Ухвала

від 30.05.2016 по справі 815/352/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/352/14

УХВАЛА

30 травня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потоцької Н.В.

за участю секретаря Мороз А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій - Логістік» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення суми надмірно сплачених платежів,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій - Логістік» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення суми надмірно сплачених платежів.

Ухвалою суду від 20.04.2016 року справу прийнято до провадження після надходження з ВАС України на новий розгляд та призначено дату судового засідання 27.04.2016 р.

27.04.2016 року представник позивача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання представник повідомлений засобами факсового зв'язку за телефоном (048) 734 47 57, факсограму прийнято офіс адміністратором ТОВ «Водолій - Логістік» - ОСОБА_1 21.04.2016 о 09:51 год., що підтверджується звітом про направлення факсу (а/с. 55). Також позивач повідомлявся засобами поштового зв'язку, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 6550100409072, яке повернулось на адресу суду із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а/с. 60-61).

Згідно приписів ч. 1 п. 2 ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, є підставою для відкладення розгляду справи.

З урахуванням викладеного, слухання справи було відкладено на 30.05.2016 року.

30.05.2016 р. представник позивача повторно не з'явився в судове засідання. Про дату, час та місце проведення судового засідання представник позивача повідомлявся засобами факсового зв'язку за телефоном (048) 734 47 57, факсограму прийнято (факс - автомат) 28.04.2016 о 16:42 год., що підтверджується звітом про направлення факсу (а/с. 72). Також позивач повідомлявся засобами поштового зв'язку, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 6550100505977, яке повернулось на адресу суду із відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання» (а/с. 74-75).

Клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило, доказів поважності причин неприбуття до судового засідання подано не було.

Згідно приписів ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Позивач не отримує поштову кореспонденцію за адресою, яку вказав адміністративному суду для листування. При цьому, про зміну адреси він не повідомляв.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 КАС України, повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, до положень процесуальних кодексів обов'язковою вимогою до позовної заяви є зазначення місця проживання або місцезнаходження особи, а оскільки перевірка таких відомостей або їх документальне підтвердження процесуальним законодавством України не передбачені, то у разі направлення повістки за неправильною адресою вважається, що він належним чином повідомлений про місце і час судового засідання.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду беручи до уваги наступне: відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України, особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.

Нормою п. 1 ч. 3 ст. 49 КАС України, особам які беруть участь у справі надано право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів.

При цьому частиною 2 ст. 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Право особи на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи кореспондує обов'язок суду повідомити чи викликати її.

Так, ч. 3 ст. 33 КАС України передбачено, що судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Якщо особа, яка бере участь у справі (сторона, третя особа, представник), свідок, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть з поважних причин прибути до суду, вони зобов'язані завчасно повідомити суд про неможливість прибуття та її причини.

«Завчасно» означає необхідність повідомити у такі строки, щоб у суду була інформація про це не пізніше початку судового засідання. Спосіб повідомлення може бути різним (закон їх не обмежує) - телефоном, поштою тощо.

Остаточно поважність причин неприбуття оцінюватиме суд у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає з'явитися до суду, відрядження тощо.

Неповідомлення про причини неприбуття за правовими наслідками прирівняне до неприбуття в судове засідання без поважних причин.

Причини неприбуття слід визнавати неповажними, якщо за таких причин особа мала реальну можливість прибути в судове засідання або надіслати свого представника. Тож поважність причин неприбуття є оціночною категорією, яка залежить від конкретних обставин, тому про вирішення цього питання суд постановляє вмотивовану ухвалу .

До поважних причин можуть бути віднесені такі обставини, дії, явища, які не залежать від волі особи, відносно якої вони виникли. Внаслідок таких обставин, особа не має змоги належним чином виконувати покладені на неї обов'язки.

Неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, є повторним, коли позивач вдруге не прибув на розгляд справи і в суду є достовірні (докази) про те, що обидва рази його було належним чином повідомлено.

Згідно приписів чинного законодавства сторони процесу повинні добросовісно виконувати свої права та обов'язки.

Добросовісність (лат. bona fides) розуміється, як самостійний правовий принцип, як презумпція, як вказівка на винність або об'єктивну протиправність діяння. Вцілому, під добросовісністю варто розуміти прагнення суб'єкту до правомірності власної правової поведінки, її соціальної нешкідливості, юридичної досконалості способу досягнення поставленої мети.

З урахуванням визначених правових аспектів, суд вважає, що позивачем по справі допущені неоднарозові зловживання правом, що знайшло своє підтвердження у матеріалах справи та суперечить принципам адміністративного судочинства України, а отже, повинно бути припинено законодавчо встановленими інструментами.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, слід зазначити, що згідно вимог статті 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, відповідач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Крім того, слід враховувати, що засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Принцип рівності перед судом є основою сучасної концепції справедливого правосуддя. Для кожної людини у правовій державі насамперед важливо мати доступ до правосуддя і можливість вільно, швидко, безперешкодно реалізувати право на судовий захист незалежно від належності до певної соціальної групи або інших персональних характеристик особи.

Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п.4 ч. 1 ст. 155 КАС України, оскільки має місце повторна неявка представника позивача у судове засідання без поважних причин, без повідомлення ним про причини неприбуття та без наявності заяв про розгляд справи за його відсутності. Докази повідомлення представника позивача про судові засідання 27.04.2016 р. та 30.05.2016 р. наявні в матеріалах справи.

Керуючись 3 ст. 128, п. 4 ч. 1 ст. 155, 160, 165 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій - Логістік» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення суми надмірно сплачених платежів - залишити без розгляду.

Суд також зазначає, що особа, позовна заява якої була залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.

Суддя Потоцька Н.В.