Ухвала

від 01.08.2017 по справі 2а-3085/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 року м. Київ К/800/28412/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2014 року

у справі № 2а-3085/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВІСС-КРОНО

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кроно-Україна (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю СВІСС-КРОНО ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року у справі № 2а-3085/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000350801/5398 від 27.03.2012 року форми В4 , №0000340801/5395 форми В1 від 27.03.2012 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28 384, 98 грн. та штрафних санкцій в сумі 14 261, 03 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

В силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом замінено відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби та позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Кроно-Україна правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю СВІСС-КРОНО .

У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити. Представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Кроно-Україна з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року, відповідачем складено акт від 16.03.2012 року № 292/08-01/31147999, яким встановлено порушення пп.пп. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст. 200, п.п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, в результаті чого позивачем: - завищено податковий кредит за травень 2011 року на суму ПДВ 17 878, 62 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за травень 2011 року на 17 878, 62 грн., завищено податковий кредит за листопад 2011 року на суму ПДВ 10 506, 32 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за листопад 2011 року на суму ПДВ 10 506, 32 грн.; - завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у грудні 2011 року на 28 659, 11 грн. (з урахуванням акта від 10.02.2012 року № 129/08-01/31147999); - завищено суму податкового кредиту за грудень 2011 року на 1 175, 81 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2011 року на 1 175, 81 грн.; - завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2011 року на 841 947, 51 грн. (з урахуванням актів від 27.07.2011 року № 881/23-2/31147999, від 03.11.2011 року № 1286/08-01/31147999, від 14.10.2011 року № 1184/08-01/31147999).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2012 року: - № 0000340801/5395, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 28 659, 11 грн. за основним платежем та 14 329, 56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0000350801/5398, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 843 123, 32 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не доведено факту допущення порушень позивачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з контрагентами ДП Ізяславське лісове господарство , ФОП Пиріг В.М., ТОВ Драмторг , ТОВ Сервісбуд , реальність яких підтверджується договорами, податковими накладними, актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними.

Отже, наявність договірних правовідносин між позивачем та його контрагентами з приводу придбання товару підтверджується матеріалами справи. Відсутність в діях позивача ділової мети та наявної економічної вигоди відповідачем не доведено.

Стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 року № 0000350801/5398, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 843 123, 32 грн., встановлено таке.

Висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за грудень 2011 року в сумі 1 175, 81 грн. полягає в тому, що податковий орган аналізом податкових декларацій за звітні (податкові) періоди, починаючи з періоду, за наслідками якого виникло від'ємне значення до періоду, у якому заявлено бюджетне відшкодування, включно відповідно до додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року встановлено відхилення у сумі податкового кредиту р.17 декларації в сумі 1 175, 81 грн. Однак вказані висновки податкового органу є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Висновок податкового органу про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року на 841 947, 51 грн. обґрунтовується тим, що: за результатом планової перевірки позивача за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року (акт від 27.07.2011 року № 881/23-2/31147999) встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за травень 2011 року на суму 554 636, 51 грн. та винесено податкове повідомлення рішення форми В4 від 08.08.2011 року № 0001332301/15742; за результатом документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках із ТОВ Корабуд за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року (акт від 03.11.2011 року № 1286/08-01/31147999) встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24) за травень 2011 року на 240000 грн. та винесено податкові повідомлення-рішення форми В4 від 11.11.2011 року № 0000890801/22412; за результатом документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року (акт від 14.10.2011 року № 1184/08-01/31147999) встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за липень 2011 року на 5 918, 00 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення форми В4 від 25.10.2011 року № 0000810801/20988.

Встановлено, що податкове повідомлення-рішення форми В4 від 08.08.2011 року № 0001332301/15742, то таке рішення скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2.11 року у справі № 2а-10124/11/1370, яка набрала законної сили 11.06.2012 року.

Податкове повідомлення-рішення форми В4 від 11.11.2011 року № 0000890801/22412 скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року у справі № 2а-13484/11/1370, яка набрала законної сили 30.04.2013 року.

Податкове повідомлення-рішення форми В4 від 25.10.2011 року № 0000810801/20988 скасовано в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 83 667, 23 грн. постановою Львівського окружного адміністративного суду 02.03.2012 року у справі № 2а-13481/11/1370, яка набрала законної сили 21.05.2012 року.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2014 року у справі № 2а-3085/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.А.Веденяпін

Н.Є.Маринчак