Постанова

від 14.05.2014 по справі 910/16547/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа№ 910/16547/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Рудченка С.Г.

за участю секретаря судового засідання Степанці О.В.

від позивача - ОСОБА_2 (дов. №397694 від 18.09.2013 року)

від відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний ассістанс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року

у справі №910/16547/13 (колегія суддів у складі: Спичак О.М. (головуючий) Баранов Д.О., Івченко А.М.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Одеська обл., м. Кілія,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний ассістанс», м. Київ

про стягнення 15 124,31 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (надалі - ФОП ОСОБА_6, позивач у справі) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний ассістанс» (надалі - ТОВ «Транспортний ассістанс», відповідач у справі) про стягнення 15 124,31 грн., з яких 14 608,000 грн. сума основного боргу за договором про надання послуг № 13/11-П від 17.08.2011 року та 519,31 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі №910/16547/13 позовні вимоги ФОП ОСОБА_6 задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Транспортний ассістанс» на користь ФОП ОСОБА_6 суми основного боргу у розмірі 11 656,00 грн. та 1 325,95 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Приймаючи рішення суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано доказів надання послуг на суму 2 952,00 грн., які ним включено до рахунків по яким заявлено позов, тому в цій частині позовних вимог судом відмовлено у задоволенні. Крім цього, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 519,31 грн., оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Транспортний ассістанс» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі №910/16547/13 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи. А саме, відповідач вважає, що матеріали справи не містять доказів реального надання позивачем послуг, та строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у справі №910/16547/13 апеляційну скаргу ТОВ «Транспортний ассістанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 у справі №910/16547/13, прийнято до провадження та призначено її розгляд на 19.03.2014 року.

В судове засідання 19.03.2014 року представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд апеляційної скарги на 09.04.2014 року.

08.04.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги з поважних причин та додаткові документи до матеріалів справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Суховий В.Г., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року у справі №910/16547/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді: Суховий В.Г., Рудченко С.Г.

В судовому засіданні 09.04.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги та заперечував проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд апеляційної скарги на 14.05.2014 року.

В судове засідання 14.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача.

Згідно із відміткою на звороті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року у справі № 910/16547/13, вказана ухвала була направлена сторонам 09.04.2014 року.

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації від 28.02.2013 року № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим працівником адресата.

Отже, зазначені відмітки є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Аналогічна позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009 року Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Враховуючи закінчення встановленого строку передбаченого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними в матеріалах справи документів.

В судовому засіданні 14.05.2014 року представник позивача надали усні заперечення по суті апеляційної скарги, просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.08.2011 року між ТОВ «Транспортний ассістанс» (надалі - замовник) і ФОП ОСОБА_6 (надалі - виконавець) був укладений договір про надання послуг № 13/11-П (надалі - договір) (т. 1 а.с. 7-8).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику/клієнтам замовника аварійно-комісарські послуги та/або посередницькі послуги пов'язані з врегулюванням страхових випадків та/або послуги з експертного дослідження.

Умовами п.1.2. договору встановлено, що під вищезгаданими послугами, в рамках даного договору, розуміється перелік послуг викладених нижче. Виконавець надає послуги на території міста Одеси та Одеської області.

Згідно із п. 2.3. договору, виконавець приступає до виконання конкретних робіт (надання послуг) після отримання заявки від замовника. Замовник надає заявку виконавцю у вигляді: - телефонного замовлення (048) 700 55 25 або електронним листом (e-mail): karex-group@mail.ru

Розрахунки між сторонами проводяться після виконання кожної окремої заявки або шляхом авансування робіт Виконавця якщо це дозволяє характер заявки (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 2.7. договору встановлено, що розрахунки між сторонами проводяться в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів замовником на рахунок виконавця впродовж 10-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно із п. 3.4.3. договору встановлено, що виконавець зобов'язаний повідомляти замовника про зміну номера контактного телефону, номера факсу, електронної пошти та/або поштової адреси.

Виконавець зобов'язаний розмістити всі зібрані документи та складені матеріали на сайті замовника (www.trassa.kiev.ua) протягом 48 годин з моменту отримання/складання. Замовник забезпечує виконавця відповідним логіном і паролем для користування сайтом (п. 3.4.4. договору)

Пунктом 3.4.5. закріплено те, що виконавець зобов'язаний зібрані (складені), у відповідності з отриманою заявкою матеріали (документи), відправити поштою на адресу замовника впродовж 24 годин з моменту їх отримання (складання).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 14 608,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 519,31 грн. пені

Зі своєю правовою природою вказаний договір є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 63 та Цивільного кодексу України та Глави 32 Господарського кодексу України .

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач звертаючись до суд з позовом зазначає, що у лютому-червні 2013 року надав ТОВ «Транспортний ассістанс» (клієнтам замовника) аварійно-комісарські послуги, посередницькі послуги пов'язані з врегулюванням страхових випадків та послуги з експертного дослідження на загальну суму 16 018,00 грн., на підтвердження надання послуг позивач надав акти виконаних робіт, частина з яких не підписана відповідачем: з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року (т. 1. а.с. 26); з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року (т. 1. а.с. 27); з 01.03.2013 року по 31.03.3013 року (т. 1. а.с. 183) - підписаний та скріплений печатками сторін; з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року (т. 1. а.с. 29); з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року (т. 1. а.с. 30); з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року (т. 1. а.с. 25)).

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.5 договору встановлено, що підставою для розрахунків є підписаний сторонами впродовж 5-ти днів з моменту виконання заявки акт про виконані роботи (надані послуги).

Пунктом 2.6 договору встановлено, що в разі незгоди з актом про виконані роботи (надані послуги) і рахунком, замовник повідомляє виконавця про наявність таких зауважень для їх подальшого усунення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 03.07.2013 року були направлені акти виконаних робіт за період надання послуг з січня по червень 2013 року (т. 1 а.с. 25-30) Зазначені акти відповідачем було отримано 04.07.2013 року, про що підтверджено декларацією кур'єрської служби ТОВ «Альтернативна служба доставки» (т. 1 а.с. 49) з описом вкладення. Доказів наявності зауважень до зазначених актів відповідачем суду не надано.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що розрахунки між сторонами проводяться в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів замовником на рахунок виконавця впродовж 10-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

У зв'язку з тим, що акти про надані послуги з січня по червень 2013 року відповідачем були отримані 04.07.2013 року, то прострочення виконання зобов'язань (враховуючи п'ятиденний строк на підписання акту п. 2.5. договору) розпочалося з 19.07.2013 року

Як стверджує позивач та не оспорюється відповідачем, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 1 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15316 від 03.06.2013 року (призначення платежу: оплата часткова за врегулювання страхових випадків згідно рахунку №01/13 від 06.02.2013 року) (т. 1 а.с. 56).

Отже, станом на день розгляду справи залишок по заборгованості відповідача за надані позивачем послуги становить 14 608,00 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що в матеріалах справи відсутні докази надання послуг на суму 2 952,00, які позивачем включено до рахунків по яким здійснюється стягнення заборгованості, а саме докази пов'язані з врегулюванням наступних страхових випадків:

1) відповідно до рахунку № 01/13 від 06.02.2013 року) (т. 1 а.с. 44),

- дата виїзду: 09.01.2013 року; Страхова компанія «Трасса»; огляд (ВН 3870 АА) 20 км.; вартість послуг - 170,00 грн.

2) відповідно до рахунку № 02/13 від 01.03.2013 року (т. 1 а.с. 45),

- дата виїзду: 08.02.2013 року; Страхова компанія «Домінанта»; збір документів (стр.) (ВН 0734 ХМ) 480 км.; вартість послуг - 1 010,00 грн.

3) відповідно до рахунку № 03/13 від 01.04.2013 року (т. 1 а.с. 46),

- дата виїзду: 02.03.2013 року; Страхова компанія «Юнівес»; виїзд АК (ВН 9473 АО); вартість послуг - 190,00 грн.;

- дата виїзду: 06.03.2013 року; Страхова компанія «ХДІ Стр.»; виїзд АК (92181 ОА); вартість послуг - 190,00 грн.

4) відповідно до рахунку № 06/13 від 02.07.2013 року (т. 2 а.с. 184),

- дата виїзду: 03.06.2013 року; Страхова компанія «Домінанта»; збір документів (ВН 0471 ЕА); вартість послуг - 50,00 грн.;

- дата виїзду: 05.06.2013 року; Страхова компанія «Домінанта»; збір документів, огляд з виїздом (ВН 0530 АХ); вартість послуг - 180,00 грн.;

- дата виїзду: 05.06.2013 року; Страхова компанія «Домінанта»; збір документів, огляд (ВН 8136 СХ); вартість послуг - 150,00 грн.;

- дата виїзду: 05.06.2013 року; Страхова компанія «Домінанта»; виїзд АК (ВН 8614 ЕВ) - 86 км.; вартість послуг - 362,00 грн.;

- дата виїзду: 18.06.2013 року; Страхова компанія «Домінанта»; збір документів, огляд (ВН 9018 ЕК); вартість послуг - 150,00 грн.;

- дата виїзду: 26.06.2013 року; страхова компанія «Домінанта»; виїзд (ВН 4358 СН); вартість послуг - 190,00 грн.

За таких обставин та враховуючи, що позивачем надано послуги, проте відповідачем обов'язок щодо сплати виконано частково, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 11 656,00 грн. (14 608,00 грн. (заявлених до стягнення позивачем) - 2 952,00 грн. (документально не підтверджено надання послуг)).

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення пені у розмірі 519,31 грн. за порушення строку грошового зобов'язання у зв'язку з наступним:

Позивач просить стягнути з відповідача 519,31 грн. штрафних санкцій (пені) за порушення грошових зобов'язань, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час прострочення.

З положень статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов'язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Оскільки між сторонами угода щодо штрафних санкцій (пені) не укладена, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

С приводу тверджень відповідача, які були викладені в апеляційній скарзі та були розглянуті судом першої інстанції з приводу того, що акти про надання послуг на адресу відповідача не направлялися, а отже строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг, враховуючи умови п. 2.7 договору не наступив, також скаржник зазначає, що, матеріали справи не містять доказів реального надання позивачем послуг, передбачених умовами договору, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз положень вищезазначеного договору свідчить про те, що за правовою природою це є договір про надання послуг. Згідно частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У частині 2 цієї ж статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

Згідно договору про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту. Крім того, зазначений обов'язок оплатити послуги закон пов'язує з особою замовника, а не підписанта акту про приймання-передачі робіт (послуг), оскільки сторонами договору про надання послуг, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України є саме замовник і виконавець.

Разом з тим, зазначені ознаки договору про надання послуг відрізняють такий договір від договору підряду, який регулюється главою 61 Цивільного кодексу України та пов'язує обов'язок замовника сплатити за виконані підрядні роботи за наявності доказів їх передачі виконавцем та прийняття замовником за відповідним актом (КБ-2в).

Виходячи з системного аналізу наведених норм Цивільного кодексу України та умов вищезазначеного договору укладеного сторонами спору, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку акт приймання наданих послуг не є єдиною підставою для оплати наданих послуг та нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку сторін підписання акту виконаних робіт для підтвердження факту надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було підписано тільки один акт наданих послуг (з 01.03.2013 року по 31.03.3013 року (т. 1. а.с. 183)), а всі інші акти наданих послуг не було підписано, з посиланням на які позивач просить стягнути заборгованість (акти виконаних робіт: з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року (т. 1. а.с. 26); з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року (т. 1. а.с. 27); з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року (т. 1. а.с. 29); з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року (т. 1. а.с. 30); з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року (т. 1. а.с. 25)).

При цьому, колегія суддів, зазначає, що твердження відповідача з приводу ненадання позивачем послуг спростовуються наданими позивачем документами, а саме: звіти, копії заяв на виплату страхового відшкодування, копії заяв про настання страхового випадку, звіти про результати огляду місця ДТП, протоколи огляду ТЗ та ін. документи (т. 1 а.с. 57-183 та т. 2 а.с. 1-184).

Також колегія суддів критично оцінює твердження відповідача з приводу не отримання від позивача рахунків, оскільки відповідно до матеріалів справи відповідач здійснював проплати по рахункам позивача (платіжне доручення №15316 від 03.06.2013 року (призначення платежу: оплата часткова за врегулювання страхових випадків згідно рахунку №01/13 від 06.02.2013 року) (т. 1 а.с. 56)).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05.07.2013 року та 24.07.2013 року позивач направляв відповідачу акти виконаних робіт та рахунки на оплату, вказані документи були отримані відповідачем 07.07.2013 року та 26.07.2013 року відповідно, що підтверджується декларацією кур'єрської служби ТОВ «Альтернативна служба доставки» (т. 1 а.с. 24 та а.с. 49).

Колегія суддів не бере до уваги заперечення відповідача з приводу надсилання актів кур'єрською поштою, оскільки відповідно до умов договору, позивач не зобов'язаний направляти акти рекомендованим листом з описом вкладення. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що акти виконаних робіт та рахунки на оплату були належним чином направлені на адресу відповідача.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі №910/16547/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний ассістанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі №910/16547/13 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі №910/16547/13 залишити без змін.

3. Справу №910/16547/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

С.Г. Рудченко