Рішення

від 17.06.2009 по справі 9/63-09(35/118-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/63-09(35/118-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.09р.

Справа № 9/63-09(35/118-08)

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Самарський рибгосп", с.Олександрівка

        Дніпропетровський район Дніпропетровська область  

до  відповідача-1 -  Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія

        "Дніпрообленерго" в особі: Дніпропетровських районних електричних мереж,

         м.Підгородне   Дніпропетровський район Дніпропетровська область

до відповідача-2 - Державне підприємство "Укрриба", м.Київ  

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору  -

       Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області,

        м.Дніпропетровськ 

про визнання договору недійсним

Суддя  Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання Фуркаленко І.Л.

Представники:

  Від позивача - Власенко М.О. - голова

  Від відповідача-1- Присяжнюк Л.П. - ю/к, довіреність № 428 від 06.10.08р.

  Від відповідача-2- Какун Н.М. – адвокат, довіреність №47 від 12.01.09р.

  Від третьої особи - Тесленко Н.В - пров. спеціаліст-ю/к, довіреність №49 від 16.09.08р.

  В судовому засіданні прийняли участь -  

СУТЬ СПОРУ:

Справа знаходиться на новому розгляді у іншому складі суду.

ВАТ "Самарський рибгосп" звернулося до господарського суду із позовом до  ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських районних електричних мереж та ДП "Укрриба", в якому просить господарський суд визнати недійсним договір постачання електричного струму від 18.08.2005р., який був укладений між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських районних електричних мереж та Державним підприємством "Укрриба". В обґрунтування своїх вимог посилається на дію договору на постачання електричної енергії №124 від 01.08.2002р., який сторонами не розірвано. Вказує, що між відповідачами укладено спірний договір та Відповідач-1 постачає електричну енергію Відповідачу-2 з використанням електроліній та електрообладнання Позивача, чим порушує права Позивача.

25.06.2008р. від Позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він, крім заявлених раніше вимог, просить також стягнути з Відповідачів солідарно, тобто в рівних частинах з кожного, відшкодування моральної шкоди в сумі 100000, 00 грн.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, посилаючись на не існування договору про постачання електричної енергії від 18.08.2005р., оскільки між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено договір №1263 від 23.08.2005р. На підтвердження права власності на електричні установки ДП "Укрриба" надав копію Наказу Фонду Держмайна України   №12/02-133-120 від 15.12.2003р., згідно якого майно було передано на баланс ДП "Укрриба". Вказує, що згідно ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" він не мав права відмовити Відповідачу-2 в укладанні договору на постачання електричної енергії.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що у переліку майна, переданого позивачу під час приватизації на підставі Наказу Регіонального відділення Фонду Держмайна України по Дніпропетровській області № 12/391-АО від 27.08.1999р., відсутнє електрообладнання, що є предметом даного спору. Вказує на передачу зазначеного електрообладнання на баланс ДП "Укрриба", згідно Наказу Фонду Держмайна України від 06.05.2003р. № 126/752. Посилається на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2008р. у справі № 28/297-08(5/155-08), яким встановлено що позивач не є ані користувачем, ані власником спірного енергообладнання, а також договір № 124 від 01.08.2002р. визнано недійсним на майбутнє.

Позивач надав додаткові пояснення від 15.07.2008р., в яких він вказує, що точна дата укладання оспорюваного ним договору не була йому відома та він мав на увазі саме цей договір - №1263 від 23.08.2005р. Посилається, що електроустановки при приватизації ввійшли до статутного фонду товариства та на цей час являються його власністю і не можуть використовуватися іншими особами без його згоди, якої він не надавав. Заподіяння йому моральної шкоди обґрунтовує тим, що між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" та Приватним підприємцем без його згоди та відома було укладено договір поруки, внаслідок чого приватному підприємцю стала відома конфіденційна інформація про укладення між позивачем та енергопостачальником графіку погашення заборгованості за електроенергію, тобто інформації про фінансовий стан відповідача, яка може бути поширена тільки за бажанням юридичної особи. Вказує, що відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, інші особисті немайнові права, а також право на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні 15.06.2009р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Відповідачем-1 - Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровського району електричних мереж  („енергопостачальник”) та Відкритим акціонерним товариством „Самарський рибгосп” („споживач”) було укладено договорі №124 від 01.08.2002р. із відповідними додатками, предметом якого є постачання і передача електроенергії Відповідачем-1 та оплата спожитої електроенергії Позивачем.

Згідно до однолінійної схеми до договору №124 від 01.08.2002р. постачання електроенергії здійснюється від шини 6 кВ п/ст „Самарська” лінією Л-30-І до межі розподілу балансової належності та далі до електроустановок Позивача.

До цього часу цей договір сторонами в установленому порядку не розірваний, проте на підставі заяви Позивача від 01.06.2007р. за вих. №45, постачання електричної енергії на виконання його умов Відповідачем-1 було припинено.

В подальшому між Відповідачем-1 –Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровського району електричних мереж („енергопостачальник”) та Відповідачем-2 –Державним підприємством „Укрриба” („споживач”) було укладено договір №1263 від 23.08.2005р., відповідно до умов якого Відповідач-1 зобов'язався постачати Відповідачу-2 електричну енергію, а Відповідач-2 зобов'язався сплачувати Відповідачу-1 її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до додатку 11 „Однолінійна схема приєднання до місцевої (локальної) електромережі” до вказаного договору постачання електричної енергії має постачатися від СШ-6 кВ п/ст „Самарська” лінією Л-30-І до точок узгодженого навантаження Відповідача.

Як вказує Позивач, договір №1263 від 23.08.2005р. (надалі також –спірний договір) був укладений між Відповідачами без наміру створити для сторін правових наслідків, так як Відповідач-2 на території Самарського рибгоспу господарської діяльності, передбаченої відповідними дозволами не здійснює, об'єкті вправа власності, в тому числі електроустановок на його території не має, що суперечить Правилам користування електроенергією, за якими постачальник не вправі відмовити Споживачу в укладенні договору на постачання електроенергії за наявності електроустаткування, електролінії та технологічного обладнання з прийому електричного струму.

Також Позивач вказує, що типовий договір про постачання електричного струму містить зобов'язання Постачальника поставляти електричний струм на об'єкт, що є власністю Користувача, а Споживач зобов'язаний проводити щомісячну оплату за використану електричну енергію. При цьому Відповідач-2 здійснює оплату за спірним договором не шляхом безготівкових розрахунків, а готівкою через місцеві банківські установи, що свідчить про те, що оплата за цим договором проходить поза бухгалтерією Відповідача-2 та здійснюється сторонньою особою в інтересах якої і був укладений договір між Відповідачами, тобто свідчить про відсутність між Відповідачами  договірних відносин з постачання електричного струму.

Посилаючись на приписи ч.4 ст. 203, ч.3 ст. 215, ч.2 ст. 216 та ст. 234 Цивільного кодексу України вважає спірний договір удаваним договором, а тому просить визнати цей договір недійним, а також, із посиланням на положення ст. 94 Цивільного кодексу України, стягнути з Відповідачів солідарно, в рівних частинах з кожного, відшкодування моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.

Проте позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною 2 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як випливає зі змісту вищенаведених положень законодавства удаваний правочин є оспорюваним правочином, який може бути визнаний судом недійсним за заявою заінтересованої особи.

За правилами встановленими ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посиланням на укладення Відповідачами удаваного правочину, Позивач мав довести, який саме інший правочин вони насправді вчинили, що є суттєвим для правильного застосування судом правових наслідків такого правочину.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до термінів наведених у п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України N 417/1442 від 02.08.1996р.(зі змінами від 11.12.2003р., що діяли на дату укладення спірного договору), договір про купівлю-продаж електричної енергії - угода двох сторін (постачальник електричної енергії за нерегульованим тарифом і  споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час купівлі-продажу електричної енергії; а споживач електричної енергії (споживач) - юридична  або фізична  особа - суб'єкт господарської діяльності, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Пункт 1.3. вказаних Правил користування електричною енергією встановлює, що постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з частиною 2 п. 6.1 вказаних Правил користування електричною енергією, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом та споживач зобов'язані укласти договір про постачання електричної енергії на основі умов, викладених у пунктах 6.2, 6.3, 6.4, 6.5 цих Правил.

Як вбачається із встановлених обставин Відповідач-1 як на момент укладення спірного договору так і до цього часу є енергопостачальною організацією, яка має право здійснювати постачання електричної енергії, а Відповідач-2 є особою, яка використовує лінію електромереж Л-30-І від підстанції „Самарська” із приєднаними до неї електроустановками, зокрема трансформаторними підстанціями.

Як пояснила Третя особа –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області згідно Наказу регіонального відділення від 27.08.1999р. №12/391-АО „Про створення відкритого акціонерного товариства „Самарський рибгосп” Самарське державне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство було перетворене у Відкрите акціонерне товариство „Самарський рибгосп”, засновником якого виступило регіональне відділення. Згідно інвентаризаційного опису №3 серед основних засобів цього підприємства значаться, зокрема: електрична лінія 6 Кв 0,58 км (інв. №841) та електрична лінія 0,4 Кв. 0,74 км (інв. №861). Крім того, згідно інвентаризаційного опису №7 основних засобів Самарського рибгоспу від 10.04.1999р. до основних засобів підприємства належать, зокрема: - ячейки КРУН-6 Кв (інв. №855), ячейки КРУН-6 Кв. (інв. №855а), ячейки КРУН-6 Кв. (інв. №855б), ячейки КРУН-6 Кв. (інв.855в), ячейки КРУН-6 Кв. (інв. №851), ячейки КРУН-6 Кв. (інв. 851а), ячейки КРУН-6 Кв. (інв. №851б), ячейки ТП 250/6 (інв. №846), щит управління (інв. №850а), трансформатор 160/10 (інв. №860), КТП і трансформатор 25/6 (інв. №845в), трансформатор 160/6 КШП (інв. №862), трансформатор 250/6 (інв. №842/742), КТП і трансформатор 160/6 (інв. №859а), трансформатор 630 ква (інв. 857). Наказом регіонального відділення від 10.01.2004р. №12/04-01-ЗВП було прийняте рішення про завершення процесу приватизації ВАТ „Самарськи й рибгосп”, державна частка в статутному фонді якого відсутня.

Також Третя особа пояснила, що такі об'єкти, як лінія „Л-30”, а також трансформаторні підстанції №№892, 893, 894, 895, 896, 897, 898 та 899 в матеріалах приватизаційної справи ВАТ „Самарський рибгосп” не значаться.

Вищевказані обставини свідчать, що суду не надані безперечні докази щодо права власності Позивача на зазначену лінію електромереж Л-30 та на вказані вище трансформаторні підстанції №№892, 893, 894, 895, 896, 897, 898 та 899.

Як випливає з пояснень Третьої особи та підтверджується поданими до матеріалів справи доказами (наказ Державного департаменту рибного господарства „Про затвердження акту передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ „Самарський рибгосп” на баланс ДП „Укрриба” №200 від 29.07.2003р.), як на час укладення спірного договору, так і на теперішній час Відповідач-2 є балансоутримувачем водогосподарських об'єктів, які не підлягають приватизації та залишаються в державній власності до відповідного рішення згідно чинного законодавства, зокрема об'єктів розташованих на території с. Олександрівна Дніпропетровського району Дніпропетровської області: вирості ставки №1-№9, нагульні ставки №1-№9, насосні станції №1 і №2, водовипускний канал, шляхи по дамбам, ремонтний маточний ставок, водопостачальний ставок, роздільна дамба, а також цегляна насосна станція.

Отже, у Відповідача-2 також наявне певне майно, яке потребує обслуговування, у тому числі й електропостачання.

За таких обставин, укладення між Відповідачами спірного договору, предметом якого є постачання електричної енергії на об'єкти Відповідача-2 не можна визнати удаваним.

Під час розгляду даної справи суду не було надано договору доручення, який, як стверджує Позивач, був укладений між Відповідачем-2 та приватним підприємцем Бабак О.О. та свідчить про сплату за використану електричну енергією не безпосередньо споживачем за договором про постачання електричної енергії, а іншою особою, проте можлива наявність такого договору не впливає на оцінку спірного договору з підстав його удаваності, оскільки ст. ст. 553-559 Цивільного кодексу України не містять обмежень щодо певних видів зобов'язань, які можуть забезпечуватися договором поруки.

Таким чином, посилання Позивача на те, що Відповідач-2 передав зазначені вище водогосподарські об'єкти іншій особі –приватному підприємцю Бабак О.О., яка у своїй діяльності фактично використовує частину електричного обладнання, що належить Позивачеві, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним, як удаваного.

Посилання Відповідача-2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2008р. у справі № 28/297-08(5/155-08), яким встановлено що Позивач не є ані користувачем, ані власником спірного енергообладнання, а також договір № 124 від 01.08.2002р. визнано недійсним на майбутнє, не може бути взято до уваги, оскільки до цього часу справа №28/297-08(5/155-08) знаходиться на розгляді Дніпропетровського апеляційного господарського суду, а відтак до цього часу не набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Цивільного кодексу України, на яку Позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення грошових коштів в сумі 100000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та ніші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Як встановлено ч.2 ст. 94 Цивільного кодексу України, особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексі.

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Однак, посилаючись на факт розголошення Відповідачами розголошення конфіденційної інформації про укладення між Позивачем та Відповідачем-1 графіку погашення заборгованості за електроенергію, тобто інформації про фінансовий стан Відповідача, яка може бути поширена тільки за бажанням юридичної особи, будь-яких доказів щодо дійсного приниженні честі, гідності, а також своєї ділової репутації Позивач суду не надав.

На підставі викладеного, в позовних вимогах Позивача про визнання спірного договору недійсним та вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. слід відмовити, як необґрунтованих.

Судові витрати у справі покладаються на Позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати покласти на Відкрите акціонерне товариство „Самарський рибгосп”.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобєд

Рішення підписано-19.06.09р.