Ухвала

від 12.05.2014 по справі 2а-3085/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року Справа № 9104/8797/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Сеника Р.П.

за участі секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізовної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2012 року № 0000340801/5395 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28384,98 грн. та штрафних санкцій 14261,03 грн. та від 27.03.2012 року № 0000350801/5398.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2011 року на суму 17878,62 грн., внаслідок здійснення господарської діяльності з контрагентом ТОВ «Драмторг», який нібито підпадає під ознаки сумнівних підприємств, що надає контрагентам безпідставну податкову вигоду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки усі господарські відносини з даним контрагентом підтверджені відповідними первинними документами, які відповідають вимогам закону. Господарські відносини між позивачем та ПП «Пиріг», ТОВ «Сервісбуд», ДП «Ізяславське лісове господарство» належним чином оформлені первинними документами, що спростовує висновки акта перевірки про те, що господарські операції між даними контрагентами та позивачем не відбувались. Що стосується податкового повідомлення - рішення № 0000350801/5398, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 843123,43 грн., то зазначає, що дана оспорювана сума вже була відображена в податкових повідомленнях - рішеннях, що виносились відповідачем в минулому та які в подальшому скасовані у судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року адміністративний позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно тим, що викладені в запереченні на адміністративний позов, зокрема, зазначає, що укладення договорів з контрагентами спрямовано на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» зареєстровано 07.12.2000 року Кам»янко-Бузькою райдержадміністрацією та взято на податковий облік Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кроно-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року.

За результатами якої спеціалізованою 16.03.2012 року складено акт перевірки № 292/08-01/31147999, яким визначено, що ТОВ «Кроно-Україна» порушило вимоги п. 14.1.18 п. 14.1.181, ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, ст.200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI, п. 4.6.7. роділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, в результаті чого завищило податковий кредит за травень 2011 року на суму ПДВ 17878,62 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за травень 2011 року на 17878, 62 грн.; завищило податковий кредит за листопад 2011 року на суму ПДВ 10506,32 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за листопад 2011 року на суму ПДВ 10506,32 грн. - завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у грудні 2011 року на 28659,11 грн.; завищило суму податкового кредиту за грудень 2011 року на 1175,81 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2011 року на 1175,81 грн.; завищило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року на 841947,51 грн.

Порушення стосуються слідуючого: внаслідок розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Кроно - Україна» та податковим зобов'язанням ДП «Ізяславське лісове господарство» станом на 14.03.2012 року, зайво включено до складу податкового кредиту за грудень 2011 року 715,81 грн., чим порушено п. 14.1.181, ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України від 2 грудня 2010р. №2755-VI; не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ПП ОСОБА_1, внаслідок чого не правомірно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2011 року 1490 грн., грудень 2011 року 460 грн.; не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Драмторг» ЄДРПОУ 37398775 у квітні 2011 року, внаслідок чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту 17 878,62 грн. у декларації з ПДВ за травень 2011 року; не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Сервісбуд» за договором підряду від 01 жовтня 2011 року № 0110111, внаслідок чого позивачем не правомірно віднесено до складу податкового кредиту 9016,36 грн. за листопад 2011 року; неправомірно завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації) на 841947,51 грн., чим порушено п. 4.6.7. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41.

27.03.2012 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000340801/5395, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 843123,32 грн.; № 0000350801/5398, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 28659,11 грн., в тому числі штрафними (фінансовими) санкції в розмірі 14329,56 грн..

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ДП «Ізяславське лісове господарство», ФОП ОСОБА_1, ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «Сервісбуд».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Податкові зобовязання з податку на прибуток підприємства визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п. 14.1.181, ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ на 28659,11 грн.

Відповідно до п.138.1, 138.1.1. ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Також відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст. 138).

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення підприємством, на думку відповідача, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 60500 грн.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено п.н..

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто підтвердженням господарської операції (в даній ситуації поставки товару) є первинний документ - видаткова накладна.

Суд першої інстанції встановив, до за договором № 3 поставки лісопродукції, що укладений між позивачем як покупцем та ДП «Ізяславське лісове господарство» як продавцем, позивачем придбано товарів та отримано супровідних послуг у зв'язку з таким придбанням на загальну суму 57733,98 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 31.01.2011 року №б/н та належним чином оформленими податковими накладними від 04.01.2011 року та від 31.01.2011 року. Зауважень податковий орган до правильності та правомірності оформлення вищезазначених первинних документів ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не навів. Також відповідачем не зазначено в акті перевірки обставин неможливості ДП «Ізяславське лісове господарство» надати вищезазначені послуги та товари позивачу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції , що самі по собі розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Кроно - Україна» та задекларованими податковим зобов'язанням ДП «Ізяславське лісове господарство» станом на 14.03.2012 року за грудень 2011 року на суму 715,81 грн. не є доказом неправомірності віднесення даної суми до складу податкового кредиту позивача, а тому висновки, викладені в акті перевірки в цій частині, не заслуговують на увагу.

29.12.2010 року між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір на організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 101. Згідно п. 1.1. договору перевізник ФОП ОСОБА_1 від свого імені за рахунок замовника (позивача) надає транспортно-експедиційні послуги по організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському, міжміському та міжнародному сполученні.

На виконання зазначеного договору ОСОБА_1 надав позивачу послуги, що стверджується податковою накладною від 15.07.2011 року, актом прийому-здачі виконаних послуг від 25.07.2011 року, заявками-замовленнями від 13.07.2011 року, товаро-транспортними накладними від 13.07.2011 року на загальну суму 2760 грн., в т.ч. ПДВ, також згідно податкової накладної від 25.07.2011 року, акту прийому - здачі виконаних послуг від 25.07.2011 року, товаро-транспортної накладної від 08.07.2011 року на загальну суму 3000 грн., в т.ч. ПДВ, згідно податкової накладної від 25.07.2011 року, акту прийому-здачі виконаних послуг від 25.07.2011 року, товаро-транспортної накладної від 19.06.2011 року на загальну суму 1980 грн., в т.ч. ПДВ, згідно податкової накладної від 25.07.2011 року, акту прийому-здачі виконаних послуг від 25.07.2011 року, товаро-транспортної накладної від 16.06.2011 року на загальну суму 1980 грн., в т.ч. ПДВ, згідно податкової накладної від 25.07.2011 року, акту прийому-здачі виконаних послуг від 25.07.2011 року, товаро-транспортної накладної від 17.03.2011 року на загальну суму 1980 грн., в т.ч. ПДВ. Зазначені послуги оплачені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

02.04.2011 року між позивачем як замовником та ТОВ «Драмторг» як підрядником укладено договір на виконання підрядних робіт № 5-11. Згідно умов даного договору підрядник зобов'язався виконати: розвантаження гідроманіпулятором вагонів; розвантаження гідроманіпулятором штабелів; вантажопідйомні роботи автокраном ЗІЛ -133; перевезення сировини автомобілем КАМАЗ; прибирання території трактором зі щіткою (Т-25). В розділі 2 даного договору визначено договірну вартість виконання кожного з видів робіт, що повинен виконати підрядник за умовну одиницю роботи, а в розділі 3 договору зазначені строки виконання цих робіт. Згідно акту виконання робіт № 1 від 29.04.2011 року ТОВ «Драмторг» виконав на замовлення позивача наступні роботи: розвантаження гідроманіпулятором вагонів на суму 13960 грн., розвантаження гідроманіпулятором штабелів на суму 1245 грн., вантажопідйомні роботи автокраном ЗІЛ -133 на суму 24800 грн., перевезення сировини автомобілем КАМАЗ на суму 54185,76 грн., прибирання території трактором зі щіткою (Т-25) на суму 13080 грн., усього робіт виконано на суму 107271,73 грн. в т.ч. ПДВ 17878,62 грн. Факт виконання зазначених робіт підтверджується податковою накладною від 29.04.2011 року. Виконання вказаних робіт є повністю оплаченим позивачем у безготівковій формі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

01.10.2011 року між позивачем як замовником та ТОВ «Сервісбуд» як підрядником укладено договір підряду №0110111, згідно якого підрядник зобов'язався виконати роботи з ремонту трубопроводу холодної води по вул. Заводська,1 смт. Солоніцівка Дергачівський району Харківської області. Згідно довідки про вартість будівельних робіт за листопад 2011 року форми КБ-3 вартість ремонту трубопроводу холодної води становила 54098,14 грн., в т.ч. ПДВ 9016,36 грн. Актом № 1 прийому виконаних будівельних робіт форми КБ-2 підтверджується виконання ТОВ «Сервісбуд» будівельних робіт, передбачених договором підряду №0110111 від 01.10.2011 року. Крім того, виконання вказаних робіт підтверджується податковою накладною від 11.10.2011 року. Оплата за придбані послуги здійснена позивачем в безготівковій формі та підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку.

Разом з тим, що стосується позивача, то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ДП «Ізяславське лісове господарство», ФОП ОСОБА_1, ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «Сервісбуд» відомості про зазначених контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагенти позивача були в установленому порядку зареєстрованими платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Таким чином, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і вірно зазначив суд першої інстанції, що лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Наявні у позивача документи, зокрема податкові накладні, акти прийому-передачі наданих послуг є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій з ДП «Ізяславське лісове господарство», ФОП ОСОБА_1, ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «Сервісбуд».

Слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність наявність (відсутність) підстав для виникнення податкових зобов'язань платника податку від дій його контрагента, фактичної сплати ним податку до бюджету, законності ведення податкового обліку, перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норм, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичних господарських відносин з ДП «Ізяславське лісове господарство», ФОП ОСОБА_1, ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «Сервісбуд» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагентів. Відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про безтоварність (фіктивність) вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування ТзОВ «Кроно-Україна» податкового кредиту, нікчемності укладених ним угод не відповідають дійсним обставинам справи. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

Крім того, як зазначає суд першої інстанції, ТзОВ «Кроно-Україна» представило суду товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт отримання послуг з перевезення від ФОП ОСОБА_1 При цьому товарно-транспортна накладна є лише додатковим доказом здійснення господарської операції.

Також вірно зазначив суд першої інстанції, що згідно наказу Мінтрансу від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», на який посилається відповідач, Правила, затверджені цим наказом, розроблені для виконання цілої низки нормативно правових актів, спрямованих на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю. Тобто, дотримання Правил, зокрема, вимога про наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів є обов'язковою для перевізників. За таке порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами автотранспортної інспекції, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів. Правила, розроблені Мінтрансом України, стосуються виключно порядку здійснення перевезення вантажів та не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку.

Стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 року № 0000350801/5398, яким позивачу визначено зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 843123,32 грн. за порушення податкового законодавства, то суд першої інстанції вірно звернув увагу на таке.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за грудень 2011 року в сумі 1175,81 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2011 року в сумі 1175,81 грн. та висновки про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року на 841947,51 грн. (з врахуванням актів №881/23-2/31147999 від 27.07.2011 року, №1286/08-01/31147999 від 03.11.2011 року, №1184/08-01/31147999 від 14.10.2011 року) мотивовані наступним.

Висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за грудень 2011 року в сумі 1175,81 грн. викладений на стор.5, 6, 21-22 акта перевірки, та полягає в тому, що податковий орган аналізом податкових декларацій за звітні (податкові) періоди починаючи з періоду, за наслідками якого виникло від'ємне значення до періоду, у якому заявлено бюджетне відшкодування включно (відповідно до додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року встановлено відхилення у сумі податкового кредиту р.17 декларації в сумі 1175,81 грн. Однак, в акті перевірки не зазначено за якими даними перевірки, по яких операціях та з якими контрагенами, на підставі яких документів до такого висновку дійшов податковий орган при проведенні перевірки. Таким чином ,суд вважає, що вказані висновки податкового органу є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Висновок податкового органу про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року на 841947,51 грн. викладені на арк. 23 акта перевірки та обґрунтовуються тим, що: за результатом планової перевірки позивача за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року (акт №881/23-2/31147999 від 27.07.2011 року) встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за травень 2011 року на суму 554636,51 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення форми В4 від 08.08.2011 року №0001332301/15742; за результатом документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках із ТОВ «Корабуд» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року (акт №1286/08-01/31147999 від 03.11.2011 року) встановлено завищення залишку від'ємного значення ,який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24) за травень 2011 року на 240000 грн. та винесено податкові повідомлення - рішення форми В4 від 11.11.2011 року №0000890801/22412; за результатом документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року (акт №1184/08-01/31147999 від 14.10.2011 року) встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за липень 2011 року на 52918 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення форми В4 від 25.10.2011 року №0000810801/20988.

Що стосується покликання податкового органу на висновки акта перевірки №881/23-2/31147999 від 27.07.2011 року та винесеного на підставі нього податкового повідомлення - рішення форми В4 від 08.08.2011 року №0001332301/15742, то таке рішення скасовано 09.12.2.11 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили 11.06.2012 року.

Що стосується покликання податкового органу на висновки акта перевірки №1286/08-01/31147999 від 03.11.2011 року та винесеного на підставі нього податкового повідомлення - рішення форми В4 від 11.11.2011 року №0000890801/22412, то таке рішення 30.01.2012 року скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили 30.04.2013 року.

Що стосується покликання податкового органу на висновки акта перевірки №1184/08-01/31147999 від 14.10.2011 року та винесеного на підставі нього податкового повідомлення - рішення форми В4 від 25.10.2011 року №0000810801/20988, то таке рішення 02.03.2012 року скасовано в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 83667,23 грн. постановою Львівського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили 21.05.2012 року.

Інших підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 843123,32 грн. відповідачем не наведено.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведені вище обставини та норми законодавства суд вважає, що податковий орган допустив суттєві порушення вимог податкового законодавства та дійшов висновків, які не ґрунтуються на законі. Тому прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення від 27.03.2012 року № 0000340801/5395, в частині зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 28384,98 грн. та штрафних санкцій в сумі 14261,03 грн. та № 0000350801/5398 не відповідає критеріям, наведеним у ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізовної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків у м. Львові - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року у справі № 2а-3085/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.М.Обрізко

Р.П.Сеник

Повний текст ухвали виготовлено: 13.05.2014 р.