Ухвала

від 15.05.2014 по справі 815/352/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/352/14

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Південної митниці Міндоходів та головного управління державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Водолей-Логістік» до Південної митниці Міндоходів та головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про скасування рішень та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолей-Логістік» звернулося до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів та ГУ ДКС України в Одеській області про скасування рішення Південної митниці Міндоходів м/п «Одеса-Порт» за № 500060001/2013/610168/2 від 14.12.2013 року про коригування митної вартості товарів; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2013/00718 від 14.12.2013 року, та стягнення з Південної митниці Міндоходів через ГУ ДКС України в Одеській області суми надмірно сплачених платежів на загальну суму 132495,44 гривень (мито - 25479,89 гривень та ПДВ - 107015,55 гривень).

Свої позовні вимоги ТОВ «Водолей-Логістік» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення. Стягнуто на користь позивача спірну суму.

В апеляційних скаргах Південна митниця Міндоходів та ГУ ДКС України в Одеській області просять скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що згідно контракту № 02-11 від 27 січня 2011 року, з урахуванням додаткових угод до нього, укладеному між позивачем, як Покупцем, та компанією The company Termo Teknik Tic ve San A.S. (Туреччина), як Продавцем, зокрема: Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сталеві радіатори; номенклатура, кількість товару, ціна за одиницю товару узгоджені сторонами та визначені у рахунках-фактурах до даного контракту, які є його невід'ємною частиною (т.1 а.с.44-63).

04.12.2013 року позивачем подана митна декларація № 500060001/2013/053581 із доповненнями та зазначеними у них додатками, в якій митна вартість товарів за вищезазначеним контрактом у кількості 107814,43 кг нетто визначена за основним - першим методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме, за ціною договору (вартість операції) - 115535,05 євро (1253889,77 грн.х10,852895 євро) (т.1 а.с.64-131).

Листом головного державного інспектора Мудрової О.А. від 04.12.2013 року (т.1 а.с.144) позивачу стосовно митного оформлення МД від 04.12.2013 року № 500060001/2013/053581 повідомлено наступне: у зв'язку із спрацюванням профілю ризику автоматизованої систему аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що у поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки: зокрема в поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті № 02-11 від 27.01.2011 року, доповненні до зовнішньоекономічного контракту № 9 від 31.12.2012 року та в інвойсах відрізняються підписи іноземної сторони контрактоутримувача; з огляду на вищевикладене для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 3) переклад експортної декларації країни відправлення.

У відповідь на вищезазначений лист від 04.12.2013 року у заяві за вих. № 236-В від 5 грудня 2013 року (т.1 а.с.165-166) позивач просив прийняти декларацію митної вартості та випустити товар, що декларується у вільний обіг з застосуванням першого методу визначення митної вартості за ціною договору, з тих підстав що контракт та інвойси - це документи неоднорідні і є широке коло підписантів за документами, які їх оформлюють, тобто порушень або підробок у документах допущено не було і додаткові документи, такі як «виписка з бухгалтерської документації» для підтвердження заявленої позивачем митної вартості не повинні бути затребувані, зауваживши також, що: інвойси та пакувальні листи не містять розбіжностей ні по назві товару, ні по його кількості, а ні по вазі, чи то нетто, чи то брутто, крім того в інвойсах та пакувальних листах проставлений один і той самий номер заказу позивача на постачальника, яким вони пов'язані один до одного; якісні характеристики товарів підтверджуються вже поданими позивачем турецьким сертифікатом якості та українським сертифікатом відповідності; вартісні характеристики товарів підтверджуються вже поданим позивачем висновком ТПП.

До зазначеної заяви-відповіді позивачем додано: копію листа виробника сталевих радіаторів «Termo Teknik» щодо кола підписантів за документами та печаток компанії від 04.12.2013 року; таблицю розрахунку вартості одиниці виробу на одиницю ваги (т.1 а.с.167-171).

Крім того, на самому листі головного державного інспектора Мудрової О.А. від 04.12.2013 року декларантом було зазначено, зокрема, що сьогодні 09.12.2013 року ним були надані наступні додаткові документи: заява № 236-В від 05.12.2013 року з додатками; лист виробника б/н щодо підписів та печаток від 04.12.2013 року; таблиця розрахунку вартості одиниці виробу на одиницю ваги від 04.12.2013 року; переклад експортної декларації 13343100ЕХ208216; прайс-лист виробника; каталог виробника б/н від 20.02.2005 року (т.1 а.с.144-164).

М/п «Одеса-порт» Південної митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2013/610168/2 від 14.12.2013 року, відповідно до якого митна вартість товарів за ВМД № 500060001/2013/053581 визначена за 6 - резервним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, у загальній сумі 161980,39 євро, виходячи з вартості за одиницю - 1,5024 євро (т.1 а.с.172-174).

Згідно мотивувальної частини вищевказаного рішення, зокрема: до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 27.01.2011 року № 02-11, інвойси від 19.11.2013 року № 6870-6872, 6874, 6875, 6913, копія вантажної митної декларації країни відправлення від 22.11.2013 року № 13343100ЕХ208216, сертифікат про проходження товару від 22.11.2013 року № В0760626 та інші товаросупровідні документи; у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що у поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки: зокрема в поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті від 27.01.2011 року № 02-11, доповненні до зовнішньоекономічного контракту від 31.12.2012 року № 9 та в інвойсах від 19.11.2013 року № 6870-6872, 6874, 6875, 6913 відрізняються підписи іноземної сторони контрактоутримувача; таким чином, виникли підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості. 14.12.2013 року декларант надав прайс-лист виробника від 01.01.2013 року - 31.12.2013 року № б/н. В наданих додаткових документах відсутня виписка з бухгалтерської документації, тобто відсутність складових митної вартості унеможливлює розрахувати митну вартість товару. Слід зазначити, що у наданому прайс-листі від 01.01.2013 року - 31.12.2013 року № б/н не має посилання на зовнішньоекономічний договір. Також, у висновку ТПП від 21.11.2013 року № 001153 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а в наданому до митного оформлення комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо; з метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - ВМД від 04.12.2013 року № 500060001/2013/053515 - 1,5024 Євро за кг, ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом - 1,0716 Євро за кг. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості резервний. Так як митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) резервним методом.

Вказане рішення отримано декларантом 14.12.2013 року із зазначенням, що з методом визначення митної вартості та рішенням про коригування митної вартості не згоден (т.1 а.с.174).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2013/00718 від 14.12.2013 року (т.1 а.с.175-176) за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, поданих 04.12.2013 року позивачем, позивача повідомлено про відмову у прийнятті митної декларації з таких причин: порушено вимоги п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ від 13.03.2012 року № 4495-VI; прийнято рішення про коригування митної вартості № 500060701/2013/610168/2 від 14.12.2013 року.

За рішенням про коригування митної вартості товарів № 500060001/2013/610168/2 від 14.12.2013 року позивачем сплачено до бюджету за ВМД № 500060001/2013/055453 від 16.12.2013 року з урахуванням загальної суми коригування митної вартості товарів, здійсненої Південною митницею - 132495,44 гривень, з якої мита у сумі 25479,89 гривень та податку на додану вартість у сумі 107015,55 гривень (т.1 а.с.216-223).

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додаткові документи.

З матеріалів справи вбачається, що під час митного оформлення імпортованого товару, позивачем було надано митному органу усі основні документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Зазначені документи чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь наведеного контрагента, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

У ході розгляду справи митний орган не спростував дійсність поданих позивачем до митного оформлення вищенаведених документів, достовірність і об'єктивність зазначених в них відомостей. Митний орган не спростував контрактну ціну оцінюваних товарів та вартість транспортних витрат, об'єктивну можливість і спроможність перевірити згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а відповідно й рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України.

Також митний орган не довів суду наявність передбачених ч. 3 чи ч. 4 ст. 53 МК України підстав для витребування від позивача додаткових документів, а саме митний орган не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів зазначає, що зроблені митним органом в оскаржуваному рішенні записи про наявність розбіжностей є формальними і несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження митного органу про неможливість перевірки митної вартості товару з підстав різності підписів на товаро-супровідних документах у зв'язку з тим, що зазначені обставини жодним чином не утворюють труднощів для проведення зазначеної перевірки.

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, митним органом виявлено не було, а судом таких не вбачається.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на думку колегії суддів, зроблені митним органом в оскаржуваному рішенні записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 МК України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган не довів суду обов'язкову в силу ч. 1 ст. 55 МК України наявність передбачених ч. 6 ст. 54 МК України випадків, за яких він міг відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Митний орган не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не послався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем було подано митному органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена ним (позивачем) митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК України. Натомість коригування митним органом митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 зазначеного Кодексу.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги те, що митний орган не довів відсутності можливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості товару позивача ніж резервний.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року (справа № 21-222а11) і 6 лютого 2012 року (справи №№ 21-418а11, 21-375а11, 21-365а11), 26 червня 2012 року (справа № 21-172а12).

Отже, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Південної митниці Міндоходів та головного управління державної казначейської служби України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Водолей-Логістік» до Південної митниці Міндоходів та головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про скасування рішення Південної митниці Міндоходів м/п «Одеса-Порт» за № 500060001/2013/610168/2 від 14.12.2013 року про коригування митної вартості товарів; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2013/00718 від 14.12.2013 року, та стягнення з Південної митниці Міндоходів через ГУ ДКС України в Одеській області суми надмірно сплачених платежів на загальну суму 132495,44 гривень (мито - 25479,89 гривень та ПДВ - 107015,55 гривень) - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 19 травня 2014 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/