Постанова

від 12.05.2014 по справі 808/1906/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року 12-50Справа № 808/1906/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача Ткач І.М.

представника відповідача Косінов І.В.

представник третьої особи 2 Рудюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольні традиції»

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області

третя особа Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції Запорізької області

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Кардіал»

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області та просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не звільнення з-під арешту нерухомого майна, а саме: виробничого комплексу по розливу вина та безалкогольних напоїв, який складається з наступних складових частин: літ. Б-2, корпус зберігання вин, інв.№281, загальною площею 291,5 кв.м.; літ. Б?, адміністративна будівля, інв.№281, загальною площею 78,5 кв.м.; літ. Д, лабораторний корпус із відділенням обробки вин холодом, інв. №285, загальною площею 62,7 кв.м.; літ. Е, корпус склада готової продукції, інв.№285, загальною площею 121,2 кв.м; літ. Ж-2, виробничий корпус із топочними №1 та №2, інв.№779, загальною площею 430,9 кв.м.; літ. К-2, виробничий корпус із топочними приміщеннями та пропускним пунктом, інв.№779, загальною площею 214,9 кв.м., розташованого за адресою: Запорізька обл., м.Запоріжжя, вулиця Чекістів, будинок 12, та зобов'язати відповідача зняти арешт та заборону на відчуження із зазначеного нерухомого майна.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Алкогольні традиції» та ТОВ «Кардіал» в рамках виконавчого провадження № 38326113 щодо примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2013 р. по справі №908/1239/13 за позовом ТОВ «Алкогольні традиції» до ТОВ «Кардіал» про стягнення заборгованості та судових витрат у розмірі 5 469 063,00 грн., було укладено мирову угоду на стадії примусового виконання рішення. Відповідно до умов мирової угоди, боржник - ТОВ «Кардіал» в рахунок часткового погашення боргу передало ТОВ «Алкогольні традиції» (як стягувачеві) вищевказане нерухоме майно.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 05.12.2013 р. визнав дану мирову угоду, укладену на стадії виконання судового рішення. На підставі зазначеної ухвали господарського суду, відповідачем виконавче провадження було закінчено, про що винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №38326113 від 25.12.2013 р.

14.01.2014 р. позивач звернувся до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке було передане на підставі ухвали господарського суду Запорізької області про затвердження мирової угоди. Рішенням № 10493120 від 30.01.2014 року Реєстраційна служба відмовила позивачеві у реєстрації прав власності на нерухоме майно, на підставі того, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням майна подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

У зв'язку з вищенаведеною обставиною, позивач звернувся до відповідача за відповідними роз'ясненнями, в результаті чого йому стало відомо, що 26.12.2013 року, на наступний день після закінчення виконавчого провадження № 38326113, відповідач відкрив нове виконавче провадження № 41368028 про стягнення з боржника ТОВ «Кардіал» суми виконавчого збору у розмірі 546906,00 грн. В рамках зазначеного виконавчого провадження, у якому позивач вже не є стороною, нерухоме майно передане за мировою угодою, продовжує знаходитися під обтяженням (арештом), накладеним управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №12617857.

Позивач вважає, що відповідач повинен був зняти арешт з нерухомого майна при закінченні виконавчого провадження, так як ухвала господарського суду Запорізької області про визнання мирової угоди від 05.12.2013 р. вважається документом, що підтверджує перехід права власності на нерухоме майно до позивача. А відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення можливе лише на майно боржника. Крім того, посилається на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади на всій території України.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилався на ту обставину, що відповідач діє у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», а зняття арешту з нерухомого майна при закінченні виконавчого провадження та за умови не стягнення виконавчого збору неможливе, оскільки не передбачене жодною з норм наведеного Закону. Крім того, зазначає, що він є неналежним відповідачем у справі.

На підставі вищевикладеного, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Кардіал», в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача, зазначивши, що згідно укладеної між сторонами на стадії виконання судового рішення та визнаної господарським судом Запорізької області мирової угоди, нерухоме майно було передане позивачу та перестало бути власністю ТОВ «Кардіал», а тому арешт з нього має бути знятий.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Керуючись ч. 2 ст. 128 КАС України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи - Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.06.2013 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Кохненко Є.С. відкрито виконавче провадження №38326113 щодо виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2013 р. по справі №908/1239/13 за позовом ТОВ «Алкогольні традиції» до ТОВ «Кардіал» про стягнення заборгованості за договором фінансової позики у розмірі 5 400 243,00 грн. та 68820,00 грн. судового збору.

В рамках зазначеного виконавчого провадження, його сторони 19.11.2013 р. уклали мирову угоду, згідно якої боржник - ТОВ «Кардіал» передало в рахунок часткового погашення боргу стягувачеві - ТОВ «Алкогольні традиції» майно, в т.ч. і нерухоме.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.

Мирова угода - це формальна письмова домовленість сторін виконавчого провадження, що укладається з метою закінчення виконавчого провадження на основі взаємних поступок і стосується прав і обов'язків сторін. Метою укладення мирової угоди є часткове або повне виконання рішення суду на взаємоприйнятних для сторін та закріплених у тексті мирової угоди умовах. Враховуючи те, що Законом України «Про виконавче провадження» сторонам надано право на укладення мирової угоди на стадії виконання рішення суду, відповідач не може порушувати це право, не приймаючи до уваги зміст домовленостей сторін мирової угоди.

У судовому засіданні встановлено, що Господарський суд Запорізької області ухвалою від 05.12.2013 р. визнав мирову угоду між сторонами виконавчого провадження. На момент розгляду судом даної справи, ухвала господарського суду в апеляційному чи касаційному порядку скасована не була та набрала законної сили.

Відповідно до п.1.1.1. викладеного в ухвалі господарського суду мирової угоди, «В рахунок часткового погашення заборгованості, що існує відповідно до рішення суду, Боржник передає Стягувачеві у власність об'єкт нерухомого майна - виробничий комплекс по розливу вина та безалкогольних напоїв, який складається з наступних складових частин: літ. Б-2, корпус зберігання вин, інв.№281, загальною площею 291,5 кв.м.; літ. Б?, адміністративна будівля, інв.№281, загальною площею 78,5 кв.м.; літ. Д, лабораторний корпус із відділенням обробки вин холодом, інв. №285, загальною площею 62,7 кв.м.; літ. Е, корпус склада готової продукції, інв.№285, загальною площею 121,2 кв.м; літ. Ж-2, виробничий корпус із топочними №1 та №2, інв.№779, загальною площею 430,9 кв.м.; літ. К-2, виробничий корпус із топочними приміщеннями та пропускним пунктом, інв.№779, загальною площею 214,9 кв.м., який розташований за адресою: Запорізька обл., м.Запоріжжя, вулиця Чекістів, будинок 12».

Крім того, згідно п.11.1. викладеної в ухвалі суду мирової угоди - «З моменту затвердження господарським судом Запорізької області даної Мирової угоди, товариство з обмеженою відповідальністю «Алкогольні традиції» (місцезнаходження: 84601, Донецька область, місто Горлівка, вулиця Озерянівська, будинок №2, код ЄДРПОУ 38023553) стає власником і набуває у власність Об'єкт нерухомого майна - виробничий комплекс по розливу вина та безалкогольних напоїв, який складається з наступних складових частин: літ. Б-2, корпус зберігання вин, інв.№281, загальною площею 291,5 кв.м.; літ. Б?, адміністративна будівля, інв.№281, загальною площею 78,5 кв.м.; літ. Д, лабораторний корпус із відділенням обробки вин холодом, інв. №285, загальною площею 62,7 кв.м.; літ. Е, корпус склада готової продукції, інв.№285, загальною площею 121,2 кв.м; літ. Ж-2, виробничий корпус із топочними №1 та №2, інв.№779, загальною площею 430,9 кв.м.; літ. К-2, виробничий корпус із топочними приміщеннями та пропускним пунктом, інв.№779, загальною площею 214,9 кв.м., який розташований за адресою: Запорізька обл., м.Запоріжжя, вулиця Чекістів, будинок 12, реєстраційний номер 209147623101».

Відповідно до ч.5, ст.11 Цивільного кодексу України, у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п.5, ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Пунктом 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" визначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є зокрема, ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Згідно п.3. розділу IV Наказу Мінюсту від 26.05.2009 р. № 914/5 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів", у разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє (виносить) ухвалу про закриття провадження у справі (статті 175, 205 Кодексу та 78, 121 Господарського процесуального кодексу України). Мирова угода, затверджена ухвалою суду, є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Як випливає з ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що право власності на вищезазначене нерухоме майно виникло у позивача на підставі ухвали господарського суду Запорізької області про визнання мирової угоди від 05.12.2013 р.

Судом встановлено, що 25.12.2013 р., з огляду на визнання господарським судом мирової угоди, виконавче провадження №38326113 відповідачем було закінчено та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

26.12.2013 р., тобто на наступний день після закінчення виконавчого провадження №38326113, відповідач відкрив нове виконавче провадження №41368028 про стягнення з боржника ТОВ «Кардіал» суми виконавчого збору у розмірі 546906,00 грн., про що виніс відповідну постанову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання. У п.5 тексту мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду, зазначено, що «Стягувач та Боржник також домовляються, що наслідком набуття чинності цією Мировою угодою відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження».

Наслідки закінчення виконавчого провадження у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником, визначені у ч.1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно вказаної статті, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Відповідач вважає, що залишаючи після закінчення виконавчого провадження нерухоме майно під арештом, він діяв відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», з якої випливає, що арешт з майна боржника не знімається за наявності нестягненого виконавчого збору.

Суд не погоджується з таким тлумаченням зазначеної норми, зважаючи на те, що у ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про необхідність залишення під арештом (у випадку наявності нестягненого виконавчого збору) саме майна боржника, а не інших осіб. Право власності на нерухоме майно до позивача перейшло з моменту визнання мирової угоди господарським судом Запорізької області, після чого боржник - ТОВ «Кардіал» перестало бути власником нерухомого майна. При цьому, відповідач не позбавлений права та можливості звернути стягнення на майно та кошти боржника, яке буде виявлене ним в рамках виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору.

Згідно ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до виконавчого документу - постанови державного виконавця про стягнення з боржника судового збору від 13.12.2013 р., боржником у виконавчому провадженні №41368028 відкритого 26.12.2013 р. є ТОВ «Кардіал».

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Як вбачається з наведених норм, звернення стягнення на майно в рамках відкритого виконавчого провадження щодо стягнення сум виконавчого збору, можливе виключно на майно боржника. Позивач - ТОВ «Алкогольні традиції» не є боржником у виконавчому провадженні щодо стягнення виконавчого збору, з огляду на що, вжиття відповідачем заходів примусового виконання рішення по відношенню до його майна не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Що стосується посилань відповідача на ту обставину, що арешт на нерухоме майно в межах провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору не накладався, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Права позивача порушуються у виконавчому проваджені про стягнення з боржника ТОВ «Кардіал» виконавчого збору, оскільки арешт на нерухоме майно наразі залишається чинним саме у цьому провадженні, а попереднє виконавче провадження вже закінчене. Також, з пояснень представника відповідача вбачається, що відповідач планує звернути стягнення на нерухоме майно саме в рамках виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, вимоги стягувача - ТОВ «Алкогольні традиції» через наявний арешт на нерухоме майно, фактично задоволені не були. Відповідач заявляючи до стягнення виконавчий збір в розмірі 10 відсотків всієї суми стягнення зазначеної у виконавчому документі, фактично виходив з того, що відбулося часткове погашення боргу шляхом передачі позивачу за мировою угодою майна, однак при цьому не звільнив цього майна з-під арешту.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону (ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Метою судового провадження є захист та відновлення порушених прав, свобод та інтересів особи.

Відповідач, як державний орган, який здійснює примусове виконання судових рішень, повинен сприяти сторонам в отриманні присудженого судом. Натомість, позивач був позбавлений відповідачем можливості отримати належне виконання за рішенням суду та відновити свої порушенні боржником та відновлені судом права. Суд приходить до висновку про порушення відповідачем прав позивача на вільне володіння його майном, на судовий захист, завершальною стадією якого є виконавче провадження та права позивача на примирення з боржником під час примусового виконання рішення суду.

Посилання управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області на те, що воно є неналежним відповідачем у справі, а належним відповідачем мав би бути відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Згідно статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

З огляду на викладене, належними відповідачами у справах цієї категорії є:

- Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим та головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають повному задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області щодо арешту нерухомого майна - виробничого комплексу по розливу вина та безалкогольних напоїв, який складається з наступних складових частин: літера Б-2, корпус зберігання вин, інвентарний номер 281, загальною площею 291,5 м2; літера Б1, адміністративна будівля, інвентарний номер 281, загальною площею 78,5 м2; літера Д, лабораторний корпус із відділенням обробки вин холодом, інвентарний номер 285, загальною площею 62,7 м2; літера Е, корпус складу готової продукції, інвентарний номер 285, загальною площею 121,2 м2; літера Ж-2, виробничий корпус із топочними №1 та №2, інвентарний номер 779, загальною площею 430,9 м2; літера К-2, виробничий корпус із топочними приміщеннями та пропускним пунктом, інвентарний номер 779, загальною площею 214,9 м2, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул..Чекістів, буд.12.

Зобов'язати державну виконавчу службу Головного управління юстиції у Запорізькій області зняти арешт з нерухомого майна - виробничого комплексу по розливу вина та безалкогольних напоїв, який складається з наступних складових частин: літера Б-2, корпус зберігання вин, інвентарний номер 281, загальною площею 291,5 м2; літера Б1, адміністративна будівля, інвентарний номер 281, загальною площею 78,5 м2; літера Д, лабораторний корпус із відділенням обробки вин холодом, інвентарний номер 285, загальною площею 62,7 м2; літера Е, корпус складу готової продукції, інвентарний номер 285, загальною площею 121,2 м2; літера Ж-2, виробничий корпус із топочними №1 та №2, інвентарний номер 779, загальною площею 430,9 м2; літера К-2, виробничий корпус із топочними приміщеннями та пропускним пунктом, інвентарний номер 779, загальною площею 214,9 м2, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул..Чекістів, буд.12.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольні традиції» (ЄДРПОУ 38023553) суму судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака