за липень-вересень 2012р., згідно з яким ТОВ „Компанія ТВМ" не надало підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №311, 361, 70, 641, 643, 681, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо.

У зв'язку з чим, відповідачем зроблено висновок, що в порушення п. 192.1, п. 192.3 ст.192, п. 198.3, п.198.6 ст.198 п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України товариством завищено податковий кредит на загальну суму 24400 грн.

На підтвердження реального здійснення господарської діяльності з контрагентами в матеріалах справи містяться копії наступних первинних документів: договір транспортного експедирування № 01/04/11-1 від 01.04.2011 р.; акти наданих послуг за період квітень 2011 р. - березень 2012 р.; оборотно-сальдовою відомістю Підприємства по рахунку 361 за вересень 2011 р. (в якій відображені всі поставки, здійснені на покупців-отримувачів товарів, зазначених у вищевказаних товарно-транспортних накладних (копія додається); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3771 за вересень 2011 р. (розшифрування витрат експедитора), отриманою від ПП «Мазур-І», яка підтверджує придбання ним послуг з вантажних перевезень у водія - ОСОБА_6; договором про надання комплексних логістичних послуг № 110512 від 01.05.2012 р. з додатками, в яких, зокрема, погоджено тарифи на складські послуги (додаток № 1), графік складських операцій (додаток № 3), планові обсяги обробки та зберігання товару (додаток № 7) (копія додається); акт наданих послуг № 9 від 31.08.2012 р. до договору про надання комплексних логістичних послуг № 110512 від 01.05.2012 р. (копія додається); звіт ПП «СК Логістик» від 31.08.2012 р. про надання комплексних логістичних послуг за серпень 2012 р. із описом наданих логістичних послуг та послуг зберігання та розрахунком їх вартості (копія додається); акт від 31.08.2012, р. приймання-передачі ТМЦ на відповідальне зберігання ПП «СК Логістика» за серпень 2012 р.; договір поставки товару № ДК0263 від 10.01.2011 p., укладеним між ТОВ «Дукат УА» та ТОВ «Ліка», з якого вбачається що обов'язок з доставляння товару покупцю (ТОВ «Ліка») покладено на ТОВ «Дукат УА»; договорів про надання послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки № 04/10-10 від 04.10.2010 р.; акт надання послуг № 5 від 31.03.2011 р. з додатком № 1 до нього та додатком № 2; звітом про проведення дослідження кон'юнктури ринку споживачів канцтоварів, офісного паперу та супутніх послуг від 31.03.2011 р.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом, ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту перевірки контрагента про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Отже, суд вважає, що у ТОВ «Дукат УА» були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 13.11.2013р. №86626552207.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 13.11.2013р. №86526552207 в частині, не скасованій Рішенням ГУ Міндоходів у м.Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2014р. №472/10/26-15-10-06-15

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов