Рішення

від 22.04.2009 по справі 2/154

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/154

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.09                                                                                           Справа№ 2/154

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Ямчука О.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Акваарт Україна”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОКА”, м. Львів про стягнення 57058 грн. 09 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Акваарт Україна”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОКА”, м. Львів про стягнення 57058 грн. 09 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.12.2008р. призначив розгляд справи на 29.01.2009р. У зв'язку з апеляційним оскарженням ТзОВ “ВОКА” ухвали про порушення провадження у справі, ухвалою від 29.01.2009р. провадження у справі було зупинено до розгляду скарги в апеляційній інстанції. Ухвалою суду від 09.04.2009р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 22.04.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить 38019 грн. 63 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню в сумі 8333 грн. 04 коп., інфляційні втрати в сумі 1634 грн. 84 коп., 3% річних в сумі 470 грн. 57 коп. та 8600 грн. 00 коп. витрат на юридичну допомогу. Просив також відповідно до поданої заяви забезпечити позов.

Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 29.12.2008р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 22.04.2009р., у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника та необхідністю зобов'язати позивача надіслати копії документів, долучених до позовної заяви. Представник позивача проти такого клопотання заперечив, повідомив, що відповідач таким чином намагається затягувати розгляд справи, оскільки поважності обставин, через які неможливо забезпечити явку повноважного представника, відповідач в клопотанні не виклав, доказів на існування таких до нього не долучив. Також зазначив, що в силу ст. 56 ГПК України, стороні надсилаються документи, якщо цих документів у сторони немає. Оскільки долучені до позовної заяви документи у віповідача є, така вимога є безпідставною.

У відповідності до ст. 75 ГПК, України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

15 квітня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1504/2008.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №с-1704-11 від 17.04.2008р. на суму 30227 грн. 81 коп., №с-1704-12 від 17.04.2008р. на суму 21734 грн. 47 коп., №с-1704-13 від 17.04.2008р. на суму 4755 грн. 80 коп., №с-1206-10 від 12.06.2008 на суму 4943 грн. 04 коп., №с-1206-11 від 12.06.2008р. на суму 2471 грн. 52 коп., №с-1206-12 від 12.06.2008р. на суму 47200 грн. 01 коп. та на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей товар на загальну суму 111332 грн. 65 коп.

Пунктом 6.3. договору поставки №1504/2008 від 15.04.2008р. передбачено, що покупець (відповідач) повинен сплатити поставлений товар на пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару постачальником (позивачем).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково (оплатив 73313 грн. 02 коп.), на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 38019 грн. 60 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору поставки №1504/2008 від 15.04.2008р., у випадку невиконання чи неналежного виконання покупецем (відповідачем) п. 6.3. данного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) пеню від суми боргу у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання покупцем свого грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 8333 грн. 04 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 1634 грн. 84 коп. та 3% річних в розмірі 470 грн. 57 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на юридичний супровід в розмірі 8600 грн. 00 коп., то така вимога до задоволення не підлягає, оскільки, відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат можна віднести витрати на юридичну допомогу, надану лише адвокатом. Позивачем не подано письмових доказів, що юридична допомога надавалася особою, яка має статус адвоката.

Не можна віднести такі витрати і до збитків, так як віднесення таких витрат на збитки суперечить ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 22 ЦК України. З аналізу вказаних норм випливає, що притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, визначених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворють: наявність збитків; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками. Витрати на юридичний супровід не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.   

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 38019 грн. 60 коп. основного боргу, 8333 грн. 04 коп. пені, 1634 грн. 84 коп. втрат від інфляції та 470 грн. 57 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) по розгляду справи необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОКА”, м. Львів, вул. Грабовського, 11 (ідентифікаційний код 33252714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Акваарт Україна”, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1 (ідентифікаційний код 33637667) 38019 грн. 60 коп. основного боргу, 8333 грн. 04 коп. пені, 1634 грн. 84 коп. втрат від інфляції, 470 грн. 57 коп. 3% річних, 484 грн. 53 коп. державного мита, 100 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя