Рішення

від 14.05.2014 по справі 910/3404/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3404/14 14.05.14

За позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче та видавниче підприємство «Вега ЛТД» пророзірвання договору оренди та звільнення приміщення Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 - представник за довіреністю від відповідача:Мельник Д.М. - представник за довіреністю Кулєш О.М. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП Пребер - ОСОБА_1) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче та видавниче підприємство «Вега ЛТД» (надалі - ТОВ «НВВП «Вега ЛТД») про розірвання договору оренди та звільнення приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги п. 7.2 Договору найму (оренди) нежилого приміщення від 02.05.2007 р. та п. 2 Додаткової угоди до Договору від 01.04.2010 р., а саме не проведено ремонт орендованого приміщення, а тому є підстави для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.03.2014 р.

21.03.2014 р. відповідачем через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2014 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 16.04.2014 р.

24.03.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого відповідач проти позову заперечує та просить залишити його без задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2014 р. продовжено строк вирішення спору та у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів відкладено розгляд справи до 14.05.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 14.05.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.05.2014 р. з'явився, проти позову заперечує та просить залишити його без задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2007 р. між ФОП ОСОБА_1 (наймодавець) та ТОВ «НВВП «Вега ЛТД» (наймач) було укладено Договір найму (оренди) нежилого приміщення б/н (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення.

Згідно п. 1.1 Договору предметом договору найму є напівпідвальне нерухоме приміщення (в літ. А), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 196,6 кв. м.

Приміщення передається в оренду для розміщення закладу громадського харчування (п. 2.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що передача приміщення в оренду здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Приміщення вважається переданим в найм з моменту підписання даного договору.

Згідно п. 5.1 Договору наймач, незалежно від фінансового стану сплачує наймодавцю протягом строку дії цього договору плату за користування приміщенням у сумі 8 000,00 грн., що еквівалентно 1 000,00 доларів США за один місяць.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що наймач має право за згодою наймодавця обладнати приміщення на власний розсуд, провести перебудову та капітальний ремонт, при цьому відокремлювані поліпшення є власністю наймача та передаються йому після закінчення строку дії цього договору. Вартість невідокремлюваних поліпшень приміщення, зроблених наймачем за письмовою згодою наймодавця, підлягає компенсації наймодавцем або зарахуванню в рахунок плати за користування приміщенням.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, строк дії цього договору становить 35 календарних місяців. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 02 квітня 2010 р.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування визначене в п. 1.1 Договору нежитлове приміщення.

01.04.2010 р. сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору згідно п. 1 якої домовились про те, що наймач звільняється від орендної плати за червень та липень місяці 2010 р. в повному обсязі, у випадку виконання п. 2 вимог даної додаткової угоди.

Згідно п. 2 вказаної Додаткової угоди сторони домовились про те, що відповідно до п. 7.2 Договору найму, наймач бере на себе зобов'язання провести ремонт приміщення (переобладнання, перепланування), що є предметом договору найму. Розмір, вид та об'єм ремонтних робіт повинен бути погоджений наймодавцем, вартість ремонтних робіт не повинна бути нижчою ніж орендна плата за два місяці.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги п. 2 Додаткової угоди до Договору, а саме не проведено ремонт орендованого приміщення, а тому є підстави для розірвання договору оренди в судовому порядку. Крім того, позивач посилаючись на ст. 764 Цивільного кодексу України зазначає, що Договір оренди припинив свою дію згідно листів-повідомлень від 06.03.2013 р. та 18.07.2013 р., а тому у відповідача виник обов'язок з повернення орендованого приміщення позивачу.

Договір від 02.05.2007 р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі:

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо

обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Згідно пункту 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

У даному випадку, як на підставу розірвання договору, позивач посилається на порушення відповідачем п. 2 Додаткової угоди до Договору, а саме не проведення ним ремонту орендованого приміщення.

Згідно п. 2 вказаної Додаткової угоди сторони домовились про те, що відповідно до п. 7.2 Договору найму, наймач бере на себе зобов'язання провести ремонт приміщення (переобладнання, перепланування), що є предметом договору найму. Розмір, вид та об'єм ремонтних робіт повинен бути погоджений наймодавцем, вартість ремонтних робіт не повинна бути нижчою ніж орендна плата за два місяці.

Проте, дослідивши зміст Додаткової угоди в цілому судом встановлено, що згідно п. 1 сторони домовились про те, що наймач звільняється від орендної плати за червень та липень місяці 2010 р. в повному обсязі, у випадку виконання п. 2 вимог даної додаткової угоди.

Отже, з аналізу визначених умов Додаткової угоди випливає, що у випадку виконання п. 2 вимог Додаткової угоди відповідач звільняється від орендної плати за червень та липень місяці 2010 р. в повному обсязі, а у випадку ж його невиконання відповідач зобов'язаний сплатити оренду плату за визначені місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжних доручень №211 від 29.06.2010 р. та №266 від 16.08.2010 р. відповідачем було сплачено орендну плату за червень та липень 2010 р. у розмірі 16 000,00 грн.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем будь-яким чином було порушено права та інтереси позивача чи завдано будь-яких збитків внаслідок невиконання п. 2 Додаткової угоди.

Крім того, суд звертає увагу на те, що п. 7.2 Договору оренди передбачено право відповідача на проведення перебудови та переобладнання, а не обов'язок.

Разом з тим, умовами Договору не передбачено права позивача в односторонньому порядку достроково розірвати спірний Договір оренди.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він заявив позовні вимоги.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення відповідачем істотних умов Договору оренди та Додаткової угоди до нього, а тому позовні вимоги про розірвання Договору оренди б/н від 02.05.2007 р. визнаються судом безпідставними та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою в задоволені позовних вимог в частині розірвання Договору оренди б/н від 02.05.2007 р. не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання ТОВ «НВВП «Вега ЛТД» звільнити орендовані приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Стосовно тверджень позивача щодо припинення дії Договору оренди від 02.05.2007 р. згідно листів-повідомлень від 06.03.2013 р. та 18.07.2013 р. суд відзначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. по справі №910/24504/13 за позовом ТОВ «НВВП «Вега ЛТД» до ФОП ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні орендованим приміщенням встановлено, що Договір оренди від 02.05.2007 р. є діючим, а відповідач у даній справі має статус орендаря і право тимчасового платного користування нежилим приміщенням - напівпідвальним нерухомим приміщенням ( в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 196,6 кв.м., що є предметом договору найму від 02.05.2007р.

На момент розгляду даної справи вказане рішення господарського суду міста Києва набрало законної сили та діє, а тому факти встановлені ним у відповідності до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доказування.

З огляду на наведене, в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 16.05.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко